Постанова

від 18.03.2009 по справі 37/366

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/366

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2009 р.                                                                                    № 37/366  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ВАТ "Мелітопольгаз"

на  постановувід 09.12.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 37/366

за  позовом ВАТ "Мелітопольгаз"

доДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача

НАК "Нафтогаз України"

прозобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача-  не з'явились

від відповідача-  Лебедюк Ю.А.

від третьої особи-  Пац В.О.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. (суддя Кондратова І.Д.) на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі за позовом ВАТ "Мелітопольгаз" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. (судді: Отрюх  Б.В., Бондар  С.В., Тищенко  А.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 23.09.2008 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог ВАТ "Мелітопольгаз" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Мелітопольгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України, водночас дійшов висновку, що в разі коли предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна,  виходячи з  наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 зазначеного Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Отже, ухвала господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є законною та обґрунтованою.

У зв'язку з цим оскаржувану постанову не можна визнати законною, тому остання підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Мелітопольгаз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. у справі № 37/366 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.09.2008 р. у даній справі залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк