Постанова

від 25.12.2008 по справі 2/417-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.12.08                                                                                      

Справа №2/417-08

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Коробка Н.Д.

при секретарі: Лолі

Н.О.

За участю

представників сторін:

від позивача   -         

не з'явився

від відповідача-1  - 

Трубишна Л.В. (довіреність  № 31

від18.01.2008 р.)

від відповідача-2  - не з'явився

розглянув у відкритому

судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця

ОСОБА_1 (м. Херсон)

на рішення

господарського суду Херсонської області від 30.10.2008 р.                                             у  справі 

№  2/417-08

За позовом                  Приватного підприємця ОСОБА_1

(м. Херсон)

до відповідача-1        Управління комунальної власності м.

Херсона (м. Херсон) 

до відповідача-2        Херсонської міської ради (м. Херсон)

про стягнення суми,

Приватний підприємець

ОСОБА_1 звернулась до  господарського

суду Херсонської  області з позовом про

стягнення з Управління комунальної власності м. Херсона  30123,85 грн. збитків та  20000,00 грн. 

моральної  шкоди у зв'язку з

вчиненням недійсного правочину (договору оренди нежитлового приміщення,

укладеного 17.08.2004 р. між УКВ м. Херсона і ПП ОСОБА_1, визнаного недійсним у

2007 році рішенням ГСХО по справі № 13/373-О).

Ухвалою ГСХО від

21.09.2008 р. до участі у справі у якості відповідача-2 залучено Херсонську

міську раду.

          Рішенням господарського суду

Херсонської  області від 30.10.2008 р. у

справі       № 2/417-08 (суддя  Скобєлкін С.В.) в задоволенні позовних

відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення,

суд  першої інстанції, з посиланням на

приписи статей 22, 224, 610, 614, 623 ЦК України та статті 218 ГК України,  зазначив, що позивачем не доведено факту

спричинення йому відповідачами збитків у розумінні норм цивільного та

господарського законодавства та статей 32-33 ГПК України. Елементи складу

цивільного правопорушення відсутні. Відносно заявлених позивачем вимог про

відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. суд вказав на відсутність

доказів того, що внаслідок  протиправних  дій 

відповідачів  ПП ОСОБА_1 були

завдані моральні страждання і переживання, порушився звичайний спосіб життя,

виникли додаткові фінансові  витрати,

погіршився  психічний  і душевний 

стан потерпілої.

                 Не погоджуючись з  прийнятим 

судовим  актом,  Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач у

справі) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду

Херсонської області від 30.10.2008 р. у справі № 2/417-08 в частині відмови в

задоволенні позовних вимог до Управління комунальної власності м. Херсона про

стягнення збитків в сумі 18097,00 грн. і 

прийняти нове рішення, яким 

задовольнити позов в частині стягнення 18097,00 грн.  збитків з Управління комунальної

власності     м. Херсона. Судові витрати

стягнути з відповідачів.

З підстав, викладених

в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Херсонської області при прийнятті рішення

були порушені та неправильно застосовані норми матеріального  і процесуального права. Зазначає, що,  відмовляючи     у задоволенні позову,  суд 

першої інстанції не врахував положення ч. 2 ст. 216 та ст. 217 ЦК

України. В результаті вчинення Договору оренди від 17.08.2004 р. (визнаного в

подальшому недійсним) позивачу завдано збитків в сумі 18097,00 грн., які полягають

у витратах, понесених позивачем на поліпшення стану орендованих нежилих

приміщень з метою обладнання газової системи в орендованих приміщеннях. Вказана

сума витрат була погоджена з відповідачем-1. Докази здійснення вказаних витрат

наявні в матеріалах справи. Збитки завдано в результаті незаконних дій

відповідача-1, які виразились в укладенні договору оренди нерухомого  майна, 

прав  на  яке 

ані  відповідач-1,  ані 

відповідач-2  не мали.

В апеляційній скарзі

заявник вказує, що здійснюючи, як орендар, за власні кошти поліпшення

орендованого майна, він виходив з положень ч.2. ст. 27 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна», і був упевненим, що після закінчення

строку дії договору поліпшення будуть компенсовані йому відповідачем-1.

Заявник підкреслює, що

якби вищевказаний договір оренди був законним, після закінчення строку дії

договору позивач мав би право вимагати від Відповідача-1 компенсації витрат в

сумі 18097,00 грн. відповідно до положень ч. 2 ст. 27 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна». 

Але оскільки договір оренди визнано недійсним в судовому порядку, в силу

положень ч. 1 ст. 216 ЦК України він не створює зазначених юридичних наслідків

для позивача, у зв'язку з чим позивач в результаті незаконних дій відповідача

позбавлений можливості вимагати на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна» компенсації понесених витрат. У

зв'язку з наведеним, на думку заявника апеляційної скарги, йому завдано збитків

в сумі 18097,00 грн., які відповідно до положень ч. 2 ст. 216 та ст. 1173 ЦК

України мають бути відшкодовані йому відповідачем-1.

Крім того, заявник

зауважує, що суд першої інстанції безпідставно застосував при вирішенні справи

положення статей 610, 611, 614, 623 ЦК України та ст. 218 ГК України, оскільки

збитки, які просить стягнути позивач, виникли не в результаті порушення

відповідачем - 1 договірних зобов'язань.

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. апеляційна скарга Приватного

підприємця ОСОБА_1прийнята  до

провадження та призначена до розгляду на 25.12.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного

господарського суду № 2484 від 25.12.2008 р. справу № 2/417-08 передано на

розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова

Т.П. (доповідач), Коробка Н.Д.

Заявник апеляційної

скарги - Приватний підприємець ОСОБА_1 процесуальним правом на участь

представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки не

повідомив. Про час та місце слухання справи позивач повідомлений належним

чином. Згідно Повідомлення (оригінал міститься в матеріалах справи), поштове

відправлення вручено уповноваженій особі ОСОБА_1 23.12.2008 р.

Відповідач-1 у справі

-  Управління комунальної власності м.

Херсона -апеляційну скаргу позивача не визнає. Свою позицію виклав у

письмовому  відзиві на апеляційну скаргу.

Зазначає, що передані в оренду позивачу приміщення  належали міській територіальній громаді на

підставі свідоцтва про право власності від    

12.08.2004 р., зареєстрованого в Херсонському державному бюро технічної

інвентаризації 16.08.2004 р. за номером 1360. При укладенні договору оренди

сторони керувалися Законом України "Про оренду державного та комунального

майна". Керуючись ст. 10 зазначеного Закону, вони домовились щодо усіх

істотних умов договору. Укладена угода передбачала платне строкове користування

нежилим приміщенням. Угода виконана сторонами у повному обсязі, сплачувалась

орендна плата. Стосовно витрат на обладнання газової системи в орендованому

приміщенні відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено факту виконання

робіт: не надано ані аудиторський висновок, ані акти виконаних робіт. Зауважує,

що правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі, є договірними,

тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не

передбачено.

Вважає, що оскаржуване

рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП ОСОБА_1 прийнято

господарським судом з додержанням норм чинного законодавства і відповідно до

фактичних обставин справи. Просить залишити рішення господарського суду

Херсонської області від 30.10.2008 р. у справі № 2/417-08 без змін, а

апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

В судовому засіданні

представник відповідача-1 підтримав у повному обсязі вищевикладені доводи в

обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу. Заявив, що на думку

відповідача-1 доводи позивача щодо завдання йому збитків та моральної шкоди є

надуманими і не ґрунтуються на нормах права та належних доказах. Підкреслив, що

позивач отримав те, на що сподівався під час укладення Договору, - протягом 3-х

років користувався приміщенням на правах оренди, тому немає жодних підстав

вважати, що укладанням Договору йому було завдано якихось збитків.  Акцентує увагу суду на тому, що умовами

Договору було передбачено, що здійснені орендарем за власні кошти поліпшення

приміщення залишаються за орендодавцем без компенсації їх вартості орендарю,

тому твердження позивача про те, що через визнання договору недійсним він

втратив можливість отримати компенсацію за проведені поліпшення, є

безпідставним і не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідач-2 у

справі  - 

Херсонська міська рада  -  письмовий відзив на апеляційну скаргу

позивача не надав, процесуальним правом на участь представника у судовому

засіданні не скористався. Про причини неявки не повідомив. Про час та місце

слухання справи відповідач-2 повідомлений належним чином. Згідно Повідомлення

(оригінал міститься в матеріалах справи), поштове відправлення вручено

уповноваженій особі Херсонської міської ради 23.12.2008 р.

 Колегія суддів, порадившись, визнала можливим

розглянути справу за відсутності представників позивача (заявника апеляційної

скарги)  та  відповідача-2.

За  клопотанням присутнього в судовому засіданні

представника відповідача-1 апеляційний розгляд справи здійснювався без

застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою в

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

апеляційної інстанції.

     Згідно ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному

обсязі.

           Перевіряючи законність та

обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду,

розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення

представника відповідача-1, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2004 р. між

Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, позивач у справі) та Управлінням  комунальної власності м. Херсона

(Орендодавець, відповідач-1   у справі)

було укладено  нотаріально посвідчений

договір  оренди комунального  майна (далі - Договір), на виконання якого

Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежиле

приміщення на першому поверсі, що знаходилось на балансі Міського управління

житлового господарства в будинку під № 7/33, розташованому в місті Херсоні по

вул. Комунарів/Червонофлотська, загальною площею 194,7 м2, для здійснення

підприємницької діяльності.

За змістом розділу 1

Договору, приміщення, що передавалось в оренду, належало Орендодавцю на

підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Херсонською

міською радою 12.08.2004 р. на підставі розпорядження міського голови   № 1177-р від 10.08.2004 р. і зареєстрованого

в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 16.08.2004 р. за

номером 1360 в реєстровій книзі № 4.

Згідно з п. 2.1

Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням

сторонами цього Договору та акта прийняття-передачі вказаного майна.

В силу п. 2.2 Договору

передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це

майно … Орендар користується ним протягом строку оренди.

Поліпшення

орендованого майна, здійснені за рахунок відрахувань, відповідно до п. 4.2

Договору,  є власністю Орендодавця.

Пунктом 6.2 Договору

було передбачено право Орендаря, з дозволу Орендодавця, вносити зміни до складу

орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що

зумовлює підвищення його вартості.

У пункті  11.3 Договору сторони обумовили, що у разі

розірвання цього Договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за

рахунок власних коштів і з дозволу Орендодавця, визнаються власністю

Орендодавця. При приватизації об'єкта Орендарем, вказані поліпшення

компенсуються відповідно до чинного законодавства України. 

Строк дії Договору - з

17.08.2004 р. до 17.08.2007 р. (п. 11.1 Договору).

Рішенням виконавчого

комітету Херсонської міської ради № 631 від 29.12.2005 р. скасовано

розпорядження міського голови від 10.08.2004 р. №1177-р "Про видачу

свідоцтв про право власності" в частині видачі свідоцтва про право

власності на нежилі приміщення, загальною площею 194,7 м2 по вул. Комунарів, 7/

вул. Червонофлотській, 33, та анульовано свідоцтво про право власності на

нерухоме майно від 12.08.2004 р.      №

268948, видане Херсонській міській раді на згадані нежилі приміщення. Цим же

рішенням виконавчого комітету вирішено вважати таким, що втратило чинність,

рішення виконкому від 21.09.2004 р. в частині затвердження розпорядження

міського голови від 10.08.2004 р. № 1177-р щодо видачі свідоцтва про право

власності Херсонській міській раді. При цьому, з рішення виконкому № 631 від

29.12.2005 р. вбачається, що однією з підстав його прийняття є рішення

Суворовського районного суду м. Херсона від 02.02.2005 р., яким визнано

незаконними правові акти, що видані органами місцевого самоврядування на

підтвердження права комунальної власності Херсонської міської ради. Зокрема, в

рішенні Суворовського районного суду  м.

Херсона зазначено про  відсутність

доказів фактичної передачі у комунальну власність нежилого приміщення площею

194,7 м2 по вул. Комунарів / вул. Червонофлотській, 7/33 в м. Херсоні.

Натомість, в рішенні суду з цивільної справи, яке набрало законної сили,

констатується той факт, що спірні приміщення не передавалися до комунальної

власності    м. Херсона з житловим фондом,

а були продані в грудні 1991 року Херсонському торгівельному підприємству

"Торгрічтранс" Херсонським річковим портом.

Рішенням

господарського суду Херсонської області від 08.06.2007 р. у справі      № 13/373-0, залишеним без змін постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 18.07.2007 р. та Постановою

Вищого господарського суду України від 27.11.2007 р. (арк. с. 16-20), визнано

недійсним Договір оренди від 17.08.2004 р., укладений між Управлінням  комунальної власності м. Херсона та Приватним

підприємцем ОСОБА_1 Судові акти мотивовані тим, що спірне орендоване приміщення

не належить до комунальної власності Херсонської міської ради, тому Управління

комунальної власності м. Херсона не мало права розпоряджатися спірним

приміщенням, тобто, укладати договір його оренди з ПП ОСОБА_1

З посиланням на

положення ч. 2 ст. 216, ст. 22 

Цивільного кодексу України, позивач (ПП ОСОБА_1) стверджував, що в

результаті  вчинення Договору, визнаного

в подальшому недійсним,  йому завдані

збитки, які полягають у витратах, понесених ним на покращення стану орендованих

нежитлових приміщень, а саме, на обладнання газової системи в сумі 18097,00

грн. та системи опалення в сумі 12035,85 грн., всього      30132,85 грн. В якості доказів позивачем

було надано договір  поставки обладнання

для системи опалення б/н від  10.07.2006

р., укладений між ПП ОСОБА_2 (Постачальником) та ПП ОСОБА_1 (Покупцем), та

документи про його виконання (видаткову накладну від 10.07.2006 р. і товарний

чек від 10.07.2006 р. на суму     

12035,80 грн.) і договір № 32 від 19.04.2006 р. на будівельно-монтажні

роботи з газопостачання, укладений між Колективним спеціалізованим

підприємством «Лідер» (Підрядником) та ПП ОСОБА_1(Замовником), та документи про

його виконання (Акт  приймання виконаних

підрядних робіт за липень 2006 р. № 108 

на суму 18096,00 грн., платіжні доручення № 283 від 12.07.2006 р. (на

суму 16805,00 грн.) та № 273 від 04.07.2006 р. (на суму 1292,00 грн.).

Предметом  судового 

розгляду у  даній справі стали

позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 про відшкодування йому 30132,85

грн. збитків  та 20000 грн.  моральної шкоди.

Колегія суддів,

вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою,

що  не підлягає задоволенню в силу

наступного.

Відповідно до ст.

15  Цивільного кодексу України кожна

особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст. 22

ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування;           збитками є: 1) втрати, яких особа

зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які

особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права

(реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166

ЦК України майнова шкода,  завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим 

немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або

юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

              Особа,  

яка   завдала   шкоди, 

звільняється   від   її  

відшкодування,  якщо  вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статті 22, 1166

Цивільного кодексу України визначають загальну норму щодо відшкодування  майнової шкоди, збитків  внаслідок 

наявності  складу  цивільного 

правопорушення.

Зобов'язання з

відшкодування майнової шкоди, збитків є деліктними зобов'язаннями.

Для застосування

деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а

саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого

результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною

поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б

одного з вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення,

звільняє особу від відповідальності, оскільки, в даному випадку, її поведінка

не може бути кваліфікована як правопорушення.

На думку колегії

суддів, позивачем безпідставно віднесено до складу збитків витрати, понесені

ним на покращення стану орендованого нежилого приміщення. Позивачем не

враховано, що рішенням господарського суду Херсонської області від 08.06.2007

р. у справі № 13/373 Договір оренди від 17.08.2004 р. визнано недійсним на

майбутнє, тобто здійснені позивачем поліпшення були проведені в рамках

укладеного та  дійсного на той час

Договору оренди. Укладаючи Договір, сторони домовились щодо усіх його істотних

умов. Договором передбачалось платне строкове користування нежилим приміщенням,

яке і мало місце протягом майже 3-х років. Тобто, здійснені позивачем витрати

за Договором фактично компенсовані 

іншим  матеріальним  благом - 

користуванням  нежилим  приміщенням.

В обґрунтування

доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду в частині відмови у

стягненні 18097,00 грн. збитків позивач у своїй апеляційній скарзі посилається

на те, що здійснюючі поліпшення орендованого майна за власні кошти, він виходив

з положень ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

і був упевнений, що після закінчення строку дії Договору вони будуть

компенсовані відповідачем-1.

З цього приводу

колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

Відповідно до ч. 2 п.

2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на яку

посилається сам заявник, якщо 

орендар  за  рахунок  власних коштів здійснив за згодою орендодавця

поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без

заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені

кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого

майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в

результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Однак, виходячи з умов

п. 11.3 Договору, узгоджені з Орендодавцем поліпшення, здійснені Орендарем за

власні кошти, залишалися б за Орендодавцем без подальшої компенсації їх

вартості Орендарю.

Тобто, у випадку, якби

Договір не було визнано недійсним, позивач як орендар, не мав би можливості

вимагати компенсації своїх витрат на обладнання газової системи. (Що стосується

витрат на систему опалення в сумі 12035,85 грн., то позивач взагалі не

отримував дозволу Орендодавця на такі зміни орендованого майна).

Тож доводи заявника

про те, що саме в результаті визнання Договору недійсним він позбавлений

можливості вимагати  компенсації своїх

витрат в сумі 18097,00 грн., є безпідставними.

Позивачем не доведено

факту спричинення йому відповідачами збитків у розумінні норм цивільного та

господарського законодавства та статей 32-33 Господарського процесуального

кодексу України.

Під час розгляду даної

справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності в діях

відповідачів складу цивільного правопорушення, за яке встановлена

відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду (збитки). Позивач

не довів, що зазнав збитків внаслідок протиправної поведінки відповідачів,

більш того, ним взагалі не надано доказів наявності шкідливого результату такої

поведінки (шкоди). Причинний зв'язок між 

протиправною поведінкою і шкодою відсутній. Вина відповідачів не

доведена. Тобто, елементи складу цивільного правопорушення відсутні.

Враховуючи  вищевикладене, висновок  суду 

першої інстанції  про  відсутність підстав для задоволення  вимог 

позивача  про стягнення  збитків є правомірним.

Колегія  суддів 

погоджується  також з  господарським 

судом щодо відсутності підстав для задоволення   вимог 

позивача  про відшкодування

моральної  шкоди.

Відповідно  до положень статей  32, 

56,  62 Конституції України, ст.

23 ЦК України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної

(немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних

інтересів.

Відповідно до

загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди 

підлягають:  наявність такої  шкоди, 

протиправність  діяння  її 

заподіювача,  наявність причинного

зв'язку між шкодою і протиправним 

діянням  заподіювача  та 

вина  останнього  в 

її  заподіянні.

Позивач просив

відшкодувати йому за рахунок відповідачів 20000,00 грн. моральної шкоди,

посилаючись на моральні страждання і переживання, порушення нормального,

звичного способу життя. Зазначав, що у зв'язку з оспорюванням законним

власником нерухомого майна законності Договору оренди він був змушений брати

участь у багаточисельних засіданнях судів - з метою захисту своїх прав та

інтересів звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою, витрачати кошти на

цю допомогу, а також витрачати свій вільний час на відвідання судових засідань,

що потребувало значних моральних і фінансових зусиль. Все це дуже сильно

відволікало її від ефективного здійснення 

підприємницької діяльності, в тому числі у вказаних приміщеннях, що

також  негативно відображалось на  його психічному і душевному стані позивача

(при цьому в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наявності

причинного зв'язку між зміною 

звичайної  трудової  діяльності з втратою  заробітків, погіршенням звичайного  образу 

життя  безпосередньо з  діями відповідачів; суду взагалі не надано

доказів існування тих обставин, в яких на думку позивача, полягає моральна

шкода, завдана йому відповідачами).

При цьому, згідно ст.

1 Господарського процесуального кодексу України право звертатись до

господарського суду мають юридичні особи та громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, господарським

судом можуть розглядатися вимоги тільки по відшкодуванню моральної шкоди, завданої

особі як суб'єкту підприємницької діяльності, а не як фізичній особі.

Відповідно до п. 2

Роз'яснень президії ВАСУ від 29.02.1996 р. “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди”  моральною  

визнається   шкода,   заподіяна   

організації порушенням  її  законних 

немайнових  прав. 

Позивач не надав суду

доказів порушення відповідачами його законних немайнових прав як приватного

підприємця.

З огляду на викладене

вимога позивача про відшкодування йому за рахунок відповідачів 20000,00 грн.

моральної шкоди правомірно залишена судом без задоволення.

   Згідно ст. 33 Господарського процесуального

кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи

заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені

відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи,

апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла

висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області

нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення

колегія суддів не вбачає.

Судові витрати

відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача (заявника

апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 49,

99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

        Апеляційну скаргу Приватного підприємця

ОСОБА_1 (м. Херсон)

залишити без

задоволення.

       Рішення господарського суду

Херсонської  області від 30.10.2008 р. у

справі             № 2/417-08  залишити 

без  змін.

Головуючий суддя

Антонік С.Г.

 судді 

Зубкова Т.П. 

 Коробка Н.Д.