Постанова

від 29.07.2013 по справі 5009/737/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013 р. справа №5009/737/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників: від позивача:Трофименко Т.М. за довіреністю №5 від 10.09.12р.; від відповідача:Стогній А.М. за довіреністю №000/3 від 05.04.13р.; Трушкін І.М. за довіреністю №000/4 від 05.04.13р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія Гібрид-С», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. (повний текст підписано 24.05.2013р.) у справі№5009/737/12 (суддя Гандюкова Л.П.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділеса», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія Гібрид-С», м. Запоріжжя простягнення основного боргу у сумі 84434,01грн., втрат від інфляції у сумі 2452,65грн., 3% річних у сумі 5844,23грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2012р. у справі №5009/737/12 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Насінницька компанія Гібрид-С» 30903,77грн. основного боргу, 825,14грн. 3% річних від простроченої суми, 491,41грн. втрат від інфляції грошових коштів, 644,39грн. судового збору та 2251,50грн. витрат за проведення судової експертизи; в частині стягнення основного боргу в сумі 53530,24грн., 15357,78грн. пені, 2180,31грн. 3% річних від простроченої суми, 4038,68грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. у справі №5009/737/12 рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012р. у справі №5009/737/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013р. рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. у справі №5009/737/12 в частині стягнення 30903,77грн. основного боргу, 825,14грн. 3% річних, 491,41грн. інфляційних втрат, 644,39грн. судового збору, 2251,50грн. витрат за проведення судової експертизи та в частині відмови у стягненні 53530,24грн. основного боргу, 2180,31грн. 3% річних, 4038,68грн. інфляційних втрат скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд. В частині відмови у стягненні 15357,78грн. пені постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. у справі №5009/737/12 залишено без змін.

Заявою №12 від 26.04.2013р. позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 84434,01грн., 2452,68грн. втрат від інфляції, 5844,23грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. (повний текст підписано 24.05.2013р.) у справі №5009/73712 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Насінницька компанія Гібрид-С» на користь ТОВ «Ділеса» 84434,01грн. основного боргу, 2452,68грн. втрат від інфляції, 5832,63грн. 3% річних, 1854,62грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 «б» від 09.11.2010р. у загальній сумі 627292,83грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, сплативши лише 542858,82грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 84434,01грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 84434,01грн., 3% річних у сумі 5832,63грн., інфляційних у сумі 2452,68грн. підлягають задовленню.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. (повний текст підписано 24.05.2013р.) у справі №5009/737/12 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник посилається на те, що згідно п.2.2. договору, ціна робіт є договірною, перелік робіт та їх вартість визначаються локальним кошторисом, який є невід'ємною частиною цього договору. Однак, між позивачем та відповідачем локальний кошторис не був узгоджений та укладений, тому між сторонами не було досягнуто згоди усіх істотних умов договору, в наслідок чого такий договір вважається неукладеним.

Також заявник зазначив, що договірна ціна від 01.11.2010р. на суму 547471,98грн. та договірна ціна від 01.02.2011р. на сумі 79820,85грн. не відповідають формі локального кошторису, передбаченої додатком «Д» до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000р. №174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва». Крім того, договірна ціна від 01.11.2010р. на суму 547471,98грн. укладена за вісім днів до підписання і вступу в силу договору підряду від 09.11.2010р., відповідно до п.7.3. договору втратила юридичну силу та не відповідає загальної вартості робіт, визначеної у п.2.1. договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі №5009/737/12 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представники скаржника у судовому засіданні 24.07.2013р. пояснили, що рішення господарського суду вважаю таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

09 листопада 2010 року між ТОВ «Насінницька компанія Гібрид-С» (замовник) та ТОВ «Ділеса» (підрядник) був укладений договір на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 «б», згідно з умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання в межах договірної ціни власними силами ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 б.

Відповідно п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору, загальна вартість робіт по поточному ремонту будівлі складає 459585,41грн., у тому числі ПДВ - 76597,57грн., у тому числі вартість матеріальних ресурсів поставки підрядника - 244758,47грн. Ціна робіт є договірною, перелік робіт та їх вартість визначаються локальним кошторисом, який є невід'ємною частиною цього договору. Договірна ціна є динамічною.

Пунктом 2.5. договору визначено, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в 2 етапи: аванс на придбання матеріалів по видам робіт та розрахунок за виконані види робіт згідно графіку проведення робіт та платежів (Додаток №1) на протязі трьох банківських днів з дня підписання Акту виконаних робіт.

Строки виконання робіт - листопад, грудень 2010 року - січень 2011 рік. Рішення про перегляд строків виконання робіт оформлюється додатковою угодою (п.п.3.1., 3.2. договору).

Підрядник приступає до робіт на протязі трьох банківських днів з моменту отримання авансу на придбання матеріалів згідно графіку платежів (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.2. договору).

Згідно п.п.5.1., 5.2. договору, по закінченню видів робіт підрядник надає замовнику акти виконаних робіт. Замовник на протязі трьох днів перевіряє та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 01.02.2011р., але у будь якому разі до остаточного розрахунку між сторонами (п.7.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 01.12.2010р. сторонами погоджено загальну вартість робіт з поточного ремонту будівлі у розмірі 547471,98грн., у тому числі з ПДВ - 91245,33грн.

Додатковою угодою №2 від 01.02.2011р. сторони домовились, що: замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати додаткові ремонтно-будівельні роботи фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162. Загальна вартість робіт визначається договірною ціною та складає 79820,85грн. (з ПДВ). Строк виконання робіт: лютий - березень 2011р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно частин 1 та 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частини 3, 4 ст.853 ЦК України).

Таким чином, якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт. В свою чергу, приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату. Замовник зобов'язаний у такому випадку негайно повідомити про це підрядника. Виконання цього обов'язку дозволить підряднику спільно з замовником зафіксувати виявлені приховані недоліки та вирішити самостійно на принципах добросовісності та розумності пов'язані з цим спірні питання. Якщо підрядник відмовляється спільно з замовником зафіксувати їх, останній може це зробити із залученням третіх осіб.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних робіт форми КБ-2В: б/н за грудень 2010р. у сумі 300959,57грн.; №2 за січень 2011р. у сумі 94510,09грн.; №3 за лютий 2011р. у сумі 95959,72грн.; №4 за лютий 2011р. у сумі 79389,16грн.; №5 за березень 2011р. у сумі 56474,29грн., роботи з виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 «б» були виконані позивачем та прийняті відповідачем на загальну вартість 627292,83грн.

Вказані довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю у сумі 627292,83грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт відповідач виконав частково, сплативши 542858,82грн. згідно банківських виписок, наявних в матеріалах справи. Таким чином, несплаченою залишилася сума 84434,01грн.

Позивач 31.01.2012р. надіслав на адресу відповідача лист №3 з вимогою оплатити заборгованість у сумі 84434,01грн.

В свою чергу, відповідач листом №11 від 15.02.2012р. повідомив позивача про те, що ним було проведено контрольне обстеження первинних документів щодо виконаних ремонтно-будівельних робіт та в результаті цього обстеження були встановлені факти завищення обсягів виконаних робіт, які відображені в актах форми КБ-3 відносно фактично виконаних, перевищення розмірів витрат у порівнянні з договірними цінами та інші порушення при складанні кошторисної документації та призвело до завищення вартості робіт на суму понад 110,0тис.грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2012р. у справі №5009/737/12 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи №1690 від 08.08.2012р., різниця вартості будівельних робіт, заявлених в актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010року, за січень 2011року, за лютий 2011року (2 акта), за березень 2011року за договором підряду від 09.11.2010р. на виконання ремонтно - будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 "б" у м. Запоріжжя, та робіт, прийнятих у даному дослідженні, як виконані, складають 53530,24грн.

З урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції рішенням від 19.09.2012р. частково відмовив у задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу та здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції.

Вищий господарський суд України постановою від 25.02.2013р. скасував рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. у справі №5009/737/12, мотивуючи це тим, що судоми попередніх інстанцій помилково взято до уваги висновок експертизи, оскільки акти приймання виконаних робіт та довідки є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Статтею 111 12 ГПК України визначено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже зазначалося, довідки про вартість будівельних робіт і витрат та акти виконаних робіт за договором підряду підписані між сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств. Тому відповідач звертаючись до позивача із листом №11 від 15.02.2012р. (майже через рік) про виявлені недоліки у роботі, а саме: завищення обсягів робіт, відображених у актах у відношенні до фактично наданих та завищення їх вартості у порівнянні з договірними, він втратив право посилатися на відступи від договору.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги зазначені заперечення відповідача, а також висновок судової експертизи. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що несвоєчасна заява про недоліки, підписання актів виконаних робіт без зауважень є в даному випадку ризиком підприємницької діяльності відповідача.

Згідно статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.628 ЦК України, ст.180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін: зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частинами 1, 3 статті 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктами 2.1, 2.2., 2.3., 2.4. договору сторони погодили, що ціна робіт є договірною, перелік робіт та їх вартість визначається локальним кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна є динамічною та може переглядатися сторонами.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2010р. сторонами погоджено загальну вартість робіт з поточного ремонту будівлі у розмірі 547471,98грн., у т.ч. з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 01.02.2011р. сторони домовились, що: замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати додаткові ремонтно -будівельні роботи фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162. Загальна вартість робіт визначається договірною ціною та складає 79820,85грн. (з ПДВ). Строк виконання робіт: лютий - березень 2011р.

Таким чином, підписавши додаткові угоди №1 та №2 сторони погодили вартість робіт (ціну договору) яка складає 627292,83грн., яка в свою чергу відповідає вартості виконаних робіт згідно з актами приймання.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст.844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Отже, кошторис це документ, який визначає перелік витрат на виконання робіт, однак не є обов'язковим.

Відповідно до умов договору, вартість робіт є динамічною, визначена та узгоджена у підписаних сторонами додаткових угодах та договірній ціні.

Крім того, обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на неузгодженість сторонами таких істотних умов вказаного договору, як не укладання та неузгодженість локального кошторису, в наслідок чого такий договір вважається неукладеним.

Виходячи зі змісту ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору. Відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Поряд з цим, відповідно до приписів ч.8 ст. 181 ГК України, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові 10.02.2009р. у справі №10/33/08, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

За приписом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних робіт за Договором, відповідач частково оплатив виконані та прийняті ним роботи, тобто договір виконувався, істотні умови договору сторонами були погоджені, його невідповідність вимогам закону судом не встановлена.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 «б» від 09.11.2010р. у загальній сумі 627292,83грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, сплативши лише 542858,82грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 84434,01грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004 року, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 84434,01грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 5832,63грн. за період за лютий до 04.03.2011р., за березень 2011р. до 06.04.2011р. та інфляційних нарахувань в сумі 2452,68грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України та ст.83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, перевірив розрахунок, здійснений позивачем та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2452,68грн., 3% річних в сумі 5832,63грн., а в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних - відмовив.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Насінницька компанія Гібрид-С», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. (повний текст підписано 24.05.2013р.) у справі №5009/737/12 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. (повний текст підписано 24.05.2013р.) у справі №5009/737/12 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС