Постанова

від 03.06.2014 по справі 810/3268/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3268/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Полєтаєва І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ТОВ «ЗАМ «Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000122200, № 000011200, 0000102213, №0000631700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 27.05.2013 № 0000122200, № 000011200, 0000102213, №0000631700.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 08.04.2013 по 19.04.2013 співробітниками Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗАМ «Україна» (код ЄДРПОУ 32739644) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 355 858,56 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 6 902,59 грн., за грудень 2011 року на суму 46 656,00 грн., за лютий 2012 року на суму 59 365,00 грн., за червень 2012 року на суму 121 768,52 грн., за липень 2012 року на суму 18 241,75 грн., за серпень 2012 року на суму 40 328,70 грн., за вересень 2012 року на суму 11 357,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 51 239,00 грн.;

- пп. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України податок на додану вартість на загальну суму 355 858,56 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 6 902,59 грн., за грудень 2011 року на суму 46 656,00 грн., за лютий 2012 року на суму 59 365,00 грн., за червень 2012 року на суму 121 768,52 грн., за липень 2012 року на суму 18 241,75 грн., за серпень 2012 року на суму 40 328,70 грн., за вересень 2012 року на суму 11 357,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 51 239,00 грн.;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14., пп. 164.2.1, пп. 164.2.2, частини е) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, частина а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - донараховано 4 091,18 грн. податку з доходів фізичних осіб;

- пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, п. 177.8 ст. 177 Податкового Кодексу України - додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб 25 931,32 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України нараховано пеню у сумі 20,73 грн. за несвоєчасне перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб за січень 2012 року;

- пункту 3.5 і 7.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 13.05.2013 № 122/22/32739644 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000122200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 303 949,91 грн., з них 869 299,94 грн. за основним платежем і 434 649,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000112200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 533 787,84 грн., з них 355 858,56 грн. за основним платежем і 177 929,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000631700, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі 37 528,13 грн., з них 30 022,50 грн. за основним платежем і 7 505,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 0000102213, згідно з яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 96 125,96 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вимогою визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року, а тому вони підлягають скасуванню.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код ЄДРПОУ 32665976), ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» (ЄДРПОУ 37813989), ТОВ «Тутто-Ол Міт» (ЄДРПОУ 36677241), ТОВ «Ньюмодуль 2011» (ЄДРПОУ 37617602), ТОВ «Айс-Вок» (ЄДРПОУ 35660200).

Між позивачем і ТОВ «Компанія «Мегафіш» укладено договір поставки № ЗАМ - 04.05.11 від 04.05.2011.

В грудні 2011 року між позивачем і ТОВ «Ньюмодуль 2011» укладено договір поставки № 30.12.11 від 30.12.2011.

В березні 2012 року між позивачем і ТОВ «Айс Вок» укладено договір поставки № 05.03.12 від 05.03.2012.

В квітні 2012 року між позивачем і ТОВ «Тутто - Ол Міт» укладено договір поставки № 06.04.12 від 06.04.2012.

В серпні 2012 року між позивачем і ТОВ «Ідеско Груп» укладено договір поставки № 07.08.12 від 07.08.2012.

Предметом вказаних договорів була поставка скляного посуду.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Мегафіш» колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до Акта перевірки ТОВ «Компанія «Мегафіш» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.04.2011 від 08.08.2011 №1040/23-3/32665976 і Акта від 29.08.2011 №1195/23-3/32665976 перевірки ТОВ «Компанія «Мегафіш» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань правомірності формування податкового кредиту з податку на подану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі відношення від 25.07.2011 першого заступника начальника СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП - начальника ГВПМ майора податкової міліції Нечепорука K.M., старшим експертом з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ відділу організації роботи з ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Кононченко С.А. проведено почеркознавче дослідження податкової звітності ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код 32665976), а саме:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Компанія «Мегафіш» за квітень 2011 року;

- Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за квітень 2011 року за який виправляються помилки;

- Декларація з податку на прибуток підприємства ТОВ «Компанія «Мегафіш» за І квартал 2011 року;

- Податкова декларація з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за квітень 2011 року;

- Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за квітень 2011 року;

- Податкова декларація з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за березень 2011 року;

- Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за березень 2011 року;

- Податкова декларація з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за лютий 2011 року;

- Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за лютий 2011 року;

- Податкова декларація з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за січень 2011 року;

- Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Компанія «Мегафіш» за січень 2011 року.

За результатами дослідження складено Висновок спеціаліста № 566 від 26.07.2011, в якому зазначено що, підписи від імені ОСОБА_10, у податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2011 року та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий, березень, квітень 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» виконані не ОСОБА_10, а іншою особою. Тобто, податкова декларація з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий, березень, квітень 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» - недійсні.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкового розрахунку комунального податку за 2009 рік, Товариство не відображає кількісний склад працівників.

Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Компанія «Мегафіш» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Досліджуючи господарську діяльністю позивача з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» колегією суддів встановлено, що відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» код за ЄДРПОУ 37813989 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 року № 1002/22-5/37813989 від 15.03.2013, складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, встановлено відсутність поставок товарів і укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» і його контрагентами.

Згідно значеного Акта загальна чисельність працюючих на ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» відповідно до звітності поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС становить 0 осіб. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Тутто-Ол Міт» відповідач вказав, що відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тутто-Ол МІТ» підтвердження господарських відносин платниками податків за період лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року № 1009/22-3/36677241 від 15.03.2012, складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «ТУТТО-ОЛ MIT» за лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року.

Згідно вищезазначеного акта встановлено наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутній кваліфікований персонал;

- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій);

- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

У зв'язку з цим, податковий орган зазначив, що виходячи з наведеного, ТОВ «Тутто-Ол Міт» проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відносно господарської діяльності позивача з ТОВ «Ньюмодуль 2011» колегією суддів встановлено, що під час перевірки використано Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної, звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» (код за ЄДРПОУ 37617602) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року від 18.06.2012 № 598/22-40/37617602.

Відповідно до даного Акта встановлено, що згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі (службова записка від 23.05.2012 № 89/ДПІ/07-10/3), співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі проведено обстеження місцезнаходження за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б, про що складено акт незнаходження. Директором та засновником є ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був опитаний 01.02.2012 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що зареєстрував його за грошову винагороду. Складено висновок про фіктивність № 660/ДПІ/2610/3 від 06.02.2012.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «НЬЮМОДУЛЬ 2011» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НЬЮМОДУЛЬ 2011», з постачальниками та покупцями.

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «Айс-Вок», то відповідно до Акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АЙС-ВОК» - (код СДРПОУ 35660200) за період діяльності 24.11.2011-27.06.2012, складеного працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_12, якого допитано в якості свідка в рамках кримінальної справи № 79-00236 порушеній за ознаками злочинів передбачених ст. 205 та ст. 212 Кримінального Кодексу України, останній пояснив що на зйомках фільму в якості актора масових сцен він познайомився з гр. ОСОБА_13, який запропонував йому заробити грошей нащо гр. ОСОБА_12 погодився так як не мав роботи. В наступний раз коли гр. ОСОБА_12 зустрівся з гр. ОСОБА_13 вони пішли до нотаріуса де знаходились ще декілька осіб не знайомий йому чоловік та жінка - ОСОБА_14, яка представилась нотаріусом та яка передала гр. ОСОБА_12 документи, які треба підписати і в яких зазначалось що його беруть на роботу директором ТОВ «АЙС-ВОК» на що гр. ОСОБА_12 погодився. Потім гр. ОСОБА_12 дали договір купівлі-продажу де зазначалось що гр. ОСОБА_15 продає йому вище зазначене підприємство і гр. ОСОБА_12 підписав цей договір. Після цього гр. ОСОБА_14 дала гр. ОСОБА_12 довіреність де було вказано, що вона буде представляти від його імені інтереси підприємства. Після підписання документів гр. ОСОБА_13 заплатив гр. ОСОБА_12 300 гривень. При наступній зустрічі приблизно через місяць на питання гр. ОСОБА_12 до гр. ОСОБА_13 стосовно ТОВ «АЙС-ВОК» він відповів що підприємство закрилось, а гр. ОСОБА_12 звільнили.

Про те що гр. ОСОБА_12 є засновником він дізнався від працівників податкової міліції, яким він пояснив що ніяких протоколів засновників він не підписував, рахунків в банківських установах не відкривав, фінансово господарських документів не підписував. По довіреності вище зазначені дії виконувала гр. ОСОБА_14

Оскільки, на ТОВ «АЙС-ВОК» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

При цьому, колегія суддів звертає увагу що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2013 року, який набрав законної сили 18.03.2013 ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у виді 50 н.м.д.г. (850 гривень).

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року, який набрав законної сили 16.08.2013 ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 н.м.д.г., що становить 8 500 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Перевіркою правильності нарахування та відшкодування витрат на отримання інших компенсаційних виплат у зв'язку з службовою необхідністю встановлено, що на ТОВ «ЗАМ «Україна» відшкодовувалось підзвітними особами (найманим працівникам-платникам податку з доходів фізичних осіб) вартість коштів сплачених за продукти харчування, банкети. Оскільки, не надано підтверджуючих документів щодо зв'язку таких витрат з основною діяльністю підприємства - запрошень приймаючої сторони, укладання договору (контракту) та інших документів, що збігається з основною діяльністю підприємства платника податку, витрати розглядаються як невиробничі, а відшкодовані суми розглядаються як додаткове благо.

Витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває в штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях, оплати квітів, відносяться до представницьких витрат.

Визначення представницьких витрат надано наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання» від 14.09.2010 № 1026, відповідно до якого, представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

Згідно абз. «а» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 164.2.11 п. 162.2 ст. 162 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Згідно абз. «б» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Виходячи з зазначених положень ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вартість витрат на продукти харчування в склад яких входили алкогольні напої, що сплачувались за рахунок цього підприємства розглядаються як додаткове благо, одержане працівником від свого працедавця.

Так, протягом періоду, який підлягав перевірці підприємством відшкодовано за своїх працівників суми витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Сума отриманих послуг працівниками, які не відносяться до представницьких витрат підприємства проводились по авансовим звітам.

Крім цього, за результатами перевірки правильності нарахування та відшкодування витрат на отримання інших компенсаційних виплат у зв'язку з службовою необхідністю встановлено, що ТОВ «ЗАМ «Україна» відшкодувало підзвітній особі (найманому працівнику-платнику податку з доходів фізичних осіб) ОСОБА_16 витрати на оплату ресторану.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 25.06.2001 № 041-407-544/13-3885 та відповідно до п. 1.11 р. 1 абз. «б» п. 1.4 р. ІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордоном» від 13.03.1998 № 59, витрати на відрядження відшкодовуються тільки при наявності документів в оригіналі, які підтверджують вартість цих витрат; за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, та включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером.

У відповідності до пп. 164.2.1, 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно п. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вартість відшкодованих витрат на оплату ресторану, що відшкодоване за рахунок ТОВ «ЗАМ «Україна» розглядається як додаткове благо.

ТОВ «ЗАМ «Україна», маючи статус податкового агента не здійснило нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум додаткового блага на користь платника податку ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 при їх компенсації та за їх рахунок за період лютий, травень 2011 року, чим порушило вимоги пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1, пп. 164.2.2, п. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України. В результаті проведення перевірки встановлено, що за рахунок підприємства ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 отримали матеріальне благо, вартість якого повинна включатися до складу загального місячного оподатковуваного доходу за лютий та травень 2011 року.

При перевірці правильності утримання податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, в яких закуповував товар позивач встановлено, що податок з доходів СПД-фізичних осіб, які надавали послуги з продажу товарів, робіт, послуг і пред'явили свідоцтво платника єдиного податку або платіжне повідомлення про сплату авансових платежів не утримувався.

Однак, всупереч вимогам пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 177.8 ст. 177 ПК України, під час проведення перевірки не було пред'явлено платіжне повідомлення (патент), копію свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та/або свідоцтва про сплату єдиного податку на СПД-ФО ОСОБА_19 за транспортні послуги в липні 2011 року на суму 7 000,00 грн., в серпні 2011 року на суму 31 000,00 грн., в вересні 2011 року на суму 15 000,00 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_20 за надані послуги в липні 2012 року на суму 6 000,00 грн., в вересні 2012 року на суму 3 600,00 грн., в серпні 2012 року на суму 9 600,00 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_21 за автотранспортні послуги в липні 2011 року на суму 15 500,00 грн., в серпні 2011 року на суму 18 400,00 грн., в вересні 2011 року на суму 6 400,00 грн., на СПД-ФО ОСОБА_22 за канцелярські товари в серпні 2011 року на суму 7 150,00 грн., в червні 2012 року на суму 1 760,00 грн., в грудні 2012 року на суму 2 880,00 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_23 за інформаційно-консультаційні послуги в липні 2011 року на суму 3 121,80 грн., в листопаді 2012 року на суму 8 783,28 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_24 за транспортні послуги в липні 2012 року на суму 3 800,00 грн., в жовтні 2012 року на суму 2 600,00 грн., в серпні 2012 року на суму 3 700,00 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_25 за транспортні послуги в липні 2012 року на суму 19 500,00 грн., в серпні 2012 року на суму 5 000,00 грн.; на СПД-ФО ОСОБА_26 за телевізор в грудні 2012 року на суму 5 740,00 грн.

Отже, позивачем не був утриманий податок з доходів фізичних осіб за липень, серпень, вересень 2011 року та за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, а відтак, колегія суддів дійшла висновку, що податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб донараховано позивачу правомірно.

Стосовно нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення касових операцій, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з пунктом 7.5 Положення, під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі.

При цьому, відповідно до пункту 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно з пунктом 3.8 Положення, виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Так, 13.01.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 1, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 20 364,52 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 13.01.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 13.01.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 20 364,52 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 13.01.2012 становило 20 364,52 грн.

21.02.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 8, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 2 800,00 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 21.02.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 21.02.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 2 800,00 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 21.02.2012 становило 2 800,00 грн.

12.03.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 9, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 7 412,29 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 12.03.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 12.03.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 7 412,39 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 12.03.2012 становило 7 412,29 грн.

11.06.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 37, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 8 966,96 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 11.06.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 11.06.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 8 966,96 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 11.06.2012 становило 8 966,96 грн.

26.06.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 38, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 2 414,25 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 26.06.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 26.06.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 2 414,25 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 26.06.2012 становило 2 414,25 грн.

01.10.2012 з каси ТОВ «ЗАМ «Україна» видано готівкові кошти згідно видаткового касового ордеру № 44, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, а саме: відсутній підпис про одержання готівки на суму 6 104,96 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 01.10.2012.

Залишок готівки на кінець робочого дня 01.10.2012 в касі підприємства становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписом одержувача становила 6 104,96 грн., тобто перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на кінець дня 01.10.2012 становило 6 104,96 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем положень пунктів 3.5, 7.25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 48 062,98 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 № 0000122200, № 000011200, 0000102213, №0000631700.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 10.06.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.