Постанова

від 25.07.2013 по справі 13/543

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.07.2013 р. справа №13/543

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача:Керімов Р.К. огли, представник за дов. від 02.04.2013р. №52 від відповідача:Лагно В.Т., керівник розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 року у справі№ 13/543 (суддя Яресько Б.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м.Луганськ до відповідача Приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» м.Рубіжне, Луганської області простягнення суми попередньої оплати у розмірі 35164,70грн.

ВСТАНОВИВ:

05.12.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м.Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» м.Рубіжне, Луганської області про зобов»язання поставити оплачений товар на суму 35164,70грн. за цінами 2004р. та стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3 516,47грн. (а.с.2-4).

11.01.2007р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 35164,70грн. та штраф за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн. (а.с.42).

02.02.2007р. позивач надав заяву про часткову відмову від заявлених позовних вимог, в якій просив суд, у зв»язку з відмовою від позову в частині стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн., закрити провадження у справі у наведеній частині та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 35164,70грн. (а.с.55).

21.03.2013р. позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою №50 від 20.03.2013р., в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 68360,18грн., суму штрафу у розмірі 6836грн. та суму збитків у розмірі 5000грн. (а.с.119).

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.2013р. по справі №13/543 в задоволенні позову відмовлено частково. Відмовлено в позові в частині зобов»язання здійснити поставку товару на суму 33555грн. по цінам 2004 року, залишено без розгляду вимоги щодо зобов»язання здійснити поставку товару на суму 1609,70грн. та стягнення штрафу у розмірі 6836грн. (а.с. 127-129).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів та документально не підтвердив розрахунку ціни позову в частині зобов»язання поставити товар на суму 1609,70грн. за цінами 2004р. та стягнення штрафу у розмірі 6836грн., що є підставою залишення вимог без розгляду у наведеній частині. Щодо вимог позивача відносно зобов»язання поставити товар на суму 33550грн. у задоволені позову відмовлено у зв»язку з необґрунтованістю.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м. Луганськ звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення є незаконним та винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з»ясуванням всіх обставин справи.

У скарзі апелянт зазначив, що господарський суд не перевірив достовірність наданих документів та не дав їм належної правової оцінки.

Зокрема, апелянт зазначає, що у матеріалах справи наявний звіт аудиторської фірми, в якому значиться розширений розрахунок ціни позову стосовно наявної заборгованості у сумі 35164,70грн. з урахуванням індексу інфляції разом у сумі 68360,18грн. та штрафу 10% від суми заборгованості у розмірі 6836,18грн.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013р. по справі №13/543 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення оплаченого товару з урахуванням індексу інфляції у розмірі 68306,18грн. та штрафу у розмірі 6836,18грн. (а.с.141-144).

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення оплаченого товару з урахуванням індексу інфляції у розмірі 68306,18грн. та штрафу у розмірі 6836,18грн. задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м.Луганськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 30230677), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.8).

Відповідач - Приватне підприємство «Ювелірна фірма «Лагно» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20155911), що підтверджено довідкою Головного управління статистики у Луганській області, свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом (а.с.23, 25-29, 30-32).

30.06.2004р. між Приватним підприємством «Ювелірна фірма «Лагно» (за договором -постачальник, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» (за договором -покупець, далі - позивач) був укладений договір б/н, за умовами якого, продавець зобов»язався продати, а покупець прийняти та оплатити лом і відходи кольорових металів в період дії договору. Поставка здійснюється партіями (п.1.1 договору).

Перелік ломів та відходів, а також їх ціна узгоджується сторонами на день відвантаження партії (в тому числі і в телефонному режимі) і зазначається у відвантажувальних документах (п.1.2 договору).

Загальна кількість лому та відходів, які продаються: по мірі їх накопичення (п.1.3).

Строк поставки: протягом строку дії договору (п.1.4).

Сума договору: 500000грн. з урахуванням ПДВ (п.1.5)

Умови поставки: автомобільним транспортом продавця (п.1.6).

Розмір і строки відвантажень кожної партії узгоджується окремо у телефонному режимі (п.1.6).

Другим розділом договору сторони зазначили порядок виконання та умови розрахунків.

Так, оплата здійснюється у гривнях перерахуванням на розрахунковий рахунок відокремленого структурного підрозділу приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» - «Завод «Лагно ВДМ», який зазначається у рахунку на оплату, по факту надходження ломів та відходів протягом трьох банківських днів з моменту приймання (п.2.2)

У випадку попередньої оплати за лом та відходи, яка узгоджується сторонами додатково (в т.ч. у телефонному режимі, по факсу або електронній пошті) на кожний випадок передплати, продавець зобов»язаний відвантажити покупцю оплачену кількість ломів та відходів протягом десяти календарних днів з моменту отримання передплати, якщо інше не буде узгоджено сторонами (п.2.3).

Третім розділом договору сторони визначили відповідальність сторін.

У випадку порушення строків оплати за поставлений лом та відходи, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ в період за який нараховується пеня (п.3.2).

За не поставку або недопоставку ломів та відходів, оплачених покупцем на умовах передплати відповідно з п.2.3 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставки за кожний день прострочки, при цьому загальна сума штрафу не повинна перевищувати 10% від суми не поставки або недопоставки (п.3.3).

З тексту договору від 30.06.2004р. вбачається, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня без зазначення року (п.6.1)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у підтвердження виконання умов даного договору, посилається на платіжні доручення №180 від 21.07.20004р. на суму 50000грн. та №241 від 08.10.2004р. на суму 17000грн., з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» перерахувало відповідачу попередню оплату у розмірі 67000грн. (а.с. 10, 11).

Відповідач відповідно до умов п.2.3 договору повинен був відвантажити покупцю оплачену кількість ломів та відходів протягом десяти календарних днів з моменту отримання передплати, але цього не зробив.

Як зазначає позивач, станом на 23.11.2006р. відповідачем було відвантажено позивачу товар у кількості 5,88 тон на загальну суму 31835,3 грн., що підтверджується накладними №1 від 26.07.2004р., №2 від 25.08.2004р., № 3 від 23.09.2004р. (а.с.12-14).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №38/10 від 23.10.2006р. про до поставку товару на суму 35164,70грн. за цінами 2004р. та штрафу у розмірі 3516,47грн. (а.с.15).

Відповідач у відповіді на претензію №365 від 03.11.2006р. вимоги позивача не визнав, грошові суми не повернув.

В процесі розгляду справи, позивач відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн. та просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 35164,70грн. (а.с.55).

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх договірних обов»язків за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 68360,18грн., штраф у розмірі 6836грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача, з урахуванням заяви №50 від 20.03.2013р. про стягнення суми заборгованості у розмірі 68360,18грн. та штрафу у розмірі 6836грн.

Крім того, позивач просив з урахування заяви №50 від 20.03.2013р., стягнути з відповідача збитки у розмірі 5000грн. (а.с.119)

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення грошових коштів у вигляді попередньої оплати за договором від 30.06.2004р.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вже було встановлено, 30.06.2004 року між Приватним підприємством «Ювелірна фірма «Лагно» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-У1 від 07.07.2010р.) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

21.03.2013р. позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою №50 від 20.03.2013р., в якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 68360,18грн., суму штрафу у розмірі 6836грн. та суму збитків у розмірі 5000грн. (а.с.119).

Але дана заява не може бути прийнята судом, оскільки подана після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи остаточні позовні вимоги, які полягають у відмові від позову в частині стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн. та стягненні з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 35164,70грн, колегія суддів дійшла наступного висновку .

Другим розділом договору сторони зазначили порядок виконання та умови розрахунків у два способи: оплата здійснюється у гривнях перерахуванням на розрахунковий рахунок відокремленого структурного підрозділу приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» - «Завод «Лагно ВДМ», який зазначається у рахунку на оплату, по факту надходження ломів та відходів протягом трьох банківських днів з моменту приймання (п.2.2). У випадку попередньої оплати за лом та відходи, яка узгоджується сторонами додатково (в т.ч. у телефонному режимі, по факсу або електронній пошті) на кожний випадок передплати, продавець зобов»язаний відвантажити покупцю оплачену кількість ломів та відходів протягом десяти календарних днів з моменту отримання передплати, якщо інше не буде узгоджено сторонами (п.2.3).

Позивач наполягає на тому, що платіжними дорученнями №180 від 21.07.2004р. на суму 50000грн. та №241 від 08.10.2004р. на суму 17000грн. він перерахував 67000грн. відповідачу в якості передоплати, але документів у підтвердження виконання умов договору щодо узгодження даного виду розрахунку не надав.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що сума у розмірі 17000грн. є передплатою на майбутні відвантаження, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які узгодження, встановлені пунктом 2.3 договору.

Банківські виписки, що містяться в матеріалах справи в якості доказів перерахування даних сум не завірені в установленому порядку, а тому як докази у розумінні ст. 36 ГПК України не можуть бути прийняті до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відвантажив лом кольорових металів за накладними №1 від 26.07.2004р. у кількості 2,35т. на суму 12478,50грн., №2 від 05.08.2004р. в кількості 2,28т. на суму 12106,810грн., №3 від 23.09.2004р. в кількості 1,25т. на суму 7250грн. та №5 від 06.10.2004р. в кількості 13,422т. на суму 33555грн.

Накладна №5 від 06.10.2004р., з якої вбачається кількість металобрухту у розмірі 13,4222т. на суму 33555грн., не може бути визнана належним доказом у даному випадку, оскільки по-перше: не містить посилання на договір від 30.06.2004р.; по-друге - у графі «прийняв» відсутній підпис та не зазначено прізвище (а.с. 34)

З заяви відповідача №411 від 14.12.2006р. вбачається, що накладна №5 від 06.10.2004р. на кількість 13,422т. на суму 33555грн. ТОВ «Сервіс-М» не підписана та відповідачу не передана.

Колегія суддів зазначає, що з наявної в матеріалах справи розписки вбачається, що Кошевой О.О. здійснив прийом лому кольорових та чорних металів у кількості 13422кг (а.с.34). Проте, довіреності на отримання товару за вказаною накладною №5 від 06.10.2004р. в матеріалах справи не має.

Крім того, з постанови про припинення кримінальної справи від 24.11.2011р. вбачається, що приймання лому за накладною № 5 від 06.10.2004р. на суму 33555,00 грн. відбулося на виробничому майданчику ТОВ «Сервіс-М» у м.Сєверодонецьку, по вул.Заводська,2а, де лом було передано співробітнику підприємства Кошевому А.А. під зберігальну розписку. При цьому був присутній зам. директора ТОВ «Сервіс-М» Дубілев І.А., який дав вказівку Кошевому А.А. прийняти метал на зберігання, але даний метал на ТОВ «Сервіс-М» оприходован не був. Там же зазначено, що після поставки лому на ТОВ «Сервіс-М» за накладною № 5 від 06.10.2004р від ПП «Ювелірна фірма «Лагно» поступив кінцевий розрахунок згідно платіжного доручення № 241 від 08.10.2004р. (а.с.107).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення суми попередньої оплати у розмірі 35164,70грн. з посиланням на договір від 30.06.2004р., а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово змінював предмет позову: спочатку позовні вимоги стосувалися зобов»язання відповідача постачати товар на суму 35164,70грн. та стягнення штрафу у розмірі 3516,47грн. (а.с.4), потім - це стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 3516,47грн. та стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн. (а.с.42); в подальшому - стягнення боргу у сумі 68360,18грн., штрафу у розмірі 6836грн. та збитків у розмірі 5000грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині зобов»язання відповідача, ПП «Ювелірна фірма «Лагно» здійснити поставку ТОВ «Сервіс-М» товару на суму 33555грн. по цінам 2004р., суд вийшов за межі позовних вимог, не враховувавши наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наведене матеріалами справи не підтверджується.

Суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Залишаючи без розгляду вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача здійснити поставку товару на суму 1609,70грн. по цінам 2004р. та в частині стягнення штрафу у сумі 6836,00 грн., місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального Закону з огляду на таке.

02.02.2007р. позивач надав заяву про часткову відмову від заявлених позовних вимог, в якій просив суд, у зв»язку з відмовою від позову в частині стягнення штрафу за неналежне виконання зобов»язання у розмірі 3516,47грн., закрити провадження у справі у наведеній частині та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 35164,70грн. (а.с.55).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду вимог позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 6836грн. (ця сума зазначена з урахуванням індексу інфляції) при наявності заяви позивача про відмову від нього, є неправомірним.

Місцевий господарський суд, прорахувавши поставку та оплату брухту кольорових металів, дійшов висновку про те, що відповідачем не була здійснена поставка металу на суму 1609,70грн., але вимоги щодо зобов»язання здійснити поставку на вказану суму взагалі не заявлялися, а відтак господарський суд не мав права розглядати вимоги, які не були заявлені.

Доводи скаржника щодо звіту аудиторської фірми, де зазначений розширений розрахунок заборгованості, колегія суддів вважає помилковими, оскільки уточнена позовна заява про збільшення позовних вимог №50 від 20.003.2013р. була надана останнім вже після початку розгляду справи по суті.

В абзаці 2 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз»яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов»язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Протокол судового засідання від 14.03.2013р. у даній справі взагалі не містить такої інформації (а.с.115)

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам п. 3 ст. 84 ГПК України, оскільки у мотивувальній частині рішення суд не навів законодавства, яким він керувався, приймаючи рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що висновки місцевого господарського суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та припиненні провадження у справі в частині стягнення штрафу у зв»язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Господарські витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, п.4 ст.80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 року у справі №13/543 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2013 року у справі №13/543 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-М» м.Луганськ до Приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» м.Рубіжне, Луганської області про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 35164,70грн.- відмовити.

Припинити провадження по справі №13/543 у зв'язку з відмовою від позову в частині стягнення штрафу за неналежне виконання договірних зобов»язань у розмірі 3516,47грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Луганської обл.