Постанова

від 17.07.2013 по справі 5002-17/132-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5002-17/132-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівПолянського А.Г., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софія-Крим" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі№5002-17/132-2012 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софія-Крим" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таяр" провідшкодування майнової шкоди за участю

- відповідача: 1) Фролкова О.О. (довіреність від 13.03.2013р.) 2) Пустовітенко (довіреність від 13.03.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив відшкодувати майнову шкоду в розмірі 4 086 309,69 грн., із яких 3822985,00 грн. - шкода, а 262324,69 грн. - втрати від інфляції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано незаконними діями керівника відповідача, пов'язаними з незаконним відчуженням нерухомого майна, належного відповідачу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2012р. (суддя Гайворонський В.І.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Градова О.Г., судді Євдокімов І.В, Сікорська Н.І.) це рішення суду скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 262324,69 грн., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач просить повернути касаційну скаргу без розгляду, оскільки заявником було не неповно сплачено судовий збір.

У наступному відзиві та доповненні до нього відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Постанову прийнято 17.07.2013р. у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 10.07.2013р., відповідно до приписів статей 77, 111 5 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Пастушков Дмитро Леонідович придбав за нотаріально посвідченим договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 лютого 2007 року з іпотекодавцем - відповідачем, від імені якого виступав його директор Іванов В.С., нерухоме майно - спальний корпус за літерою "В", площею 715,1 кв. м, розташований в м. Ялта, вул. Щербака, 20, літера "В". 16 лютого 2007 року була здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно за Пастушковим Дмитром Леонідовичем.

20 лютого 2008 року позивач за нотаріально посвідченим договором придбав у Пастушкова Дмитра Леонідовича за 753.200 грн. вказане нерухоме майно. 20 лютого 2008 року за позивачем здійснена державна реєстрація права власності на це майно.

20 жовтня 2009 року рішенням Ялтинського міського суду по справі №2-3262/09, яке 01 березня 2010 року залишено без змін в апеляційному порядку і набрало законної сили, та 23 лютого 2011 року залишено без змін Верховним Судом України: визнані недійсними правочини та поновлені права власника щодо вказаного вище нерухомого майна, а саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 лютого 2007 року між відповідачем та Пастушковим Дмитром Леонідовичем, та договір купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року між Пастушковим Дмитром Леонідовичем і позивачем; також припинено право власності позивача на вказане нерухоме майно; на орган реєстрації покладений обов'язок скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем; на позивача покладено обов'язок повернути відповідачу це нерухоме майно; за відповідачем визнано право власності на вказане нерухоме майно; на орган реєстрації покладений обов'язок зареєструвати право власності на нерухоме майно за відповідачем.

Повністю задовольняючи позов місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що у зв'язку з втратою права власності позивача на вищезазначену будівлю на підставі рішення суду, прийнятого в іншій справі, позивачу нанесена майнова шкода, у зв'язку з втратою можливості реалізації зазначеного майна.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував зокрема тим, що позивачем не надано судам обох інстанцій будь-яких доказів того, що він мав намір продати це майно та що у нього були реальні покупці, чи він уклав попередній договір про продаж майна, чи отримав завдаток. Встановивши, що позивач мав та реалізував намір на передачу нерухомого майна в оренду, це майно передав в оренду та отримував за це доходи, і не встановивши що позивач мав намір реалізувати це майно та отримати прибуток, цей суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у позові.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 216 цього кодексу встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки недійсний договір купівлі-продажу вказаного майна між гр. Пастушковим Д.Л. як продавцем, та позивачем як покупцем, не створює для позивача юридичних наслідків щодо цього майна, а саме його набуттям та можливою реалізацією і обґрунтовано позов у даній справі, відсутні правові підстави вважати, що позивачу за вказаних у позові обставинах завдано майнову шкоду відповідачем, як дійсним власником майна.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" відповідно до частини першої статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права, проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення (п.11).

Оскільки не вбачається порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного по суті спору судового рішення, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софія-Крим" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-17/132-2012 - без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець