Постанова

від 30.07.2013 по справі 38/5005/5057/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 року Справа № 38/5005/5057/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Білецької Л.М., Лисенко О.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

представники сторін:

від скаржника: Ткаченко В.С., представник, довіреність № 450/12 від 11.10.2012;

від ліквідатора: Красько І.З., представник, довіреність № 569 від 29.05.2012;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року

у справі № 38/5005/5057/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ

до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік до 26.06.2013 року. Ліквідатором Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись з вказаною постановою, кредитор - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012, припинити провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- боржника визнано банкрутом безпідставно, за відсутності ознак його неоплатності;

- виконавче провадження на час звернення ініціюючого кредитора з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не було закінчено, остаточно питання про відсутність майнових активів не було вирішено;

- майнових активів боржника було достатньо для задоволення вимог ініціюючого кредитора.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.07.2013 року.

Представник скаржника в судовому засіданні надав пояснення по апеляційній скарзі та підтримав доводи апеляційної скарги.

Арбітражний керуючий Колошин В.П. у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили постанову господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/5057/2012 від 26.06.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ініціюючий кредитор у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову господарського суду від 26.06.2012 року без змін.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка інших учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи по суті у відсутності вказаних учасників.

Заслухавши пояснення арбітражного керуючого, представників скаржника та ініціюючого кредитора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ за процедурою, передбаченою статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1, а. с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року Фізичну особу - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік до 26.06.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії (т. 1, а. с. 61-63).

10.07.2012 року в газеті "Голос України" № 123 (5373) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області на суму 2 313 948,06 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до 3 черги задоволення (грошові вимоги, а. с. 102-105).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції в задоволенні клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у даній справі повернуто без розгляду (т. 3, а. с. 82-83).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року скасовано. Справу № 38/5005/5057/2012 направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження (т. 3, а. с. 154-156).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної судом першої інстанції постанови від 26.06.2012 року про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки, провадження у даній справі було порушено 12.06.2012 року, то при розгляді справи судом застосовуються норми Закону в редакції, що діяла до 18.01.2013 року.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 41 Закону відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ цього Закону.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Системний аналіз норм Закону свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 47 Закону.

Відповідно до вимог статті 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд громадянином - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця. Перевірка та оцінка на предмет підтвердження відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина - підприємця на підставі статей 47, 48 Закону та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами частини 4 статті 11 Закону, здійснюється у судовому засіданні, при вирішенні питання щодо визнання громадянина - підприємця банкрутом.

Статтею 1 Закону визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому, незважаючи на те, що дана справа порушена за спеціальною процедурою банкрутства, для порушення справи про банкрутства судом повинні бути встановлені ознаки безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" за процедурою, передбаченою статтями 47-49 Закону.

В своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор посилався на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" у загальній сумі 508 531,25 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу № 1101/1 від 11.01.2012 року.

На підтвердження безспірності вимог до боржника ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство було додано копії: договору купівлі-продажу № 1101/1 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 8), акту прийому-передачі товару від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 9), специфікації № 1 від 11.01.2012 року до договору № 1101/1 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 10), рахунку № 11012012-1 від 11.01.2012 року (т. 1, а с 11), накладної № 15 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 12), простого векселя серії АА 2389752 від 12.01.2012 року (т. 1, а. с. 14), акту пред'явлення векселю до платежу від 20.02.2012 року (т. 1, а. с. 13), протесту про неоплату векселя № 1367 від 21.02.2012 року (т. 1, а. с. 14), виконавчого напису нотаріуса № 1425 від 22.02.2012 року (т. 1, а. с. 14), постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2012 року (т. 1, а. с. 17), витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади від 21.05.2012 року (т. 1, а. с. 19-20), витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.05.2012 року (т.1, а. с. 22), акту звірки взаєморозрахунків від 01.06.2012 року (т. 1, а. с. 25).

Також в своїй заяві ініціюючий кредитор посилався на те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження було виявлено лише обтяжене майно боржника та погасити наявну заборгованість за рахунок цього майна неможливо, іншого майна не виявлено (т. 1, а. с. 44).

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема в постанові Верховного Суду України від 22.09.2009 року у справі № 50/74.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи про банкрутство, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство надано в якості доказу наявності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника - копію простого векселя, виданого 12.01.2012 року серія АА 2389752.

Ініціюючим кредитором не було надано до суду для залучення до справи оригінал простого векселя, на який він посилався як на підставу своїх кредиторських вимог ні на час порушення провадження у справі, ні на час винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

З правовою позицією про необхідність витребування у кредитора оригіналу векселя на підтвердження грошових зобов'язань боржника перед кредитором погодився Верховний Суд України у Постанові від 08.06.2004 року у справі № 32/173б.

Матеріали справи свідчать, що оригінал векселя серія АА 2389752 було надано суду лише 17.07.2012 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови (т. 1, а. с. 74).

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.

Таким чином, суд першої інстанції, при вирішенні питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство повинен був дослідити оригінал простого векселя, яким підтверджується безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором на предмет відповідності його реквізитів вимогам законодавства, що регулює обіг векселів в Україні, долучити його до матеріалів справи та дійти обґрунтованих висновків про належність його, як доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою для здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою це документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що вексель від імені фізичних осіб - підприємців підписується власноручно вказаною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

Отже, дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - підприємців є обов'язковими реквізитами підпису фізичної особи - підприємця, і без їх зазначення таку особу не можна вважати векселедавцем (трасантом).

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року у справі № 42/84б.

Із змісту простого векселя серії АА 2389752, виданого 12.01.2012 року вбачається, що при його підписанні векселедавцем не зазначено дані паспорта підприємця та індивідуального ідентифікаційного номера з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців.

Суд першої інстанції не дослідив оригінал простого векселя, на предмет відповідності його вимогам статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та не звернув уваги на те, що відповідно до зазначених норм права спірний документ не може вважатися "векселем", як такий, що складений з дефектом форми, оскільки не містить дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Єдиного державного реєстру, що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до закону.

Відтак, простий вексель серії АА 2389752, складений боржником, не є борговим цінним папером, такий документ вважається борговою розпискою, яка, за своєю правовою природою, не може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Пунктом 8 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство було додано копію виконавчого напису нотаріуса № 1425 від 22.02.2012 року, оригінал якого було надано суду лише 17.07.2012 року, тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Із матеріалів справи також вбачається, що до заяви ініціюючого кредитора у підтвердження факту неможливості задоволення його вимог була додана лише копія постанови державної виконавчої служби про відкриття щодо боржника виконавчого провадження.

Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 10.07.2012 року та надана суду лише 17.07.2012 року (т. 1, а. с. 72). Підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження стало надходження 10.07.2012 року до відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського РУЮ постанови господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року про визнання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 - банкрутом.

Таким чином, зміст вказаної постанови не свідчить про те, що виконавчий документ не може бути виконаний через відсутність майнових активів боржника.

Крім того, ініціюючим кредитором не доведено, що його вимоги до боржника можуть бути задоволені лише шляхом застосування процедури банкрутства та те, що кредитор вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх вимог поза межами процедури банкрутства.

Господарський суд першої інстанції, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначених обставин не перевірив та не дав їм належної правової оцінки.

Наведене свідчить про те, що справа про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області була порушена судом помилково, без достатніх правових підстав.

Відповідно до пункту 36 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів) за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона на порушення справ про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року має бути скасована, провадження у справі слід припинити.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд", м. Дніпропетровськ.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012 скасувати.

Провадження у справі № 38/5005/5057/2012 припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 82, код за ЄДРПОУ 37276519) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 35, код за ЄДРПОУ 19358201) судовий збір у сумі 573,50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 35, код за ЄДРПОУ 19358201) суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 573,50 грн., який сплачено до державного бюджету згідно платіжного доручення № 142261 від 28.02.2013 року.

Копію постанови направити державному реєстратору Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 5) для здійснення реєстраційних дій щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.07.2013 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя О.М. Лисенко

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

31.07.2013