Постанова

від 11.07.2013 по справі 5006/19/85пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №5006/19/85пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівУшенко Л.В. Дучал Н.М., Склярук О.І. при секретарі судового засідання:Величко В.М. за участю представників сторін: від позивача (скаржника) - не з'явився; від відповідача-1 - Хорошилов І.І., довіреність №09-32/248 від 27.02.2013р.; від відповідача-2 - Хорошилов І.І., довіреність №521 від 28.12.2012р. розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 29.04.2013р. у справі№5006/19/85пд/2012 (суддя Демідова П.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк до 1) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецької області», м. Донецьк 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м.Донецьк та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване недоведеністю позивачем обставин, за яких кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 233 Цивільного кодексу України, тобто у зв'язку з його укладанням під впливом тяжкої обставини і в край невигідних для позичальника умовах. Крім того, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не є стороною договору і не порушував права позивача, в зв'язку з чим, відмовив в задоволенні позовних вимог до нього.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи, пов'язані з укладанням кредитного договору, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., члени колегії: суддя Богатир К.В. та суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №5006/19/85пд/2012, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2013р.

Через канцелярію суду представник відповідачів надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 - без змін.

Розпорядженням голови суду від 09.07.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., члени колегії: суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

В судове засідання 09.07.2013р. представник позивача (скаржника) не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги суду не надав.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 - без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача (скаржника) за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.08.2006р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06.

Відповідно до п.1.1 договору, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в гривні та доларах США у сумі, яка у всіх видах валют у перерахунку в гривню не може перевищувати 15 000 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 13.08.2009р. або не пізніше 10 днів з моменту пред'явлення банком вимоги про повернення сум кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних у п.п.2.7, 3.3.4 кредитного договору (п. 1.2 договору).

Згідно із п.2.2 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 12% річних за кредитом, наданим у доларах США, 18% річних за кредитом, наданим у гривні. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Відповідно до п.2.5 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.1.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 15% річних за кредитом, наданим в доларах США, 20% річних за кредитом, наданим у гривнях, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з цим договору.

Згідно із п.п. 5.1, 5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до нього вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами договору.

Сторонами до вказаного кредитного договору вносилися зміни відповідними угодами №1 від 18.09.2006р., №2 від 25.06.2007р., №15-93/17-6256/06/3 від 10.06.2008р., №15-93/17-6256/06/4 від 31.10.2008р., №15-93/17-6256/06/5 від 28.11.2008р., №15-93/17-6256/06/6 від 30.12.2008р., №15-93/17-6256/06/7 від 18.08.2009р., №15-93/17-6256/06/8 від 10.11.2009р., №15-93/17-6256/06/9 від 30.12.2009р., №15-93/17-6256/06/10 від 26.01.2010р., №15-93/17-6256/06/11 від 07.04.2010р., №15-93/17-6256/06/12 від 30.04.2010р., №15-93/17-6256/06/13 від 28.05.2010р., №15-93/17-6256/06/14 від 28.05.2010р., №15-93/17-6256/06/14 від 30.06.2010р.

В подальшому, 26.11.2010р. між Публічним акціонерним банком «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №39/127, відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р., укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст», разом із договорами про внесення змін до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. з посиланням на невідповідність даного кредитного договору вимогам чинного законодавства, зокрема, приписам ст. 1056-1 ЦК України, в частині закріплення можливості збільшення процентної ставки у випадку порушення позичальником встановленого п. 1.2 строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №1/74пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2012р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк.

Вважаючи, що укладання спірного кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. було зумовлено тяжкими обставинами, які змусили позивача укласти цей договір на вкрай невигідних для нього умовах, а саме: за безпідставно підвищеною відсотковою ставкою 12% річних за кредитом, наданим у доларах США, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», м. Київ про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. з посиланням на положення ст. 233 та ч.1 ст. 216 ЦК України, що і є предметом спору у даній справі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним та відповідати їх внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, правочин може бути визнаний судом недійсним якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення або вчинений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, від впливом тяжкої обставини (ст.ст. 224-233 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2.2 спірного кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 12% річних за кредитом, наданим у доларах США, 18% річних за кредитом, наданим у гривні. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Позивач вважає, що кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. має ознаку дефекту волі, оскільки волевиявлення позичальника при вчиненні вищевказаного правочину не відповідало його внутрішній волі у зв'язку з укладенням оспорюваного договору під впливом тяжкої обставини, яка полягала у наявності незавершеного будівництва, для закінчення якого здійснювалось кредитування, та на вкрай невигідних для позичальника умовах - відсотковою ставкою 12% річних за користування кредитними коштами, наданими у доларах США, що перевищує середні розміри відсоткових ставок на ринку кредитування в 2006 році, згідно зі статистичними даними та установленою практикою.

При цьому позивач зазначає, що він заперечував проти встановлення в спірному договорі зазначеного розміру відсотків за користування кредитом, однак, незважаючи на це, договір було укладено з банком на умовах встановлення відсотків за користування кредитом, наданим у доларах США, в розмірі 12% річних.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спірного кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р. у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, та умов, передбаченими приписами ст. 345 ГК України, текст підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін. Документи, які свідчать про незгоду будь-якої зі сторін з умовами договору, в тому числі протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Таким чином, правочин, укладений на вкрай невигідних умовах, має дефект волі, та повинен бути здійсненим за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

В п. 23 постанови №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного суду України зазначив, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Під тяжкими обставинами, які стали наслідком укладення правочину, розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне чи інше становище, а його крайні форми, зокрема пряма загроза банкрутства. Під вкрай невигідними умовами розуміється співмірність отриманого за договором обома сторонами, й така невигідність має бути очевидною для обох сторін. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, в даному випадку, позивач повинен довести наявність у нього на момент укладення оспорюваного кредитного договору тяжких обставин, невигідність умов укладеного договору, та неможливість уникнення тяжких обставин без укладення такого договору.

Однак, позивачем не надано доказів перебування ТОВ «Іст» у вкрай ускладненому фінансовому становищі на момент укладення кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-6256/06 від 16.08.2006р., докази крайньої невигідності для позичальника умов зазначеного договору, в тому числі, розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, та відсутні докази того, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Крім того, судова колегія погоджується із висновком господарського суду Донецької області, що заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» є безпідставними, і тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до нього.

Місцевий господарський суд повно встановив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову до обох відповідачів, порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення першою інстанцією колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено, тому з огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк є такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у справі №5006/19/85пд/2012 - залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді Н.М. Дучал

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 11 липня 2013 року.

Надруковано: 7 прим.

1 прим. - скаржнику,

3 прим. - відповідачам;

1 прим. - у справу;

1 прим. - ГСДО

1 прим. - ДАГС