Ухвала

від 15.07.2013 по справі 2а-3067/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К/9991/53800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012

у справі № 2а-3067/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизація Процесів Бізнеса"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасувати Наказ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 04.01.2012 № 4/23-08;

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса», яка оформлена актом перевірки від 12.01.2012 № 33/23-08/36858919;

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Автоматизація Процесів Бізнеса» з постачальниками з Приватним підприємством «Арісто Авто», за квітень 2011 року, ТОВ «Укртрансзапчастина» за серпень 2011 року, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2012 відповідачем видано наказ № 4/23-08, яким на підставі підпункту 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, належало провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача, тривалістю 5 робочих днів з 04.01.2012 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Арісто Авто» за квітень 2011 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрансзапчастина» за серпень 2011 року.

На підставі вказаного наказу та повідомлення від 04.01.2012 № 19/10/23-823, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 12.01.2012 № 33/23-08/36858919.

Відповідач дійшов висновку про порушення п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, які полягали в тому, що правочини позивача, укладені з контрагентами, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, перевіркою встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі чого задекларовані податкові зобов'язання за квітень 2011 року підлягали зменшенню на 209220, 00 грн., - до 234 325, 00 грн. та задекларовані податкові зобов'язання за серпень 2011 року підлягали зменшенню на 65 765, 00 грн., - до 412 329, 00 грн., задекларований податковий кредит за квітень 2011 року підлягав зменшенню на 209 220,00 грн., - до 223 423, 00 грн., а задекларований податковий кредит за серпень 2011 року підлягав зменшенню на 65 765, 00 грн., - до 401 268, 00 грн.

Позивачем 19.01.2012 було подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 12.01.2012 № 33/23-08/36858919.

Листом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.01.2011 № 536/10/23-80 позивача було повідомлено, що заперечення на акт не розглядались, у зв'язку з пропущенням строку звернення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, передбаченої підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем надано письмові відповіді та первинні документи на запити податкового органу, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, оскільки відповідачем оскаржуваний наказ відправлено позивачу 04.01.2012, а вручено останньому 11.01.2012, тобто, з порушенням строку, встановленого п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, суди дійшли висновку, що відповідач не мав законних підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, видання наказу про її проведення та, власне, її проведення.

Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок платників податків прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки та складанню акту перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправними дій відповідача (щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акта перевірки), судами має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч. 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не було досліджено, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду), чи порушені вони саме вчиненням відповідачем дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складання акта перевірки від 12.01.2012 № 33/23-08/36858919. Крім того, судами не встановлено, чи оскаржувані дії податкового органу взагалі безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача.

Також, суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними дій ДПІ щодо визнання правочинів, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, помилково не звернули уваги на те, чи є вказані позовні вимоги належним способом захисту порушеного права.

Отже, судам попередніх інстанцій необхідно врахувати позовні вимоги, з якими позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль