Рішення

від 05.09.2007 по справі 2-2384/07

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 2-2384/07 РІШЕННЯ

№ 2-2384/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

05 вересня 2007 року Оболонський

районний суд м. Києва в складі: головуючого судці Пшонка P.M., при секретарі

Тищенко І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про

визначення порядку користування площею загального користування та зобов'язання

надати переважне право на придбання частки у праві спільної часткової

власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що

перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 1971 року по 1984 роки. За час шлюбу

вступила до ЖБК «Чайка», а 01.11.1973 року згідно з рішенням виконавчого

комітету Подільської районної ради народних депутатів м. Києва № 900 від

29.10.1973 року їй був виданий ордер № Г 222628 на право зайняття родиною, яка

складалася з трьох осіб, двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1. З моменту розірвання шлюбу до 1991 року

відповідач не сплачував комунальні послуги, квартплату та пай до ЖБК. Рішенням

Мінського районного суду м. Києва від 03.05.1992 року ОСОБА_2 була виділена в

користування ізольована кімната площею 9,6 кв.м., позивачці з сином - кімната

площею 16,4 кв.м. Інші приміщення були залишені в загальному користуванні. На

даний момент пай по квартирі виплачений повністю. Відповідач оформив своє право

власності на виділену йому кімнату шляхом отримання свідоцтва про право

власності, позивачка також має свідоцтво про право власності № 1902-С від

12.10.2006 року на 63/100 частини від загальної площі квартири.

З 1995 року ОСОБА_2 не користувався наданою йому житловою площею у квартирі

та участі в утриманні своєї частки не приймав.

За час коли

відповідач не проживав у виділеному йому житловому приміщенні виникла загальна

необхідність в проведенні ремонтних робіт в даному приміщенні. Оскільки

позивачці не було відоме місцезнаходження відповідача, вона змушена була всі

витрати на проведення ремонтних робіт нести особисто. У вересні 2005 року за

власний рахунок в спільній квартирі в місцях загального користування були

проведені ремонтні роботи, сукупна вартість яких склала 5499 грн.

Оскшьки рішенням

суду від 03.05.1992 року підсобні приміщення були залишені в спільному

користуванні сторін, то обов'язок щодо утримання сторони мають нести в рівних

частинах.

У зв'язку з

наведеним позивачка просила суд визначити порядок користування площею

загального користування в спірній квартирі, надавши зазначену площу їй у повне

користування, зобов'язати відповідача надати їй переважне право на придбання

належної йому 37/100 частини спірної квартири та стягнути 1/2 частину вартості

ремонтних робіт у сумі 2749,50 грн.

В судовому

засіданні позивачка та її представник підтримали свої вимоги, просили суд

задовольнити позов.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся

належним чином через засоби масової інформації.

Оскільки позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, а

відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд, суд вважає за

можливе провести заочний розгляд справи.

Як вбачається з

матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Подільської районної

ради депутатів трудящих м. Києва № 900 від 29.10.1973 року позивачці був

виданий ордер № Г 222628

на право зайняття родиною, яка складалася з трьох осіб:

2

позивачки  ОСОБА_1., 

відповідача  ОСОБА_2  та 

дитини  ОСОБА_3, двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1.

Рішенням

Мінського районного суду м. Києва від 03.05.1992 року було розділено пай в

квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 була виділена в користування ізольована кімната

площею 9,6 кв.м., підсобні приміщення були залишені в загальному користуванні.

Згідно свідоцтва

про право власності № 1902-С від 12.10.2006 року позивачці на праві власності

належить 63/100 частини від загальної площі квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.

1 ст. 356 ЦК України

власність двох чи більше осіб із визначенням часток

кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

На даний час спірна квартира

належить сторонам на праві спільної часткової власності.

У відповідності

до ст. 361 ЦК України

співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної

часткової власності.

З ч. 1 ст. 362 ЦК України

вбачається, що співвласник має переважне право перед іншими особами на купівлю частки у праві спільної

часткової власності у разі її продажу.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання

відповідача надати позивачці переважне право на придбання 37/100

частини від загальної площі спірної квартири не підлягають задоволенню,

оскільки в судовому засіданні не було встановлено факту волевиявлення

відповідача ОСОБА_2щодо продажу належної йому частини квартири. Факт непроживання відповідача в спірній квартирі протягом

тривалого часу не дає позивачці переважного права на купівлю частки в спільній

частковій власності.

Згідно ч. 1 ст.

104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів

сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму,

якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення,

яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.

2 ст. 63 ЖК України не може бути самостійним предметом договору найму підсобні

приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Оскільки

рішенням Мінського районного суду м. Києва від 03.05.1992 року було визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1,

а саме: підсобні приміщення були залишені в загальному користуванні, зазначене

рішення ОСОБА_1. не оскаржувалось та набрало законної сили, суд приходить до

висновку, що місцця загального користування не можуть бути самостійним

предметом договору найму та надання їх у повне користування позивачки

неможливе, а тому в задоволенні зазначеної

частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до

своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний

брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного

майна

Суд вважає, що

вимоги позивачки по стягненню з відповідача 1/2 частини вартості проведених

ремонтних робіт в сумі 2749,50 грн. не підлягають задоволенню, оскільки з

наданих суду копій товарних чеків не вбачається, що зазначені витрати понесені

саме позивачкою. Крім цього, позивачкою не було надано доказів, що будівельні

матеріали придбавались для ремонтних робіт в спірній квартирі.

На підставі викладеного

та керуючись ст.ст. 63, 104 ЖК України, ст.ст. 356, 361, 362 ЦК України, ст.ст.

10, 60, 130, 197, 198, 208, 209, 212 - 215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові

ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визначення порядку користування площею загального

користування та зобов'язання надати переважне право на придбання частки у праві

спільної часткової власності відмовити.

Заяву про

апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня

проголошення рішення^-Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.