Постанова

від 11.07.2013 по справі 919/634/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 919/634/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, Шатохін Олександр Миколайович, на підставі довіреності за № б/н від 03.01.13, (Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій");

відповідач, не з'явився, (Фізична особа - підприємець ОСОБА_3);

розглянувши апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Грицай О.С.) від 05 червня 2013 року у справі № 919/634/13

за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2013 року у справі №919/634/13 позовна заява Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняту територію позивача, повернута без розгляду.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки позивачем не враховано майновий характер спору.

Також, суд звернув увагу на те, що надані до позовної заяви документи належним чином не завірені, як того вимагає пункт 5.27 Держстандарту України № 4163-2003 "Уніфікована Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів".

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду від 05 червня 2013 року скасувати, справу направити до господарського суду міста Севастополя.

Доводи апеляційної скарги полягають у наступному.

По-перше, заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо майнового характеру спору, оскільки предметом позову є вимоги про зобов'язання відповідача здійснити певні дії, а не про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно позивач зазначив, що при подачі позовної заяви ним було сплачено суму судового збору, як за спір з майновими вимогами, але суд не врахував і цього.

По-друге, позивач вказував на те, що до суду були подані належним чином завірені копії доданих до позовної заяви матеріалів, але суд також не звернув на це увагу та дійшов протилежного висновку.

Одночасно зі скаргою, Державним професійно-технічним навчальним закладом "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги, яке в свою чергу задоволено ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р.

26.06.2013р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя - Сікорська Н.І., судді - Градова О.Г., Євдокімов І.В. та призначена до розгляду на 11.07.2013р.

11.07.2013р. за розпорядженням заступника голови суду, у зв'язку з відпусткою, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Антонову І.В.

У призначене на 11.07.2013р. судове засідання з'явився представник позивача, відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняті ним площі на території позивача, а саме: 10,2 кв.м. механічної ділянки НОМЕР_1, а також 2,3 кв.м. території у механічного цеху, 2,16 кв.м. у металічній прибудові на території училища та передати ці площі Державному професійно-технічному навчальному закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" за актом прийому - передачі.

Як на підставу позову Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" посилається на статтю 391 Цивільного кодексу України, а також на ті обставини, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 безпідставно займає частину приміщення позивача, що заважає позивачу здійснювати учбово-виробничу діяльність. Займане приміщення відповідачем не є предметом договору, укладеного 17.03.2009р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та який пролонговано до 15.03.2014р.

Саме безпідставне, на думку позивача, займання приміщення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 і стало причиною для звернення Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" до суду з позовом про зобов'язання відповідача його звільнити.

Проте, зазначена позовна заява повернута її заявнику оскаржуваною ухвалою господарського суду міста Севастополя з підстав, наведених раніше.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо:

- у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

- не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, господарським судом першої інстанції повернуто позовну заяву на підставі пункту 4 частини 1 вказаної статті, а саме у зв'язку з тим, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також звернуто увагу на порушення пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, щодо подачі належним чином завірених доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Так, застосовуючи пункт 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги носять майновий характер, оскільки вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняті ним площі є вимогою про витребування майна від особи, яка незаконно заволоділа ним, що кореспондується зі статтею 387 Цивільного кодексу України.

Однак з даним висновком не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Як убачається з оскарженої ухвали, місцевий господарський суд послався на статтю 387 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, позивач звернувся з позовом з нормативно-правовим обґрунтуванням за статтею 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначені норми матеріального права покликані здійснювати захист права власності, але відрізняються між собою.

Так, стаття 387 Цивільного кодексу України передбачає захист права власності у зв'язку з позбавленням особи права володіння - віндикаційний позов - позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє, про витребування майна в натурі. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він заявляється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. В той час як стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає захист права власності без позбавлення особи права володіння - негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, який володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження майном. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушення, не пов'язаного з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, які обґрунтовують право позивача на користування та розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Отже, зазначені норми передбачають речові засоби захисту права, але різні підстави позову, і підстави негаторного позову не можна ототожнювати з нормою, яка передбачає захист права власності за віндікаційним позовом, та навпаки, оскільки вони застосовуються в залежності від фактичних обставин (характеру посягання на право власності), якими обґрунтовані позовні вимоги, тобто вимоги позивача повинні бути обґрунтовані тією нормою права, яка відповідає фактичним обставинам, що і покладені в основу позову та підтверджують порушення його права.

У даній справі, позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України та на ті обставини, що відповідачем незаконно чиняться перешкоди у користуванні частиною майна позивача, яке не вибувало з його володіння, але позивач позбавлений права користуватись, внаслідок розміщення у спірному приміщенні речей відповідача. Отже, у даній справі позивачем заявлений негаторний позов.

Таким чином, місцевий господарський суд не звернув уваги на фактичні обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та підстави позову з посиланням на норму матеріального права, а тому дійшов хибного висновку щодо майнового характеру спору.

При цьому, судова колегія звертає увагу на суперечливість висновку суду щодо обґрунтування суми судового збору, яка підлягає сплаті за подачу позовної заяви, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI.

Так, згідно з Законом України "Про судовий збір", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовних заяв. Ставки судового розміру встановлюються у розмірах відповідно до ст.. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме, судовий збір, з позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн.

Таким чином, судовий збір, який позивач повинен сплатити при зверненні до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити незаконно зайняті ним площі, як за вимогу немайнового характеру, складає 1147 грн.

Отже, висновок суду, що при зверненні з даною позовною заявою позивач повинен сплатити 1720, 50 грн. судового збору є помилковим.

Що стосується зауважень суду, стосовно невідповідності доданих в обґрунтування позовної заяви додаткових матеріалів пункту 5.27 Держстандарту України № 4163-2003 "Уніфікована Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", слід зазначити, що дослідивши додані до позовної заяви документи, судова колегія вважає вказаний висновок суду першої інстанції безпідставним, оскільки зазначені документи, завірені належним чином, як того вимагає пункт 5.27 вказаного Держстандарту, а саме документи мають відмітку про засвідчення копії документа, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом" ("копия верна" - мовою оригіналу), назви посади - "директор СВ ПУССИТ", особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища - " Дмитренко О.В.", дати засвідчення копії - 23.05.2013 року.

Крім того, у пункті 3.3 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд касаційної інстанції звертав увагу судів на те, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2013 року у справі №919/634/13 скасувати.

3. Справу №919/634/13 передати на розгляд господарського суду міста Севастополя.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

І.В. Антонова