Рішення

від 22.07.2013 по справі 5011-40/1455-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-40/1455-2012 22.07.13 р.

За позовомЗаступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» 2. Голосіївської районної в м. Києві ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Голосіївської районної у м. Києві ради 2. Київської міської ради провизнання договору недійсним

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Прокурор:Мельник В.В. Від позивача:не з'явився Від відповідача 1:Баштовий В.І. Від відповідача 2:не з'явився Від третьої особи 1:не з'явився Від третьої особи 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, рішення №36/05 від 30.06.2005 р. 36 сесії IV скликання Голосіївської районної в м. Києві ради, на підставі якого укладено договір купівлі продажу між Голосіївської районної в місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК-04» нежилих приміщень з №1 по №18, №№І, ІІ (групи приміщень №3) загальною площею 85,10 кв.м по вул. Тельмана, 3 (літера Б) в м. Києві, визнано незаконним та скасовано, а тому існують підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2012 р. порушено провадження у справі №5011-40/1455-2012 та призначено її до розгляду на 01.03.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у зв'язку із тривалою непрацездатністю судді Пукшин Л.Г. справу №5011-40/1455-2012 передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5011-40/1455-2012 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. залучено до участі у справі Голосіївську районну в м. Києві раду відповідачем 2, а також залучено до участі у справі Голосіївську районну у м. Києві раду та Київську міську раду третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено до 21.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2012 р. розгляд справи відкладено до 04.04.2012 р. у зв'язку із клопотанням третьої особи 2 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. розгляд справи відкладено до 25.04.2012 р. у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду та неявкою позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. зупинено провадження у справі № 5011-40/1455-2012 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №К/9991/13926/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 р. у справі №2а-75/10 за позовом прокурора Голосіївського району м. Києва до Голосіївської районної в місті Києві ради про визнання рішення незаконним та його скасування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-40/1455-2012 та призначено розгляд справи на 08.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. розгляд справи відкладено до 22.07.2013 р.

22.07.2013 р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про застосування до правовідносин строку позовної давності.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 22.07.2013 р., представник позивача, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, не з'явився.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Представники відповідача 2 та третіх осіб, що належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2006 р. між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва (продавець), що діяв від імені Голосіївської районної в м. Києві ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК-04» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений 27.03.2006 р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1760 (надалі - «Договір»).

За умовами п. 1 Договору продавець - Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва, що діє від імені Голосіївської районної у м. Києві ради, зобов'язується передати майно - нежилі приміщення - у власність покупця, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «ММК-04» зобов'язується прийняти майно - нежилі приміщення з № 1 по № 18, №№ І,ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв. м, що орендувались ним і знаходяться в місті Києві по вул. Тельмана, № 3 (літера Б).

Відчужувані приміщення належать Територіальній громаді Голосіївського району міста Києва на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 734828, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 26.01.2006 р. на підставі наказу № 37-В від 26.01.2006 р., зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17.02.2006 р., записаного в реєстровій книзі № 129п-50 за реєстровим № 7682-П. Відчужувані нежилі приміщення з № 1 по № 18, №№ І,ІІ (групи приміщень № 3) (в літ. Б) загальною площею 85,10 кв.м, вартість яких становить 31 245,30 грн.

В пункті 2 Договору вказано, що згідно рішення № 36/05 від 30.06.2005 р. 36 сесії ІV скликання Голосіївської районної в м. Києві ради та згідно Наказу № 19 від 19.02.2006 р. Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва «Про приватизацію нежилих приміщень, орендованих ТОВ «ММК-04» за адресою: вул. Тельмана, 3 (літера Б)» зазначені нежилі приміщення підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю.

16.05.2006 р. приміщення, які є об'єктами продажу за спірним Договором, було передано відповідачу 1 (покупцю), що підтверджується актом прийому-передачі нежилих приміщень та не заперечується сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку з існуванням, на думку прокурора, підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.03.2006 р.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як свідчать матеріали справи, майно, яке є об'єктом купівлі-продажу за спірним Договором до укладення Договору перебувало у комунальній власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва.

За змістом п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішень щодо відчуження комунального майна належить до компетенції відповідної ради.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

30.06.2005 р. Голосіївською районною у м. Києві радою на підставі Закону України «Про державну програму приватизації», п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення № 36/05 «Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації».

Згідно із додатком 1 вказаного рішення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено приміщення площею 89,1 кв.м по вул. Тельмана, 3Б у м. Києві, дозвіл на приватизацію якого надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ММК-04».

Однак, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2010 р. у справі № 2а-75/10 визнано незаконним та скасовано рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 30.06.2005 р. № 36/05 в частині затвердження способу приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 3-б (підвал) ТОВ «ММК-04».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 р. постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2010 р. у справі № 2а-75/10 залишено без змін.

Отже, в силу специфіки статусу спірного майна як об'єкта комунальної власності, для його відчуження до приватної власності нормами законодавства встановлена спеціальна процедура (процедура приватизації), яка в свою чергу передбачає обов'язкову наявність рішення компетентного органу щодо відчуження відповідного майна та включення його до об'єктів, що підлягають приватизації.

За змістом ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

З огляду на те, що рішення Голосіївської районної у м. Києві ради, яким було включено приміщення площею 89,1 кв.м по вул. Тельмана, 3Б у м. Києві до об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та яке виступало правовою підставою для укладення спірного Договору купівлі-продажу, визнано незаконним та скасовано, а укладення такого Договору без відповідного рішення є порушенням встановленого Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» порядку приватизації (в тому числі ст. 7 Закону), вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.03.2006 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд також звертає увагу, що у відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент укладення Договору) продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

У спірному Договорі купівлі-продажу продавцем виступає Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва. Однак, як зазначено в самому Договорі та слідує з положень наведених вище законодавчих актів, в даному випадку Фонд діє від імені Голосіївської районної в м. Києві ради. Відтак, Голосіївська районна в м. Києві рада є належним відповідачем у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, в ході розгляду справи між учасниками процесу виник спір щодо наслідків визнання недійсним спірного правочину. Зокрема, прокурор вказує на наявність підстав для повернення приміщення, яке було об'єктом Договору купівлі-продажу.

Оскільки судом було встановлено недійсність Договору, то в силу положень ст. 216 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК-04» не було набуто у встановленому законом порядку права власності на спірне майно, а відтак, правові підстави володіння, користування та розпорядження зазначеним майном у відповідача 1 відсутні.

Враховуючи наведене, вимоги прокурора про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» з нежилих приміщень з № 1 по № 18, №№ І,ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв.м по вул. Тельмана, № 3 (літера Б) в м. Києві є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідно до п. 4 Договору вказані у цьому Договорі нежилі приміщення продані за ціну 170 208,00 грн., яка складається з вартості 141 840,00 грн. та 20 % ПДВ 28 368,00 грн.

За змістом п. 11 Договору продавець зобов'язаний передати приміщення покупцю у 3-денний термін після сплати повної ціни об'єкта приватизації за цим Договором.

Таким чином, оскільки за умовами Договору передання майна та підписання акту можливе лише після сплати вартості об'єкта приватизації, то факт підписання сторонами акта прийому-передачі від 16.05.2006 р. свідчить про виконання покупцем обов'язку по перерахуванню грошових коштів за приватизоване майно, що також було підтверджено в судових засіданнях всіма представниками учасників спору.

Отже, з огляду на положення ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України та враховуючи задоволення вимог прокурора про виселення відповідача 1 із спірних приміщень, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків недійсності правочину та стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» грошові кошти у розмірі 170 208,00 грн., сплачені за придбання об'єкта приватизації.

Стосовно заявленого відповідачем 1 клопотання про застосування строку позовної давності, суд відзначає, що за змістом ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки рішення ради, що стало підставою для укладення спірного договору, було скасовано постановою суду, прийнятою 29.01.2010 р., то перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати (адже наведена постанова суду покладена прокурором в якості підстави позову), а отже, позов було подано в межах встановленого законодавством строку позовної давності.

Відтак, підстави для задоволення клопотання відповідача 1 про застосування строку позовної давності відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 18, №№ І,ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв.м по вул. Тельмана, № 3 (літера Б) від 27.03.2006 р., укладений між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва, що діяв від імені Голосіївської районної в м. Києві ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК-04».

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ММК-04» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, ідентифікаційний код 33397778) з нежилих приміщень з № 1 по № 18, №№ І,ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв.м по вул. Тельмана, № 3 (літера Б) в м. Києві. Видати наказ.

4. Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 42, ідентифікаційний код 26077543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, ідентифікаційний код 33397778) суму коштів у розмірі 170 208 (сто сімдесят тисяч двісті вісім) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 23/16, ідентифікаційний код 33397778) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50. Видати наказ.

6. Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 42, ідентифікаційний код 26077543) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 29.07.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко