Рішення

від 23.07.2013 по справі 922/2274/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 922/2274/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Суми в інтересах держави в особі 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0210), м. Конотоп, Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник прокуратури - Волик О.Г. (посвідчення № 012011 від 30.10.2012р.).

Представник позивача - Кульбаба В.І. (дов. № 401 від 14.06.2013р.).

Представник відповідача - Чехова О.О. (дов. б/н від 03.06.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Суми в інтересах держави в особі 92 окремого колійного загіну 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0210), звернувся до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", в якій просив суд стягнути з відповідача 101993,22 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 84,85 грн., 3% річних в сумі 1339,67 грн., пеню в сумі 6698,51 грн.

Крім того, просив суд, з метою забезпечення позову накласти арешт на кошти та майно відповідача в розмірі ціни позову до повного розрахунку з позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що командиром 92 окремого колійного загону було укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" про виконання земляних робіт №1 від 03.01.2012 року, за яким позивач виконав зазначені роботи у повному обсязі, що підтверджує актами приймання виконаних будівельних робіт, про те відповідач в порушення умов п.9.2 договору в повному обсязі не оплатив виконані позивачем роботи, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2013 року порушено провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні 19.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 01.07.2013 року.

Ухвалами господарського суду розгляд справи відкладався до 15.07.2013 року та 23.07.2013 року, у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду щодо надання доказів по справі в повному обсязі та неявкою представника прокуратури в судове засідання.

Представник позивача в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду вх.№25480 від 15.07.2013 року надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, в зв*язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 95 719,58 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 84,85 грн., 3% річних в сумі 1339,67 грн., пеню в сумі 6698,51 грн. позивач відмовився від позову.

Господарський суд розглянувши вищевказану заяву прийняв її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству на підставі ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 23.07.2013 року представник позивача підтримує зменшену позовну заяву у повному обсязі.

Представник прокуратури в судовому засіданні 23.07.2013 року не заперечує проти зменшеної суми основного боргу та відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, про що надав відповідні пояснення (вх.№26939), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.07.2013 року визнає зменшені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в повному обсязі, через канцелярію господарського суду 23.07.2013 р. (вх.№26938) надав відповідні пояснення.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

03 січня 2012 року між 92 окремим колійним загоном 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0210) (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (замовник) укладено договір на виконання земляних робіт на об'єктах ТОВ "ТБ "Богодухівська птахофабрика".

Згідно з умовами п.1.1. договору позивач у межах договірної ціни виконує власними силами земляні роботи на об'єкті ТОВ ТБ "Богодухівська птахофабрика", згідно з локальним кошторисом на правах договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно пункту 1.5. договору сторони визначили, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені локальним кошторисом на правах договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору. Види робіт можуть бути змінені або доповнені в процесі будівництва, у разі виникнення передбачених у локальному кошторисі робіт, які будуть враховані в акті виконаних робіт .

Розділом другим договору визначена договірна ціна, зокрема, п.п. 2.1., п.2.3 встановлено, що договірна ціна робіт визначається на основі локального кошторису на правах договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору і складає 186 985,20 грн., в тому числі ПДВ - 31164,20 грн. Уточнення приблизної договірної ціни буде здійснюватися в міру виконання робіт.

Пунктами 9.1, 9.2., 9.3. сторонами передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися з урахуванням положень загальних умов на підставі актів виконаних робіт (КБ -2). Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підпису замовнику протягом трьох днів після виконання робіт, за п*ять днів до завершення звітного періоду.

Замовник зобов'язаний підписати подані документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом трьох днів з дня одержання.

Перерахування коштів за виконані роботи здійснюється протягом п'яти днів з дня підписання документів замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав виконав свої зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2012 року на суму 10 221, 05грн., №2 за лютий 2012 року на суму 12 024,78 грн., №3 за березень 2012 року на суму 13 227,26 грн., №4 за квітень 2012 року на суму 9 013,45 грн., №5 за травень 2012 року на суму 2 403,60 грн., №6 за червень 2012 року на суму 14 421,49 грн., №7 за липень 2012 року на суму 15 623,29 грн., №8 за серпень 2012 року на суму 14 421,49 грн., №9 за вересень 2012 року на суму 10 215,24 грн., №10 за жовтень 2012 року на суму 13 820,58 грн., №11 за листопад 2012 року на суму 10 816,15 грн., №12 за грудень 2012 року на суму 7 511,20 грн., скріплені печатками та підписані представниками сторін, про те відповідач в порушення умов п.9 договору в повному обсязі не оплатив виконані позивачем роботи.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення його з позовом до суду, відповідач борг в розмірі 95 719,58 грн. ( з урахуванням зменшених позовних вимог) за вищевказаним договором в повному обсязі не погасив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення прокуратури до суду із відповідною позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст.846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи по суті, відповідач в судовому засіданні заявлену до стягнення суму основної заборгованості за договором в розмірі 95 719,58 грн. визнавав в повному обсязі.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд зазначає, що станом на момент розгляду справи відповідач 95 719,58 грн. заборгованості за договором не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо сплати коштів за виконані роботи на загальну суму 95 719,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 95 719,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд розглянувши заяву позивача, в якій він додатково відмовився від стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 84,85 грн., 3% річних в сумі 1339,67 грн., пені в сумі 6698,51 грн., враховує наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог, яку підписано представником позивача Кульбабою Віталієм Івановичем, що діє на підставі довіреності від 14.06.2013 року (вих№401), виданої Командиром 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Біденко В.М., судом встановлено, що вищевказаний представник наділений правом від імені юридичної особи відмовлятися від позовних вимог.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник прокуратури Волик О.Г. (посвідчення №012011 від 301.01.2012 року) також не заперечував проти відмови позивача від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача та оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову, тому суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Також, господарський суд з врахуванням Постанови ВГСУ №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", зазначає, що у разі коли прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При цьому, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 84,85 грн., 3% річних в сумі 1339,67 грн., пені в сумі 6698,51 грн. підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того господарський суд розглянувши клопотання прокуратури про накладення арешту на кошти та майно відповідача в розмірі ціни позову до повного розрахунку з позивачем, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурором не надано відповідних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову, суд вважає за необхідне в задоволені заяви відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул.Спортивна, 137, код 3261611873, р/р 26004010109800, МФО 351005) на користь 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, військова частина Т0210 (41600, Сумська область, місто Конотоп, вул. Клубна, 87, код 33093432, р/р 35222002002139 Банк: УДК в Сумській області, МФО 837013) - суму основного боргу в розмірі 95 719, 58 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, 137, код 3261611873, р/р 26004010109800, МФО 351005) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1914,39 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.