Постанова

від 11.07.2013 по справі 5013/1291/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 5013/1291/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Двигун" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.13 у справі№5013/1291/12 за позовомПриватного підприємства "Двигун" до 1.Олександрійської міської ради 2.Комунального підприємства "Житлогосп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Завод Агромаш" прозобов'язання повернути майно Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.07.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Дроботова Т.Б., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.13 розгляд справи призначено на 04.07.13. Ухвалою від 04.07.13 розгляд касаційної скарги відкладено на 11.07.13.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Логвінов Б.І. - директор, паспорт;

від відповідача-1: Безлюдько В.І. - за дов. від 02.01.13.

від відповідача-2: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від третьої особи: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "Двигун" у вересні 2012 року заявлений позов до Олександрійської міської ради, Комунального підприємства "Житлогосп" про зобов'язання повернути з відповідального зберігання майно, загальною вартістю 79 926,28 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що спірне майно, яке перебуває у його власності було передано на зберігання Відкритому акціонерному товариству "Завод Агромаш", однак після набуття Олександрійською міською радою права власності на цілісний майновий комплекс на території якого зберігалось спірне майно, відповідач належне позивачеві майно не повернув і продовжує його утримувати без достатніх правових підстав. При цьому, позивач посилався на приписи статей 316, 317, 320, 321, 386, 387, 525, 526, 527, 530, 936-938, 942, 943, 949, 953, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.12, ухваленим суддею Глушковим М.С., у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції визнав недоведеним факт знаходження спірного майна саме на території відповідача та вказав на відсутність індивідуалізуючих ознак спірного майна.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Павловського П.П. - головуючого, Науменка І.М., Швеця В.В., постановою від 15.05.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Приватне підприємство "Двигун" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням змін заявлених у судовому засіданні, просить рішення і постанову у справі скасувати, а матеріали справи просить скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 387, 1212 Цивільного кодексу України, вказує на залишення апеляційним судом поза увагою наданої ним технічної документації на частину спірного майна, яка, на його думку, підтверджує індивідуалізуючи ознаки цього майна. Скаржник вважає, що спірне майно знаходиться на території відповідача. Вказує скаржник і на неврахування апеляційним судом приписів статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України та залишенні поза увагою його клопотання про проведення огляду і дослідження майна, визначеного предметом позову на території заводу. Водночас, скаржник вважає безпідставною відмову у задоволенні його клопотання про призначення судово - економічної експертизи. Зауважує скаржник і на тому, що рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 27.10.11 та від 25.11.11 №399 про передачу заводу до комунальної власності скасовані ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.13.

Водночас, від Приватного підприємства "Двигун" додатково надійшла касаційна скарга в редакції від 03.07.13 (фактично уточнення), в якій останній заявив про зменшення позовних вимог, а саме скаржник відмовився від вимог про зобов'язання відповідача повернути алкогольні та слабоалкогольні напої на загальну суму 4322, 50 грн, передані на відповідальне зберігання. Разом з цим, скаржник також уточнив свої вимоги та просив суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, а матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи передати на новий розгляд. Від Олександрійської міської ради, Комунального підприємства "Житлогосп" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Двигун" до Олександрійської міської ради, Комунального підприємства "Житлогосп" про зобов'язання повернути майно, зазначене в акті прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 16.12.11, котрий підписаний між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Завод Агромаш", загальною вартістю 79 926,28 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога пов'язана із захистом права власності шляхом пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, а відтак застосуванню підлягають, зокрема положення Глав 23, 24, 29, 83 Цивільного кодексу України. Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. При цьому, позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві та підтвердити це документально. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Підставами виникнення права власності є юридичні факти, перелік яких міститься у главі 24 Цивільного кодексу України. Отже, сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння . За приписами статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Статтею 181 названого Кодексу передбачено, що речі поділяються на рухоме та нерухоме майно. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Тобто, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування. До вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння застосовуються також положення Глави 83 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Приписами статті 1213 цього ж Кодексу унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Суди попередніх інстанцій дослідивши зібрані у справі докази установили, що позивачем не доведено того, що витребуване ним майно, на час розгляду справи, знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. Нагорна, 106 (перший поверх адміністративної будівлі ВАТ "Завод Агромаш"), тобто на території відповідача. Водночас, як установлено судами, позивачем не вказано індивідуально-визначених ознак майна, яке він просить витребувати. Щодо заяви скаржника, поданої до суду касаційної інстанції, про зменшення позовних вимог шляхом відмови від позову в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути алкогольні та слабоалкогольні напої на загальну суму 4322, 50 грн, то передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід касаційної скарги про відмову суду в проведенні судово - економічної експертизи, оскільки за приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні специфічні знання в певній галузі і призначення судової експертизи є правом господарського суду , яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Як убачається зі змісту постанови у справі, суд апеляційної інстанції розглянув клопотання позивача про призначення судово - економічної експертизи та мотивовано відхилив його з посиланням на те, що матеріали справи містять необхідні документи для вирішення спору без залучення експертів. Приватне підприємство "Двигун", оскаржуючи судові рішення у справі, посилається також на те, що ним під час здійснення апеляційного провадження заявлялось клопотання про залучення до справи додатків, котре залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. Таке твердження спростовується протоколом судового засідання апеляційної інстанції від 15.05.13, з якого убачається, що позивачем не подавалось будь - яких письмових заяв чи усних клопотань (123 арк. спр. VI тому). Не містять матеріали справи і зауважень позивача на протокол судового засідання від 15.05.13 в порядку визначеному статтею 81 1 Господарського процесуального кодексу України. Між тим, у справі підшито клопотання Приватного підприємства "Двигун" з додатками, котре містить обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції ( 111 - 122 арк. спр. VI том). Вказане клопотання підшито перед постановою суду апеляційної інстанції від 15.05.13, містить штамп апеляційного суду від 15.05.13 вх. №3285/13, час отримання 9 год. 10 хв., резолюцію судді "до справи", і до нього фактично долучені наступні додатки: акт огляду майна від 13.05.13, акт прийому - передачі від 14.05.13, посібник з експлуатації контрольно - касового апарату MINI -500.02 ME, 3.021.003-02 ПЕ, інструкція з експлуатації караоке станції LG, модель FFH-2000AX та інші (на 114-122 аркушах VI тому справи). Виходячи з того, що вказані додатки не можуть бути оцінені судом касаційної інстанції, постанова у справі підлягає скасуванню з направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції для розгляду долучених позивачем до клопотання паперів.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.13 у справі №5013/1291/12 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Двигун" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Дроботова

В. Швець