Постанова

від 27.10.2008 по справі 2а-149/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-149/08

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня

2008 року                                   

Львівський окружний адміністративний

суд в складі

головуючого-судді                                                               

Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун

Ю.М.

з участю прокурора Коваль Р.Р.

представників

:    

від  

позивача  - ОСОБА_1. -

представник (довіреність за №НОМЕР_1 від 16.01.2007 року),

від

відповідача :  ОСОБА_2. - головний юрисконсульт (довіреність

за №НОМЕР_2 від 06.05.2008 року);    

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ)

«Східноєвропейський експрес» до Львівської митниці про визнання дій

протиправними, 

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Східноєвропейський експрес» звернувся до суду з позовними вимогами до

Львівської митниці про визнання дій Львівської митниці протиправними  та скасування податкових повідомлень №№ 4, 5

від 19 червня 2008 року.

Зміст позовних вимог наступний:

позивач не погоджується із податковим повідомленням № 4 від 19 червня 2008

року, яким на підставі підп. «б» підп. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 та підп. 17.1.3.

п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 4.3. ст. 4 Закону

України «Про податок на додану вартість», прийнятого за результатами перевірки,

акт № 25/18-15-07 від 06.09.2007 року, визначено суму податкового зобов'язання

по податку на додану вартість  13255, 22

грн. та штрафні фінансові санкції  в сумі

6627,61 грн., всього 19882,83 грн. Податковим повідомленням № 5 від 19 червня

2007 року визначено штрафні фінансові санкції за несвоєчасну сплату ввізного

мита в сумі 44381,28 грн. Неправомірність дій Львівської митниці позивач

обґрунтовує вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо меж та повноважень

відповідача, ч. 4 ст. 412 Митного кодексу України, спільним наказом ДПА України

та ДМС України за №109/188 від 16.03.2001 року, наказом ДМС України № 370 від

11.05.2006 року в частині, що підставою для податкового повідомлення є

відповідний акт перевірки, відповідач, як суб'єкт публічного права акт

перевірки № 25/18-15-07 від 06.09.2007 року не складав, оскільки почав

діяльність з 01.05.2008 року. Щодо податкового повідомлення № 5 від 19 червня

2007 року, то на думку позивача застосування відповідачем до спірних

правовідносин підп. «б» підп. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 та підп. 17.1.3. п.17.1. ст.

17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним, оскільки митний

орган не є контролюючим органом в розумінні вказаного закону, самостійно не

визначав суму податкового зобов'язання, не вправі перевіряти податкові

декларації, підставою для застосування господарської санкції є не своєчасна

сплата ввізного мита.

В уточненні позовних вимог, отриманих

судом 05.08.2008 року, позивач зазначає, що ВМД містять штамп «Сплачено»,

номерну печатку та підпис, що відповідно до п. 19 ст.1, ст.78 МК України

підтверджує завершення митного оформлення, і вільний обіг та використання на

території України.

Представник позивача в судовому

засіданні позов підтримав з наведених вище міркувань.

Львівська митниця у своєму

запереченні поданому суд 11.08.2008 року просять в позові відмовити, оскільки

митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з

урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю

покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і

зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при

ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або

вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України, є

контролюючими органом (підп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»). Львівська митниця, як контролюючий орган, незалежно від

закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і

транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є

достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи

міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку,

контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 Митного кодексу

України). Львівська митниця вправі здійснювати митний контроль (ст. 41 Митного

кодексу України). Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних

засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними

органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про

зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та

іншими законами України (ст. 60 Митного кодексу України).

Представник відповідача Львівської

митниці проти позову заперечив з наведених вище міркувань.

Заслухавши пояснення представників

сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі

докази, давши їм оцінку, судом встановлено наступне.

На підставі листа ДПІ у Залізничному

районі м. Львова від 30.07.2007 року № 23115/10/22-012/294 та посвідчень на

право проведення перевірки від 23.08.2007 року за №№ 63/2007 - 67/2007, виданих

Західною регіональною митницею проведено позапланову виїзну документальну

перевірку фінансової господарської діяльності ТзОВ «Східноєвропейський

експрес».

Про результати позапланової перевірки

фінансово-господарської діяльності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності

ТзОВ «Східноєвропейський експрес» код ЄДРПОУ-31442336 за фактами відчуження

іноземної інвестиції  до закінчення

трирічного терміну без сплати ввізного мита 6 вересня 2007 року складено

Акт  за № 25/18-15-07.    

В акті перевірки зазначено, що згідно

вантажно-митних декларацій:

№ 20000/4/001549 від 18.03.2004 року

- відчужено 06.12.2006 року,

№ 200000001/4/003174 від 24.05.2004

року - відчужено 06.12.2006 року,

№ 209000001/5/000751 від 30.06.2005

року - відчужено 21.12.2006 року,

№ 209000001/6/009484 від 17.05.2006

року - відчужено 23.09.2006 року,

№ 209000001/6/014080 від 10.07.2006

року - відчужено 16.01.2007 року.

При здійсненні митного оформлення

зазначених декларацій  на суму ввізного

мита були подані векселі.

З метою погашення векселів та

звільнення від сплати ввізного мита 

подано завірені копії інформаційних повідомлень про внесення іноземної

інвестиції та їх реєстрацію відповідно до Закону України «Про режим іноземного

інвестування» та примірники векселів з відміткою податкової інспекції  про зарахування транспортних засобів на

баланс підприємства.

Висновок по вказаному акту наступний:

за результатами перевірки по фактах відчуження іноземної інвестиції до

закінчення трирічного терміну без сплати ввізного мита встановлено, що ТОВ

«Східноєвропейський експрес» порушено вимоги ст. 18 Закону України «Про режим

іноземного інвестування», ст. 3 Закону України «Про податок на додану

вартість», п. 15, 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 року

за № 937 «Про затвердження порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих

під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного

фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами

(контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати мита у разі

відчуження цього майна» у зв'язку з чим спричинено ненадходження до Державного

бюджету України обов'язкових платежів по сплаті ввізного мита в розмірі

22190,64 грн., податку на додану вартість в сумі 13255,22 грн., штраф по сплаті

мита (відповідно до підпункту  17.1.9.

пункту 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами») - 44381,28 грн., штраф по сплаті ПДВ (відповідно до

підпункту  17.1.3. пункту 17.1. ст. 17

Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ) в розмірі 6627,61 грн., пені

(сума, якої обчислюється на день сплати платежу).

 Згідно наказу Державної митної служби України

№ 429 від 25.04.2008 року «Про передання податкових зобов'язань та податкових

боргів платників податків» з метою належної організації роботи в напрямку

узгодження та погашення податкових зобов'язань та податкових боргів,

нарахованих  митними органами, що

ліквідуються з 01.05.2008 року уповноважено Львівську митницю прийняти від

Західної регіональної митниці, що ліквідується податкові борги, а також податкові

зобов'язання, апеляційне узгодження яких триває. Покладено на Львівську митницю

обов'язки і наділено її правами з усіх питань, що стосуються узгодження та

погашення  податкових зобов'язань  та податкових боргів.

У відповідності до підп.2.1-2.4

згаданого Порядку, митні органи самостійно здійснюють розрахунок сум податкових

зобов'язань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2

статті 4 Закону щодо податків та зборів, визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1

статті 2 цього Закону. У випадку, зазначеному в пункті 2.1 цього Порядку,

митний орган складає та надсилає платнику податків податкове повідомлення за

формою згідно з додатком 1 для платників податків - юридичних осіб (форма

"Ю") або за формою згідно з додатком 2 для платників податків -

фізичних осіб (форма "Ф"). 

Податкове повідомлення складається структурним підрозділом митного

органу, до функцій якого входить контроль за нарахуванням та справлянням

податків та зборів (обов'язкових платежів). Податкове повідомлення складається

на розраховану суму податкового зобов'язання щодо кожного окремого податку,

збору (обов'язкового платежу). Якщо митний орган здійснив розрахунок сум

податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна

кількість податкових повідомлень.

На підставі вищевказаного акту

перевірки позивача Львівською митницею прийнято 

податкове повідомленням форми «Р» від 19 червня 2008 року № 4, яким

визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних санкцій) за

платежем податок на додану вартість в сумі 19882,83 грн. в тому числі 13255,22

грн. за основним платежем та 6627, 61 за штрафними санкціями.

Також, на підставі згаданого акту

перевірки позивача Львівською митницею прийнято 

податкове повідомленням форми «Р» від 19 червня 2008 року № 5, яким

визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за

несвоєчасно сплачене ввізне мито сумі 44381,28 грн.

Згідно ч.5 ст.18 Закону України „Про

режим іноземного інвестування” якщо протягом трьох років з часу зарахування

іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що

було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду

зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням

діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон),

підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється

виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за

офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день

здійснення відчуження майна.

Позивачем було відчужено згадане

майно менше ніж за три роки з часу зарахування іноземної інвестиції, при цьому,

ним було сплачено ввізне мито та пеню.

Відповідачем у відповідності до

вимог  підп. «б» підп. 4.2.2. п.4.2. ст.

4 та підп. 17.1.9. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні

санкції за несвоєчасно сплачене ввізне мито сумі 44381,28 грн.

Суд даючи правову оцінку спірним

правовідносинам виходив з наступного.

У відповідності до вимог підп.

17.1.9. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли

платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює

грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору

(обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та

сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати,

такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання

з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, в даному випадку,

нарахування штрафної (фінансової) санкції здійснюється за умови коли у

відповідності до вимог чинного законодавства передбачається попереднє

нарахування та сплата податку.

Однак, в даному випадку, у

відповідності до вимог ч.1 ст.18 Закону України „Про режим іноземного

інвестування”, майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до

статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для

реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Таким чином, законодавством не

передбачено попереднє нарахування та сплата податку, а лише за умови коли було

здійснено відчуження іноземної інвестиції до трьох років з моменту внесення

його до статутного фонду.

Отже, у відповідача не було правових

підстав для застосування штрафної санкції передбаченої підп. 17.1.9. п.17.1.

ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, відповідачем було

визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних санкцій) за

платежем податок на додану вартість в сумі 19882,83 грн. в тому числі 13255,22

грн. за основним платежем та 6627, 61 за штрафними санкціями.

При цьому, відповідач виходив з того,

що оскільки позивачем сплачено ввізне мито, то змінилась база оподаткування

податком на додану вартість. Також вважає, що по ввізних митних деклараціях, в

яких не зазначено податку на додану вартість, такий повинен бути сплачений.

Абзац перший, підпункт 3.2.8. п. 3.2.

ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції станом на

13.03.2005 року, що діяла до 31.03.2005 року встановлював, що передача основних

фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її

цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у

тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім

підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України;

поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з

урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку, не є об'єктом

оподаткування за цим Законом. Подальшими змінами до цього ж Закону від

25.03.2005 року абзац перший вказаного підпункту 3.2.8. змінений, зазначені

умови, що не були об'єктом оподаткування законодавцем виключені.

А відтак, операція по ввезення майна

по ВМД № 20000/4/001549 від 18.03.2004 року та № 200000001/4/003174 від

24.05.2004 року, як внеску до статутного фонду не була об'єктом оподаткування.

Відповідно по ВМД № 20000/4/001549

від 18.03.2004 року та № 200000001/4/003174 від 24.05.2004 року у позивача не

виникало б обов'язку по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, у відповідача були

відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану

вартість, оскільки згадані операції не були об'єктом оподаткування.

Що стосується зміни бази

оподаткування, то суд зазначає наступне.

По ВМД № 209000001/5/000751 від

30.06.2005 року, № 209000001/6/009484 від 17.05.2006 року, № 209000001/6/014080

від 10.07.2006 року у позивач виникало зобов'язання зі сплати податку на додану

вартість, який був сплачений позивачем при ввезенні майна.

При цьому, слід зазначити, що згідно

ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» позивач на час

ввезення згаданого майна звільнявся від обкладення митом, а правових підстав,

зокрема норми законодавства, яка б зобов'язувала позивача здійснити перерахунок

бази оподаткування податком на додану вартість при здійснення продажу іноземної

інвестиції до трьох років з моменту її внесення до статутного фонду, немає.

Отже, у відповідача не було правових

підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та

нарахування штрафних (фінансових) санкцій, за відсутності такого обов'язку у

позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а

тому підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у

відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь

позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163

КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Скасувати, прийняті Львівською митницею

податкові повідомлення від 19.06.2008 року за №4 та за №5.

3.   3.     Стягнути з Державного бюджету України на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейський експрес»,

що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька,210/124, (код ЄДРПОУ

31442333), 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4.   4.     Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного

оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної

сили.

5.   5.     Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк