Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2а-7062/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7062/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представника відповідача Шкодича Ю.В.

представника позивача Антоненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2007 р. № 0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. №0001562311/2, від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. №0001552311/1, від 26.11.2007 р. № 0010282311/0, від 18.02.2008 р. № 0010282311/1, від 26.05.2008 р. №0010282311/2.

Відповідно до уточнень позовних вимог, поданих позивачем 15.05.2012 р., (т.2 а.с.76) останній просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012320/0 від 16.01.2007 р., складене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва

Постановою Окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26.05.2008 р. №0010282311/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 258409,96 грн., з яких за основним платежем - 214097,17 грн. та за штрафними санкціями - 44312,79 грн.; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 18.02.2008 р. № 0010282311/1; від 26.05.2008 р. № 0010282311/2; від 26.11.2007 р. №0010292311/0; від 18.02.2008 р. № 0001562311/1; від 18.02.2008 р. № 0001552311/0; від 08.04.2008 р. № 0001552311/1. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено Акт про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "3 КОМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. № 669/23-11/14353305 від 13.11.2007 року та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010292311/0 та № 0010282311/0 від 26.11.2007 р..

Не погоджуючись з вказаними ППР позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідком розгляду скарг, податковим органом були винесені Рішення про результати розгляду первинних скарг №3832/10/25-011 від 04.02.2008 р. та №9968/10/25-011 від 24.03.2008 р., якими було залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0010282311/0 від 26.112007 року, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010292311/0 від 26.11.2007 року в частині визначеної штрафної санкції у сумі 464981,0 грн., та збільшено на 1046688,0 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010302311/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 2008176,0 грн. та 1102030,0 грн. застосованої штрафної санкції, винесено податкові повідомлення-рішення № 0001552311/0, № 010282311/1, № 0001562311/1 від 18.02.2008 року. За результатами розгляду повторної скарги винесені ППР було залишено без змін та винесено ППР № 0001552311/1 від 08.04.2008 року та № 0010282311/2, № 0001562311/2 від 26.04.2008 року.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та норм п.п.5.3.9 п.5.3. п.5.1 ст.5. п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, від 26.05.2008 р. №0010282311/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 258409,96 грн., з яких за основним платежем - 214097,17 грн. та за штрафними санкціями - 44312,79 грн.. Правомірність податкових повідомлень-рішень від 26.11.2007 р. №0010282311/0, від 18.02.2008 р. № 0010282311/1, від 26.11.2007 р. №0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. № 0001562311/2, від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. № 0001552311/1 відповідачем не доведена.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, в податкових повідомленнях-рішеннях №0010292311/0, № 0001562311/1, № 0001562311/2, № 0001552311/0 та № 0001552311/1 встановлено порушення позивачем норм п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в податкових повідомленнях - рішеннях №0010282311/0, № 0010282311/1 та № 0010282311/2 вказано про порушення п.п.5.3.9 п.5.3. п.5.1 ст.5. п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, позивачем в межах договору комісії, укладеного з ПП «Сан-Прайд» було експортовано за межі митної території України дублений хромований напівфабрикат «Wet-blue» (1 сорт) із шкур ВРХ розміром шкіри понад 2,6 кв.м. у кількості 499000 кг на загальну суму 35314650,00 грн. по ціні за 1кг 87,88 грн. Спірний товар було придбано у ТОВ «Велес Трейд» за ціною 87,30грн. (з ПДВ) за 1кг, згідно податкових накладних.

Висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації м. Києва про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. ґрунтується на тому, що позивачем у березні - червні 2007 року завищено податковий кредит на суму ПДВ більше 20 відсотків від звичайної ціни шкіряного напівфабрикату "Вет-блу", що складається із суми нарахованого та сплаченого підприємством податку за ставкою 20% у зв'язку з придбанням цього товару в сумі 3 700 992,00 грн., що призвело до заниження чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість. Крім того, позивачем було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю в липні 2006 року - витрати на резервування товару в сумі 5 740,00 грн.

Судом встановлено, що для визначення звичайної ціни реалізованих товарів в ході перевірки відповідачем було використано інформацію Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.09.2007 року № 682/08-07, в якій звичайна ціна шкіряного напівфабрикату хромового дубління "Вет-Блу" складає 32,06 гривень за 1 кг., а ТОВ "Фактор Ексім" придбало даний товар за ціною 87,30 гривень за 1 кг.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Відповідно до п.1.18 ст.1 даного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Колегія суддів критично відноситься до посилання відповідача на листи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.09.2007 року № 682/08-07 (Том 2, а.с. 107-109), в якості доказу на обґрунтування рівня звичайної ціни, з огляду на наступне.

Згідно п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" № 124/96 10 лютого 1996 року, на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Листом Державного митного комітету України № 11/2-7737 від 17.10.96 р. дано роз'яснення, що експертні висновки, підготовлені Держзовнішінформом, мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами, а також інших аспектів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України (абз. 12 ч.1 ст. 1 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції, спірний товар, згідно податкових накладних, було придбано позивачем у ТОВ «Велес Трейд» по ціні 87,30 грн. за 1 кг. Оскільки жодна із сторін договору не є іноземним суб'єктом господарської діяльності, відносини між вказаними суб'єктами поняттям зовнішньоекономічні відносини, в розумінні ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», не охоплюється.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані листи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків не є належним доказом обґрунтування рівня звичайної ціни у зазначених правовідносинах між позивачем і ТОВ «Велес Трейд».

Стосовно договору комісії, укладеного з ПП «Сан-Прайд» за яким було експортовано за межі митної території України дублений хромований напівфабрикат «Wet-blue» (1 сорт) із шкур ВРХ по ціні за 1кг 87,88 грн., то дана вартість обумовлена ціною купівлі вказаного товару - 87,30 грн. за 1 кг). Таким чином, застосування для продажу товару показника звичайної ціни в розмірі 32,06 грн., вказаної у листах Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.09.2007 року в даному випадку була б економічно необґрунтованою та суперечила б п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин),: господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, оскільки в результаті цієї господарської операції позивачем отримало не тільки доход в грошовій формі, але й певну суму прибутку.

В той же час, згідно цінових довідок Торгово-промислової палати України, наданих позивачем в обґрунтування відповідності договірних цін на придбання шкіряного напівфабрикату «Wet-Blue» та «Wet-White» рівню справедливих цін (том 1, а.с. 207 - 209), рівень цін у березні 2007 року в залежності від якісних, кількісних показників, способу розрахунку на внутрішньому ринку України на шкіряний напівфабрикат «Wet-Blue» коливався в межах від 65 до 75 грн. за 1 кг (без ПДВ), на шкіряний напівфабрикат «Wet-White» - в межах від 55 до 65 грн. за 1 кг (без ПДВ).

Таким чином, оскільки спірний товар, згідно податкових накладних, позивачем було придбано у ТОВ «Велес Трейд» за ціною 87,30 грн. за 1кг (з ПДВ), колегія суддів робить висновок про відповідність договірних цін на придбання вказаного товару рівню звичайної ціни в розумінні п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів критично відноситься до посилання відповідача на Лист Державної податкової адміністрації України від 16.10.2007 р. №21031/7/16-0327 в якому, як зазначає відповідач в Акті перевірки, від Королівської податкової та митної служби Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії надійшла інформація, що компанія LLP» (яка є нерезидентом-покупцем шкір) не подавало ніякої фінансової звітності до компетентного органу Великобританії та виглядає як така, що не має реального торгівельного та адміністративного представництва у Великобританії.

Проте, самого Листа Державної податкової адміністрації України від 16.10.2007 р. №21031/7/16-0327 в обґрунтування в обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства відповідачем суду не було надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2012 року (том 3, а.с. 54) витребувано від Державної податкової служби України належним чином засвідчену копію вказаного Листа ДПА України від 16.10.2007 р. №21031/7/12-0327. Отримання представником відповідача копії вказаної ухвали підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 3, а.с. 55).

Витребовувані документи Державною податковою адміністрацією України, на виконання вимог Ухвали від 14.08.2012 р., суду не були надані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на Лист ДПА України від 16.10.2007 р. №21031/7/12-032, як на доказ правомірності висновків відповідача, та про те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. № 0001552311/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відносно порушень позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що дістало вияв у безпідставному віднесенні останнім до складу валових витрат у І півріччі 2007 року транспортно-експедиторські послуги, які в подальшому не використані у власній господарській діяльності. На підставі вказаного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2005 року між позивачем, як комітентом, та ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт", як комісіонером, укладено Договір комісії №26/06 ДК з додатками (том 2, а.с. 141-149). Згідно з п.1.1. договору комісіонер від свого імені, по дорученню та за кошти комітента, за винагороду організовує транспортно-експедиторське обслуговування внутрішніх українських, експортно-імпортних і транзитних вантажів Комітента при їх перевезенні по Україні, країнам СНД.

Оплата позивачем наданих ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт" послуг згідно Договору комісії №26/06 ДК підтверджується відповідними банківськими виписками.

Судом встановлено, що ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт" були оформлені на користь позивача податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2007 року між позивачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукрове виробниче об'єднання", як покупцем, укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів №01/02/07 (том 2, а.с. 111-112), відповідно до п.1.1 та п.2.3 якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договором, поставити покупцю протягом 2007 року нафтопродукти в кількості 30000 метричних тон, далі товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договором, прийняти товар та оплатити його. Загальна вартість Товару становить загальну вартість всіх Додаткових угод до договору (том 2, а.с. 113-139).

Судом встановлено, що ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт" були оформлені на користь позивача податкові накладні № 170 від 31.05.2007 р. (том 2 а.с. 154), та №185 від 30.06.2007 р. (том 2, а.с. 157)

З п.1 Додаткової угоди до Генерального договору поставки нафтопродуктів №01/02/07 від 01.02.2007 р. вбачається, що Товар передається на умовах EXW НП Новоград-Волинський або на умовах СРТ - залізнична станція, що визначена сторонами.

З додаткових угод №12 від 17.05.2007 р. та №13 від 18.05.2007 р. (том 2, а.с.124,125) до Генерального договору поставки нафтопродуктів №01/02/07 від 01.02.2007 р. вбачається, що позивач зобов'язувався, додатково до кількості пального, передбаченого в Договорі №01/02/07 від 01.02.2007 року, передати ТОВ "Цукрове виробниче об'єднання" 18000 метричних тонн дизельного палива Л 0.2-62. Передача товару здійснюється протягом травня-червня 2007 року на умовах СРТ залізнична станція Покупця.

Суд звертає увагу, що відповідно до інших додаткових угод до Генерального договору поставки нафтопродуктів №01/02/07 від 01.02.2007 р., які були укладені до червня 2007 року (№1-11, 14) товар передавався на умовах EXW.

З залізничних накладних вбачається, що позивачем у травні 2007р. було відвантажено та перевезено ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт» з Новоград-Волинського 15966,86 тонн дизельного палива.

Проте, Актами приймання-передачі (№21 від 11.05.2007 р., №22 від 24.05.2007 р., №23 від 30.05.2007 р., №24 від 31.05.2007 р.) за травень 2007 р. підтверджено передавання ТОВ "Цукрове виробниче об'єднання" на умовах СРТ лише 6920 тонн дизельного палива.

Відповідно до п.4.1.3.19 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Мінтрансу та Держкомстату від 02.04.1998 року №81/38/101/235/122, на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином враховуючи той факт, що Актами прийому-передачі підтверджується передача ТОВ "Цукрове виробниче об'єднання" на умовах СРТ лише 6920 тонн дизельного палива, суд приходить до висновку, що позивачем незаконно віднесено до валових витрат транспортно-експедиторські послуги (в т.ч. страхування вантажу та комісійна винагорода за послуги), щодо доставки покупцю 9046,86 тонн дизельного пального на загальну суму 810688,68 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 202672,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2005 року між позивачем, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал", як покупцем, укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів №1509/05 (том 2, а.с. 178).

З Додаткової угоди №8 від 01.06.2007 р. до Генерального договору поставки нафтопродуктів №1509/05 від 15.09.2005 р. вбачається, що позивач зобов'язувався передати ТОВ "Фактор капітал" 30000 метричних тонн дизельного палива Л 0.2-62. Передача товару здійснюється протягом червня-серпня 2007 року на умовах СРТ залізнична станція покупця.

З залізничних накладних вбачається, що позивачем у червні 2007 р. було відвантажено та перевезено ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт»з Новоград-Волинського 6878,507 тонн дизельного палива.

Судом встановлено, що Актами приймання-передачі (від 01.06.2007 р., від 08.06.2007 р., від 12.06.2007 р., від 13.06.2007 р., 14.06.2007 р., від 18.06.2007 р., від 20.06.2007 р.) за червень 2007 р. підтверджено передання ТОВ "Фактор капітал" на умовах СРТ 25493,642 тонни дизельного палива.

Таким чином враховуючи той факт, що Актами прийому-передачі підтверджується передача ТОВ "Фактор капітал" на умовах СРТ 6878,507 тонн дизельного палива, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат транспортно-експедиторські послуги (в т.ч. страхування вантажу та комісійна винагорода за послуги), щодо доставки покупцю 6878,507 тонн дизельного пального на загальну суму 527291,12 грн.

В Акті перевірки відповідач також зазначив, що позивачем порушено п.5.3.9, п.5.3, п.5.1, ст.5 та п.п. 8.4.1, п.8.4, ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та віднесено на валові витрати, витрати по резервуванню товару за III квартали 2006 року в сумі 28700,0 грн., які використовувалися не в господарській діяльності товариства та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також безпідставно віднесено до валових витрат, витрати по виготовленню технічної документації по виготовленню державних актів та реєстраційних карток, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області в І кварталі 2007року в сумі 17 000,00 грн.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності віднесення 45700,00 грн. до валових витрат, суд приходить до висновку, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 11425,00 грн.

Таким чином, у за ІІІ квартали 2006 р. та в І півріччі 2007 року позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 214097,17 грн.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тому на підставі пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 зазначеного вище Закону штрафні санкції, що підлягають застосуванню складають 44312,79 грн.

Враховуючи все вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірність податкових повідомлень-рішень від 26.11.2007 р. №0010282311/0, від 18.02.2008 р. № 0010282311/1, від 26.11.2007 р. №0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. № 0001562311/2, від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. № 0001552311/1 відповідачем не доведена, таким чином вони є неправомірними та підлягають скасуванню.

В той же час, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, від 26.05.2008 р. №0010282311/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 258409,96 грн., з яких за основним платежем - 214097,17 грн. та за штрафними санкціями - 44312,79 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.