Постанова

від 04.08.2014 по справі 826/4124/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2014 року № 826/4124/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Науково - виробничої та комерційної фірми «Лакс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003732290, №0003742290 від 18.03.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Науково - виробнича та комерційна фірма «Лакс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС (в ході судового розгляду справи судом замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003732290, №0003742290 від 18.03.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 скасовано.

Справу №826/4124/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищезазначена ухвала суду касаційної інстанції містить вказівку про необхідність дослідження реальності та товарності господарських операцій.

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Судом при прийнятті справи до провадження було витребувано у позивача документи щодо виконання укладених угод.

В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи відсутність у необхідності заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливість здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітникам Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку науково-виробничої та комерційної фірми «ЛАКС» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22857117) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Промелектро-75» (код за ЄДРПОУ 36098229) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 567/22-90/22857117 від 27 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 33 628 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2011 року у розмірі 9 608 грн., за листопад 2011 року у розмірі 19 216 грн., за грудень 2011 року у розмірі 4 804 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 38 668 грн., в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2011 року в сумі 38 668 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 18.03.2013р.:

- № 0003732290, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 42 035 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 33 628 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 407 грн.;

- № 0003742290, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 38 668 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 38 668 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Актом перевірки встановлено, що між НВ та КФ «ЛАКС» у вигляді ТОВ (Замовник) в особі директора Кудряшова В.А. та ТОВ «Промелектро-75» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2 були укладені договори № 3480/2 від 03.10.2011 р., № 3480/3 від 25.10.2011 р., № 3480/4 від 28.11.2011 р. на виконання електромонтажних робіт шаф керування комплексу дистанційного управління КДУ-10.

На виконання умов вказаних договорів були оформленні первинні документи, а саме: акти виконаних робіт №1 від 24.10.2011р., №1 від 216.11.2011р., №2 від 17..11.2011р., №1 від 19.12.2011р.; податкові накладні №137 від 24.10.2011р., №119 від 16.11.2011р., №123 від 17.11.2011р., №154 від 19.12.2011р., які зазначені в акті перевірки.

Позивачем податкові накладні, отримані від ТОВ «Промелектро-75» включені до складу податкового кредиту з ПДВ та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

В акті перевірки зазначено, що при проведені вказаної перевірки відповідачем було використано перевірок матеріали, які надійшли від Яготинської міжрайонної ДПІ Київської області ДПС, а саме: акт перевірки від 20.01.2012 №5/2300/36098229 з питань дотримання ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) вимог податкового та валютного законодавства; акт перевірки від 20.02.2012 №6/2300/36098229 з питань дотримання ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) вимог податкового та валютного законодавства.

В зазначених актах перевірки, Яготинською міжрайонною ДПІ Київської області ДПС встановлено, що за податковою адресою юридичної особи - ТОВ «Промелектро-75» (код за ЄДРПОУ 36098229) підприємство не знаходиться, також відсутні об'єкти нерухомого майна (лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 02.03.2012 р. № 8846 (И-2012), транспортні засоби (лист Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 28.03.2012 р. № 45/1317).

Окрім цього зазначено, що директором ТОВ «Промелектро-75» є громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, та від його імені були підписані вищезазначені первинні документи.

Останній на обліку служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб не перебуває (лист Державної міграційної служби України від 17.05.2012 р. № 49/8-8331).

Таким чином, ОСОБА_2 не міг підписувати первинні документи, на які посилається позивач, як на підставу формування витрат та для нарахування податкового кредиту, оскільки перебував за межами України.

Також в акті перевірки вчинено запис, що в провадженні ОВС ГСВ ДПС України знаходиться кримінальна справа №69-149, порушена відносно директора TOB «ЄВРО клас трейд» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, та відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання СГД, зокрема: ПП «Фірма «Володар», ПП «Клер шато фиорд», ТОВ Техінпромприлад», TOB «Промелектро-75», TOB «Компанія Вайліс», TOB «Дормашавто», TOB «Техномашпостач», TOB «Маркон групп Ko» та TOB «Остін трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору TOB «Євро класс трейд» ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору TOB «Євро клас трейд» ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст..ст. 28 ч.2ст. 205 ч. 2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, оскільки за даними Державної прикордонної служби України у 2011 році лише двічі перетинав державний кордон України. Оскільки спірні господарські операції здійснювались у жовтні-листопаді 2011р., тому виписані від імені ТОВ «Промелектро-75» бухгалтерські документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту є безпідставним

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталас раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять укладені договори від 03.10.2011р. №3480/2, від 25.10.2011р. №3480/3, від 28.11.2011р. №3480/4 на виконання електромонтажних робіт шаф керування комплексу дистанційного управління КДУ-10, а також зазначені вище первинні документи, які були оформлені на виконання укладених договорів.

Отже, матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Таким чином, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

Позивачем на вимогу суду були надані письмові пояснення щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом, а також докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язку з його господарською діяльністю (виконання робіт).

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, фіктивним правочином.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов'язань контрагенту позивача, винесення вироків посадовим особам підприємства щодо ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вказане товариство було зареєстровано платником податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов науково - виробничої та комерційної фірми «Лакс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0003732290, №0003742290 від 18.03.2013.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян