Ухвала

від 26.11.2014 по справі 2а-7062/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/800/38588/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Шкодича Ю.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013

у справі № 2а-7062/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.11.2007 № 0010292311/0, від 18.02.2008 № 0001562311/1, від 26.05.2008 № 0001562311/2, від 18.02.2008 № 0001552311/0, від 08.04.2008 № 0001552311/1, від 26.11.2007 № 10282311/0, від 18.02.2008 № 0010282311/1 та від 26.05.2008 № 0010282311/2.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами, зокрема, положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.20 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 13.11.2007 № 669/23-11/14353305.

Під час цієї перевірки податковою інспекцією було виявлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань з поставки нафтопродуктів перед покупцями - товариством з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче об'єднання» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор капітал» - у рамках укладених Генеральних договорів поставки нафтопродуктів від 01.02.2007 № 01/02/07 та від 15.09.2005 № 1509/05 позивачем було придбано у закритого акціонерного товариства «Укрространснафтопродукт» послуги, пов'язані з наливом та перевезенням дизельного пального.

За твердженням відповідача, частину нафтопродуктів у загальній кількості 16154,725 тонн було поставлено позивачем на умовах EXW НП Новоград-Волинський без отримання від покупців компенсації витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням вантажу, як того вимагають зазначені умови поставки.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на 1 478 284 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на оплату транспортно-експедиторських послуг (а саме - послуг з перевезення залізничним транспортом дизельного палива покупцям з Лінійної виробничо-диспетчерської станції «Новоград-Волинський» ДП «Прикарпатзахідтранс», страхування вантажу, комісійної винагороди), які не були використані у господарській діяльності Товариства.

З тих самих підстав ДПІ не визнала право позивача на включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 283 835 грн., пред'явленої до сплати у ціні зазначених послуг.

У підпункті 3.1.5 пункту 3.1 розділу 3 акта перевірки викладено також висновок ДПІ про завищення Товариством податкового кредиту на 3 700 992 грн. за операціями з придбання дубленого хромованого напівфабрикату «Wet-blue» за ціною вищою, ніж звичайна ціна, що склалася на ринку розглядуваного товару у перевіреному періоді. Також ДПІ зазначає про фіктивний характер операцій з експорту позивачем цього товару з огляду на фіктивність реєстрації контрагентів-нерезидентів (компаній "Ireland and Overseas Acquisitions"та "Miltown Corporate Service LTD").

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження):

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 0001552311/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 570 032 грн. (у тому числі 1 046 688 грн. за основним платежем та 523 344 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 0001562311/1, за яким Товариству нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 964 977 грн. (у тому числі 1 976 651 грн. за основним платежем та 988 326 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 26.11.2007 № 0010282311/0 про зобов'язання позивача сплатити 446 063 грн. з податку на прибуток (у тому числі 369 571 грн. за основним платежем та 76492 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що однією з визначальних умов для настання податкових наслідків у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат при придбанні товарів (робіт, послуг) є здійснення господарської операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

У розгляді цієї справи суди дійшли висновку про дотримання позивачем наведених умов при формуванні валових витрат за операціями з придбання послуг по наливу та перевезенню нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин із закритим акціонерним товариством «Укрространснафтопродукт». Адже, як встановлено під час податкової перевірки та підтверджується наявними у справі доказами, зазначені витрати були понесені позивачем у межах виконання своїх договірних зобов'язань з поставки нафтопродуктів покупцям відповідно до їх заявок; відповідні витрати були враховані позивачем при визначенні вартості поставленого ним дизельного пального покупцям; ДПІ не було виявлено наявності у Товариства збитку у зв'язку з виконанням цих операцій.

Наведене належним чином спростовує висновок ДПІ про відсутність зв'язку розглядуваних витрат з господарською діяльністю Товариства та обумовлює незаконність оспорюваного донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по цьому епізоду.

Надаючи правову оцінку висновку податкового органу про порушення позивачем правил застосування звичайних цін при формуванні податкового кредиту за операціями з придбання шкіряного напівфабрикату «Wet-blue», суди зазначили, що лист Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України від 27.09.2007 № 682/08-07, поданий ДПІ на обґрунтування свого висновку про придбання позивачем цього товару за завищеною ціною, не може слугувати джерелом для визначення рівня звичайної ціни на внутрішньому ринку відповідного товару, позаяк названий Центр здійснює моніторинг цін на зовнішніх товарних ринках.

У той же час суди не встановили рівень звичайної ціни на спірний товар, який сформувався при поставках товару саме у межах митної території України на час здійснення позивачем спірних операцій.

Судовими інстанціями не враховано також і той факт, що зважаючи на визначення Державним інформаційним-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України рівня середньої звичайної ціни саме при експорті товару, податок на додану вартість не було враховано при формуванні такої ціни. Проте, при визначенні ціни при проведенні спірної господарської операції позивачем сума податку на додану вартість була однією із її складових.

Також згідно з вимогами податкового законодавства, які ґрунтуються на закріпленому у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципі офіційного з'ясування всіх обставин справи, досліджуючи правильність формування позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання шкіряного напівфабрикату «Wet-blue», судам необхідно було встановити дійсний економічний зміст цих операцій з урахуванням доводів податкового органу про подальший експорт позивачем цього товару контрагентам-нерезидентам з ознаками фіктивних суб'єктів господарювання. При цьому судам слід було ретельно перевірити як реальність виконання цих операцій (встановивши існування активу, дослідивши його рух у процесі виконання розглядуваних операцій), так і наявність ділової мети при їх виконанні.

Так, збитковість (незначна рентабельність) операції, виявлена в результаті порівняння витрат позивача на придбання зазначеного товару та отриманого доходу від його з урахуванням додаткових витрат на оплату послуг комісіонерів та митно-брокерських послуг, є підставою для кваліфікації операцій як таких, що позбавлені ділової мети. При цьому слід враховувати, що право позивача на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ в ціні придбання товару, а також на застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні експортних операцій, не змінює економічної сутності вказаних господарських операцій, оскільки ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових преференцій та переваг тощо) над комерційною метою.

Оскільки ухвалення правильних та вмотивованих рішень по суті даного спору вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, оскаржувані судові акти підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині для усунення зазначених недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 2а-7062/12/2670 скасувати в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008 № 0001562311/1, від 26.05.2008 № 0001562311/2 в частині нарахування ПДВ у сумі 2 539 224 грн. (у тому числі 1 692 816 грн. за основним платежем та 846 408 грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008 № 0001552311/0, від 08.04.2008 № 0001552311/1, від 26.11.2007 № 0010292311/0.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 2а-7062/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько