Постанова
від 17.07.2013 по справі 810/3268/13-а
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ 810/3268/13-а

16:15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Федоров О.С.,

від відповідача - Боровик С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна»

до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.05.2013 № 0000122200, від 27.05.2013 № 000011200, від 27.05.2013 № 0000102213 і від 27.05.2013 № 0000631700.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. На думку податкового органу господарські операції між позивачем і контрагентами, за результатами яких підприємством сформовано витрати і податковий кредит, є нікчемними. Крім того, в Акті перевірки податковий орган стверджує про порушення підприємством порядку оподаткування доходів, виплачених фізичним особам-підприємцям, оскільки відсутні копії свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку. Позивачем також не сплачено податок з доходів працівників, які є додатковим благом, у вигляді оплати продуктів харчування і банкету, і порушено порядок ведення касових операцій, оскільки у видатково-касових ордерах відсутній підпис отримувача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в Акті перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість податкові зобов'язання і податковий кредит визначено підприємством на підставі первинних документів, що підтверджують здійснені господарські операції. Проте, під час перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про недійсність господарських операцій із контрагентами та їх нікчемність на підставі матеріалів перевірок інших податкових органів, які, у свою чергу, не відповідають по формі вимогам п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі висновку про отримання працівниками підприємств додаткового блага позивач пояснив, що працівники підприємства отримували кошти для придбання чаю, печива, води, кави, які призначені для споживання в офісі працівниками та відвідувачами офісу, а також кошти на оплату ресторана, тому ці кошти не можуть розглядатись як об'єкт оподаткування. По іншому епізоду щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, позивач зазначив, що господарські операції із фізичними особами-підприємцями здійснювались за наявності належного підтвердження ними державної реєстрації як фізичних осіб-підприємців та при наявності свідоцтв платника єдиного податку.

Щодо порушення порядку ведення касових операцій позивач пояснив, що підприємство здійснює виплати коштів із оформленням видаткової відомості, в якій на титульній сторінці здійснюється дозвільний напис на виплату грошей працівникам за підписами керівника підприємства і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником підприємства із зазначенням строків видачі готівки і суми. Тому, реквізит «Підпис одержувача» може не заповнюватись, оскільки працівники, які одержують кошти здійснюють підписи на отримання коштів у видатковій відомості.

Таким чином, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Висновки викладені в Акті перевірки підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАМ «Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 13.05.2013 № 122/22/32739644 (далі - Акт перевірки) згідно з яким встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 355858,56 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 6902,59 грн., за грудень 2011 року на суму 46656,00 грн., за лютий 2012 року на суму 59365,00 грн., за червень 2012 року на суму 121768,52 грн., за липень 2012 року на суму 18241,75 грн., за серпень 2012 року на суму 40328,70 грн., за вересень 2012 року на суму 11357,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 51239,00 грн.;

- пп. 198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України податок на додану вартість на загальну суму 355858,56 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 6902,59 грн., за грудень 2011 року на суму 46656,00 грн., за лютий 2012 року на суму 59365,00 грн., за червень 2012 року на суму 121768,52 грн., за липень 2012 року на суму 18241,75 грн., за серпень 2012 року на суму 40328,70 грн., за вересень 2012 року на суму 11357,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 51239,00 грн.;

- пп.14.1.180 п 14.1 ст.14., пп.164.2.1, пп.164.2.2, частини е) пп.164.2.17. п. 164.2 ст.164, частина а) п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України - донараховано 4091,18 грн. податку з доходів фізичних осіб;

- пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, п 177.8 ст. 177 Податкового Кодексу України - додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб 25931,32 грн.;

- п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України нараховано пеню у сумі 20,73 грн. за несвоєчасне перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб за січень 2012 року;

- пункту 3.5 і 7.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається з Акта перевірки (розділи 3.1.2 «Валові витрати» та 3.2.2. «Податковий кредит»), в ході її проведення встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код ЄДРПОУ 32665976), ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» (ЄДРПОУ 37813989), ТОВ «Тутто-Ол Міт» (ЄДРПОУ 36677241), ТОВ «Ньюмодуль 2011» (ЄДРПОУ 37617602), ТОВ «Айс-Вок» (ЄДРПОУ 35660200).

Між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш» укладено договір поставки № ЗАМ - 04.05.11 від 04.05.2011.

У грудні 2011 року між позивачем і ТОВ «Ньюмодуль 2011» укладено договір поставки № 30.12.11 від 30.12.2011.

У березні 2012 року між позивачем і ТОВ «Айс Вок» укладено договір поставки № 05.03.12 від 05.03.2012

У квітні 2012 року між позивачем і ТОВ «Тутто - Ол Міт» укладено договір поставки № 06.04.12 від 06.04.2012.

У серпні 2012 року між позивачем і ТОВ «Ідеско Груп» укладено договір поставки № 07.08.12 від 07.08.2012.

Предметом вказаних договорів була поставка скляного посуду.

Відносно господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Мегафіш» податковим органом встановлено наступне.

На сторінці 7 Акта перевірки податковий орган зазначив, що відповідно до Акта перевірки ТОВ «Компанія «Мегафіш» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.04.2011 від 08.08.2011 №1040/23-3/32665976 і Акта від 29.08.2011 №1195/23-3/32665976 перевірки ТОВ «Компанія «Мегафіш» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань правомірності формування податкового кредиту з податку на подану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі відношення від 25.07.2011 першого заступника начальника СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП - начальника ГВПМ майора податкової міліції Нечепорука K.M., старшим експертом з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві старшим лейтенантом міліції Кононченко С.А. проведено почеркознавче дослідження податкової звітності ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код 32665976).

За результатами дослідження складено Висновок спеціаліста № 566 від 26.07.2011, в якому зазначено що, підписи від імені Воловика В.А., у податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2011 року та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий, березень, квітень 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» виконані не Воловиком В.А., а іншою особою. Тобто, податкова декларація з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий, березень, квітень 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» - недійсні.

Досліджуючи господарську діяльністю позивача з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» податковим органом на сторінці 10 Акта перевірки зазначено, що відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» код за ЄДРПОУ 37813989 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 року № 1002/22-5/37813989 від 15.03.2013, складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, встановлено відсутність поставок товарів і укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» і його контрагентами.

Згідно значеного Акта загальна чисельність працюючих на ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» відповідно до звітності поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС становить 0 осіб. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Тутто-Ол Міт» на стороні 12 Акта перевірки відповідач вказав, що відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тутто-Ол МІТ» підтвердження господарських відносин платниками податків за період лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року № 1009/22-3/36677241 від 15.03.2012 року, складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "ТУТТО-ОЛ MIT" за лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року.

Згідно вищезазначеного акта встановлено наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутній кваліфікований персонал;

- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій);

- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

У зв'язку з цим податковий орган зазначив, що виходячи з наведеного, ТОВ «Тутто-Ол Міт» проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відносно господарської діяльності позивача з ТОВ «Ньюмодуль 2011» відповідачем на сторінці 13 Акта перевірки зазначено, що під час перевірки використано Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної, звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» (код за ЄДРПОУ 37617602) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року від 18.06.2012р. № 598/22-40/37617602.

Відповідно до даного Акта встановлено, що згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі (службова записка від 23.05.2012 № 89/ДПІ/07-10/3), співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі проведено обстеження місцезнаходження за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б, про що складено акт незнаходження. Директором та засновником є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був опитаний 01.02.2012 року про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що зареєстрував його за грошову винагороду. Складено висновок про фіктивність № 660/ДПІ/2610/3 від 06.02.2012.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «НЬЮМОДУЛЬ 2011» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НЬЮМОДУЛЬ 2011», з постачальниками та покупцями.

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «Айс-Вок» на сторінці 14 Акта перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АЙС-ВОК» - (код СДРПОУ 35660200) за період діяльності 24.11.2011-27.06.2012, складеного працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_2, який допитано в якості свідка в рамках кримінальної справи № 79-00236 порушеній за ознаками злочинів передбачених ст. 205 та ст. 212 Кримінального Кодексу України, останній пояснив що на зйомках фільму в якості актора масових сцен він познайомився з гр. ОСОБА_3, який запропонував йому заробити грошей нащо гр. ОСОБА_2 погодився так як не мав роботи. В наступний раз коли гр. ОСОБА_2 зустрівся з гр. ОСОБА_3 вони пішли до нотаріуса де знаходились ще декілька осіб не знайомий йому чоловік та жінка - ОСОБА_4, яка представилась нотаріусом та яка передала гр. ОСОБА_2 документи, які треба підписати і в яких зазначалось що його беруть на роботу директором ТОВ «АЙС-ВОК» на що гр. ОСОБА_2 погодився. Потім гр. ОСОБА_2 дали договір купівлі-продажу де зазначалось що гр. ОСОБА_5 продає йому вище зазначене підприємство і гр. ОСОБА_2 підписав цей договір. Після цього гр. ОСОБА_4 дала гр. ОСОБА_2 довіреність де було вказано, що вона буде представляти від його імені інтереси підприємства. Після підписання документів гр. ОСОБА_3 заплатив гр. ОСОБА_2 300 гривень. При наступній зустрічі приблизно через місяць на питання гр. ОСОБА_2 до гр. ОСОБА_3 стосовно ТОВ «АЙС-ВОК» він відповів що підприємство закрилось, а гр. ОСОБА_2 звільнили.

Про те що гр. ОСОБА_2 є засновником він дізнався від працівників податкової міліції, яким він пояснив що ніяких протоколів засновників він не підписував, рахунків в банківських установах не відкривав, фінансово господарських документів не підписував. По довіреності вище зазначені дії виконувала гр. ОСОБА_4 від імені гр. ОСОБА_2.

Оскільки на ТОВ «АЙС-ВОК» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку (сторінка 15 Акта перевірки) про те, що оскільки у ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код ЄДРПОУ 32665976), ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» (ЄДРПОУ 37813989), ТОВ «Тутто-Ол Міт» (ЄДРПОУ 36677241), ТОВ «Ньюмодуль 2011» (ЄДРПОУ 37617602), ТОВ «Айс-Вок» (ЄДРПОУ 35660200) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідно до частини 1-3, 5, 6 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, укладені з ТОВ «ЗАМ «Україна» правочини мають ознаки нікчемності.

Також, відповідно до Акта перевірки, відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством відшкодовано за своїх працівників суми витрат, які не пов'язані з господарської діяльністю підприємства. Сума отриманих послуг працівниками, які не відносяться до «представницьких» витрат підприємства, проводились по авансовим звітам.

За результатами перевірки правильності нарахування та відшкодування витрат та отримання інших компенсаційних виплат у зв'язку з службовою необхідністю встановлено, що ТОВ «ЗАМ «Україна» відшкодовувало підзвітній особі (найманому працівнику-платнику податку з доходів фізичних осіб) ОСОБА_6. витрати на оплату ресторану.

Так, по особовому рахунку ОСОБА_7 виявлено суму наданих додаткових благ 886,65 грн., по ОСОБА_6. 4670,64 грн., по ОСОБА_8 21717,22 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що TOB «ЗАМ Україна», маючи статус податкового агента не здійснило нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум додаткового блага на користь платника податку ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6. при їх компенсації та за їх рахунок за період лютий, травень 2011 року, чим порушило вимоги пп. 14.1.180 п 14.1 ст.14., пп. 164.2.1, пп. 164.2.2, частини е) пп. 164.2.17. п. 164.2 ст.164, частина а) п. 176.2. ст.176. Податкового Кодексу України, в результаті перевірки встановлено, що за рахунок підприємства ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 отримали матеріальне благо, вартість якого повинна включатися до складу загального місячного оподатковуваного доходу за лютий 2011 року і травень 2011 року.

На сторінці 33 Акта перевірки відповідачем зазначено, що при перевірці правильності утримання податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у яких закуповували товар TOB «ЗАМ Україна» встановлено, що податок з доходів СПД- фізичних осіб, які надавали послуги з продажу товарів, робіт, послуг і пред'явили свідоцтво платника єдиного податку або платіжне повідомлення про сплату авансових платежів не утримувався.

Але, всупереч пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п 177.8 ст. 177 Податкового Кодексу України під час проведення перевірки не було пред'явлено платіжне повідомлення (патент), копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та/або свідоцтва про сплату єдиного податку на СПД - фізичних осіб.

Відповідно до Акта перевірки (сторінки 38-39) посадовими особами, які проводили перевірку встановлено, що 13.01.2012, 21.02.2012, 12.03.2012, 11.06.2012, 26.06.2012, 01.10.2012 з каси підприємства видано готівкові кошти відповідно до касових ордерів, в яких не підтверджено суму готівки підписом одержувача, що призвело до перевищення ліміту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000122200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1303949,91 грн., з них 869299,94 грн. за основним платежем і 434649,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000112200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 533787,84 грн., з них 355858,56 грн. за основним платежем і 177929,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000631700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі 37528,13 грн., з них 30022,50 грн. за основним платежем і 7505,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000102213, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 96125,96 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, слід зазначити про наступне.

Як вбачається з Акта перевірки податковий орган встановлюючи порушення в частині визначення податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість посилається на нікчемність правочинів на підставі яких позивачем сформовано витрати і податковий кредит, і які укладені з ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок».

Надаючи нормативно-правову оцінку даним висновкам слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів і безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

У період, який первірявся позивач мав господарські відносини з даними підприємствами предметом яких були поставки скляного посуду.

Як пояснив суду під час судового засідання представник позивача, придбаний товар підприємство реалізувало покупцям - замовникам продукції відповідно до укладених договорів поставки після здійснення всіх необхідних технологічних процесів, щодо його переробки, а саме нанесення деколю, обжигу, упаковки тощо.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок, а також подальшої реалізації товару позивачем надано суду належним чином засвідчені копії, зокрема:

1) по договору з ТОВ «Комплекс «Мегафіш» № ЗАМ-04.05.11 від 04.05.2011 щодо придбання товару:

- видаткових накладних від 18.08.2011 року № РН-0000288 на 411429,20 грн., від 31.08.2011 року № РН-0000289 на 375208,68 грн., від 19.09.2011 року № РН-0000300 на 44961,65 грн.;

- податкових накладних від 18.08.2011 року № 38, від 31.08.2011 року № 39, від 19.09.2011 року № 16;

- виписок з банку по рахунку від 22.07.2011 року на перерахування 50000,00 грн., від 28.07.2011 року на перерахування 210000,00 грн., від 01.08.2011 року на перерахування 25000,00 грн., від 09.08.2011 року на перерахування 400000,00 грн., від 26.08.2011 року на перерахування 120000,00 грн., від 02.09.2011 року на перерахування 100000,00 грн., від 17.10.2011 року на перерахування 38000,00 грн., від 07.12.2011 року на перерахування 827554,60 грн.

Щодо продажу товару ТОВ «ИнтерБир»:

- договору поставки від 01.06.2010 № 2 укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «ИнтерБир»;

- звіту виробництва за період з 19.07.2011 року по 31.08.2011 року;

- звіту виробництва за період з 01.06.2011 року по 30.08.2011 року;

- звіту виробництва за період з 01.08.2011 року по 23.08.2011 року;

- експортна ВМД від 22.08.2011 року № 102010001/2011/150117;

- рахунку-фактури від 18.08.2011 року № УК-00000194;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 22.08.2011 року серія А № 0287822;

- звіту виробництва за період з 01.09.2011 року по 23.09.2011 року;

- звіту виробництва за період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року;

- експортної ВМД від 22.09.2011 року № 102010001/2011/150141;

- рахунку-фактури від 16.09.2011 року № УК-00000258;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 22.09.2011 року серія А № 0286930;

Щодо продажу товару TOB «CARLSBERG» S.R.L.:

- договору поставки від 19.08.2011 № ЗАМ-19.08.11 укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і TOB «CARLSBERG» S.R.L. вул. Митрополита Г. Бенулеску-Бодоні 57/1, оф. 418, м. Кишинів, Молдова;

- звіту виробництва за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року;

- звіту виробництва за період з 01.09.2011 року по 01.09.2011 року;

- експортної ВМД від 02.09.2011 № 102010001/2011/150124;

- рахунку-фактури від 30.08.2011 № 232;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 01.09.2011;

Щодо по продажу товару TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алмати)»:

- договору поставки від 19.08.2011 № ЗАМ - 19.08.11, укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алматы)»;

- звіту виробництва за період з 01.09.2011 року по 15.09.2011 року;

- експортної ВМД від 28.09.2011 № 102010001/2011/150144; рахунку-фактури від 01.09.2011 року № УК-00000241;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 28.09.2011 року серія А № 006966.

2) По договору з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» від 07.08.2012 № 07.08.2012:

придбання товару:

- видаткової накладної від 08.08.2012 № РН-43 на 59443,20 грн.;

- податкової накладної від 08.08.2012 року № 5;

- видаткової накладної від 09.08.2012 року № РН-45 на 57844,80 грн.;

- податкової накладної від 09.08.2012 року № 7;

- видаткової накладної від 10.08.2012 року № РН-50 на 56622,60 грн.;

- податкової накладної від 10.08.2012 року № 8;

- видаткової накладної від 13.08.2012 року № РН-54 на 59997,60 грн.;

- податкової накладної від 13.08.2012 року № 11;

- видаткової накладної від 15.08.2012 року № РН-58 на 8064,00 грн.;

- податкової накладної від 15.08.2012 року № 14;

- видаткової накладної від 06.09.2012 року № РН-71 на 58842,00 грн.;

- податкової накладної від 06.09.2012 року № 4;

- видаткової накладної від 07.09.2012 року № РН-72 на 58842,00 грн.

- податкової накладної від 07.09.2012 року № 5;

- видаткової накладної від 10.09.2012 року № РН-75 на 58842,00 грн.;

- податкової накладної від 10.09.2012 року № 57;

- видаткової накладної від 11.09.2012 року № РН-76 на 56040,00 грн.;

- податкової накладної від 11.09.2012 року № 60;

- видаткової накладної від 13.09.2012 року № PH-81 на 58842,00 грн.;

- податкової накладної від 13.09.2012 року № 63;

- видаткової накладної від 14.09.2012 року № РН-90 на 56040,00 грн.;

- податкової накладної від 14.09.2012 року № 67;

- видаткової накладної від 17.09.2012 року № РН-93 на 11208,00 грн.;

- податкової накладної від 17.09.2012 року № 68;

- видаткової накладної від 19.10.2012 року № РН-107 на 16920,00 грн.;

- податкової накладної від 19.10.2012 року № 14;

- видаткової накладної від 05.12.2012 року № РН-191 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 06.12.2012 року № РН-192 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 07.12.2012 року № PH-193 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 10.12.2012 року № РН-194 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 11.12.2012 року № РН-195 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 12.12.2012 року № РН-197 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 13.12.2012 року № РН-198 на 50592,00 грн.;

- видаткової накладної від 14.12.2012 року № PH-199 на 13229,81 грн.;

- виписки з банку по рахунку від 11.09.2012 на перерахування 259459,46 грн., від 04.10.2012 на перерахування 172230,00 грн., від 10.10.2012 на перерахування 35890,00 грн., від 12.12.2012 на перерахування 61267,03 грн., від 27.12.2012 на перерахування 114018,50 грн.

Щодо продаж товару ТОВ «Балтика-Баку»:

- контракту від 04.02.2012 № SAHM - 04.02.12 укладеним між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «Балтика-Баку»;

- звіту виробництва за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року;

- експортної ВМД від 05.09.2012 року № 102010001/2012/150290;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 05.09.2012 року серія А № 668725;

- рахунку-фактури від 16.08.2012 року № УК-00000274

Щодо продаж товару TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алматы)»:

- договору поставки від 19.08.2011 № ЗАМ - 19.08.11, укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алматы)» м. Алмати.

- звіту виробництва за період з 31.08.2012 по 19.09.2012;

- експортної ВМД від 13.09.2012 року № 102010001/2012/150307;

- рахунку-фактури від 29.08.2012 року № УК-00000292;

- рахунку-фактури від 29.08.2012 року № УК-00000283;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 12.09.2012 року № 000281;

Щодо продаж товару ТОВ «ИнтерБир»:

- договору поставки від 01.06.2010 № 2 укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «ИнтерБир»;

- звіту виробництва за період з 01.09.2012 року по 03.10.2012 року;

- експортної ВМД від 19.09.2012 року № 102010001/2012/150320;

- рахунку-фактури від 06.09.2012 року № УК-00000296;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 19.09.2012 року № 100117;

Щодо продаж товару Виробничо - комерційному малому приватному підприємству «Фірма Сато»:

- видаткової накладної від 12.11.2012 № 441;

- товарно-транспортної накладної від 12.11.2012;

Щодо продаж товару ПАТ «Міллер Брендз Україна»:

- видаткової накладної від 23.10.2012 № 401.

3) По договору поставки від 30.12.2011 № 30.12.11 укладеного між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «Ньюмодуль 2011»:

- видаткової накладної № 108 від 11.01.2012;

- рахунку на оплату замовлення № 97 від 11.01.2012 року;

- видаткової накладної № 107 від 11.01.2012;

- рахунку на оплату замовлення № 98 від 11.01.2012 року;

- товарно-транспортної накладної №120042 від 11.01.2012;

- видаткової накладної №103 від 04.01.2012;

- рахунку на оплату замовлення № 96 від 04.01.2012 року;

- товарно-транспортної накладної №120017 від 04.01.2012;

- видаткової накладної №110 від 18.01.2012;

- рахунку на оплату замовлення № 99 від 18.01.2012 року;

- товарно-транспортної накладної №120086 від 18.01.2012.

- виписки з банку по рахунку 31.01.2012, від 01.02.2012, від 20.08.2012.

4) По договору поставки від 06.04.2012 № 06.04.12 укладеного з ТОВ «Тутто-Оіл Міт»:

- видаткових накладних №рн-109 від 09.04.2012, № рн-110 від 09.04.2012, № рн-118 від 10.04.2012, № рн-119 від 10.04.2012, № рн-125 від 11.04.2012, № рн-127 від 11.04.2012, № рн-139 від 12.04.2012, № рн-138 від 12.04.2012, № рн-147 від 13.04.2012, № рн-143 від 13.04.2012, № рн-181 від 20.04.2012, № рн-190 від 03.05.2012, № рн-192 від 03.05.2012, № рн-194 від 04.05.2012, № рн-195 від 04.05.2012, № рн-196 від 07.05.2012, № рн-203 від 14.05.2012, № рн-204 від 14.05.2012, № рн-206 від 15.05.2012, № рн-207 від 15.05.2012, № рн-210 від 16.05.2012, № рн-208 від 16.05.2012, № рн-214 від 17.05.2012, № рн-278 від 02.07.2012, № рн-350 від 30.07.2012;

- податкових накладних № 8 від 09.04.2012, № 9 від 09.04.2012, № 12 від 10.04.2012, № 13 від 10.04.2012, № 14 від 11.04.2012, № 17 від 11.04.2012, №20 від 12.04.2012 № 19 від 12.04.2012, № 22 від 13.04.2012, № 21 від 13.04.2012, № 28 від 20.04.2012, № 1 від 02.07.2012, № 8 від 30.07.2012;

- товарно-транспортних накладних № 120042 від 09.04.2012, № 120043 від 09.04.2012, № 120046 від 10.04.2012, № 120047 від 10.04.2012, № 120048 від 11.04.2012, № 120049 від 11.04.2012, № 120054 від 12.04.2012, № 120053 від 12.04.2012, № 120056 від 13.04.2012, № 120055 від 13.04.2012, № 120061 від 20.04.2012;

- рахунків - фактур № 109 від 09.04.2012, № 110 від 09.04.2012, № 118 від 10.04.2012, № 119 від 10.04.2012, № 127 від 11.04.2012, № 139 від 12.04.2012, № 138 від 12.04.2012, № 147 від 12.04.2012, № 143 від 12.04.2012, № 181 від 20.04.2012,

- виписок з банку по рахунку 07.05.2012, від 23.05.2012, від 01.06.2012, від 07.06.2012, від 26.06.2012, від 11.07.2012, від 08.08.2012;

Щодо продаж товару TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алматы)»:

- договору поставки від 19.08.2011 № ЗАМ - 19.08.11, укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і TOB «OPREMA-Almaty «(ОПРЕМА-Алматы)»;

- звіту виробництва за період з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150413 від 31.10.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 31.10.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000308 від 18.09.2012 року;

- рахунку - фактури № УК-00000306 від 14.09.2012 року;

- звіту виробництва за період з 01.08.2012 по 21.08.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150250 від 10.08.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0037620 від 09.08.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000236 від 20.07.2012 року;

- рахунку - фактури № УК-00000260 від 08.08.2012 року;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 000924 від 26.04.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000106 від 18.04.2012 року;

Щодо продаж товару ТОВ «ИнтерБир»:

- договору поставки від 01.06.2010 № 2 укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «ИнтерБир», м. Москва, вул.Горбунова 2, будова 7, Росія, 07100;

- звіту виробництва за період з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150264 від 16.08.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 100042 від 16.08.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000220 від 05.07.2012 року;

- звіту виробництва за період з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150202 від 14.06.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0448562 14.06.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000159 від 21.05.2012 року;

- звіту виробництва за період з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- звіту виробництва за період з 01.04.2012 по 30.04.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150167 від 15.05.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000146 від 07.05.2012 року;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0438320 від 14.05.2012;

- звіту виробництва за період з 01.04.2012 по 30.04.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150150 від 24.04.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 884971 від 24.04.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000100 від 17.04.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150153 від 26.04.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000108 від 18.04.2012 року;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0438308 від 26.04.2012;

- експортної ВМД № 1С2010001/2012/150155 від 27.04.2012

Щодо продаж товару ТОВ «IDS Borjomi Europe»:

- контракту № SAHM - 21.02.11;

- звіту виробництва за період з 01.04.2012 по 28.04.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150149 від 24.04.2012;

- рахунку - фактури (інвойс) № 312 від 01.03.2012 року;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № LV - 2012 від 23.04.2012;

5) По договору поставки від 05.03.2012 № 05.03.12 укладеного з ТОВ «АЙС - ВОК»:

- видаткових накладних № 640 від 15.03.2012, № 685 від 27.03.2012, № 691 від 29.03.2012, № 695 від 30.03.2012, № 701 від 02.04.2012, № 701 від 03.04.2012, № 701 від 04.04.2012, № 701 від 04.04.2012, № 701 від 06.04.2012, № 701 від 09.04.2012;

- податкових накладних № 80 від15.03.2012 на загальну суму 145122,84 грн., № 148 від 27.03.2012 на загальну суму 380637,96 грн., № 156 від 29.03.2012 на загальну суму 218040,00 грн., № 165 30.03.2012 на загальну суму 373226,40 грн., № 419 від 11.01.2012 на загальну суму 59402,40 грн., № 420 від 11.02.2012 на загальну суму 59402,40 грн., № 422 від 11.02.2012 на загальну суму 59402,40 грн., № 423 від 11.02.2012 на загальну суму 59402,40 грн., № 424 від 11.02.2012 на загальну суму 59402,40 грн., № 425 від 11.01.2012 на загальну суму 59402,40 грн.;

По продаж товару ТОВ «ИнтерБир»:

- договір поставки від 01.06.2010 № 2 укладений між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «ИнтерБир».

- звіту виробництва за період з 01.04.2012 по 30.04.2012;

- копія експортної ВМД № 102010001/2012/150136 від 12.04.2012;

- копія рахунку - фактури № УК-00000075 від 04.04.2012 року;

- копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0384265 від 12.04.2012;

- копія звіту виробництва за період з 01.03.2012 по 31.03.2012;

- копія експортної ВМД № 102010001/2012/150129 від 06.04.2012;

- копія рахунку - фактури № УК-00000069 від 28.03.2012 року;

- копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0330364 від 05.04.2012;

- копія звіту виробництва за період з 03.02.2012 по 05.03.2012;

- копія експортної ВМД № 102010001/2012/150111 від 23.03.2012;

- копія рахунку - фактури № УК-00000048 від 20.03.2012 року;

- копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0412917 від 22.03.2012

По продаж товару ТОВ «Балтика-Баку»:

- контракту від 04.02.2012 № SAHM - 04.02.12 укладеним між ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «Балтика-Баку»;

- звіту виробництва за період з 01.01.2012 по 30.03.2012;

- звіту виробництва за період з 01.03.2012 по 04.04.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150126 від 04.04.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000071 від 28.03.2012;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 0357569 від 03.04.2012;

- звіту виробництва за період з 01.03.2012 по 31.03.2012;

- звіту виробництва за період з 01.01.2012 по 30.03.2012;

- звіту виробництва за період з 01.03.2012 по 31.03.2012;

- експортної ВМД № 102010001/2012/150117 від 28.03.2012;

- рахунку - фактури № УК-00000059 від 22.03.2012 року;

- міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серія А № 033659 від 27.03.2012.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у цих контрагентів та подальшої її реалізації покупцям даного товару. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час перевірки досліджував дані документи, проте ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Також, слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки серії АБ № 660525 з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є друкування іншої інформації, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована торгівля. Тобто, господарська діяльність, яку здійснював позивач повністю відповідає змісту тих правочинів, які були укладені між позивачем та його контрагентами.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «ЗАМ «Україна» і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011» і ТОВ «Айс-Вок» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентами. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом в ході проведення перевірки були використані висновки Актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Проте, дані документи за своєю формою не є Актом документальної виїзної або невиїзної перевірки, що відповідає вимогам п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України в якому зазначено, що зустрічні звірки не є перевірками.

Слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Посилання відповідача на наявність порушених кримінальних справи, а також пояснення посадових осіб підприємств щодо непричетності їх до діяльності підприємства та висновку спеціаліста про невідповідність підписів на податкових деклараціях як доказ відсутності у позивача господарських відносин з контрагентами судом до уваги не приймається, оскільки вказані документи в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, в ході судового розгляду відповідачем не надано суду жодного доказів на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки щодо нікчемності правочинів.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним, необґрунтованим та спростований позивачем належними доказами.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», ТОВ «Тутто-Ол Міт», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Айс-Вок» в оплату за поставлені товари є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки відносно порушення порядку формування витрат і податкового кредиту не підтверджені фактично і є необґрунтованими. З огляду на вказане податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000122200 і від 27.05.2013 № 000011200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку, слід зазначити наступне.

У висновку перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14, пп. 164.2.1, пп. 164.2.2, частини е) пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164, частина а) п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 127.1 статті 127, п. 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 4091,18 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку - пп. 164.2.1, пп. 164.2.2, частини е) пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок - частина а) п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку - п. 171.1 статті 171 Податкового кодексу України.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що працівники підприємства ОСОБА_6., ОСОБА_7. і ОСОБА_8 не використовували для власних потреб придбані товари/послуги, а купували воду, каву, чай, печиво для споживання працівниками і відвідувачами підприємства.

На підтвердження даної обставини представником позивача надано суду копії Актів списання матеріальних цінностей - № 169 від 30.08.2011; № 315 від 30.11.2011; № 328 від 30.11.2011; № 320 від 31.12.2011; № 340 від 31.12.2011; № 83 від 29.02.2012; № 103 від 31.03.2012; № 215 від 30.06.2012; № 262 від 31.07.2012; № 291 від 31.08.2012; № 303 від 31.08.2012.

Крім того, в даних по особовому рахунку ОСОБА_8 (НОМЕР_1) (пункт 3.5.2.6 акту перевірки) в таблиці в рядку «авансовий звіт № 10 від 23.02.12» зазначено «Оплата замовлення на банкет, без квитанції про сплату», але така інформація не відповідає дійсності, оскільки факт попередньої оплати послуг «Ресторану Славутич» підтверджується бланком замовлення від 24.12.2011 на 140 осіб, копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому, підприємство не включало витрати на придбання даних товарів до податкових зобов'язань, оскільки вони не відносяться до діяльності підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що працівники підприємства ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8 не отримували додаткового блага як кваліфікував ці кошти відповідач, оскільки відповідно до підпункту 14.1.47. Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу), а отже і податок з доходів з фізичних осіб в перелічених в Акті перевірки випадках TOB «ЗАМ «Україна» не повинно сплачувати.

Листом від 29.07.2005 № 7129/6/17-3116 ДПА України надало роз'яснення в якому зазначило, що згідно із Законом України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (и. 1.2, ст. 1, далі - Закон), дохід платника податку визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність, або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до якого належить і дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону).

Питання оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень Закону, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку, що судом не встановлено.

Крім того, підставою для визначенню позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 165.1.36 п. 165.1 статті 165, п. 167.1 статті 167, п. 177.8 статті 177 Податкового кодексу України в результаті чого додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб 25931,32 грн. Вказані порушення податковий орган пов'язує з відсутністю у позивача доказів перебування контрагентів позивача на спрощеній системі оподаткування.

Спростовуючи нормативно такі висновки суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу - пп. 165.1.36 п. 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому і другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті - п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу - п. 177.8 статті 177 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що господарські операції із фізичними особами - підприємцями здійснювались за наявності належного підтвердження останніми державної реєстрації в якості фізичних осіб - підприємців та при наявності свідоцтва платника єдиного податку.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії документів:

1. По ОСОБА_9 - ідентифікаційний номер НОМЕР_2 свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3; свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_4.

2. По ОСОБА_10 - ідентифікаційний номер НОМЕР_5: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_6; свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_7.

3. По ОСОБА_11 - ідентифікаційний номер НОМЕР_8: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_9; виписки з ЄДР юридичних осіб та ФОП серія АБ в„– 481515 ; свідоцтва платника податку на додану вартість серія НОМЕР_11.

4. По ОСОБА_12 - ідентифікаційний номер НОМЕР_12: виписка з ЄДР юридичних осіб та ФОП серія АА № 509104; свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_13

5. По ОСОБА_13 - ідентифікаційний номер НОМЕР_14: Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_15; Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_16;

6. По ОСОБА_14 - ідентифікаційний номер НОМЕР_17: Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_18; Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_19;

7. По ОСОБА_15 - ідентифікаційний номер НОМЕР_20: Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_21; Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_22;

8. По ОСОБА_16 - ідентифікаційний номер НОМЕР_23 свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_24; виписки з ЄДР юридичних осіб та ФОП серія НОМЕР_25; свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_26.

Таким чином, позивач надав суду докази реєстрації даних осіб як фізичних осіб-підприємців та перебування цих осіб на спрощеній системі оподаткування, тому податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб донараховано позивачу неправомірно. При цьому, представник відповідач в ході судового розгляду не навів контраргументів, які б спростовували доводи позивача.

Відносно нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення касових операцій, слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акта перевірки відповідач у розділі «Висновок» зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 3.5, 7.25 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Відповідно до пункту 3.5 цього Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з пунктом 7.5 Положення під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі.

При цьому, відповідно до пункту 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з пунктом 3.8 Положення виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

У централізованих бухгалтеріях, що обслуговують бюджетні установи, на загальну суму готівки, виданої для виплат, пов'язаних з оплатою праці, складається один видатковий касовий ордер, дата і номер якого проставляються на кожній видатковій відомості.

Одноразові видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, окремим особам проводяться, як правило, за видатковими касовими ордерами.

Як вбачається з наданого представником позивача копії видаткового касового ордеру № 1 від 13.01.2012 року про видачу готівки у сумі 20364,52 грн., до нього було складено відомості про виплату грошей № 52, 53 від 13.01.2012.

Також, представник позивача пояснив, що підприємства виписано видатковий касовий ордер № 8 від 21.01.2012 року про видачу готівки в розмірі 2800,00 грн., до нього було складено відомість про виплату грошей № 65 від 21.02.2012 року; видатковий касовий ордер № 9 від 12.03.2012 року про видачу готівки в розмірі 7412,29 грн., до нього було складено відомість про виплату грошей № 63 від 12.03.2012 року; видатковий касовий ордер № 37 від 11.06.2012 року про видачу готівки в розмірі 8966,96 грн., до нього було складено відомість про виплату грошей № 23 від 11.06.2012 року; видатковий касовий ордер № 38 від 26.06.2012 року про видачу готівки в розмірі 2414,25 гри. з підписом одержувача грошей; видатковий касовий ордер № 44 від 01.10.2012 року про видачу готівки в розмірі 6104,96 гри. з підписом одержувача грошей.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії даних відомостей.

В обґрунтування доводів позивача суд також враховує лист від 22.04.2013 року № 11-117/1363/4874 Національного Банку України в якому зазначено, що Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, визначає порядок ведення касових операцій юридичними особами (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також форми касових документів, що застосовуються ними. Типові форми касових документів наведені у додатках до Положення.

У реквізиті «Видати» видаткового касового ордера (додаток 3 до Положення) зазначається прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка отримує кошти. У разі, якщо видатковий касовий ордер оформляється на загальну суму коштів, що видаються, наприклад - по відомості на виплату грошей працівникам підприємства (додаток 1 до Положення), то у вказаному реквізиті зазначається відповідний підрозділ підприємства, що отримує кошти.

Якщо ж підприємство здійснює виплати з оформленням видаткової відомості, то відповідно до абзацу другого пункту 3.8 Положення на титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

При цьому слід зазначити, що згідно з вимогами останнього абзацу пункту 3.10 Положення у касових ордерах, що оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (у тому числі видача готівки за видатковими відомостями), реквізит «Одержав» або «Прийнято від» (у видатковому касовому ордері), в якому зазначається сума готівки, не заповнюється.

В цьому випадку може не заповнюватись і реквізит «Підпис одержувача», оскільки одержувачі готівки проставляють свої підписи про отримання у видатковій відомості.

За наведених обставин і враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000102213 і від 27.05.2013 № 0000631700 прийнято неправомірно, тому, дані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби від 27.05.2013 № 0000122200, від 27.05.2013 № 0000112200, від 27.05.2013 № 0000102213 і від 27.05.2013 № 0000631700.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.07.2013
Оприлюднено	31.07.2013
Номер документу	32687081
Судочинство	Адміністративне