Постанова

від 10.07.2013 по справі 5011-32/18195-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 5011-32/18195-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача 1. - не з'явився;

від позивача 2. - не з'явився;

від відповідача - Башловка А.М. (представник за довіреністю); Брей О.В.;

від прокуратури - Лиховид О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013

по справі № 5011-32/18195-2012 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської ради

2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 позовні вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» задоволені. Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлові приміщення площею 383, 4 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 3/24, літ. А, вартістю 2 404 831, 00 грн. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення площею 383, 4 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 3/24, літ. А, вартістю 2 404 831, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 по справі № 5011-32/18195-2012 та прийняти нове про відмову в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр»

прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 змінено склад колегії суддів.

Прокурор заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 без змін.

Київська міська рада та Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Частина друга статті 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачає, що відповідно до цього Закону можуть приватизуватися підприємства, якщо вони відповідають вимогам частини 1 статті 2 цього Закону.

Статтею 3 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) встановлено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу або продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до статті 7 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) за рішенням органів приватизації, зокрема, здійснюється оцінка об'єкта малої приватизації в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт оцінки вартості об'єкта приватизації затверджується керівником органу приватизації.

Статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, зокрема включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Нежилі приміщення по вул. Андріївський узвіз, 3/24 літ. А, загальною площею 383,4 кв.м., було включено до переліку об'єктів комунальної власності Подільського району, які підлягають приватизації шляхом викупу на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації» від 28.05.2009 № 595. /а.с. 15, т.1/.

Доказів оскарження рішення у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Незалежна експертно-промислова група», на підставі відповідного договору з відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва за № 0-01/10 від 11.02.2010, було проведено незалежну оцінку спірних приміщень та видано висновок про вартість майна - нежитлових приміщень площею 383, 4 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 3/24, літ. А. /а.с. 37, т.1/.

13.01.2010 Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва зазначений висновок було затверджено.

Пунктом 17 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, передбачено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та національними стандартами.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

12.01.2010 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Агентство незалежної експертизи «М.Т.К.», яке діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 3029/05 від 23.03.2005, виданого Фондом Державного майна України, було проведено рецензію на звіт про проведення незалежної оцінки вартості нежилих приміщень. /а.с. 83-84, т. 1/.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Частинами першою та другою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Як слідує із рецензії вона проведена на підставі договору з відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва за № 0-01/10 від 11.02.2010, позивач не був замовником рецензії.

Таким чином, проведення незалежної оцінки спірних приміщень, рецензія звіту відбулось у відповідності до вимог законодавства.

14.01.2010 відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва та Товариство з обмеженою відповідальністю «Антік-Центр» уклали договір купівлі-продажу нежилих приміщень (шляхом викупу) загальною площею 383,4 кв.м. в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 3/24, літ. «А». Договір купівлі-продажу нежилих приміщень (шляхом викупу) нотаріально посвідчений. /а.с. 66-68, т.1/.

По акту приймання передачі № 1 від 19.01.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» були передані нежитлові приміщення площею 383, 4 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 3/24, літ. А. /а.с. 235, т.1/.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. (ч.5 ст. 180 ГК України).

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. (ч.6 ст. 180 ГК України).

Пунктами 1.5., 1.6. Договору купівлі-продажу сторони погодили, що згідно з висновком про вартість майна, підготовленим суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-оціночна група» та затвердженим відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва - 2 004 155 грн. (без ПДВ). Вказаний у цьому договорі об'єкт приватизації проданий за ціною 2 004 155 грн.

Крім того, відповідачем здійснено пайовий внесок у розмірі 50 000,00 грн. на створення соціальної інфраструктури м. Києва, на доказ чого надано копію квитанції про оплату. /а.с. 86, т.1/.

Враховуючи вищевикладене, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що відповідачем дотримано процедуру приватизації, зокрема проведення оцінки вартості майна та укладення договору купівлі-продажу, а отже, підстави для задоволення позову прокурора про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії відсутні.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року по справі № 5011-32/18195-2012 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Зазначене знайшло своє відображення у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік -центр» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 по справі № 5011-32/18195-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Київської міської ради (код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» (код 30970974) 12 310,91 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації (код 19020407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-центр» (код 30970974) 12 310,91 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи № 5011-32/18195-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.