Постанова

від 09.07.2013 по справі 11/216пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 11/216пн Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на постановувід 05.02.2013 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 11/216пн господарського суду Донецької області за позовом Закритого акціонерного товариства "Самоцветы" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" за участю третіх осіб 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіниста діброва", провизнання права власності та за позовом третьої особи-1 з самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до позивачаЗакритого акціонерного товариства "Самоцветы" до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" провизнання права власності В судове засідання представники сторін не прибули. Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.07.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Дунаєвська Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач - Закрите акціонерне товариство "Самоцветы", (надалі - ЗАТ Самоцветы") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівник" (надалі - ТОВ "Машинобудівник") про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з: адміністративної будівлі, літ. А-2, площею 91,2 кв. м; павільйону вітерець, літ. Б, площею 78,1 кв. м; будівлі літ. В 1 , площею 12,2 кв. м; будівлі, літ. В 2 , площею 11,9 кв. м; будівлі літ. В 3 площею 12,3 кв. м; будівлі, літ. В 4 , площею 12,1 кв. м; будівлі літ. В 5 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. В 6 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. В 7 , площею 12,6 кв. м; будівлі літ. В 8 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. В 9 , площею 12,4 кв. м; будівлі літ. В 10 , площею 12,2 кв. м; будівлі літ. В 11 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. В 12 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. В 13 , площею 16,2 кв. м; будівлі літ. В 14 , площею 12,2 кв. м; будівлі літ. В 15 , площею 12,0 кв. м; будівлі літ. В 16 , площею 12,0 кв. м; будівлі літ. В 17 , площею 11,9 кв. м; будівлі літ. В 18 , площею 11,0 кв. м; будівлі літ. В 19 , площею 12,2 кв. м; будівлі літ. В 20 , площею 11,9 кв. м; будівлі літ. В 21 , площею 12,1 кв. м; будівлі літ. В 22 , площею 12,1 кв. м; будівлі літ. В 23 , площею 12,0 кв. м; будівлі літ. В 24 , площею 12,0 кв. м; будівлі літ. В 25 , площею 16,9 кв. м; будівлі літ. В 26 , площею 18,4 кв. м; душової в/с літ. Г; павільйону-столової літ. Д, площею 17,7 кв. м; вбиральні в/с літ. Е; будівлі літ. Ж 1 , площею 10,9 кв. м; будівлі літ. Ж 2 , площею 10,9 кв. м; будівлі літ. Ж 3 , площею 15,0 кв. м; будівлі літ. Ж 4 , площею 12,4 кв. м; сараю в/с літ. З; будівлі літ. Л 1 , площею 13,2 кв. м; будівлі літ. Л 2 , площею 12,3 кв. м; будівлі літ. Л 3 , площею 19,2 кв. м; будівлі літ. М, площею 16,2 кв. м; будівлі літ. Н, площею 10,1 кв. м; будівлі літ. О, площею 10,0 кв. м; сараю для помпи літ. П; скважини для води.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору купівлі-продажу державного майна № 61 від 30.09.1993, укладеного між Донецьким регіональним відділенням фонду державного майна та орендним підприємством олівцева фабрика "Самоцветы" та Акту приймання-передачі від 25.11.1993, позивач є власником цілісного майнового комплексу, а також об'єктів соціально-побутового призначення, зокрема, туристичної бази "Тенистая дубрава", які були передані організації орендарів безоплатно, відповідно до частини 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". З посиланням на те, що відповідач заперечує право власності позивача на зазначений туристичний комплекс, позивач на підставі ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, просить визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та споруди Туристичної бази "Тенистая дубрава".

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2009 у справі № 11/216пн, позов задоволений у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009, за результатами розгляду касаційної скарги поданої Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, рішення господарського суду Донецької області від 29.01.2009 у справі № 11/216пн - скасовано, а справу № 11/216пн направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2009, до участі у справі залучено в якості третьої особи - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі - РВ ФДМ України по Донецькій області).

06.11.2009 третя особа - РВ ФДМ України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовною заявою з самостійними вимогами на предмет спору до ЗАТ "Самоцветы", ТОВ "Машинобудівник" про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", яка ухвалою господарського суду Донецької області від 10.11.2009 прийнятий для спільного розгляду з позовом ЗАТ Самоцветы".

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2009 у справі № 11/216пн (суддя Ягічева Н.І.) у позові ЗАТ "Самоцветы" відмовлено повністю; позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області задоволено у повному обсязі; визнано за Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області право власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене рішення до суду апеляційної інстанції було оскаржено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як особою, яка не брала участі у справі, при цьому господарський суд приймаючи оскаржуване рішення вирішив питання про її права та обов'язки.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у справі № 11/216пн залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 (колегія суддів: Кододова О.В. - головуючий, судді - Азарова З.П., Малашкевич С.А.), рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2009 у справі №11/216пн скасовано; визнано за ЗАТ "Самоцветы" право власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (станом на момент порушення (невизнання) його права власності з боку відповідача - 09.12.2008); відмовлено Регіональному відділенню фонду державного майна України по Донецькій області у задоволенні позовних вимог про визнання права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №11/216пн, касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011 та рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2009 у справі № 11/216пн - скасовано, а справу № 11/216пн направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2012 у справі 11/216пн (колегія суддів: Гриник М.М. - головуючий, судді - Демідова П.В., Сич Ю.В.), у задоволенні позову ЗАТ "Самоцветы" до ТОВ "Машинобудівник", за участю третьої особи-1 - РВ ФДМ України по Донецькій області, за участю третьої особи-2 - ФОП ОСОБА_4, про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено повністю; позовні вимоги третьої особи-1 з самостійним вимогами на предмет спору РВ ФДМ України по Донецькій області до ЗАТ "Самоцветы", ТОВ "Машинобудівник" про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - задоволено у повному обсязі.

Зазначене рішення оскаржено до суду апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіниста Діброва" (надалі - ТОВ "Тіниста Діброва") з посиланням на те, що його не було залучено до розгляду справи, але прийняте судом рішення стосується його прав та обов'язків.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013 по справі № 11/216пн до участі у розгляді справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Тіниста Діброва".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі 11/216пн (колегія суддів: Склярук О.І. - головуючий, судді - Дучал Н.М., Радіонова О.О.), апеляційну скаргу ТОВ "Тіниста Діброва" - задоволено; рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2012 - скасовано; в задоволені позовних вимог ЗАТ "Самоцветы" до ТОВ "Машинобудівник" про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено; в задоволені позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення ФДМ України по Донецькій області до ЗАТ "Самоцветы", ТОВ "Машинобудівник" про визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася третя особа-1, з самостійними вимогами на предмет спору - Регіональне відділення ФДМ України по Донецькій області, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013 та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2012, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 2, 7, 15, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. ст. 2, 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції від 19.02.1993, ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 101, 105 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК), та відзиви на касаційну скаргу третьої особи-1 з самостійними вимогами на предмет спору до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Сторони та треті особи у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились. Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги учасники судового процесу повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів від 21.10.1992 № 821-р олівцева фабрика "Самоцветы" перереєстрована в орендне підприємство олівцева фабрика "Самоцветы", правонаступником якої відповідно до розпорядження голови виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів № 3700-р від 31.12.1993 є Закрите акціонерне товариство "Самоцветы".

15.02.1993 загальними зборами організації орендарів олівцева фабрика "Самоцветы" (протокол № 3) прийнято рішення про приватизацію орендованого державного майна, і відповідно до наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 10.08.1993 № 779 було створено комісію з приватизації майна, що перебувало в оренді з правом викупу в організації орендарів орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы".

09.09.1993 наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України за № 970 затверджено план приватизації державного майна, що перебувало в оренді орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы". В Розділі 5 Плану приватизації ("Порядок і умови використання об'єктів соціально-побутового призначення") вказано про безоплатну передачу покупцеві об'єкта соціально-побутового призначення, і зокрема, туристичної бази, оскільки фінансування об'єктів соцкультпобуту здійснювалось за рахунок олівцевої фабрики без залучення держбюджетних коштів.

На виконання вищезазначеного плану приватизації, 30.09.1993 між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (Продавець) та орендним підприємством олівцева фабрика "Самоцветы" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу № 61 державного майна, що орендується орендним підприємством олівцева фабрика "Самоцветы", за умовами якого право власності на придбане майно переходить до Покупця після оплати первинного внеску, що підтверджується платіжним документом (п. 5 Договору).

25.11.1993 сторонами підписаний Акт приймання-передачі до договору № 61 від 30.09.1993, в якому зазначено, що в рахунок викупу орендованого державного майна Покупцем внесено перший внесок у сумі 76627000,00 крб., у зв'язку з чим йому передається частина викупленого майнового комплексу; при цьому в Акті зауважено, що відповідно до статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" Покупцю безоплатно передано об'єкти соціально-побутового призначення, і зокрема, туристична база.

Також, судами встановлено, що за результатами розгляду зверненням ЗАТ "Самоцветы", рішенням Райгородоцької селищної ради від 01.11.2006 № 5/6-123 ЗАТ "Самоцветы" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7500 га в оренду терміном на 50 років із земель рекреаційного призначення селищної ради для функціонування та експлуатації туристичної бази відпочинку "Тенистая дубрава".

Крім цього, на підставі рішення Райгородоцької селищної ради від 01.11.2006 № 5/6-124, 02.11.2006 між Райгородоцькою селищною радою та ЗАТ "Самоцветы" укладений Попередній договір про укладення договору оренди земельної ділянки у майбутньому, після розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 50 років на землях рекреаційного призначення Райгородоцької селищної ради площею 1,7500 га для функціонування та експлуатації бази відпочинку "Тенистая дубрава" з ЗАТ "Самоцветы", який зареєстрований в единому державному реєстрі 14.02.2007 за № 32.

21.08.2008 між ЗАТ "Самоцветы" (Орендодавець) та ТОВ "Машинобудівник" (Орендар) укладений попередній договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися у строк до 30.11.2008 укласти договір оренди нерухомого майна (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попереднім договором сторони погодили, що позивач за плату на певний строк передає у користування Орендарю (відповідачеві) нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава", які розташовані за адресою: Донецька область, Слов'янський район, селище Райгородок, вул. 1-го Травня, 179.

Втім, відповідач - ТОВ "Машинобудівник" відмовився укладати основний договір оренди посилаючись на те, що Договір купівлі-продажу та Акт прийому-передачі не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності позивача, а відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передачі майна в оренду має власник або особа, якій належать майнові права.

Зазначена відмова на укладення договору оренди, на думку позивача, є запереченням права власності позивача на зазначене майно, а тому на підставі ст. ст. 321, 328, 392 Цивільного кодексу України просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та споруди туристичної бази "Тенистая дубрава".

За встановленого та враховуючи приписи ст. ст. 15, 16, 328, 392 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спір виник з відмови відповідача укладати договір оренди, а отже, в силу існування між сторонами зобов'язальних правовідносин, між позивачем та відповідачем спір про право власності або його заперечення відсутній, тому заявлена до суду вимога про визнання права власності в даному випадку не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів згідно діючого законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову ЗАТ "Самоцветы" відмовлено.

Місцевий господарський суд, розглядаючи позовні вимоги третьої особи-1 з самостійними вимогами на предмет спору - РВ ФДМ України по Донецькій області виходив з того, що з Акту оцінки та вартості об'єкту приватизації, затвердженого наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України № 969 від 09.09.1993, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу № 61 від 30.09.1993, вбачається, що з вартості цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації шляхом продажу організації орендарів, виключено вартість майна щодо якого встановлено пільги (об'єкти соціально-побутового призначення, піонертабір, турбаза, оздоровчий пункт) вартістю 129 929 тис. грн. За таких обставин та з посиланням на приписи ст. ст. 1, 2, 15, частину 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", місцевий господарський суд дійшов висновку, що в процесі приватизації позивачем у власність було отримано викуплене державне майно, а об'єкти соціально-побутового призначення, у тому числі і туристична база відпочинку, передавались на баланс у безоплатне користування позивача, тому державна форма власності на об'єкти соціально-побутового призначення не змінювалась, у зв'язку з чим, з урахуванням на ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 316, 326, 392 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом визнано право власності за державою на об'єкти нерухомого майна спірної туристичної бази в особі РВ ФДМ України по Донецькій області як органу, який уповноважений здійснювати функції власника від імені держави.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог третьої особи-1 з самостійними вимогами на предмет спору, посилаючись на те, що апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ТОВ "Тіниста діброва", за яким зареєстровано право власності на спірне майно на підставі Договору купівлі-продажу від 15.12.2011, що зареєстрований за № 3236, а відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на час приватизації спірного майна на користь орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы") приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Статтею 7 цього Закону було визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

В силу приписів ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на час приватизації) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Статтею 20 названого Закону унормовано, що визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 45 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1992 № 522 (чинної на час приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Так, Планом приватизації державного майна, яке перебувало в оренді орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы", що затверджений наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України від 09.09.1993 за № 970 встановлено, що об'єкти соцкультпобуту: турбаза, піонертабір, оздоровчий пункт зведені за рахунок власних коштів підприємства, тому запропоновано передати їх безоплатно організації орендарів Орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы" м.Слов'янськ.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на момент приватизації орендованого державного майна не було законодавчої заборони щодо безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення, і зокрема, туристичної бази у власність трудового колективу; а отже, спірна туристична база під час приватизації орендованого цілісного майнового комплексу з використання законодавчої пільги безоплатно передана у власність орендному підприємству, що підтверджується Планом приватизації, Договором купідлі-продажу № 61 від 30.09.1993 та Актом приймання-передачі від 25.11.1993.

При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено посилання суду першої інстанції на те, що безоплатна приватизація майна у власність підприємсту суперечить законодавчим принципам приватизації, оскільки зміни до частини 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких господарському товариству об'єкти приватизації передавалися безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію постановою Верховної Ради України № 90/97-ВР від 19.02.1997.

Таким чином, державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) до внесення змін до частини 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року, передавалося безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника нерухомого майна (держави).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірне майно - об'єкти нерухомого майна туристичної бази вибуло із власності держави під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства олівцева фабрика "Самоцветы", а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог третьої особи-1 - РВ ФДМ України по Донецькій області.

Отже, з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, без залучення особи, яка на час прийняття рішення є власником спірного майна, апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Самоцветы" та відмову у задоволенні позовних вимог третьої особи-1 з самостійними вимогами на предмет спору - РВ ФДМ України по Донецькій області.

Наведене свідчить, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що об'єкти соціально-побутового призначення, і зокрема спірна туристична база, створена за рахунок власних коштів організації орендарів без залучення централізованих державних коштів, і тому з урахуванням ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, дійсній на час приватизації) їх вирішено передати безоплатно у власність трудового колективу позивача (п. 5 Плану приватизації), що свідчить про вибуття спірного майна із власності держави. При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено про безпідставне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин нової редакції ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", прийнятої Законом України № 89/97-ВР від 19.02.1997, оскільки даний Закон не має зворотної дії у часі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, і доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі № 11/216пн залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Н.Г. Дунаєвська