Рішення

від 24.03.2009 по справі 37/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/25

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/25                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з  обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”,                  м. Київ, ідентифікаційний код 30722204

до Відповідача: Товариства з  обмеженою відповідальністю „АТОН-АВТО”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35611038

про: стягнення заборгованості  в сумі 5000,00грн., пені в розмірі 644,08 грн., суми інфляції в розмірі 252,00грн., 3% річних в сумі 81,65 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Дудка О.О. (за довіреністю №б/н від 25.02.2009р.);

від Відповідача  – Кукушкіна Г.Ю. (за довіреністю №б/н від 01.03.2000р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 10.03.2009р. на 24.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з  обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”, м. Київ (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з  обмеженою відповідальністю „АТОН-АВТО”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7000,00грн.,  суми інфляції в розмірі 252,00грн., 3% річних в сумі 59,22грн., пені в сумі 473,80грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № 90-2008 від 06.08.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних і інфляційної індексації.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання № 90-2008 від 06.08.2008р., видаткові накладні та довіреності на отримання цінностей (товару).  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 193, 220, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав заяву  з додатками про  уточнення позовних вимог, якою зменшив свої вимоги щодо заборгованості у зв'язку із здійсненим Відповідачем частковим платежем, та збільшив решту вимог, зазначивши про стягнення: заборгованості  в сумі 5000,00грн., пені в розмірі 644,08 грн., суми інфляції в розмірі 252,00грн., 3% річних в сумі 81,65 грн. (а.с.а.с.24-29).

В подальшому заявою, поданою у судовому засіданні 24.03.2009р., Позивач збільшив вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації, заявивши до стягнення 690,13 грн., 86,26грн. та 574,грн. відповідно у зв'язку з їх перерахунком станом на 24.03.2009р. Вимоги щодо стягнення заборгованості залишені без змін.

Відповідач надав відзив від 19.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.57-59), в якому вимоги у частині стягнення заборгованості та пені визнав, заявивши про часткову сплату боргу, на яку заявою про уточнення був зменшений первісно вказаний розмір,  проти стягнення інфляції та 3% річних заперечив з мотивів відсутності відповідних вказівок у договорі.

Відносно збільшення Позивачем позовних вимог заявою від 24.03.2009р. зазначив про їх невизнання в частині пені та інфляційної індексації з підстав, викладених у відзиві.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 (а.с.а.с.9-11), згідно п. 1.1. якого  Постачальник зобов'язався передати  у власність Покупцю акумуляторні батареї партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються у Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Покупець зобов'язався сплатити за нього грошову суму та прийняти товарна умовах Договору. У п. 11.1 сторони визначили строк дії договору до 31.12.2008р.

Згідно умов п.2.4 договору постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р. Покупець повинен здійснити повну оплату вартості Товару згідно Специфікації в термін 14-ти банківських дня з моменту отримання Товару, що підтверджується документально, шляхом складання накладної або акту прийому-передачі.

Розділ 3 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання та приймання товару, з яких:

-          Товар за договором постачається на умовах EXW, місце поставки – склад Постачальника за адресою: м. Донецьк, вул.. Куйбишева 70 база „Донснаб”, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс – 2000”, з урахуванням особливостей наведених у договорі;

-          Товар повинен бути наданий Постачальником у розпорядження Покупця протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідної Специфікації.

В п. 5.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від прострочення суми за кожний день прострочення оплати.

На виконання умов договору, Позивачем була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №ДонРНк-03784 від 25.09.2008р. на суму 6475,14грн., №ДонРНк-03855 від 30.09.2008р. на суму 1850,04грн., №ДонРНк-03953 від 07.10.2008р. на суму 1485,00грн., доданими до матеріалів справи (а.с.а.с.12-14).

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов'язання Відповідачем за договором постачання  акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р.  виконані не у повному обсягу, у зв'язку з чим виникла заборгованість, наявність якої підтверджується актом звірення розрахунків за період 3 01.10.2008р. по 28.02.2009р. (а.с.29), складеним за результатами звіряння, здійсненого  на вимогу суду.

Внаслідок порушення Відповідачем умов договору постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р. щодо сплати вартості поставленого товару, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, нарахованої пені, 3% річних та інфляції.

Згідно платіжного доручення від 04.03.2009р. №90 (а.с.58) Відповідач перерахував Позивачу 2000грн. за акумулятори згідно накладної № 03784 від 25.09.2008р.

В подальшому уточненнями від 10.03.2009р. (а.с.а.с.24-26) Позивач зменшив свої вимоги щодо заборгованості у зв'язку із здійсненим Відповідачем частковим платежем, та збільшив решту вимог, зазначивши про стягнення: заборгованості  в сумі 5000,00грн., пені в розмірі 644,08 грн., суми інфляції в розмірі 252,00грн., 3% річних в сумі 81,65 грн.

Заявою від 24.03.2009р. (а.с.а.с.61-63) Позивач збільшив вимоги щодо нарахувань, зазначивши про стягнення, крім суми заборгованості у розмірі 5000грн., пеню в сумі 690,13грн., інфляцію в сумі 690,13грн., 3% річних в сумі 86,26грн.

Відповідач вимоги у частині стягнення заборгованості та пені визнав, проти стягнення інфляції та 3% річних заперечив.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від № б/н від 10.03.2009р. та від 19.03.2009р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі змінювати розмір позовних вимог (збільшувати та зменшувати), і така зміна в частині зменшення первісно заявленої до стягнення суми заборгованості судом приймається, як така, що  не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки вмотивована частковою оплатою з боку Відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання акумуляторних батарей з відстроченням платежу № 90-2008 від 06.08.2008р.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленої продукції. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, але й підтверджена в акті звіряння розрахунків та визнана у судовому засіданні 10.03.2009р. і у відзиві від 19.03.2009р. (а.с.57), позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 5000,00грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про їх обґрунтованість,  задовольняючи вимоги:

-          щодо інфляційної індексації – у розмірі 574,00грн.;

-          щодо 3% річних – у розмірі 86,26грн.

При цьому заперечення Відповідача проти стягнення зазначених сум з мотивів відсутності відповідних положень в договорі постачання, судом до уваги не приймаються, оскільки обов'язок їх сплати у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання зумовлений імперативними приписами законодавства і його (обов'язку) існування не перебуває у залежності від відображенні в умовах договору.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 690,13.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, керуючись ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає часткове визнання позову Відповідачем щодо заборгованості та пені, як таке, що не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, в враховує його (визнання) у якості самодостатньої підстави, пору із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь Позивача з Відповідача, оскільки внаслідок неправомірний дій останнього виник розглядуваний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з  обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”,                  м. Київ, (ідентифікаційний код 30722204) до Товариства з  обмеженою відповідальністю „АТОН-АВТО”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 35611038) про стягнення заборгованості  в сумі 5000,00грн., пені в розмірі 690,13 грн., суми інфляції в розмірі 574,00грн., 3% річних в сумі 86,26 грн.  задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з  обмеженою відповідальністю „АТОН-АВТО” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого Шляху, 12А, ідентифікаційний код 35611038) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204) заборгованість в сумі 5000,00грн., пеню в розмірі 690,13 грн., суми інфляції в розмірі 574,00грн., 3% річних в сумі 86,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з  обмеженою відповідальністю „АТОН-АВТО” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого Шляху, 12А, ідентифікаційний код 35611038) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін  у судовому засіданні 24.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 24.03.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя