Ухвала

від 29.07.2013 по справі 905/1784/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 липня 2013 року Справа № 905/1784/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р., суддівВоліка І.М., Акулової Н.В. перевіривши касаційну скаргуДонецької міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі№ 905/1784/13-г господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" доДонецької міської ради проукладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки В С Т А Н О В И В:

Донецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 та на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013 у справі № 905/1784/13-г.

Втім, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як роз'яснено в п.6 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 3 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.111 5 та ч.ч.1,2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

При цьому, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Разом з тим, доводи касаційної скарги Донецької міської ради фактично зводяться до намагань повторного перегляду справи в повному обсязі та вирішення питань про додаткову перевірку доказів, перевагу одних доказів над іншими та їх достовірність.

Доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційних скарг по цій справі і стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.111 3 ГПК є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Разом з тим, до касаційної скарги відповідача додана квитанеція № 248 від 13.06.2013 про сплату судового збору в розмірі 802,80 грн, що не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі, так як сплачена сума не відповідає вищезазначеним вимогам.

Таким чином, скаржником судовий збір не сплачено у встановленому розмірі і тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин касаційна скарга Донецької міської ради не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 86, п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я Н.В. Акулова