Рішення

від 08.07.2013 по справі 103/749/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/190/4199/13Головуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С. Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В. СуддівАдаменко О.Г., Горбань В.В. При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання кредитного споживчого договору недійсним та розірвання договору застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

12 лютого 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором на загальну суму 142 056 грн. 79 коп., судових витрат в розмірі 1420 грн. 57 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_6 22 червня 2006 року був укладений кредитний договір № 805/2006/840-ПК/11/177, згідно умов якого ОСОБА_6 надано кредит в сумі 24340,00 доларів США строком до 22 червня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10 % на рік. Плата за управління кредитом сплачується протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,4% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом. Кредит був наданий з метою придбання відповідачем ОСОБА_6 транспортних засобів - автомобілів «DAEWOO Lanos ТF69Y», реєстраційний номер НОМЕР_1, та «DAEWOO Lanos ТF69Y» реєстраційний НОМЕР_2. Відповідач ОСОБА_6, відповідно до п. 3.3.3 умов договору, зобов'язалася забезпечити оплату щомісячного мінімального платежу до 22 числа кожного місяця у розмірі 578,48 доларів США. В якості забезпечення ОСОБА_6 виконання взятого на себе зобов'язання, між ПАТ«КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_7 22 червня 2006 року був укладений договір поруки, згідно якого останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань. Проте умови кредитного договору та договору поруки відповідачами належним чином не виконані, гроші за кредитним зобов'язанням та проценти за користування кредитними коштами своєчасно не повернені, у зв'язку з чим з них підлягають солідарному стягненню неповернені суми кредиту з урахуванням заборгованості по процентам, відсоткам та штрафним санкціям, а саме: заборгованість за кредитом -11443,54 доларів США, що складає за курсом НБУ 91468,22 грн.; відсотки по кредиту - 1389,08 доларів США, що складає 11102,92 грн.; плата за управління кредитом - 579,15 доларів США, що складає 4629,15 грн.,пеня - 1926,88 доларів США, що складає 15 401, 55 грн.; штраф - 2434,00 доларів США, що складає 19454,96 грн.

03 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання кредитного споживчого договору недійсним та розірвання договору застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що банком були порушені її права як споживача, що виразилося у порушені банком вимог ст. 153 ЦК України щодо досягнення домовленості між сторонами всіх істотних умов договору. Так, договір кредиту укладався у валюті, а фактично ОСОБА_6 отримала кошти у гривнях. Таким чином, даний договір є удаваним. Банком не була надана інформація ОСОБА_6 про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, чим порушені вимоги Законів України «Про Національний банк України», «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів». Тому ОСОБА_6 вважає, що умови договору були несправедливими. Внаслідок настання економічної фінансової кризи, значного підвищення курсу іноземної валюти по відношенню до гривні, істотно погіршилась кредитоспроможність ОСОБА_6, що стало об'єктивною причиною невиконання зобов'язань за договором кредиту. Крім того, зміна курсу - національної валюти є істотною зміною умов договору, про що ОСОБА_6 була поставлена вже перед фактом. Банк не надав ОСОБА_6 даних про отримання ліцензії на здійснення валютних операцій. Тому ОСОБА_6 просила суд визнати недійсним кредитний договір, розірвати договір застави та зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити з реєстру договорів застави запис про заставу рухомого майна - автомобілів «DAEWOO Lanos ТF69 Y», реєстраційний номер НОМЕР_1, та «DAEWOO Lanos ТF69 Y» реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2006 року в сумі 122056 грн. 81 коп., судові витрати в розмірі 1420 грн. 57 коп. Скасовано арешт, накладений на автомобілі «DAEWOO Lanos ТF69У», реєстраційний номер НОМЕР_1, та «DAEWOO Lanos ТF69У» реєстраційний номер НОМЕР_2. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання кредитного споживчого договору недійсним та розірвання договору застави відмовлено. (а.с.137-138). Ухвалою Бахчисарайського райсуду АР Крим від 21.05.2013 року усунуто описку в рішенні щодо дати постановлення рішення. (а.с.144).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному дослідженні доказів по справі. Посилається на те, що справа не підлягає розгляду в судовому засіданні, на повідомленнях банку з вимогою сплатити заборгованність стоять підписи не відповідачів, що є фальсифікацією. Крім того, для пред'явлення вимог до поручителя сплив строк позовної давності. До того ж, суд проігнорував зустрічний позов ОСОБА_6 та залишив його без розгляду.

Рішення в частині стягнутої суми пені та штрафу, зменшених судом відповідно до ст. 551 ЦК України, сторонами не оскаржується, а тому, виходячи з принципу диспозитивності, судова колегія не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним та розірвання договору застави, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем - ПАТ «КБ «Надра» і відповідачкою ОСОБА_6 22 червня 2006 року був укладений кредитний договір № 805/2006/840-ПК/11/177, згідно умов якого ОСОБА_6 надано кредит в сумі 24340,00 доларів США строком до 22 червня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10 % на рік. Плата за управління кредитом сплачується протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,4% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом. Кредит був наданий з метою придбання відповідачем ОСОБА_6 транспортних засобів - автомобілів «DAEWOO Lanos ТF69 Y», реєстраційний номер НОМЕР_1, та «DAEWOO Lanos ТF69 Y» реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідач ОСОБА_6, відповідно до п.3.3.3 умов договору, зобов'язалася забезпечити оплату щомісячного мінімального платежу до 22 числа кожного місяця у розмірі 578,48 доларів США. (а.с.5,8-10).

За договором застави транспортних засобів від 22.06.2006 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6, цим договором забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з кредитного договору укладеного між цими ж сторонами 22.06.2006 року. (а.с.11-12).

Однак, станом на 11.12.2012 року ОСОБА_6 не сплачено суму 17772, 65 дол. США, що еквівалентно 142056,79 грн. за курсом НБУ.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи із правового тлумачення зазначених норм недійсним може бути визнано правочин (договір) у випадках: якщо зміст правочину суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У своїй позовній заяві ОСОБА_6 посилалась на порушення банком низки Законів України («Про захист прав споживачів», «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України» та інші), які, на її думку, дають підстави для визнання договору кредиту недійсним.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Проте позивачкою за зустрічним позовом не надано доказів в обґрунтування своїх вимог щодо порушення її права як споживача та про несправедливість умов договору.

Статями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору, ОСОБА_6 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та її волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі, при цьому вона розуміла наслідки, до яких може привести укладення нею відповідного договору із банком і не заперечувала їх настання, про що свідчить її підпис. Факту односторонньої зміни банком умов кредитного договору не встановлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що строк дії договору кредиту сторонами було визначено до 22.06.2011 року, з позовом про визнання недійсним договору кредиту та розірвання договору застави, ОСОБА_6 звернулась до суду 03.04.2013 року після звернення до неї з позовними вимогами ПАТ «КБ «Надра» про стягнення суми заборгованості.

Отже до пред'явлення до неї вимог банком, ОСОБА_6 погоджувалась з усіма умовами договору, сплачувала платежі за договором, але у меншому розмірі, ніж сторонами було передбачено, що убачається із розрахунку заборгованості. (а.с.5).

Що стосується доводів ОСОБА_6 про порушення банком її прав як споживача укладаючи договір кредиту у іноземній валюті, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 13 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним.

У пункті 14 цієї ж постанови роз'яснюється, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Зважаючи на те, що договір кредиту між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_6 було укладено 22.06.2006 року, тобто до набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким забороняється надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті, та враховуючи, що цей закон, з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону у часі), не має зворотної дії у часі, колегія суддів відхиляє доводи зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору кредиту з підстав порушення Закону України «Про захист прав споживачів» з підстав видачі кредиту в іноземній валюті, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив зустрічний позов ОСОБА_6 без розгляду, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, оскільки з рішення суду вбачається, що у задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Залишення позову без розгляду і відмова у задоволенні позову є різними поняттями як за тлумаченням так і за процесуальною дією.

Таким чином, судова колегія приходить висновку, що зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про фальсифікацію підписів відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у повідомленні про отримання ними поштової кореспонденції з вимогами - претензією банку про погашення заборгованості, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Як вбачається з відривних поштових повідомлень (а.с.13-16), що повертаються після вручення замовної кореспондеції, на них стоїть відмітка листоноші про вручення листів особисто ОСОБА_6 та ОСОБА_7 16.01.2013 року із зазначенням їх прізвища, яке апелянт вважає підписом, (а.с.15,16) та зазначено прізвище особи, яка вручила листи «ОСОБА_1».

Відповідно до пункту 106 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (із змінами), про вручення адресату замовної поштової кореспонденції під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

Отже, із зазначеного пункту Правил вбачається, що підпис особисто отримувача повинен бути лише на відправленнях з позначкою «Вручити особисто» та «Судова повістка», однак направлені банком листи з вимогами - претензіями не містили таких позначок, а тому на відривних повідомленнях, що на а.с. 15,16 із законних підстав стоїть підпис працівника пошти, а не ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що взагалі виключає необхідність фальсифікації їх підписів працівниками банку чи іншими особами.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено умови кредитного договору унаслідок чого виникла заборгованість перед банком на суму 122056 грн. 81 коп., яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо необхідності стягнення суми заборгованості з ОСОБА_6, яка порушила умови кредитного договору, але не може погодитись з висновком суду щодо стягнення суми заборгованості солідарно з поручителем, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - ПАТ «КБ «Надра» і відповідачем ОСОБА_7 22 червня 2006 року був укладений поруки, згідно пункту 1.1 якого, останній поручився перед банком за виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань з виплати взятих на себе зобовьязань, в тому числі повернути до 22 червня 2011 року кредит у розмірі 24340 дол. США із сплатою процентів, штрафних санкцій, інших платежів. (а.с.19-20).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до закону чи договору, при цьому згідно із ст. 629 ЦК Україна договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, проценти відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2013 року ПАТ «КБ «Надра» надіслав поручителю ОСОБА_7 претензію, яку він отримав замовною кореспонденцією 16.01.2013 року, і у якій було зазначено про те, що у ОСОБА_6 виник борг перед банком по сплаті кредиту у сумі 17772,65 дол. США та попереджено про необхідність сплатити борг. Позов банком пред'явлено до суду 12.02.2013 року. (а.с.2-3, 13-16).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Однак на зазначені вимоги ч.4 ст.559 ЦК України суд не звернув уваги та не застосував їх до спірних правовідносин, що є підставою для скасування рішення в частині стягнення солідарно суми заборгованості з поручителя ОСОБА_7

Зважаючи на те, що сплив шестимісячного строку для пред'явлення до поручителя вимог почався з дня припинення договору поруки, який діяв з 22.06.2006 року до 22.06.2011 року, але як станом на момент пред'явлення вимоги від 11.01.2013 року, так і на момент пред'явлення позову - 12.02.2013 року, шестимісячний строк сплив, а тому порука є припиненою.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню в частині задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» про солідарне стягнення суми заборгованості з поручителя відповідача ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» підлягає стягненню на відшкодування судових витрат пропорційна сума від суми задоволених вимог у розмірі 1220 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктами 3, 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 квітня 2013 року в частині стягнення суми заборгованості солідарно з ОСОБА_7 та в частині судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_7 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати у розмірі 1220 грн.

В решті це рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.