Постанова

від 18.03.2009 по справі 2/417-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/417-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2009 р.                                                                                    № 2/417-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р.

у справі№ 2/417-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

доВідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Дніпродзержинського відділення № 3293

прозобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Легендзевич О.Ю., дов. № 15 від 20.02.2009 р.;

відповідача:Колісник О.В., дов. № 19-09/84 від 28.11.2008 р.;Хміль Г.О., дов. реєстр. № 3943 від 28.05.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі –Відділення) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі –Товариство) внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-2299-ОД від 01.03.2006 р. (далі – Договір № 12/02-2299-ОД), шляхом укладення додаткової угоди.

Позовні вимоги Відділення, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (далі –Методика), обґрунтовувало тим, що Товариство використовувало об'єкт оренди за Договором № 12/02-2299-ОД не лише для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а і для здійснення виплат компенсацій вкладникам –фізичним особам, у зв'язку з чим має сплачувати орендну плату за вказаним договором не у розмірі 5% вартості орендованого майна, а у розмірі 30%, проте від підписання відповідної додаткової угоди Товариство відмовилось.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2008 р. справу було передано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2008 р. (суддя Боділовська М.М.) у задоволенні позовних вимог Відділення відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. (колегія суддів: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Павловський П.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що:

– Товариство використовувало об'єкт оренди за Договором № 12/02-2299-ОД для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

– Методикою не передбачено, що фінансова установа –орендатор майна, яка використовує орендовані приміщення для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги і у зв'язку з чим сплачує орендну плату у розмірі 5% вартості орендованого майна, має використовувати ці приміщення виключно для здійснення таких платежів.

Відділення звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Відділення обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методику.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Відділення, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2008 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що касаційна скарга Відділення є безпідставною та не містить підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відділення не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– 01.03.2006 р. між Відділенням та Товариством було укладено Договір № 12/02-2299-ОД, згідно з яким Відділення передавало, а Товариство приймало у строкове платне користування нерухоме майно –приміщення в будівлі відділення зв'язку, площею 68 кв. м., розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Ковалевича, 2-А, на першому поверсі одноповерхового будинку, з метою використання під територіально відокремлене безбалансове відділення № 3293/055 Дніпродзержинської філії Товариства;

– 12.11.2007 р. року між Відділенням та Товариством на виконання ст. 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" було укладено додаткову угоду до Договору № 12/02-2299-ОД, відповідно до якої Відділення та Товариство домовились, зокрема, змінити Розділ І "Предмет договору" і викласти мету використання орендованого майна у наступній редакції: "Майно передається в оренду з метою розміщення відділення банку на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги";

– оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" були змінені орендні ставки за використання нерухомого державного майна, а саме: орендна ставка під розміщення фінансових установ встановлена у розмірі 30% вартості орендованого майна, а орендна ставка для розміщення відділень банків на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги –у розмірі 5% вартості орендованого майна, Відділення звернулось до Товариства з листом № 12/2-447 від 22.01.2008 р., у якому просило підписати та повернути додаткові угоди щодо внесення змін до договорів оренди (у тому числі і до Договору № 12/02-2299-ОД) в частині зміни ставки орендної плати у зв'язку з тим, що починаючи з 2008 р. усі відділення Товариства здійснюють виплату компенсації вкладникам.

Відповідно до частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Як зазначалось вище, згідно з умовами Договору № 12/02-2299-ОД (з урахуванням додаткової угоди від 12.11.2007 р.) мета використання нерухомого майна, яке є об'єктом вказаного договору, була визначена як розміщення відділення Товариства на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у проекті додаткової угоди, яку Відділення надіслало для підписання Товариству, в Розділі І Договору № 12/02-2299-ОД пропонувалось зазначити, що "Майно передається в оренду з метою розміщення фінансової установи". При цьому  як на підставу зміни цільового використання орендованих приміщень Відділення посилалось на те, що усі відділення Товариства надають також послуги по виплаті компенсації вкладникам –фізичним особам.

При цьому Відділення не надало будь-яких доказів, які б свідчили, що відділення № 3293/055 Дніпродзержинської філії Товариства перестало використовувати приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором № 12/02-2299-ОД, для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги або розпочало надавати у ньому будь-які інші послуги фінансового характеру.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів першої та другої інстанцій про те, що Відділення № 3293/055 Дніпродзержинської філії Товариства здійснювало використання орендованого за Договором № 12/02-2299-ОД майна у відповідності до умов вказаного договору (з урахуванням додаткової угоди від 12.11.2007 р.), оскільки воно використовувало відповідне майно для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а виплата ним компенсацій вкладникам –фізичним особам не змінювала  цільового використання цього майна.

Наведене свідчить, що у даному випадку відсутні обставини, які у відповідності до частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставами для внесення змін до Договору № 12/02-2299-ОД.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Відділення не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 р. у справі № 2/417-08 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                   Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   В.І. Шаргало