Постанова

від 29.01.2014 по справі 5020-1328/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 5020-1328/2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргумалого приватного підприємства "Сербов" на рішення господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 р. та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. у справі № 5020-1328/2012 господарського суду міста Севастополя за позовоммалого приватного підприємства "Сербов" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони Російської Федерації пророзірвання договору та визнання права власності за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" до малого приватного підприємства "Сербов" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони Російської Федерації провизнання недійсним доповнень та змін до угоди в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача (відповідача-за зустрічним): не з`явилися;

відповідача (позивача-за зустрічним): не з`явилися;

третьої особи: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Сербов" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" про розірвання договору про спільну (сумісну) діяльність від 22.01.1996 року та визнання права власності на 7/10 частки квартири, що розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Шостака, 5, кв. 50, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на положення угоди № 3 від 10 січня 1997 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013 року прийнято до провадження у справі № 5020-1328/2012 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" до малого приватного підприємства "Сербов" про визнання недійсними доповнень та змін від 05.04.2000 року до угоди № 3 про спільну (сумісну) діяльність з інвестування та будівництва житла від 10.01.1997 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 року у справі № 5020-1328/2012 (суддя Н.Г. Плиева) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними з моменту укладення зміни та доповнення від 05.04.2000 року до угоди № 3 про сумісну діяльність з інвестування і будівництва житла від 10.01.1997 року, укладеної між малим приватним підприємством "Сербов" і малим приватним підприємством "Юреко". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доказів у підтвердження інвестування будівництва спірної квартири малим приватним підприємством "Сербов" не надано, а за товариством з обмеженою відповідальністю "Юреко" право власності на спірну квартиру визнано відповідно рішення суду від 12.07.2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, місцевий господарський суд вказав на те, що зміни та доповнення від 05.04.2000 року до угоди № 3 від 10.01.1997 року були підписані з боку малого приватного підприємства "Юреко" неповноважною особою та були укладені вже після досягнення мети, передбаченої угодою № 3 про сумісну діяльність з інвестування і будівництва житла від 10.01.1997 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року (головуючий суддя: Голик В.С., судді: Гоголь Ю.М., Плут В.М.), апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Сербов" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 року у справі № 5020-1328/2012 залишено без змін.

Мале приватне підприємство "Сербов" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Сторони, згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

ТОВ "Юреко" скористалося правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить суд розглянути касаційну скаргу без участі представників відповідача за первісним позовом.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між малим приватним підприємством "Юреко" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Юреко") та малим приватним підприємством "Сербов" 22.01.1996 року було укладено договір про сумісну діяльність.

Відповідно до умов вказаного договору сторони здійснюють сумісну діяльність в галузі вивчення ринку, наданні інформаційних, маркетингових, агентських послуг у галузі укладення та забезпечення угод по закупівлі устаткування технологічних ліній, сільгосппродукції і товарів народного споживання, а також нерухомого майна. Кожний вид сумісної діяльності здійснюється у відповідності з окремими угодами між сторонами, які є невід'ємним додатком до договору.

10.01.1997 року між сторонами договору від 22.01.1996 року було підписано угоду № 3 про сумісну діяльність з інвестування та будівництва житла.

Предметом угоди є сумісна діяльність з організації інвестиції, інвестуванню, будівництву та забезпеченню реалізації інвестицій громадян та юридичних осіб в житлових будинках по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757). Угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до закінчення реалізації інвестицій по будівництву житлових будинків по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757).

05.04.2000 року сторони внесли зміни та доповнення до угоди № 3 від 10.01.1997 року, змінивши предмет, частку власності або суму прибутку, отриманих в результаті досягнення мети угоди, та строк дії угоди.

Вказуючи на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юреко" порушило умови договору від 22.01.1996 року, не погодив спільних дій учасників, а також на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Юреко" оформлено право власності на квартиру, яка була об'єктом інвестицій, мале приватне підприємство "Сербов" звернулось до суду з первісною позовною заявою.

Одночасно, відповідач за первісним позовом посилався на те, що зміни та доповнення від 05.04.2000 року до угоди № 3 від 10.01.1997 року підписано неповноважною особою та без наміру створити обумовлені ними наслідки, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" до суду із зустрічною позовною заявою.

Нормами чинного на час укладення спірних змін та доповнень від 05.04.2000 року до угоди № 3 від 10.01.1997 року законодавства було встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Тобто, враховуючи законодавче встановлене правило, за яким набуття прав та обов'язків юридичною особою - підприємством на підставі цивільно-правових угод здійснюється ним через уповноважений орган управління, можливо зробити висновок про те, що підписання угоди неповноважною особою тягне за собою такої наслідок як можливість визнання її недійсною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зміни та доповнення від 05.04.2000 року до угоди № 3 від 10.01.1997 року були підписані з боку малого приватного підприємства "Юреко" неповноважною особою, що є підставою для визнання їх недійсними.

Також, з пункту 1.1. угоди № 3 від 10.01.1997 року вбачається, що предметом угоди є спільна діяльність з організації інвестиції, інвестуванню, будівництву та забезпеченню реалізації інвестицій громадян та юридичних осіб в житлових будинках по вул. Шостака (блоки 3-2, 3-1, шифр 8/7-575), Адмірала Макарова (шифр 8/7-757).

При цьому, відповідно до актів державної приймальної комісії, затверджених розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації будівельний об'єкт шифр 8/7-575 (блок 3-2) по вул. Шостака, 5, будівельний об'єкт шифр 8/7-757 по вул. Адмірала Макарова, 4а та будівельний об'єкт шифр 8/7-575 (блок 3-1) по вул. Шостака, 5 були прийняті до експлуатації, як закінчені будівництвом, в 1998 році, в 1999 році та в січні 2000 року.

Отже, наведене свідчить про те, що зобов'язання позивача та відповідача за угодою № 3 від 10.01.1997 року припинились, у зв'язку з досягненням мети сумісної діяльності його сторін, при цьому це відбулось до дати укладення змін та доповнень від 05.04.2000 року.

За таких обставин, спірні зміни до угоди укладені без наміру створити обумовлені ними наслідки, оскільки станом на 05 квітня 2000 року сумісна діяльність позивача та відповідача на підставі угоди № 3 від 10.01.1997 року припинилась у зв'язку з досягненням мети.

Крім того, факт введення будинку 5 по вул. Шостака в місті Севастополі (шифр 8/7-575) в експлуатацію 13.01.2000 року підтверджено рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2012 року у справі № 5020-1838/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 року, та в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Отже, враховуючи викладене, є обґрунтованими висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви про визнання недійсними змін та доповнень від 05.04.2000 року до угоди № 3 про спільну (сумісну) діяльність з інвестування та будівництва житла від 10.01.1997 року.

Стосовно відмови у задоволенні первісних позовних вимог малого приватного підприємства "Сербов" про визнання права власності на 7/10 частки квартири № 50 по вул. Шостака, 5 та розірвання договору про сумісну діяльність, слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.11.2007 року у справі №20-5/302, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2008 року, за товариством з обмеженою відповідальністю "Юреко" було визнано право власності на трикімнатну квартиру № 50, розташовану за адресою: місто Севастополь, вул. Шостака, 5.

Відтак, вказане рішення суду, яким за товариством з обмеженою відповідальністю "Юреко" визнано право власності на спірну квартиру, набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Під час розгляду справи № 20-5/302 судом було встановлено, що саме мале приватне підприємство "Юреко" здійснило інвестування грошових коштів в об'єкти інвестування у розмірі 9038,67 кв.м. загальної площі нерухомого майна, зокрема, здійснило інвестування спірної квартири. Одночасно малим приватним підприємством "Сербов" будь-яких доказів у підтвердження інвестування будівництва спірної квартири всупереч нормам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

За таких обставин, обгрунтованими є висновки господарських судів стосовно того, що позовні вимоги малого приватного підприємства "Сербов" про визнання права власності на 7/10 частки квартири № 50 по вул. Шостака, 5 в місті Севастополі задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог малого приватного підприємства "Сербов" про розірвання договору про спільну (сумісну) діяльність від 22.01.1996 року слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивачем за первісним позовом не доведено та не підтверджено належними доказами істотне порушення відповідачем умов договору відповідно до правил ст. 651 ЦК України.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору та правомірно відмовили в позові в цій частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Статтею 111 7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти, відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому рішення господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Сербов" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.07.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. у справі № 5020-1328/2012 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.