Рішення

від 18.02.2009 по справі 32/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.09                                                                                           Справа№ 32/276

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Ельба-Інвест”, м.Київ.

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Львівська беконно-консервна фабрика”, м.Львів.

про: стягнення 9 181,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Приватне підприємство „Ельба-Інвест”, м.Київ подало на розгляд господарського суду Львівської області позовну заяву до Закритого акціонерного товариства „Львівська беконно-консервна фабрика”, м.Львів про стягнення 9 181,64 грн.  з яких 7000,00 грн. основний борг, 1 925,00 грн. інфляційні нарахування, 256,64 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.12.2008р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.01.2009р. Розгляд справи відкладався на 10.02.2009р. та на 18.02.2009р. Рішення прийнято 18.02.2009р.

Представник позивача в судове засідання 18.02.2009р. не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання вих. № 51 від 05.02.2009р. про розгляд справи згідно ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, при  відсутності представника позивача, в зв»язку із його занятістю в інших судових засіданнях.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи з відміткою поштового відділення про те, що ЗАТ „Львівська беконно-консервна фабрика”  ліквідовано. Вказаний поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: м.Львів, вул.Промислова, 50/52.

На запит суду Головне управління статистики у Львівській області надало витяг з ЄДРПОУ  № 20-09/283 від 17.02.2009р. згідно якого ЗАТ «Львівська беконно-консервна фабрика»зареєстроване за адресою: м.Львів, вул.Промислова, 50/52.

Крім того, позивач на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2009р. надіслав витяг з ЄДРПОУ № 21-10/591 від 02.02.2009р. наданий на його запит Головним міжрегіональним управлінням статистики у м.Києві, згідно якого якого ЗАТ «Львівська беконно-консервна факбрика»зареєстрована за адресою: м.Львів, вул.Промислова, 50/52.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази, судом встановлено:

12.06.2003р. між ПП «Ельба-Інвест»(ліцензія, серія АА № 450250, видана МВС України  05.02.2002р.) в подальшому - охорона та ТзОВ «Львівська беконно-консервна фабрика», надалі –замовник  укладено договір № 46 про надання охоронних послуг (далі по тексту –договір), згідно якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об»єкт, вказаний в дислокації (надалі –об»єкт). Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони.

Згідно п.2.1 договору сума даного договору складає 18 000,00 грн. щомісяця. Вона включає 15 000,00 грн. та 20% ПДВ –3000,00 грн.

Протягом дії договору його сума змінювалась у зв»язку зі зміною дислокації постів.

Відповідно до п.1.4 договору охорона об»єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток № 1 до договору) та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних в додатку №2. Система охорони об»єкту та дислокація постів визначається охороною та узгоджується замовником у додатках, вказаних у п.п.1.5 договору.

Згідно п.1.5 договору додаток № 1 «Дислокація об»єктів», додаток № 2 «Інструкція по охороні об»єкта»замовника, додаток № 3 «Інструкція про порядок приймання (здавання) об»єктів та окремих приміщень під охорону»є невід»ємними складовими частинами договору.

Згідно п.7.2 договору оплата за охоронні послуги повинна перераховуватися відповідачем на поточний рахунок позивача щомісячно не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним.

В лютому  2004р. ТзОВ «Львівська беконно-консервна фабрика»було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Львівська беконно-консервна фабрика». Слід зазначити, що позивач не отримував офіційного повідомлення про реорганізацію юридичної особи відповідача, згідно вимог ст.90 ЦК України, як сторони по договору, тому сторони не укладали додатку до договору про зміну найменування контрагента.

Незважаючи на це, всі документи, які стосувались виконання умов договору з 30.03.2004р. підписувались повноважними представниками та скріплювались печатками ЗАТ «Львівська беконно-консервна фабрика».

За умовами договору позивач надавав відповідачу послуги по охороні об»єктів, які визначені в додатку № 1 до даного договору (дислокація об»єктів, які передаються- охороняються ПП «Ельба-Інвест»починаючи з 17.05.2003р., що вказано в п.9.1 договору). Згідно умов п.9.2 договір було укладено на невизначений термін.

30.03.2004р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання охоронних послуг № 46 від 12.05.2003р. (надалі –додаткова угода), згідно якої сторони домовилися змінити дислокацію об»єктів, що знаходяться під охороною ПП «Ельба-Інвест»(додаток № 1 до договору про надання охоронних послуг № 46 від 12.05.2003р.), а саме з 01.04.2004р.:  3 цілодобових поста охорони; 1 денний пост охорони; 1 нічний пост охорони. Згідно п.2 додаткової угоди загальна вартість охоронних послуг по договору з 01.04.2004р. складає 14 400,00 в місяць в тому числі ПДВ.

31.12.2004р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1-ЗВ згідно якої вартість одного цілодобового поста з 01.01.2005р. складала 3 900,00 грн. разом з ПДВ; загальна вартість охоронних послуг з 01.01.2005р. становила 15 600,00 грн. разом з ПДВ.

28.02.2005р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору, згідно якої сторони домовились виключити з дислокації об»єктів, які передаються-охороняються ПП «Ельба-Інвест»(додаток № 1 до договору) з 01.03.2005р. один цілодобовий пост; загальна вартість охоронних послуг по договору  з 01.03.2005р. становила 11 700,00 грн.

13.02.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1-ЗВ-2007р., згідно умов якої вартість одного цілодобового посту охорони з 13.02.2007р. складає 4 500,00 грн., а загальна вартість охоронних послуг по договору з 13.02.2007р. складає 9 000,00 грн.

31.05.2007р. договір було розірвано за ініціативою відповідача, що підтверджується листом № 103 від 11.05.2007р.

Позивач надав відповідачу послуги по охороні за квітень 2007р на суму 9 000,00 грн., за травень 2007р. на суму 9 000,00 грн.

Відповідач розрахунки за надані позивачем охоронні послуги повністю не провів.  Неоплачений залишок за квітень 2007р. становить 4 500,00 грн.;  за травень 2007р. становить 2 500,00 грн., таким чином загальна сума боргу за надані позивачем послуги по охороні за квітень, травень 2007р. становить 7 000,00 грн.

Зауважень щодо якості наданих послуг зі сторони відповідача висловлено не було.

Позивач керуючись положеням ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 256,64 грн., інфляційні в сумі 1 925,00 грн.

Станом на день подання позову відповідач свої зобов'язання, щодо оплати не виконав,

відтак, заборгованість становить 9 181,64 грн. з яких 7000,00 грн. основний борг,                 1 925,00 грн. інфляційні нарахування та 256,64 грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положення глави 63 ЦК України застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов»язання.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000526 від 30.04.2007р. та № ОУ-0000688 від 31.05.2007р. підписаними представникми сторін та скріпленими печатками.

Факт часткової оплати відповідачем наданих йому у квітні 2007р.  охоронних послуг підтверджується виписками банку від 01.06.2007р.; від 13.06.2007р.; від 14.06.2007р. на загальну суму 4 500,00; у травні 2007р. –підтверджується випискми банку від 13.07.2007р. та від 11.09.2007р. на загальну суму 6 500,00 грн.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення                 7000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 256,64 грн. - три проценти річних та 1 925,00 грн. інфляційних нарахувань.  

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 3436 від 26.11.2008р. -  102,00 грн. держмита і № 3437  від 26.11.2008р. - 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 901, 903 ЦК України, ст.ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84,115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити  повністю.

         2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Львівська беконно-консервна фабрика», вул.Промислова, 50/52, м.Львів (р/р 260038774 в Львівській обласній дирекції АППБ «Аваль», МФО 325570, код ЄДРПОУ 32408762) на користь Приватного підприємства «Ельба-Інвест», юридична адреса: проспект 40-річчя Жовтня,  116-А, м.Київ, місцезнаходження: вул.Молдавська, 2 офіс 55, м.Київ (р/р 26005110720980 Банк «Фінанси та кредит»ТОВ Київ, МФО 300131, код ЄДРПОУ 31808088) 9 181,64 грн. з яких 7000,00 грн. основний борг, 1 925,00 грн. інфляційні нарахування, 256,64 грн. 3% річних, судові витрати, а саме 102 грн. держмита, 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя