Рішення

від 11.03.2009 по справі 35/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/26

11.03.09

За позовом  Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

                     міської державної адміністрації) «Київреклама»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агролідер”

про                стягнення  24 295,82 грн.     

                                                                                    Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:       Рогульська Ю.С. –предст. за довір. №196 -3733/КР від 07.07.2008р.

Від відповідача:   Бобриньов В.В. –предст. за довір. №б/н від 20.08.2008р.

Рішення прийняте 11.03.2009р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 16.02.2009р. по 11.03.2009р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер»про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 24 295,82 грн., яка складається з (20 453,67 грн. –сума основного боргу; 374,37 грн. – 3% річних; 2072,39 грн. –розмір індексу інфляції, 1 395,39 грн. –пеня) та стягнення судових витрат.  

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. порушено провадження у справі №35/26, розгляд справи призначено на 28.01.2009 року.

          В судовому засіданні 28.01.2009р. представником відповідача було надано відзив на позов та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/26 від 29.12.2008р.

          Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

          Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього.

          В судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

          В обґрунтуванні вищевказаного клопотання представник відповідача зазначив наступне.

          10.10.2008р. Господарським судом м. Києва було винесено рішення по справі №22/92 про визнання недійсним договору на підставі якого позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача по даній справі. Після апеляційного оскарження що відбулося 25 листопада 2008р. ТОВ „Агролідер” звернулось до суду з касаційною скаргою від 19.12.2008р.

          З огляду на викладене представник  відповідача просить суд зупинити провадження у справі №35/26 до вирішення пов'язаної з нею іншої вищевказаної справи №22/92, що розглядається Вищим господарським судом України.

          Представник позивача заперечував проти вищевказаного клопотання представника відповідача.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №35/26, виходячи з наступного.

          Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

          Наявність інформації про розгляд іншої справи, підтверджуються тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів.

          Представником відповідача не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що подану касаційну скаргу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду, що має бути підтверджено відповідною ухвалою.

          За таких обставин клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №35/26 до вирішення пов'язаної з нею іншої вищевказаної справи №22/92, є безпідставним та необґрунтованим.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009р., на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.02.2009р.

          Представником позивача в судовому засіданні 16.02.2009р., було надано документи на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2009р.

Представником відповідача в судовому засіданні 16.02.2009р., було надано документи на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2009р.

В судовому засіданні 16.02.2009р. судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву до 11.03.2009р., для дослідження матеріалів справи, прийняття рішення у справі та виготовлення повного тексту останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

      ВСТАНОВИВ:

03 травня 2007 року між Комунальним підприємством «Київреклама» (надалі позивач)та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер»(надалі відповідач) було укладено Договір №2412/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (далі Договір).

У відповідності до умов Договору та на виконання «Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві», робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням –для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього Договору (п. 2.1. Договору).

Дозвіл на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього Договору. Місця надаються для розміщення виключно тих об'єктів, що вказані у Додатку (-ах) до цього договору (п. 2.2., 2.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору, плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: №№КП-07/77933 від 14.09.2007, КП-07/82091 від 15.11.2007р., КП-07/83552 від 14.12.2007р., КП-07/85437 від 15.01.2008р., КП-07/87448 від 05.02.2008р., КП-07/90144 від 14.03.2008р., КП-07/91861 від 14.04.2008р., КП-07/93803 від 14.05.2008р., КП-07/96178 від 12.06.2008р., КП-07/98434 від 15.07.2008р., КП-07/100482 від 11.08.2008р., КП-07/102972 від 04.09.2008р., КП-07/105897 від 15.10.2008р., КП-07/107958 від 06.11.2008р., КП-07/42147/4 від 11.11.2008р. на загальну суму 20 453,67 грн.

Відповідач зазначену суму грошових коштів за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами не сплатив, чим порушив умови Договору.

Крім того, керуючись положеннями ст.. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 374,39 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 072,39 грн.

Також, на підставі п. 6.3. Договору позивачем нараховано пеню, за несвоєчасну сплату платежів, в розмірі 1 395,39 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій становить 24 295,82 грн.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.

Для здійснення оплати передбаченої Договором, необхідно надання позивачем відповідачу рахунку –фактури з визначенням точної суми до сплати, та отримання відповідачем від позивача рахунку – фактури для здійснення платежу за Договором.

Принципова важність рахунків –фактур, які виставляються в процесі виконання Договору полягає в тому, що сам Договір та додатки до нього не містять точної суми платежу. Точна сума обчислюється шляхом „послідовного перемноження” базового тарифу, який вказаний в додатку №1 до Договору та коригуючи коефіцієнтів, які ні в Договорі, ні в додатках до нього не вказані, але відомі позивачу. Тобто відповідач не має можливості самостійно розраховувати суму платежу за Договором.

Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем не було надано першому всіх рахунків –фактур на які він посилається в позовній заяві, а відповідач жодного разу не відмовився від отримання таких рахунків, останній був позбавлений можливості здійснити оплату у порядку, який передбачений Договором, відповідно порушень Договору та вини в діях відповідача не має.

Позивач в додаткових письмових поясненнях зазначив наступне.

Відповідач стверджує, що немає жодної можливості самостійно розраховувати суму платежу за Договором №2412/ТК, в той час, як загальна формула розрахунку плати за право тимчасового використання місць визначена у відповідних актах законодавства та визначається наступним чином Базова плата за місяць, грн.. * Загальна площа рекламного засобу, мІ*, Коригуючий коефіцієнт * К-сть місяців.

Виходячи з викладеного, відповідач має можливість сам перевірити вірність нарахування плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР та у разі виникнення заперечень щодо суми платежу звернутись до позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків –фактур, наданих Робочих органом.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за Договором № 2412/ТК від 03.05.2007р. щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами не виконав, суму заборгованості у розмірі 20 453,67 грн. не сплатив.   

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, в порядку та на умовах встановлених Договором.

Посилання відповідача на те, що останній був позбавлений можливості здійснити передбачену Договором оплату за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, у зв'язку з ненаданням з боку позивача всіх необхідних рахунків –фактур, судом до уваги не може бути прийнято з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2. Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця. За письмовою заявою Розповсюджувача зовнішньої реклами рахунки можуть надсилатись Робочим органом не електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Отже, з наведеного вбачається, що умовами Договору покладено обов'язок саме на відповідача отримати у позивача рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача у відповідному порядку відносно отримання відповідних рахунків на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами, а позивачем не було надано вказаних рахунків відповідачу.

Також, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача з відповідною заявою відносно надіслання вказаних рахунків не електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Слід відзначити безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача відносно того, що сам Договір та додатки до нього не містять точної суми платежу.

Відповідно до п. 4.3. Договору за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до цього Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Відповідно до ч. 2 п. 5.13. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007р. №1100, плата за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів на об'єктах, що належать до державної та приватної (колективної) власності здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Відповідно до  пп. 16.1., 16.2, 16.3, 16.4,16.5, 16.7,16.8. Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

За наявності дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва при відсутності рекламного засобу. У період з моменту отримання дозволу до моменту розміщення РЗ, розмір плати за тимчасове користування місцем (для розміщення РЗ) обчислюється з коефіцієнтом 1.

До нерозміщеного рекламного засобу (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0,25.

При підрахунку площі рекламного засобу плата за неповний квадратний метр береться із точного розрахунку без округлення.

До незаповненого сюжетом рекламного засобу, зазначеного в позиціях 1 - 5, 10 - 16 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва застосовується коригуючий коефіцієнт 1,25.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Як вбачається з матеріалів справи в Додатку №1 від 03.05.2007 року до Договору №2412/ТК від 03.05.2007р., сторонами було погоджено розмір базової плати без ПДВ, який становить 960,00 грн., дату включення в договір –20.04.2006р., дату кінця строку дії –01.01.2012, вид ОЗР –рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді аг. Пл. 23.02 кв.м., кількість 1 №13937 (24841) та місце розташування –Святошинський р-н, вул. Федори Пушиної, 23/25.

Плата за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР складається з базових тарифів та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача відносно питання невідповідності вказаних в рахунках –фактурах сум, що становлять плату за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР.

Також, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження надання позивачу, здійсненого відповідачем  розрахунку розміру плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР.

Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі наведеного позивачем правомірно нараховано пеню, яка становить 1 395,39 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями вказаної норми Закону, позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 374,37 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 072,39 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20 453,67 грн. за Договором № 2412/ТК від 03.05.2007р., пені в розмірі 1395,39 грн., 3% річних в розмірі 374,37 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 072,39 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер»(юридична адреса: 03127, м. Київ, просп. 40 –річчя Жовтня, 120, корп. 1; п/р 26007301291289 в Ленінградському відділенні ПІБ, МФО 322108, код ЄДОРПОУ 30214702) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, п/р 2600333023122 у Києво –Святошинському  відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 26199714), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 20 453,67 грн. (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят три гривні 67 коп.) –заборгованості за Договором № 2412/ТК від 03.05.2007р., 1395,39 грн. (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 39 коп.) –пені, 374,37 грн. (триста сімдесят чотири гривні 37 коп.) –3% річних, 2 072,39 грн. (дві тисячі сімдесят дві гривні 30 коп.) – інфляційних втрат, 243,00 грн. (двісті сорок три гривні 00 коп.) –державного мита, 118 грн. 00 коп.  (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                          М.Є. Літвінова