Постанова

від 03.10.2013 по справі 38/5005/5057/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 38/5005/5057/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Міщенка П.К., суддів:Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року у справі№38/5005/5057/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання банкрутом За участю представників: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Привалова О.Ю.

В С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про банкрутство Фізичною особи - підприємця ОСОБА_4 порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 на підставі ст.47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік до 26.06.2013 року. Ліквідатором Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись з вказаною постановою, кредитор - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просило скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012, припинити провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року (Головуючого судді - Вечірко І.О., суддів - Білецької Л.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року у справі № 38/5005/5057/2012 скасовано.

Провадження у справі № 38/5005/5057/2012 припинено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у сумі 573,50 грн.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" звернулось до Вищого господарського суду України зі скаргою, я якій просило наведену постанову скасувати та припинити апеляційне провадження за апеляційною ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 року у справі №38/5005/5057/2012, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор посилався на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" на суму 508 531,25 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу № 1101/1 від 11.01.2012 року.

На підтвердження безспірності вимог до боржника ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство було додано копії: договору купівлі-продажу № 1101/1 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 8), акту прийому-передачі товару від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 9), специфікації № 1 від 11.01.2012 року до договору № 1101/1 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 10), рахунку № 11012012-1 від 11.01.2012 року (т. 1, а с 11), накладної № 15 від 11.01.2012 року (т. 1, а. с. 12), простого векселя серії АА 2389752 від 12.01.2012 року (т. 1, а. с. 14), акту пред'явлення векселю до платежу від 20.02.2012 року (т. 1, а. с. 13), протесту про неоплату векселя № 1367 від 21.02.2012 року (т. 1, а. с. 14), виконавчого напису нотаріуса № 1425 від 22.02.2012 року (т. 1, а. с. 14), постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2012 року (т. 1, а. с. 17), витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади від 21.05.2012 року (т. 1, а. с. 19-20), витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.05.2012 року (т.1, а. с. 22), акту звірки взаєморозрахунків від 01.06.2012 року (т. 1, а. с. 25).

Державним виконавцем, в межах виконавчого провадження було виявлено лише обтяжене майно боржника, за рахунок якого неможливо задовольнити вимоги ініціюючого кредитора (т. 1, а. с. 44).

Визнаючи боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, строком на один рік, суд першої інстанції послався на те, що боржником тривалий час не погашається зобов'язання перед кредитором та не подано плану погашення боргів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, не було надано до суду для залучення до справи оригінал простого векселя, на який він посилався як на підставу своїх кредиторських вимог ні на час порушення провадження у справі, ні на час винесення постанови про визнання боржника банкрутом. Оригінал векселя серія АА 2389752 було надано суду лише 17.07.2012 року, тобто після винесення постанови про визнання боржника банкрутом (т. 1, а. с. 74).

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції не дослідив оригінал простого векселя, на предмет відповідності його вимогам статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та не звернув уваги на те, що відповідно до зазначених норм права спірний документ не може вважатися "векселем", як такий, що складений з дефектом форми, оскільки не містить дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Єдиного державного реєстру, що є одним з обов'язкових реквізитів векселя як цінного паперу відповідно до закону, отже, дійшов до висновків про те, що простий вексель серії АА 2389752, складений боржником, не є борговим цінним папером, такий документ вважається борговою розпискою, яка, за своєю правовою природою, не може підтверджувати безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками суду другої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону про банкрутство.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.

Відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд громадянином - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця. Перевірка та оцінка на предмет підтвердження відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина - підприємця на підставі статей 47, 48 Закону та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами частини 4 статті 11 Закону, здійснюється у судовому засіданні, при вирішенні питання щодо визнання громадянина - підприємця банкрутом.

При цьому, незважаючи на те, що дана справа порушена за спеціальною процедурою банкрутства, для порушення справи про банкрутства судом повинні бути встановлені ознаки безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство надано в якості доказу наявності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника - копію простого векселя, виданого 12.01.2012 року серія АА 2389752.

Проте, оригінал вказаного векселя було надано суду лише 17.07.2012 року, тобто після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, що є порушенням вимог ст. ст. 6, 7 Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою це документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що вексель від імені фізичних осіб - підприємців підписується власноручно вказаною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням дати та номера запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і паспортних даних векселедавця або трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності). У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на довіреність фізичної особи, відповідно до якої уповноважена особа має право підписувати вексель.

Отже, дані паспорта та індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - підприємців є обов'язковими реквізитами підпису фізичної особи - підприємця, і без їх зазначення таку особу не можна вважати векселедавцем (трасантом).

Пунктами 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" передбачено, що розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель). Виходячи зі змісту частини 2 статті 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 статті 2, абзацах 2-4 статті 76 Уніфікованого закону.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що при вирішенні питання про можливість здійснення подальшого провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції повинен був дослідити оригінал простого векселя, яким підтверджується безспірна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором на предмет відповідності його реквізитів вимогам законодавства, що регулює обіг векселів в Україні, долучити його до матеріалів справи та дійти обґрунтованих висновків про належність його, як доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, що є обов'язковою умовою для здійснення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що наведене свідчить про помилкове порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Підгородне Дніпропетровського району, без достатніх правових підстав, що правомірно було встановлено апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" встановлено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції, наділений повноваженнями визначеними у ст. 101 ГПК України, дійшовши висновку про те, що заявником на момент звернення з заявою та порушення провадження у справі про банкрутство не надано доказів існування правових підстав для порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, правомірно припинив провадження у справі

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що вимоги касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 2 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ростбуд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року у справі №38/5005/5057/2012 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук