Постанова

від 30.09.2013 по справі 5009/737/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Справа № 5009/737/12 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Бернацької Ж.О. - головуючого (доповідач), Кривди Д.С., Палія В.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі№ 5009/737/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" простягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних,

за участю представників сторін: від позивача: Трофименко Т.М. (довіреність № 5 від 10.09.2012), від відповідача: Трушкін І.М. (довіреність б/н від 01.09.2013), Відповідно до розпорядження секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Могила С.К. від 30.09.2013 № 05-05/1229, у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 24.07.2013 № 16-р, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Бернацької Ж.О. - головуючого (доповідач), суддів Кривди Д.С., Палія В.В., для розгляду 30.09.2013 касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 5009/737/12,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" у лютому 2012 року звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С", з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 84434,01 грн. заборгованості, 4530,09 грн. інфляційних втрат, 3005,45 грн. 3% річних та 15357,78 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 у справі № 5009/737/12 (суддя Соловйов В.М.), з урахуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.11.2012 про виправлення описки, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012 (колегія суддів у складі: Шевкової Т.А. - головуючого, Бойченка К.І., Черноти Л.Ф.), позов частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" 30903,77 грн. основного боргу, 825,14 грн. 3% річних, 491,41 грн. інфляційних втрат та 644,39 грн. судового збору. В частині стягнення 53530,24 грн. основного боргу, 15357,78 грн. пені, 2180,31 грн. 3% річних, 4038,68 грн. інфляційних втрат у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" 2251,50 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 у справі № 5009/737/12 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О., Кривди Д.С.) рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі № 5009/737/12 в частині стягнення 30903,77 грн. основного боргу, 825,14 грн. 3% річних, 491,41 грн. інфляційних втрат, 644,39 грн. судового збору, 2251,50 грн. витрат за проведення судової експертизи та в частині відмови у стягненні 53530,24 грн. основного боргу, 2180,31 грн. 3% річних, 4038,68 грн. інфляційних втрат скасовано. В цій частині справу передано на новий розгляд. У частині відмови у стягненні 15357,78 грн. пені постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2012 у справі № 5009/737/12 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій помилково взято до уваги висновок експертизи щодо завищення обсягів робіт та їх вартості, оскільки акти приймання виконаних робіт та довідки є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Судами обох інстанцій не досліджено: чи заявляв відповідач про допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки; стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу. Сторонами договору не передбачено розмір пені у випадку невиконання зобов'язань, тому судами обох інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С", з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 84434,01 грн. заборгованості, 2452,68 грн. інфляційних втрат, 5844,23 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 у справі № 5009/737/12 (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючого, Марченко О.А., Татенка В.М.) позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" 84434,01 грн. основного боргу, 2452,68 грн. інфляційних втрат, 5832,63 грн. 3% річних, 1854,62 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані тим, що позивач довів виконання робіт за договором підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 б в м. Запоріжжя, від 09.11.2010 на загальну суму 627292,83 грн.; відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, сплативши лише 542858,82 грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 84434,01 грн.; доказів перерахування позивачу суми боргу відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 5009/737/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

До початку судового засідання до Вищого господарського суду України надійшов відзив від позивача, в якому останній просить рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 5009/737/12 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛЕСА" (підрядник) 09.11.2010 укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 б в м. Запоріжжя. Згідно з умовами договору, відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання щодо виконання власними силами ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі в межах договірної ціни.

Відповідно до пункту 3.1. договору, строки виконання робіт - листопад 2010 року - січень 2011 року.

Пунктом 3.2. договору визначено, рішення про перегляд строків виконання робіт оформляється додатковою угодою.

У подальшому сторонами підписувалися додаткові угоди, які є невід'ємними частинами договору. Додатковою угодою № 1 від 01.12.2010 встановлена загальна вартість робіт з поточного ремонту будівлі у розмірі 547471,98 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 01.02.2011, сторони домовились, що замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати додаткові ремонтно-будівельні роботи фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 в м. Запоріжжя. Загальна вартість робіт визначається договірною ціною та складає 79820,85 грн., в тому числі ПДВ. Строк виконання робіт: лютий - березень 2011 року.

В пункті 2.5 договору встановлено, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в 2 етапи: аванс на придбання матеріалів з видів робіт та розрахунок за виконані види робіт згідно з графіком проведення робіт і платежів (додаток № 1) протягом 3-х банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що підрядник приступає до робіт протягом 3-х банківських днів з моменту отримання авансу на придбання матеріалів згідно з графіком платежів (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору, підрядник надає замовнику акти виконаних робіт, у зв'язку із закінченням робіт.

Відповідно до пункту 5.2. договору, замовник протягом 3-х днів перевіряє та підписує його в частині фактично виконаних обсягів.

Матеріали справи підтверджують, що сторонами підписані та скріплені печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних робіт форми КБ-2В на загальну суму 627292,83 грн., а саме: акт б/н за грудень 2010 року на суму 300959,57 грн.; акт № 2 за січень 2011 року на суму 94510,09 грн.; акт № 3 за лютий 2011 року на суму 95959,72 грн.; акт № 4 за лютий 2011 року на суму 79389,16 грн.; акт № 5 за березень 2011 року на суму 56474,29 грн.

Відповідачем на виконання умов договору від 09.11.2010 у період з 25.11.2010 по 12.01.2011 перераховано на рахунок позивача 542858,82 грн., що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, несплаченою залишилася сума 84434,01 грн. (627292,83 грн. - 542858,82 грн.).

Позивачем на адресу відповідача 31.01.2012 направлено лист № 3 з вимогою оплатити вказану суму заборгованості.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1690 від 08.08.2012 встановлено, що різниця вартості будівельних робіт, заявлених в актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року (2 акти), за березень 2011 року за договором підряду від 09.11.2010 на виконання ремонтно-будівельних робіт фасаду будівлі по вул. Зачиняєва, 162 б у м. Запоріжжя, та робіт, прийнятих у даному дослідженні, як виконані, складають 53530,24 грн.

З огляду на зазначений висновок експертизи, попереднім складом господарського суду частково відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу та, відповідно, здійснено перерахунок 3% річних та втрат від інфляції.

Скасовуючи попереднє рішення суду першої інстанції та постанову Донецького апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій помилково взято до уваги висновок експертизи, оскільки акти приймання виконаних робіт та довідки є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно зі статтями 837 , 853 Цивільного кодексу України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України , передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судами обох інстанцій встановлено, що всі акти виконаних робіт за договором підписані сторонами без зауважень, скріплені печатками. В листі вих. № 11 від 15.02.2012 відповідач заявляв про завищення обсягів робіт, відображених у актах щодо фактично наданих та завищення їх вартості у порівнянні з договірними. Зазначені довідки про вартість будівельних робіт і витрат та акти виконаних робіт за договором підряду підписані замовником без жодних зауважень та скріплені печатками, про недоліки у роботі не заявлено.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що твердження відповідача щодо завищення вартості робіт у порівнянні з договірними цінами та її невідповідність умовам договору, та посилання на неукладеність договору спростовуються також наступним.

Виходячи з приписів статей 3 , 6 , 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України , ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України , у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 2.2 договору, ціна робіт є договірною.

Відповідно до пункту 2.3. договору, перелік робіт та їх вартість визначається локальним кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору, договірна ціна є динамічною та може переглядатися сторонами.

Між сторонами 01.12.2010 укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду, згідно з якою внесено зміни до пункту 2.1 та визначено загальну вартість робіт за договором в розмірі 547471,98 грн., в тому числі ПДВ. 01.02.2011 укладено додаткову угоду №2, в якій сторони дійшли згоди щодо додаткового обсягу робіт загальною вартістю, яка визначається договірною ціною та складає 79820,85 грн. з ПДВ. Отже, остаточною загальною ціною договору є 627292,83 грн. (547471,98+79820,85 грн.). Таким чином, сторони дійшли згоди щодо вартості робіт, тобто ціни договору. Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, вартість виконаних робіт відповідає зазначеній договірній ціні.

Частинами 1 та 2 статті 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного випливає, що кошторис є документом, який визначає перелік витрат на виконання робіт, проте не є обов'язковим. У даному випадку відповідно до умов договору вартість робіт є динамічною, визначена та узгоджена у підписаних сторонами додаткових угодах та договірній ціні.

Суд також враховує, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Судами обох інстанцій встановлено, що сторонами підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних робіт за договором, відповідач частково оплатив виконані та прийняті ним роботи, тобто договір виконувався, істотні умови договору сторонами були погоджені, його невідповідність вимогам закону судом не встановлена.

Згідно зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять частини 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України .

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язання, перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу, оскільки до вказаних матеріалів справи та пояснень сторін несплаченою залишилася сума 84434,01 грн. (627292,83 - 542858,82 грн.), яка фактично є заборгованістю за двома актами виконаних робіт за лютий 2011 року та актом виконаних робіт за березень 2011 року.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 84434,01 грн. за виконані підрядні роботи є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2452,68 грн. втрат від інфляції за період з березня 2011 року по квітень 2013 року та 5844,23 грн. 3% річних за період з 05.03.2011 по 08.04.2013.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що вимоги про стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими.

Разом з тим, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних та втрат від інфляції, судами обох інстанцій встановлено наступне.

З розрахунку позивача випливає, що він визначив строк оплати робіт за лютий 2011 року по 04.03.2011, за березень 2011 року по 04.04.2011. Разом з тим, за умовами пункту 2.5 договору оплата робіт протягом 3-х банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт. Враховуючи, що акти виконаних робіт не мають дати їх підписання, слід брати до уваги останнє число місяця та кількість банківських, а не календарних днів, як визначив позивач. Тобто, зобов'язання з оплати актів за лютий 2011 року порушено з 04.03.2011, з оплати актів за березень 2011 року порушено з 06.04.2011. Крім цього, у розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, оскільки за весь період нарахування взято до уваги 365 днів у році, тоді як 2012 рік мав 366 днів. На підставі викладеного та враховуючи приписи статей 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, судами обох інстанцій правильно здійснено перерахунок та визнано обґрунтованим нарахування 5832,63 грн. 3% річних.

Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про задоволення заявленого позивачем розміру інфляційних втрат у сумі 2452,68 грн. Разом з тим, необхідно зазначити, що фактично позивачем нараховано втрати інфляції за період з березня 2011 року по березень 2013 року включно. Крім цього, суди дійшли до правильного висновку, що нарахування інфляційних втрат необхідно робити за кожним актом виконаних робіт (за лютий 2011р. та березень 2011р.) окремо, оскільки строк виконання зобов'язання за цими актами не співпадає. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому суди дійшли до правильного висновку, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується зі звітного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Судами здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за вказаний позивачем період з урахуванням часткових оплат становить 2529,83 грн. Враховуючи приписи статей 22 , 83 Господарського процесуального кодексу України , суди дійшли до правильно висновку про стягнення заявленої позивачем суми 2452,68 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Насінницька компанія ГІБРИД-С" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 5009/737/12 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 5009/737/12 залишити без змін.

Головуючий - суддяБернацька Ж.О. СуддіКривда Д.С. Палій В.В.