Постанова

від 12.03.2009 по справі 3/583

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 год. 28 хв.

 12.03.2009

р.                                                                                

№ 3/583

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючої судді 

Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом                         

ОСОБА_1

до  Третя особа

Управління праці та соціального

захисту населення Подільської районної у місті Києві державної

адміністрації  Управління з питань

надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації

про

визнання протиправними дій та

бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

У судовому засіданні 12 березня

2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного

судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

                              О Б С Т А В И Н

И   С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі -Позивач)

звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до

Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті

Києві державної адміністрації (надалі -Відповідач) за участю Управління з

питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації (надалі

-Третя особа) про визнання дій (бездіяльності) Відповідача щодо невидачі їй

посвідчення інваліда війни протиправними та зобов'язання Управління праці та соціального

захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації

видати Позивачу посвідчення інваліда війни.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відмова Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної

у місті Києві державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення інваліда

війни, як це передбачено пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є протиправною та

такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

В обґрунтування заявлених позовних

вимог Позивач зазначила, що у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1986

року відповідно до наказу начальника управління Державного союзного монтажного

тресту «Південтеплоенергомонтаж»ОСОБА_3. вона була направлена в МСЧ-126

санітарної дружини для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків

аварії на ЧАЕС і включена до територіального невоєнізованого формування

цивільної оборони міста Прип'яті, де виконувала завдання по санітарній обробці

приміщень, вологе прибирання, переодягання хворих, поквартирну доставку

таблеток йодистого калію для профілактики жителів міста Прип'яті і станції

Янів. Позивач є інвалідом третьої групи, захворювання якої пов'язано з

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На основі викладеного

Позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства України вона

відноситься до інвалідів війни як особа, залучена до складу формувань Цивільної

оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією

наслідків Чорнобильської катастрофи у розумінні пункту 9 частини 2 статті 7

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та

має право на отримання посвідчення інваліда війни.

Представник Відповідача в судовому

засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на їх

безпідставність та необґрунтованість.

В обґрунтування заперечень на позов

представник Управління праці та соціального захисту населення Подільської

районної у місті Києві державної адміністрації зазначив, що відмова Відповідача

у видачі Позивачу посвідчення інваліда війни є такою, що ґрунтується на

положеннях чинного законодавства України та вчинена в межах наданих Відповідачу

повноважень.

Так, представником Відповідача було

зазначено, що при вивченні документів, які подавалися Позивачем для видачі їй

посвідчення інваліда війни, керуючись чинним законодавством України та наданими

роз'ясненнями Міністерства праці та соціальної політики України, працівники

управління не знайшли правових підстав для надання Позивачеві статусу інваліда

війни. У наданих до управління документах було лише посилання на наказ штабу

Цивільної оборони без зазначення дати його прийняття та номеру. Також не було

надано інформації про розпорядження чи наказ про залучення саме позивача до

формувань Цивільної оборони. Довідка, видана Управлінням з надзвичайних

ситуацій Київської обласної державної адміністрації про підтвердження участі

Позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого

формування медичної служби Цивільної оборони Прип'ять, яка надана на підставі

протоколу засідання комісії з питань підтвердження участі в ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, як

вважає представник Відповідача, не може прийматися до уваги у зв'язку з тим, що

для створення зазначеної комісії та видачі нею довідок про участь особи у

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи немає правових підстав; крім

цього у вказаному управлінні відсутні архівні документи організацій, підприємств

та установ про створення у них формувань Цивільної оборони із списками осіб,

залучених до цих формувань.

Третя особа -Управління з питань

надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, -явку

уповноваженого представника до суду не забезпечило та подало пояснення на

адміністративний позов, в яких зазначило, що заявлені позовні вимоги підтримує

в повному обсязі, оскільки виданіОСОБА_1. належним чином завірені копії

(витяги) з архівних документів по Цивільній обороні (Настанови по Цивільній

обороні, 2-х друкованих видань Штабу ЦО УРСР) беззаперечно доводять, що

виконувані нею роботи здійснювались саме по лінії Цивільної оборони та у складі

формувань Цивільної оборони.

Розглянувши подані документи і

матеріали та заслухавши пояснення Позивача, її представника, представника

Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

                                           В С

Т А Н О В И В

Закон України „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” спрямований на захист ветеранів війни

шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного

довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення

матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та

підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і

правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних

гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з

урахуванням стану здоров'я.

Статтею 4 вищевказаного Закону

встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті

Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни

належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Законом України «Про внесення змін

до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту»від 15 червня 2004 року                                       N

1770-IV частину 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту" було доповнено пунктом 9, відповідно до

якого осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали

інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків

Чорнобильської катастрофи, віднесено до інвалідів війни.

Відповідно до статті 12 Закону

України „Про цивільну оборону” для забезпечення заходів з цивільної оборони,

захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення

спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади,

місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях

незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані

служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і

рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні,

оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні,

транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в

умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій

створюються евакуаційні комісії. Організаційні засади створення служб цивільної

оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження

визначаються у Положенні про Цивільну оборону України.

Згідно пункту 2 Типового положення

про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника

війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства праці та

соціальної політики України від 30 травня 1996 р. N 79 (у редакції наказу

Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 р. N 218)

статус учасників війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі -Закон), у

разі відсутності необхідних документів, що підтверджують факт роботи в період

війни, встановлюється республіканською, обласними, районними, Київською і

Севастопольською міськими, міськими, районними в містах, відомчими комісіями

для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі -

комісії).

Згідно пункту 3 Типового положення

у своїй діяльності комісії керуються законами України, актами Президента

України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням, наказами Міністерства

праці та соціальної політики України та інших органів виконавчої влади, органів

місцевого самоврядування.

Пунктом 6 Типового положення

передбачено, що районні, міські, районні в містах, відомчі комісії зобов'язані

уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків,

представників державних органів і громадських організацій, рад ветеранів,

дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших

доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний

термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати

громадянина.

Відповідно до Пункту 7 Типового

положення, підставою для встановлення районними, міськими, районними в містах,

відомчими комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що

підтверджують факт роботи в період війни, особові рахунки та відомості на

видачу заробітної плати, висновки медико-соціальних експертних комісій;

посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з

якими підписані міжнародні угоди; довідки органів внутрішніх справ, суду,

органів прокуратури, дізнання та слідства; довідки партизанських загонів,

підпільних груп; акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних

об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших

органів державної влади та громадських організацій; дані погосподарських книг,

довідки архівів та інших органів; посвідчення про урядові нагороди, нагородні

листи, почесні грамоти та інші документи.

Суд звертає увагу на те, що перелік

документів, які є підставою для встановлення районними, міськими, районними в

містах, відомчими комісіями статусу учасника війни, передбачений пунктом 7

Типового положення, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 8 Типового

положення у разі відсутності документів та інших доказів у зв'язку з воєнними

діями, стихійним лихом, пожежами, аваріями, катастрофами або іншими

надзвичайними ситуаціями, визначеними в Орієнтовному переліку поважних причин,

що враховуються при відсутності необхідних документів заявника, наведеному в

додатку 3, факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох

свідків. Показання свідків оформлюються протоколом опитування свідків, що

складається комісією за формою, наведеною у додатку 4.

Згідно з пунктом б) частини 2

Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 „Про комісії

для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни

відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” комісії розглядають документи, заслуховують пояснення

громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських

організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у 10-денний термін з дня

подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян,

які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшуку документів та інших

доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни.

Пунктом (в) частини 2 Постанови

визначено, що у разі виникнення спірних питань комісії передають у відповідну

вищестоящу комісію матеріали для розгляду зі своїми пропозиціями і

рекомендаціями.

Як підтверджується записами в

Трудовій книжці Позивача, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, з 1 жовтня 1983 року

по 27 квітня 27 квітня 1987 року відповідно до розпорядження треста

«Південтеплоенергомонтаж», затвердженого наказом від 30 вересня 1983 року № 263

працювала в Чорнобильському монтажному управлінні треста

«Південтеплоенергомонтаж»на посаді електрозварювальника п'ятого розряду та

згідно з Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18 березня 1976

року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 та наказу начальника ЦО

СРСР від 6 червня 1975 року № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО

СРСР) була зарахована до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони.

Відповідно до наказу начальника

управління Державного союзного монтажного тресту

«Південтеплоенергомонтаж»ОСОБА_3. № 108 від 2 травня 1986 року «в зв'язку з

аварією на Чорнобильській АЕС, що сталася в ніч з 26 квітня 1986 року, за

розпорядженням Штабу Цивільної оборони міста Прип'ять під керівництвом

інженера-начальника штабу Цивільної оборони управління ОСОБА_2. була направлена

в МСЧ-126 санітарна дружина для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією

наслідків аварії (санітарна обробка приміщень, вологе прибирання, переодягання

хворих, поквартирна доставка таблеток йодистого калію для профілактики жителів

міста Прип'яті і станції Янів) в складі, зокрема, і ОСОБА_1… Вважати час

виконання робіт 26 квітня 1986 року і 27 квітня 1986 року робочими днями».

Як випливає із копії маршрутного

листа Чорнобильського монтажного управління «Південтеплоенергомонтаж»№ 23/742

від 1 грудня 1997 року «ОСОБА_1 працювала в Чорнобильському монтажному

управлінні треста «Південтеплоенергомонтаж»з 2 квітня 1973 року по 27 квітня

1987 року в якості електрозварювальника п'ятого розряду. В складі управління

приймала участь в ліквідації  наслідків

аварії на ЧАЕС. 26 квітня і 27 квітня 1986 року а розпорядженням начальника

ділянки зварки працювала в лікарні міста Прип'яті з потерпілими від аварії в

якості сандружинниці».

Відповідно до Табеля-розрахунку Х1

за квітень 1986 року ОСОБА_1. «працювала в МСЧ-126, догляд за хворими,

дезактивація приміщень за вказівкою ЦО м. Прип'ять безпосередньо начальника

штабу ЦО Чорнобильського МУ; відпрацьовано годин: 26 квітня 1986 року -14 год.,

27 квітня 1986 року -12 год.».

Згідно з Довідкою Управління з

питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 20

грудня 2007 року № 01-08/1226 ОСОБА_1 приймала участь у ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування медичної служби

Цивільної оборони Прип'ять (санітарній дружині) від Чорнобильського монтажного

управління «Південтеплоенергомонтаж»в період з 26 по 27 квітня 1986 року.

Підстави: протокол засідання Комісії з питань підтвердження участі в ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони №

31/2007 від 20 грудня 2007 року.

Як випливає із наявного в

матеріалах справи Підтвердження інженера Цивільної оборони -начальника штаба

управління Цивільної оборони ОСОБА_2. від 27 жовтня 1998 року «під час аварії

на ЧАЕС штабом ЦО міста Прип'яь був створений штаб по наданню допомоги по

дезактивації міста і проведення евакуації населення. Згідно наказу штабу ЦО

міста Прип'ять була зібрана сандружина на чолі з її командиром ОСОБА_4. 26

квітня 1986 року приблизно в 10:00 год. дня і робота продовжувалася до 12:00

год. 27 квітня 1986 року… від ділянки зварки до вищезазначених робіт в період

аварії та у зазначений час входили: ОСОБА_1.,…».

Суд також звертає увагу на те, що

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи

(Категорія 1) (посвідчення СеріяНОМЕР_1 від 16 липня 1997 року) та учасника

ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вкладка № 047296 до посвідчення

громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи від 1 липня

1998 року).

Згідно Довідки МСЕК Серія КИЕ-1 №

034342 від 2 липня 1998 року ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, захворювання

якої пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Подільського районного

суду міста Києва від 8 січня 2002 року було зобов'язано Подільське районне

управління Київського міського управління Пенсійного фонду України перерахувати

ОСОБА_1 пенсію з розрахунку перебування її на роботі в місті Прип'ять по

ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року -14 годин, 27 квітня

1986 року -12 годин.

Згідно зі статтею 18 Закону України

„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ветеранам війни

вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі

посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними

договорами, в яких бере участь Україна.

Правила видачі посвідчень і

нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі

посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету

Міністрів України від 12 травня 1994 р. N 302 (надалі -Положення).

Відповідно до частини 2 Положення

посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб,

на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні

пільги і компенсації.

Згідно з частиною 7 Положення

"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни"

і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого"

видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду,

органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами,

в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання. У випадках, коли особи, зазначені в пункті 8

статті 9 та статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту", не є пенсіонерами, відповідні посвідчення і

нагрудні знаки видаються їм органами праці та соціального захисту населення, а

якщо вони були у відрядженні в ДРА у період з 1 грудня 1979 року по грудень

1989 року органами Міноборони, СБ, МВС - то цими органами.

31 січня 2008 року ОСОБА_1

звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Подільського

району міста Києва із заявою про видачу посвідчення інваліда війни з пакетом

доданих документів.

У відповідь на заяву Позивача

Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті

Києві державної адміністрації листом від 19 лютого 2008 року № К-72 повідомило,

що встановити Позивачу статус інваліда війни немає правових підстав.

У вищезазначеній відповіді

Відповідач посилається на те, що «за повідомленням Міністерства з питань надзвичайних

ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

від 10 січня 2006 року № 9/19/71-06 у ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС брали участь три

зведені загони Цивільної оборони (Київської, Житомирської та Чернігівської областей,

що були сформовані на базі об'єднань «Хімволокно»). Згідно листа Міністерства

праці та соціальної політики України від 24 грудня 2007 року №

104/01-15-07/014, статус «інваліда війни»надається особам на підставі довідки,

яка містить інформацію про наказ чи розпорядження  про залучення особи до формувань Цивільної

оборони, що входили до складу вищезазначених загонів; довідки МСЕК про

встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових

обов'язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; документів про

займану посаду та роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків

аварії на ЧАЕС… на громадян, які були у складі невоєнізованих формувань

Цивільної оборони, не поширюється чинність пункту 9 статті 7 Закону України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проаналізувавши матеріали справи та

керуючись положеннями чинного законодавства, Суд вважає відповідь Відповідача

необґрунтованою.

Так, статтею 7 Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено коло осіб,

які належать до інвалідів війни.

Пунктом 9 частини 2 статті 7

вищевказаного Закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди

з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали

інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків

Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до змісту  вищезазначеного пункту 9  частини 1 статті 7 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»підставами для визнання особи

інвалідом війни є сукупна наявність двох складових умов:

1)          особа повинна бути залучена до складу

формувань цивільної оборони;

2)          особі повинен бути встановлений

статус особи, яка стала інвалідом 

внаслідок

захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

          Зі змісту даного нормативного припису

логічно випливає, що для встановлення статусу інваліда війни особа повинна

подати документи, які підтверджують існування двох вищезазначених законодавчих

умов, а саме: 1) документи на підтвердження того, що особа була залучена до

складу формувань цивільної оборони, та 2) документи на підтвердження того, що

особа є інвалідом, захворювання якої пов'язане з ліквідацією наслідків

Чорнобильської катастрофи.

Жодних інших обмежень, на які

посилається Відповідач, а саме -необхідність зазначення інформації про наказ чи

розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, непоширення

пункту 9 частини 2 статті 7 Закону на громадян, які були в складі

невоєнізованих формувань Цивільної оборони тощо, законодавцем не передбачено.

Таким чином, Суд вважає

необґрунтованим розширене тлумачення Відповідачем змісту пункту 9 частини 2

статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту».

Вищезазначене також підтверджується

рекомендаційним листом Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів

Верховної Ради України № 0625/7-379 від 8 грудня 2005 року, в якому зазначено,

що «довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок

Чорнобильської катастрофи , видана на підставі архівних даних і документів

відповідним Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту

населення разом з посвідченням громадянина, що постраждав внаслідок

Чорнобильської катастрофи (категорія І), з вкладкою учасника ліквідації

наслідків аварії на ЧАЕС є достатньою правовою підставою для встановлення

статусу інваліда війни».

Аналогічні положення містяться і в

Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 8 листопада 2005

року.

Посилання Відповідача на

роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 24 грудня

2007 року Суд вважає необґрунтованим, оскільки таке роз'яснення має виключно

рекомендаційний характер, а тому не може мати пріоритетного значення при

врегулюванні спірних правовідносин. Крім того, зміст роз'яснень Міністерства

праці та соціальної політики України, як суб'єкта владних повноважень, не

повинен суперечити вимогам Закону.

Відповідно до частини 3 статті 2

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які

обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є

недійсними.

Таким чином, Суд вважає, що в

матеріалах справи наявні належні і достатні докази того, що Позивач є інвалідом

війни в розумінні пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Трудова книжка КОСОБА_1;

наказ начальника управління Державного союзного монтажного тресту

«Південтеплоенергомонтаж»ОСОБА_3. № 108 від 2 травня 1986 року; копія

маршрутного листа Чорнобильського монтажного управління

«Південтеплоенергомонтаж»№ 23/742 від 1 грудня 1997 року; Табель-розрахунку Х 1

за квітень 1986 року; Довідка Управління з питань надзвичайних ситуацій

Київської обласної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року №

01-08/1226; Підтвердження інженера Цивільної оборони -начальника штаба

управління Цивільної оборони ОСОБА_2. від 27 жовтня 1998 року; медичні довідки

про інвалідність Позивача, захворювання якої пов'язано з ліквідацією наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення Серія НОМЕР_1від 16 липня 1997 року)

та вкладка № 047296 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок

Чорнобильської катастрофи від 1 липня 1998 року; Рішення Подільського районного

суду міста Києва від 8 січня 2002 року, -а тому Позивачу повинно бути видано

посвідчення інваліда війни.

Посилання представника Відповідача

в судовому засіданні на те, що Довідка, видана Управлінням з надзвичайних

ситуацій Київської обласної державної адміністрації про підтвердження участі

Позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого

формування медичної служби Цивільної оборони Прип'ять, яка надана на підставі

протоколу засідання комісії з питань підтвердження участі в ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, не

може прийматися до уваги у зв'язку з тим, що для створення зазначеної комісії

та видачі нею довідок про участь особи у ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи немає правових підстав, Суд вважає необґрунтованими, оскільки до

повноважень Відповідача не входить прийняття рішення щодо правомірності видачі

тих чи інших документів органами державної влади, в даному випадку -Управлінням

з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації та

приймати рішення щодо можливості (неможливості) створення Третьою особою

комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно вимог статті 6 Конституції

України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої

повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів

України.

Суд звертає увагу на те, що усі

рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто

повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

що визначені законом.

Відповідно до вимог статті 19

Конституції України органи державної влади та 

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти  лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Відповідно до вимог частини 3

статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта

владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких

прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суд вважає, що для цього Відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити

матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання.

Суд звертає увагу сторін на те, що

суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків,

обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

          На думку Суду, під рішеннями суб'єкта

владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства

України необхідно розуміти також і правові акти індивідуальної дії, тобто

рішення, дія яких поширюється на конкретних осіб або як стосуються конкретної

ситуації, і які є актом одноразового, як у випадку з Позивачем, застосування

норм права.

Частиною 1 статті 11 Кодексу

адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.   

Виходячи з меж заявлених позовних

вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів

справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання Позивача є

обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, як особа, що у

встановленому законом порядку віднесена до першої категорії постраждалих

внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнена від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                         П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити

повністю.

1. Визнати протиправними дії

Управління праці та соціального захисту населення подільської районної у місті

Києві державної адміністрації щодо відмови у видаі посвідчення інваліда війни

ОСОБА_1.

2. Зобов'язати Управління праці та

соціального захисту населення подільської

районної у місті Києві державної

адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни.

Постанова відповідно до частини 1

статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими статтями 

185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

       Суддя                                                                                   

            Н. Є.  Блажівська