Ухвала

від 25.07.2013 по справі 5011-48/11934-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 5011-48/11934-2012 25.07.13 р.

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 5011-48/11934-2012 за позовомДержавного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» простягнення 17 964,20 грн., розірвання договору та повернення майна

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Івченко А.М.

Мандичев Д.В.

Представники сторін:

від позивача:Коцупатрий О.М. від відповідача: Сайко Ю.В. ВСТАНОВИВ:

Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. у справі №5011-48/11934-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р., позовні вимоги Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» задоволено частково та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» повернути на користь Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» сосуди Дьюара у кількості 76 штук загальною балансовою вартістю 98 884,30 грн., а саме: сосуди Дьюара СДС-35 Віо-60 у кількості 58 шт. заводські №№ 212, 380, 344, 337, 244, 347, 343, 218, 333, 335, 329, 367, 1163, 1104, 1059, 1047, 1106, 1164, 46, 23, 50, 1, 37, 49, 1151, 1169, 944, 1156, 1161, 1037, 1152, 1165, 951, 955, 941, 1154, 918, 956, 935, 879, 929, 1054, 975, 1168, 1091, 952, 946, 1155, 1172, 1019, 1160, 43, 39, 34, 42, 47, 55, 41 інвентарні №№ 15, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 31, 32, 34, 35, 152, 167, 168, 180, 205, 272, 613, 614, 617, 621, 628, 633, 169, 173, 246, 249, 182, 198, 215, 217, 238, 243, 245, 251, 252, 257, 253, 258, 259, 264, 265, 266, 270, 277, 283, 286, 290, 294, 296, 550, 551, 552, 620, 610, 612, 616; сосуди Дьюара СДС-30 у кількості 15 шт. заводські №№ 3127, 3042, 3055, 3312, 3128, 3069, 3071, 3131, 3070, 3053, 3129, 3149, 3291, 3097, 3274 інвентарні №№ 41, 42, 43, 44, 49, 52, 40, 69, 64, 61, 54, 55, 59, 45, 58; сосуди Дьюара СДС-5 у кількості 2 шт. заводські №№ 91, 79 інвентарні №№ 45, 42; сосуди Дьюара СДС-50 у кількості 1 шт. заводський №6 інвентарний №118, а також присуджено до стягнення з відповідача на корписть позивача судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

На виконання вказаного рішення 08.02.2013 р. господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

26.06.2013 р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» про визнання наказу господарського суду міста Києва у справі № 5011-48/11934-2012 таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. справу № 5011-48/11934-2012 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., суддя Мандичев Д.В., суддя Івченко А.М. для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. розгляд заяви призначено на 11.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. справу № 5011-48/11934-2012 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Мандичев Д.В., суддя Івченко А.М. для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Мандичев Д.В., суддя Івченко А.М. прийнято справу № 5011-48/11934-2012 до провадження для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 р. продовжено строк розгляду заяви на 15 днів та відкладено розгляд заяви на 25.07.2013 р.

25.07.2013 р. представником позивача подано клопотання про зупинення провадження з розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання, призначене на 25.07.2013 р., представник відповідача (заявника) з'явився, подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання з'явився, проти задоволення заяви заперечив та підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження з розгляду заяви.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, а тому клопотання про зупинення провадження з розгляду заяви судом відхиляється.

Заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню мотивована тим, що зобов'язання відповідача зі сплати присуджених до стягнення коштів було припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За змістом ч. 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, положення чинного законодавства України пов'язують можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановленим судом фактом відсутності повністю чи частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як свідчать подані відповідачем документи, 15.04.2013 р. заявник (боржник) направив стягувачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10 від 15.04.2013 р., в якій зазначено, що станом на 15.04.2013 р. ДСП «Головний селекційний центр України» має заборгованість перед ТОВ «Українські ферми» з оплати за поставлений рідкий азот згідно накладної № 1189 від 27.07.2010 р. в сумі 26 280,00 грн. та одночасно повідомив про взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 7 615,25 грн. (в тому числі вимог зі сплати грошових коштів у розмірі 1609,50 грн. згідно рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. у справі №5011-48/11934-2012) відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Вказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 10 від 15.04.2013 р. була отримана стягувачем 17.04.2013 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0840100090919.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Окрім того, чинне законодавство не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення. Для вчинення цього правочину потрібна лише наявність умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2007 року у справі № 49/04-07.

Доводи відповідача стосовно того, що строк виконання зобов'язання за поставлений згідно накладної № 1189 від 27.07.2010 р. товар не настав у зв'язку з відсутністю письмової вимоги відповідача про здійснення розрахунків судом відхиляються.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо настання строку виконання грошового зобов'язання за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Факт отримання поставленого відповідачем товару на підставі видаткової накладної №1189 від 27.07.2010 р. позивачем не заперечується.

Також сторонами підтверджується, що договором (видатковою накладною) не було встановлено будь-яких строків строків оплати за поставлений товар, а також відстрочення виконання грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України зобов'язання позивача по оплаті поставленого відповідачем товару мало бути виконано наступного дня після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому, як вимоги про сплату 1 609,50 грн., так і вимоги про сплату коштів за поставлений товар є грошовими вимогами, а тому доводи позивача стосовно того, що вимоги, за якими відповідачем проведено зарахування, не є однорідними судом відхиляються.

Отже, з огляду на те, що відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а доказів оскарження вимоги про зарахування в судовому порядку матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача 1 609,50 грн., присуджених до стягнення рішенням суду у даній справі, припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відтак, обов'язок боржника за відповідним наказом відсутній, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» про визнання наказу господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. № 5011-48/11934-2012 таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. № 5011-48/11934-2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми» на користь Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: А.М. Івченко

Д.В. Мандичев