Ухвала

від 25.07.2013 по справі 826/4124/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4124/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою науково-виробничої та комерційної фірми «Лакс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року адміністративну справу за позовом науково-виробничої та комерційної фірми «Лакс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Науково-виробнича та комерційна фірма «Лакс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі за текстом - «НВКФ «Лакс») звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003742290 від 18.03.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 668 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003732290 від 18.03.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 42 035 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.02.2013 р. по 22.02.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом «ДПІ у Шевченківському районі») проведено документальну невиїзну позапланову перевірку НВКФ «Лакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Промелектро-75» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 567/22-90/228571174 від 27.02.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договорами, укладеними з ПП «Промелектро-75».

Такий висновок податкового органу обґрунтовано наступним.

03.10.2011 р., 25.10.2011 р., 28.11.2011 р. між НВКФ «Лакс» та ПП «Промелектро-75» укладено договори на виконання робіт, відповідно, № 3480/2, 3480/3 та №3480/4.

За умовами цих договорів контрагент позивача зобов'язався виконати електромонтажні роботи, а НВКФ «Лакс» - оплатити їх.

На підставі цих договорів були підписані акти прийому-здачі виконаних робіт та видані податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до валових витрат і податкового кредиту.

Разом з тим, в провадженні ОВС ГСВ ДПС України знаходиться кримінальна справа, порушена відносно посадових осіб ряду підприємств, в тому числі і ПП «Промелектро-75», за фактом фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить, що угоди, укладені позивачем з ПП «Промелектро-75» є нікчемними.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742290 від 18.03.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 668 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003732290 від 18.03.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 42 035 грн., в тому числі 33 628 грн. за основним платежем та 8 407 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (надалі за текстом - «Порядок») податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.3 пункту 6 цього Порядку визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частина 2 названої статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковими реквізитами первинних та зведених облікових документів.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту на підставі неналежно оформлених документів.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, згідно копій договорів, актів прийому-здачі, рахунків-фактур, податкових накладних первинні документи від імені ТОВ «Промелектро-75» підписані директором ОСОБА_2

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є громадянином Російської федерації і за даними Державної прикордонної служби України (т. 2, а.с.30) у 2011 році лише двічі перетинав державний кордон України. 22.03.2011 р. о 05 год. 13 хв. в'їхав в Україну та 22.03.2011 р. о 21 год. 49 хв. виїхав з України, а також 30.05.2011 р. о 06 год. 21 хв. в'їхав в Україну і 30.05.2011 р. о 21 год. 49 хв. перетнув кордон у зворотному напрямку.

Оскільки спірні господарські операції здійснювались у жовтні-листопаді 2011 р., виписані від імені ТОВ «Промелектро-75» бухгалтерські документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу науково-виробничої та комерційної фірми «Лакс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 30 липня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.