Ухвала

від 15.07.2013 по справі 37/108пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 липня 2013 року Справа № 37/108пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" на рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року

у справі № 37/108пд господарського суду Донецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

про визнання недійсними угод та визнання відсутнім права на стягнення лізингових платежів

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", просило визнати недійсними угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 347/1007 від 11.10.2007 року, угоду від 22.12.2008 року до договору фінансового лізингу № 348/1007 від 16.10.2007 року, угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 355/1107 від 05.11.2007 року, угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 356/1107 від 05.11.2007 року; визнати відсутність права на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу № 347/1007 від 11.10.2007 року в сумі 505 454,10 грн., № 348/1007 від 16.10.2007 року в сумі 508 329,84 грн., № 355/1107 від 05.11.2007 року в сумі 929 566,80 грн., № 356/1107 від 05.11.2007 року в сумі 929 566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008 року по листопад 2008 року та покласти на відповідача судові витрати (т. 1, а.с. 4-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2012 року (головуючий Левшина Г.В., судді Демідова П.В., Уханьова О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Радіонова О.О., Ушенко Л.В.) (т. 6, а.с. 139-142) позов задоволено, визнано недійсними з моменту підписання угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 347/1007 від 11.10.2007 року, угоду від 22.12.2008 року до договору фінансового лізингу № 348/1007 від 16.10.2007 року, угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 355/1107 від 05.11.2007 року, угоду від 29.01.2008 року до договору фінансового лізингу № 356/1107 від 05.11.2007 року; визнано відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" право на стягнення лізингових платежів з товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" за договорами фінансового лізингу № 348/1007 від 16.10.2007 року в сумі 508 329,84 грн. за лізинговий період з вересня 2008 року по грудень 2008 року, № 347/1007 від 11.10.2007 року в сумі 505 454,10 грн., № 355/1107 від 05.11.2007 року в сумі 929 566,80 грн., № 356/1107 від 05.11.2007 року в сумі 929 566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008 року по січень 2009 року, вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 73-76).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 37/108пд, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.05.2013 року у справі № 37/108пд касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" повернуто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України (т. 6, а.с. 155-158).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" повторно звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, підтримавши вимоги, викладені вище.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржувана постанова Донецького апеляційного господарського суду набрала законної сили 03.04.2013 року, то з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 24.04.2013 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 07.06.2013 року, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на конверті, адресованому Донецькому апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги скаржник зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є усунення недоліків вказаних в ухвалі Вищого господарського суду України від 31.05.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Вищого господарського суду України від 31.05.2013 року надіслана сторонам у справі 31.05.2013 року, про що свідчить штамп на зворотній стороні вказаної ухвали.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Судова колегія звертає увагу на те, що судовий збір у сумі 802, 90 грн., сплачений платіжним дорученням № 1710 від 23.04.2013 року повертався товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" ухвалою Вищого господарського суду України від 31.05.2013 року, тому питання щодо повернення судового збору, сплаченого зазначеним платіжним документом повторно не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" у задоволенні клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" на рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі № 37/108пд повернути заявникові без розгляду.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) з Державного бюджету України 3211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1841 від 06.06.2013 року.

4. Справу № 37/108пд повернути до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко