Постанова

від 27.01.2009 по справі 26/217

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/217

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

27.01.09                                                                                           Справа  № 26/217

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого –судді                                                  Процика Т.С.

Суддів                                                                      Городечна М.І.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Торгова компанія “Інтермаркет”від 06.11.2008р.

на рішення           Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р.

у справі           № 26/217

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Торговельно-промислова група “Альбатрос”, м. Дніпропетровськ

до відповідача          ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів

про           стягнення 236182,87 грн.

за участю представників:

від позивача –Алексеєнко Д.Г. –представник;

від відповідача –не з'явився

Представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі №26/217, суддя Деркач Ю.Б., позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м. Львів, вул. Галицька, 4 (р/р 2600900601403 в ЛФ „Укрексімбанк” м. Львів, МФО 325718, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельно-промислова група „Альбатрос”, м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 23/15 (р/р 26009085068531 в АКБ „Укрсоцбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305017, код ЄДРПОУ 33667707) 20 383,36 грн. пені, 30 131,39 грн. інфляційних втрат, 3 135,29 грн. –3% річних, 2 361,82 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог щодо стягнення 182 532,83 грн. суми основного боргу провадження у справі припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 530, 625  Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що позивач підставно нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних, оскільки останній порушив строки, встановлені договором, оплати отриманого товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі № 26/217 в частині стягнення з ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” на користь ТзОВ “Торговельно-промислова група “Альбатрос” 56 129,86 грн.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат підлягає скасуванню, оскільки розрахунки штрафних санкцій є неточними.

ТзОВ “Торговельно-промислова група “Альбатрос”, позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” –без задоволення.  

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

06.12.2006 р. між ТзОВ “Торговельно-промислова група “Альбатрос” (далі –Постачальник), з однієї сторони та ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” (далі –Покупець) з другої сторони, укладено Договір № ТП-024 (далі  –Договір) (а.с. 19-22).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати наданий товар та оплачувати його.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.4. Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару протягом 60 днів з моменту отримання товару від позивача.

На виконання умов Договору позивачем було відвантажено відповідачу товар з відстрочкою платежу по видаткових накладних: № РНрлЗ-1872 від 10.08.2007 р. –на суму 39 916,80 грн. з кінцевим терміном оплати 09.10.2007 р.; № РНрлЗ-2426 від 24.09.2007р. –на суму 33 760,64 грн. з кінцевим терміном оплати 23.11.2007 р.; № РНсфЗ-1787 від 24.09.2007р. –на суму 9 648,00 грн. з кінцевим терміном оплати 23.11.2007 р.; № РНрлЗ-2910 від 25.10.2007 р. –на суму 45 924,48 грн. з кінцевим терміном оплати 24.12.2007 р.; № РНрлЗ-3114 від 12.11.2007 р. –на суму 49 976,67 грн. з кінцевим терміном оплати 11.01.2008 р.; №РНрлЗ-3266 від 23.11.2007 р. –на суму 43 223,04 грн. з кінцевим терміном оплати 22.01.2008 р. (а.с. 29-34).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До матеріалів справи долучено копію підписаного обома сторонами акту звіряння розрахунків за період 01.01.2006 -09.04.2008 р. на загальну суму 192 449,63 грн. (а.с.27).

22 листопада 2007 року на часткове виконання зобов'язань за договором відповідачем було частково погашено заборгованість по видатковій накладній № РНрлЗ-1872 від 10.08.2007 р. на суму 30 000,00 грн. (а.с. 28, 29). 20 травня 2008 року відповідачем шляхом перерахування 30 000,00  грн. було остаточно погашено заборгованість по видатковій накладній № РНрлЗ-1872  від 10.08.2007 р. на суму 9916,80 грн. (а.с.26). Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заявлена заборгованість відповідача перед позивачем становила суму в розмірі 182 532,83 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі  п.6.2 зазначеного договору позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 20 383,36 грн.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У цьому випадку договором, зокрема п.6.2 договору, не передбачено іншого порядку нарахування пені, а ніж визначено Законом (ч.6 ст.232 ГК України).

Проте, позивачем нарахування суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснено поза термін, визначений ч.6 ст.232 ГК України, як щодо моменту з якого починається нарахування суми пені, так і щодо моменту коли нарахування пені припиняється.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20383,36 грн. суми пені задоволенню підлягають частково на суму 19880,07 грн. (розрахунок, зроблений судом апеляційної інстанції, додається).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З врахуванням зазначених норм законодавства позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 30 131,39 грн. та три проценти річних на загальну суму 3 135,29 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30131,39 грн. інфляційних нарахувань задоволенню підлягають частково на суму 29136,74 грн. (розрахунок, зроблений судом апеляційної інстанції, додається), оскільки позивачам інфляційні нарахування здійснені на загальну суму боргу по червень 2008 року включно (за виключенням суми 9916 грн. –по накладній № РНрлЗ-1872), а позов позивач подав 21.07.2008р.  Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. У липні 2008 року індекс інфляції становив 99,5 % (дефляція) і позивач не нараховував інфляційній втрати на суму боргу за липень 2008 року, оскільки інфляційні втрати за період, за який вони нараховані (з жовтня 2007 року по липень 2008 року включно), з врахуванням липня 2008 року, є меншими, а ніж нараховані позивачем (з жовтня 2007 року по червень 2008 року включно).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3135,29 грн. трьох відсотків річних задоволенню підлягають повністю, оскільки, хоч позивачем при розрахунку трьох процентів річних використано неправильну методику, а саме: розрахунок здійснювався у місяцях, а не днях, проте при правильному розрахунку трьох процентів річних (розрахунок, зроблений судом апеляційної інстанції, додається), сума трьох процентів річних становить 3266,77 грн., а позивачем до стягнення заявлено меншу суму трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підставно (хоч і з неправильним застосуванням методики розрахунку) нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та три проценти річних, оскільки останній порушив строки, встановлені договором, оплати отриманого товару. Вказані нарахування у встановленому порядку відповідачем не спростовано.

28.10.2008 р. позивач подав суду доповнення та уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив стягнути з відповідача лише пеню, інфляційні втрати, три проценти річних та судові витрати, оскільки відповідач здійснив повне погашення суми основного боргу в розмірі 182 532,83 грн.(а.с.67-68), і це підтверджується копіями платіжних доручень.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі № 26/217 таким, що підлягає скасуванню частково.

Судові витрати за розгляд справи слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі № 26/217 частково.

3.          Відмовити в позові в частині стягнення 994,65 грн. збитків від інфляції та 503,29 грн. пені.

4.          В решті рішення залишити без змін.

5.          Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

6.          На виконання цієї постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Городечна М.І.

          Суддя                                                                                                 Кузь В.Л.