Ухвала

від 11.07.2013 по справі 6/581

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року м. Київ К-36939/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірне підприємство з іноземною інвестицією „Сантрейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 6/581

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство з іноземною інвестицією „Сантрейд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010252308/0 від 22.11.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період вересень, листопад, грудень 2006 року, березень, квітень 2007 року та складено акт № 663/23-08/25394566 від 09.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0010252308/0 від 22.11.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетне відшкодування 1139467 грн., з яких за вересень 2006 року - 360000 грн., за березень 2007 року - 196559 грн., за квітень 2007 року 582908 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства постачальниками позивача, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 360000 грн., за жовтень 2006 року в сумі 112353 грн., за листопад 2006 року в сумі 211116 грн., березень 2007 року в сумі 455998 грн.

Позивачем та Приватним підприємством „Агропрод" були укладені договори поставки № ТИП6-Е077.0 від 11.10.2006, № ТИП6-Е081.Я від 25.10.2006, № ТИП6-Е083.0 від 26.10.2006, № ТИП6-Е086.0 від 11.11.2006 та № ТИП6-Е106.П від 13.03.2007, згідно яких ПП „Агропрод" (Продавець, Постачальник) зобов'язаний продати та поставити ДП „Сантрейд" (Покупець) пшеницю.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача, за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірне підприємство з іноземною інвестицією „Сантрейд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 6/581 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірне підприємство з іноземною інвестицією „Сантрейд" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 6/581 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко