Рішення

від 18.07.2013 по справі 5020-1328/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року справа № 5020-1328/2012

За позовом малого приватного підприємства "Сербов"

(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко"

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37),

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони Російської Федерації (119160, Росія, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

про розірвання договору та визнання права власності

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко"

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37)

до малого приватного підприємства "Сербов"

(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони Російської Федерації

(119160, Росія, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

про визнання недійсними доповнень та змін до угоди

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

представника МПП "Сербов" - Зінченко Р.В., довіреність б/н від 05.11.2012

представника ТОВ "Юреко" - Веремчук М.В., довіреність б/н від 03.01.2013

представник третьої особи - не з'явився

Суть спору:

Мале приватне підприємство "Сербов" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" про розірвання договору про спільну (сумісну) діяльність від 22.01.1996 та визнання права власності на 7/10 частки квартири, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака, 5, кв. 50.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.11.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 15.01.2013 о 10-00 год. Крім того, до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство оборони Російської Федерації та зупинено провадження у справі до 15.01.2013 до 10-00 год. для належного повідомлення третьої особи про дату судового засідання.

Ухвалами суду від 15.01.2013 поновлено провадження у справі, прийнято до провадження у справі № 5020-1328/2012 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" про визнання недійсними доповнень та змін від 05.04.2000 до угоди № 3 про спільну (сумісну) діяльність з інвестування та будівництва житла від 10.01.1997. Розгляд справи було відкладено на 16.04.2013 для звернення до Арбітражного суду міста Москви із судовим дорученням про надання правової допомоги та провадження у справі зупинено до 16.04.2013 до 10:00.

16.04.2013 розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Плієвої Н.Г. у відрядженні.

Ухвалою суду від 19.04.2013 поновлено провадження по справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2013 та зупинено провадження по справі до 18.07.2013.

Ухвалою суду від 18.07.2013 провадження у справі поновлено.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував, надав письмовий відзив на зустрічні вимоги. Просив застосувати до зустрічних позовних вимог строки позовної давності.

Представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених у відзиві, також надала заяву про застосування строків позовної давності. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала, на задоволенні позову наполягала.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду, повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.01.1996 між малим приватним підприємством «Юреко» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Юреко», далі - ТОВ «Юреко») та малим приватним підприємством «Сербов» (далі - МПП «Сербов») укладено договір про сумісну діяльність (далі - Договір) (т. 1 а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, сторони здійснюють сумісну діяльність в області вивчення ринку, наданні інформаційних, маркетингових, агентських послуг у галузі укладення та забезпечення угод по закупівлі устаткування технологічних ліній, сільгосппродукції і товарів народного споживання, а також нерухомого майна.

Кожний вид сумісної діяльності здійснюється у відповідності з окремими угодами між сторонами, які є невід'ємним додатком до договору (п. 1.3 Договору).

Розділом другим договору сторони визначили власні права та обов'язки.

Згідно розділу 7 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 22.01.1997.

Договір вважається пролонгованим на наступний календарний строк, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не менш, ніж за 30 днів.

Договір може бути розірваний кожною із сторін за умови надання письмового повідомлення іншою стороною не менш ніж за 6 місяців до дати розірвання договору або при порушенні умов договору іншою стороною, або за згодою сторін, зробленою в письмовому вигляді.

10.01.1997 між сторонами на підставі договору про сумісну діяльність від 22.01.1996 було підписано угоду № 3 про сумісну діяльність з інвестування та будівництва житла (далі - Угода) (т.1 а.с. 18-20).

Предметом угоди є сумісна діяльність з організації інвестиції, інвестуванню, будівництву та забезпеченню реалізації інвестицій громадян та юридичних осіб в житлових будинках по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757) (п. 1.1. Угоди).

Відповідно до пункту 2.1. Угоди, ведення сумісних справ по сумісній діяльності і керівництво сумісною діяльністю покладається на керівника МПП «Сербов». Угода є довіреністю виконавчому директору МПП «Сербов» Прокопчук Ю.А. і уповноважує її діяти від імені сторін даної угоди, укладати в інтересах сумісної діяльності угоди, інші дії по захисту загальних інтересів, видавати зобов'язання і приймати виконання зобов'язань.

Всі грошові, майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане в результаті сумісної діяльності є спільним майном сторін угоди і перебуває в їх загальної часткової власності (п. 5.1. Угоди).

Величина частки в загальній власності і величина частки прибутку, належної кожної зі сторін становить 50 % - МПП «Сербов» і 50 % - МПП «Юреко» (п. 5.2. Угоди).

Угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до закінчення реалізації інвестицій по будівництву житлових будинків по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757) (п. 8.1. Угоди).

05.04.2000 сторони внесли зміни та доповнення до угоди № 3 від 10.01.1997, пункт 1.1. Угоди було викладено в наступній редакції «Предметом угоди є сумісна діяльність по організації інвестування коштів у будівництво житла по всім договорам, укладеним між МПП «Юреко» с ЧФ РФ в особі в/ч 59131, з метою забезпечення реалізації інвестицій громадян та юридичних осіб та закінчення програми інвестування коштів в будівництво житла по всім договорам, укладеним МПП «Юреко» з ЧФ РФ в особі в/ч 50131. Закінченням програми інвестування коштів в будівництво житла по всім договорам, укладеним МПП «Юреко» с ЧФ РФ в особі в/ч 59131 є отримання матеріального результату у вигляді грошових коштів, квартир або іншого майна» (т.1 а.с. 21-22).

Пункт 2 угоди № 3 узгоджено та викладено в такій редакції:

« 2.1 Керівництво сумісної діяльності по Угоді, а також ведення спільних справ доручається МПП «Сербов».

2.2. МПП «Сербов» діє на підставі довіреності, яку МПП «Юреко» видає протягом двох календарних днів з моменту підписання Угоди.

2.3. МПП «Сербов» є уповноваженим представником МПП «Юреко», керує сумісною діяльністю та проводить всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої угодою мети та інше».

Пунктом 5.3. Змін та доповнень до угоди № 3 змінено частку власності або суму прибутку, отриманих в результаті досягнення мети угоди, зокрема, визначено, що частка МПП «Сербов» складає 70 %, а частка МПП «Юреко» - 30 %.

Також, вказаними змінами та доповненнями встановлено, що строк дії угоди складає період з моменту її підписання та до проведення остаточних розрахунків з ЧФ РФ в особі в/ч 59131, тобто досягнення мети угоди (пункт 8.1.).

Підставою для звернення МПП «Сербов» до суду з даним позовом стало неправомірне отримання ТОВ «Юреко» у власність квартири № 50 по вул. Шостака, 5 в м. Севастополі у повному обсязі. Позивач зазначає, що вказана квартира була визначена сторонами по договору в якості частки МПП «Юреко» в спільному пайовому майні та була об'єктом інвестицій, МПП «Юреко» придбало право власності на цю квартиру в сумісній пайовій участі з моменту введення будинку в експлуатацію. Також позивач вказує на те, що починаючи з 10.01.1997 у всіх побудованих об'єктах (житлові будинки), за участю МПП «Юреко» і в/ч 59131 МО РФ, 50% побудованих об'єктів належить МПП «Сербов»; з 05.04.2000 МПП «Сербов» належить 70 % створеного внаслідок сумісної діяльності майна, а МПП «Юреко» - 30 %. Отже, позивач вважає, що йому належить 7/10 частки квартири № 50 по вул. Шостака, 5 в м. Севастополі. Крім того, МПП "Сербов" просить розірвати договір про сумісну діяльність від 22.01.1996 з тих підстав, що ТОВ "Юреко" порушило умови договору, не погодив спільних дій учасників, не довівши до відома МПП «Сербов» про своє звернення до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання за ним права власності на спірну квартиру, що призвело до негативних відносин між сторонами. На думку позивача, ТОВ «Юреко» суттєво порушило умови договору, чим заподіяно шкоду позивачу, яка виразилося у позбавленні МПП "Сербов", того на що воно розраховувало при укладанні договору.

В свою чергу ТОВ «Юреко» звернулось із зустрічною позовною заявою про визнання змін та доповнень від 05.04.2000 до угоди № 3 від 10.01.1997 недійсними з моменту їх укладання. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначив, що з боку МПП "Юреко" вказані зміни та доповнення до Угоди підписано неповноважною особою - власником МПП "Юреко" Гаврусєвим В.Г., в той час як виконавчим органом (директором) МПП "Юреко" на момент підписання спірних змін та доповнень був Старков О.В. Також позивач за зустрічним позовом вказав на те, що зміни та доповнення від 05.04.2000 до Угоди було укладено без наміру створити обумовлені ними наслідки, оскільки на момент їх підписання мету угоди № 3, до змісту якої вносились відповідні зміни та доповнення, вже було досягнуто. Тобто на час укладення змін та доповнень угода № 3 припинила свою дію.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору від 22.01.1996 про сумісну діяльність, а також угоди № 3 від 10.01.1997 про сумісну діяльність по інвестуванню та будівництву житла від 10.01.1997 та змін та доповнень до угоди 3, правовідносини яких регулюються Цивільним кодексом УРСР, в редакції, чинній на час укладання договору.

Суд вважає за необхідне спочатку надати оцінку зустрічним позовним вимогам щодо визнання недійсними змін та доповнень від 05.04.2000 до угоди № 3 від 10.01.1997 про сумісну діяльність по інвестуванню та будівництву житла (далі - зміни до угоди)

Відповідно статті 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають (стаття 42, 44 Цивільного кодексу УРСР).

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (стаття 48 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про підприємства в Україні" (який був чинним на час укладення змін до угоди) підприємство (зокрема, мале приватне підприємство) - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

За змістом статті 29 Цивільного кодексу УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Частиною першою статті 14 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачалось, що власник підприємства здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Частиною другою статті 16 вказаного Закону було встановлено, що керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Таким чином, набуття прав та обов'язків юридичною особою - підприємством - на підставі цивільно-правових угод здійснюється ним через уповноважений орган управління.

Як вбачається зі спірних змін до угоди особою, яка підписала ці зміни від 05.04.2000 є власник МПП «Юреко» Гаврусєв В.Г.

Разом з тим, з наданих сторонами доказів та пояснень убачається, що повноважним органом управління (виконавчим органом) МПП "Юреко"на момент укладення змін та доповнень до угоди № 3 був директор підприємства.

Рішенням господарського суду України від 26.01.2012 у справі № 5020-1838/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.12012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 встановлено, що в період з 11.11.1997 по 20.10.2005 директором МПП «Юреко», уповноваженим на підписання договорів був Старков О.В., що в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Отже, враховуючи, що законодавством, діючим на час укладання спірних змін до угоди було визначено обов'язок керівника підприємства самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, у тому числі і укладати угоди, та директором, уповноваженим від імені МПП "Юреко" підписувати договори був Старков О.В., суд дійшов висновку, що зміни та доповнення від 05.04.2000 до угоди № 3 від 10.01.1997 були підписані з боку МПП "Юреко" не повноважною особою, що є підставою для визнання їх недійсними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 1.3. Договору визначено, що кожний вид діяльності здійснюється у відповідності з окремими угодами між сторонами, які є невід'ємними додатками до договору. З пункту 1.1. Угоди № 3 вбачається, що предметом угоди є спільна діяльність з організації інвестиції, інвестуванню, будівництву та забезпеченню реалізації інвестицій громадян та юридичних осіб в житлових будинках по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757)

Відповідно до статті 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

За загальними правилами припинення зобов'язань, встановленими частиною першою статті 216 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виходячи з мети спільної (сумісної) діяльності, однією з підстав для припинення зобов'язань за договором про спільну діяльність є досягнення мети їх спільної діяльності, передбаченої таким договором. Такий висновок повністю відповідає позиції, викладеній в пункті 7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", згідно з приписами якого договір про сумісну (спільну) діяльність припиняється після досягнення мети сумісної (спільної) діяльності (стаття 216 Цивільного кодексу України).

З наявних у справі доказів випливає, що оспорюванні зміни та доповнення до угоди № 3, були укладені вже після досягнення мети, передбаченої угодою № 3. Так, з актів державної приймальної комісії, затверджених розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації (т.1, а.с. 113-123) убачається, що будівельний об'єкт шифр 8/7-575 (блок 3-2) по вул. Шостака, 5, будівельний об'єкт шифр 8/7-757 по вул. Адмірала Макарова, 4а та будівельний об'єкт шифр 8/7-575 (блок 3-1) по вул. Шостака, 5 були прийняті до експлуатації, як закінчені будівництвом в 1998 році, в 1999 році та в січні 2000 року.

До того ж, не підлягає доведенню факт введення будинку 5 по вул. Шостака в м. Севастополі (шифр 8/7-575) в експлуатацію 13.01.2000, як такий, що встановлений постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 у справі № 5020-1838/2011 за позовом ТОВ «Юреко» до МПП «Сербов» про визнання угоди недійсною. З цих підстав судом відхиляються доводи представника відповідача за зустрічним позовом, що будинок № 5 по вул. Шостака у місті Севастополі не був введений в експлуатацію, оскільки постановою господарського суду міста Севастополя від 19.09.2006 визнано недійсним акт державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (вбудованих службових приміщень в блоці 3-1 будинку № 5 по вул. Шостака в м. Севастополі від 13.01.2000).

Загальні принципи виникнення, зміни та припинення зобов'язань, які встановлювались, зокрема, главою 3 Цивільного кодексу УРСР, передбачають можливість набуття, здійснення та зміни суті договірних цивільних прав та обов'язків лише на майбутнє, тобто з моменту відповідної домовленості сторін у певній формі.

Виходячи з вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу УРСР в контексті зазначених вище роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995, зобов'язання позивача та відповідача за договором про сумісну діяльність від 22.01.1996 та угоди № 3 від 10.01.1997 припинились у зв'язку з досягненням мети сумісної діяльності його сторін до дати укладення змін та доповнень до угоди № 3 від 10.01.1997 про сумісну діяльність по інвестуванню та будівництву житла від 05.04.2000.

Оскільки станом на 05.04.2000 (дату укладання змін та доповнень до угоди № 3) сумісна діяльність позивача та відповідача на підставі договору від 20.01.1996 та угоди № 3 від 10.01.1997 припинилась у зв'язку з досягненням мети (закінченням будівництва об'єктів інвестиційної діяльності), внесення змін та доповнень до вже неіснуючих (припинених) зобов'язань було об'єктивно неможливим.

Наведене підтверджує той факт, що спірні зміни до угоди укладені без наміру створити обумовлені ними наслідки, тобто є фіктивним правочином.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Зазначені факти та висновки у сукупності свідчать про те, що зміни та доповнення до угоди № 3 від 10.01.1997 про сумісну діяльність по інвестуванню і будівництву житла від 05.04.2000 не відповідають вимогам закону, який діяв на момент їх укладення, що в силу вимог статті 48 Цивільного кодексу УРСР є підставою для визнання цих змін до угоди недійсними в судовому порядку.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (в даному випадку довідатись щодо факту укладення спірних змін до угоди, їх змісту тощо).

Як зазначалось вище, за приписами статті 29 Цивільного кодексу УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Під поняттям обізнаності юридичної особи щодо факту порушення її прав та особи, яка порушила це право, слід розуміти обізнаність щодо цих фактів повноважних органів юридичної особи (виконавчого органу, загальних зборів учасників тощо).

Судом встановлено, що про факт існування та зміст змін до угоди позивачу стало відомо в 2010 році під час розгляду Гагарінським районним судом м. Севастополя цивільної справи за позовом Старкової Л.Є. до ТОВ "Юреко" про визнання права власності.

Також судом встановлено, що зміни та доповнення до угоди № 3 було укладено від імені МПП "Юреко" його власником Гаврусєвим В.Г. Ані до початку реорганізації МПП "Юреко" у товариство з обмеженою відповідальністю, ані після завершення реорганізації спірні зміни та доповнення до угоди № 3 не передавалась органу управління - директору підприємства, або загальним зборам його учасників після завершення реорганізації у ТОВ. Зокрема, у справі відсутні докази, які б підтверджували передачу власником МПП "Юреко" Гаврусєвим В.Г. спірних змін до угоди директору МПП "Юреко" Старкову О.В.

Отже, суд вважає, що у повноважних органів МПП (ТОВ) "Юреко" не було об'єктивної можливості ознайомитись зі змістом змін та доповнень до угоди № 3 та отримати їх копію до відповідного судового засідання Гагарінського районного суду м. Севастополя у 2010 році, в якому їх було використано в якості письмового доказу.

Доказів протилежного відповідачем за зустрічним позовом суду надано не було.

Таким чином, оскільки строк позовної давності за зустрічними вимогами не сплив, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності шляхом відмови у позові відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 59 Цивільного кодексу УРСР та статтею 236 Цивільного кодексу України угода (правочин), визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

За викладених обставин, зміни та доповнення до угоди № 3 від 05.04.2000 про сумісну діяльність по інвестуванню та будівництву житла, укладені між малим приватним підприємством "Юреко" та малим приватним підприємством "Сербов" підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення.

Щодо первісних вимог МПП "Сербов" про визнання права власності на 7/10 частки квартири № 50 по вул. Шостака, 5 та розірвання договору про сумісну діяльність суд дійшов таких висновків.

Для досягнення мети, вказаної в статті 430 Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність проводять внески грошима або іншим майном або трудовою участю. При цьому грошові або інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх загальною власністю (стаття 432 Цивільного кодексу УРСР).

Частина перша статті 4 Закони України "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон) визначає, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, зокрема основні фонди і оборотні кошти у всіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Згідно пункту першому статті 5 Закону суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України і іноземних держав, а також держави.

Відповідно до вимог статті 7 Закону , інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами і результатами інвестицій, включаючи реінвестиції і торгові операції на території України, відповідно до законодавства України. Частина перша статті 9 Закону визначає, що основним правовим документом, регулюючим взаємовідношення між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Основним правовим документом, регулюючим взаємовідносини сторін в інвестиційній діяльності, відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", є договір.

У відповідності з пунктом першим статті 10 Закону, інвестиційна діяльність може здійснюватися, у тому числі і за рахунок: власних фінансових ресурсів, позикових фінансових коштів інвестора, привернутих фінансових коштів інвестора.

Згідно статті 128 Цивільного кодексу УРСР, право власності у набувальника майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Стаття 432 Цивільного кодексу УРСР і пункт п'ятий статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачають виникнення права власності на майно (об'єкт інвестицій) з моменту його створення.

Згідно статті 115 Цивільного кодексу УРСР кожен з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки із спільного майна. Якщо угода про спосіб виділу не досягнута, то за позовом будь-якого учасника майно ділиться в натурі, якщо це можливо без невідповідного збитку його господарському призначенню.

Під час розгляду даної справи судом оглянуті матеріали справи № 20-5/302 за позовом ТОВ «Юреко» до Міністерства оборони Російської Федерації, третя особа - військова частина 59131 про визнання права власності на трикімнатну квартиру № 50 по вул. Шостака, 5 в м. Севастополі.

Рішенням суду від 12.11.2007 у справі № 20-5/302, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2008 визнано право власності на трикімнатну квартиру № 50, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака, 5 за товариством з обмеженою відповідальністю «Юреко». Крім іншого судом встановлено, що МПП "Юреко" здійснило інвестування грошових коштів в об'єкти інвестування у розмів 9038,67 м. кв. загальної площі нерухомого майна, зокрема, здійснило інвестування спірної квартири.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, частини першої статті 84 та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями.

Рішення суду від 12.07.2007, яким за ТОВ «Юреко» визнано право власності на спірну квартиру набрало законної сили 17.12.2007 та є обов'язковим до виконання.

Щодо доводів представника позивача, що він має право на визнання в судовому порядку права власності на 7/10 частки квартири, оскільки відповідачем, у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру не зареєстровано, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з довідки КП «БТІі ДРОНМ» СМР № 13 від 02.01.2013, згідно реєстру БТІ квартира № 50 по вул. Шостака, 5 віднесена до відсіку квартир 42-50, зареєстрованих за Російською Федерацією на підставі свідоцтва про право власності від 02.03.2001 і знаходяться в управлінні в/ч 59131 ЧФ РФ. Безпосередньо квартира № 50 не за ким не зареєстрована. Крім того, зазначено, що квартири даного відсіку знаходяться під арештом (т.1 а.с. 61), отже, враховуючи наведене, ТОВ «Юреко» немало об'єктивної можливості реалізувати своє право на державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна.

Будь-яких доказів у підтвердження інвестування будівництва спірної квартири з боку МПП "Сербов" останнім суду не надано.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку що позовні вимоги МПП «Сербов» про визнання права власності на 7/10 частки квартири № 50 по вул. Шостака, 5 в м. Севастополі задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про розірвання договору суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач вказує, що підставою для розірвання договору про спільну діяльність є порушення ТОВ «Юреко» умов договору, а саме, та обставина, що відповідач не погодив сумісних дій учасників, не довів до відома МПП «Сербов» про звернення до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання за ним права власності на спірну квартиру, у зв'язку з чим між сторонами виключається подальша співпраця.

Дослідивши укладений сторонами договір про сумісну діяльність від 22.01.1996 суд не вбачає в умовах договору заборони ТОВ «Юреко» на звернення до суду з будь-якими вимог.

Більш того, право суб'єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а пунктом першим частини першої статті 12 цього ж Кодексу встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено частиною першою статті 7, частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ «Юреко» мало на підставі діючого законодавства України, та звернення до суду з позовом про захист прав не є порушенням умов договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів порушення істотних умов договору про сумісну діяльність з боку ТОВ "Юреко" позивачем за первісним позовом суду не надано, а тому підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору відсутні.

Проаналізувавши сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги МПП "Сербов" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви ТОВ "Юреко" про застосування до позовних вимог МПП "Сербов" наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що права або охоронювальні законом інтереси ТОВ «Сербов» порушені не були, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові покладаються на позивача.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становлять 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн - станом на 2012 рік) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1073,00 грн).

Як вбачається із матеріалів справи, при звернені до суду з позовом 29.11.2012 позивачем за квитанцією від 28.11.2012 був сплачений судовий збір у розмірі 1609,50 грн, що складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно з даними технічного паспорту на квартиру № 50 в житловому будинку № 5 по вул. Шостака в місті Севастополі, станом на 20.07.2012 вартість спірної квартири складає 300 819,00 грн, а тому при подачі позовної заяви судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 4 211,47 грн (2 відсотки вартості 70 % спірного майна).

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход державного бюджету недоплачений судовий збір у розмірі 2601,97 грн (4211,47 грн - 1609,50 грн).

Судові витрати за зустрічним позовом у розмірі 1147,00 грн підлягають стягненню з МПП "Сербов" на користь ТОВ "Юреко".

На підставі наведеного, керуючись статями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсними з моменту укладення зміни та доповнення від 05.04.2000 до угоди № 3 про сумісну діяльність з інвестування і будівництва житла від 10.01.1997 укладену між малим приватним підприємством "Сербов" (99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16, ідентифікаційний код 19441758) і малим приватним підприємством "Юреко" (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37, ідентифікаційний код 20717349).

Стягнути з малого приватного підприємства "Сербов" (99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16, ідентифікаційний код 19441758, з будь якого рахунку) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) недоплачену частину судового збору у розмірі 2601,97 грн (дві тисячі шістсот одна грн. 97 коп).

Стягнути з малого приватного підприємства "Сербов" (99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16, ідентифікаційний код 19441758, з будь якого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" " (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37, ідентифікаційний код 20717349) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Юреко"

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37) - простим

2. мале приватне підприємство "Сербов"

(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 5, кв. 16) - нарочно

3. Міністерство оборони Російської Федерації

(119160, Росія, м. Москва, вул. Знаменка, 19)- рекомендован з повідомленням