Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-0870/3277/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/800/16858/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року

у справі №2а-0870/3277/11

за позовом Приватного підприємства «Норд-Хол» (надалі - ПП «Норд-Хол»)

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі - Бердянська ОДПІ Запорізької області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

ПП «Норд - Хол» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бердянської ОДПІ Запорізької області від 27.09.2010р. №0001462310/0, від 27.09.2010р. №0001452310/0, від 15.12.2010р. №0001462310/1, від 15.12.2010р. №0001452310/1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Бердянська ОДПІ Запорізької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального, та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Норд-Хол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2008р. по 30.06.2010р, про що складено акт 143/23-108/36307818 від 10.09.2010р.

Висновком перевірки встановлено порушення ПП «Норд-Хол» п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 53147грн. та п.п. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 42518 грн.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з вимогами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з вимогами ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Приймаючи до уваги, що податковим органом, в акті перевірки не наведено ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів, вказані в акті відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, неподання звітів до ДПІ, відсутність виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та інші порушення контрагентів позивача не є ознаками нікчемності правочину, податковим органом не доведена наявність умислу у формі вини, наміру порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов