Постанова

від 07.06.2013 по справі 2а-5505/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2013 року Справа № 2а-5505/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» до про Київської обласної митниці визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської обласної митниці від 26.10.2012 № 67 та 26.10.2012 № 70.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, порушують його права як платника податків та не відповідають вимогам закону з огляду на те, що митним органом неправомірно нараховано податкові зобов`язання за платежами ввізне мито та податок на додану вартість після здійснення перевірки задекларованих відомостей під час проходження процедури митного оформлення товарів, які пропущені через митний кордон України.

Крім того, позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням визначеної компетенції митного органу та встановленого порядку їх прийняття.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Київської обласної митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 7 червня 2013 року, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» (ідентифікаційний код 24943338) зареєстроване державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації як юридична особа 11.08.1997, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 074 120 0000 005513 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 012381 (т. 1 а.с. 40).

Як вбачається з даних довідки відділу статистики у Шевченківському районі Головного управління статистики у м. Києві серії АБ № 514956 (т. 1 а.с. 43), позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, роздрібною торгівлею медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, виробництвом радіологічного, електромедичного та електротерапевтичного устаткування.

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» є імпортером фотоплівок плоских рентгенівських для медичних потреб.

У серпні 2012 року посадовими особами митного органу на підставі статей 345 та 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених позивачем при митному оформленні товару «плівка медична», за результатами якої складено акт від 03.10.2012 № н29/12/125000000/24943338 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки митним органом виявлено, що у період з вересня 2009 року по липень 2012 року позивачем здійснено митне оформлення товару - фотоплівок рентгенівських для медичних потреб за кодом 3701 10 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) на підставі вантажних митних декларацій (далі - ВМД) від 09.09.2009 № 122000106/09/016828, 04.11.2009 № 122000106/09/021049, 08.01.2010 № 122000113/10/000147, 19.02.2010 № 122000113/10/003135, 12.03.2010 № 122000113/10/004691, 24.03.2010 № 122000113/10/005622, 15.05.2010 № 122000113/10/009925, 14.06.2010 № 122000113/10/012341, 14.06.2010 № 122000113/10/012342, 03.08.2010 № 122000113/10/015991, 27.10.2010 № 125000132/10/947692, 17.12.2010 № 125000132/10/952778, 21.03.2011 № 125000132/11/180548, 17.05.2011 № 125000132/11/185192, 05.08.2011 № 125120105/11/191769, 13.10.2011 № 125120105/11/197649, 19.12.2011 № 125120105/11/673715, 20.03.2012 № 125120105/12/256096, 14.05.2012 № 125120105/12/260981 та 06.07.2012 № 125120105/12/266401.

Відповідно до заявленого позивачем коду УКТЗЕД ставка мита згідно з вимогами Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III застосовується у розмірі 6,5 %.

При митному оформленні вказаного товару з урахуванням заявленого коду УКТЗЕД позивач в силу приписів постанов Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» (чинної до 01.08.2011), 09.06.2011 № 785 «Про перелік виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (чинної до 16.08.2011) та 08.08.2011 № 867 «Питання звільнення виробів медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість» був звільнений від сплати податку на додану вартість за операціями з постачання цього товару.

За результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку про те, що імпортований позивачем товар, враховуючи його характеристики, повинен класифікуватися згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у іншій товарній категорії, а саме: плівка SD-P розмірами 10х12 дюймів (25х30 см), 11х14 дюймів (28х35 см), 14х17 дюймів (35х43 см), виробник Konica Minolta Medical - за кодом 3701 30 00 00 (ставка мита - 6,5 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено); плівка SD-P розміром 8х10 дюймів (20х25 см), виробник Konica Minolta Medical - за кодом 3701 99 00 00 (ставка мита - 6,5 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено); плівка прозора блакитна 1417-DVB Direct Vista Blue Film розміром 14х17 дюймів (35х43 см) та 810-DVB Direct Vista Blue Film розміром 8х10 дюймів (20х25 см), виробник Codonics, - за кодом 3921 90 19 00 (ставка мита - 5 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено); плівка непрозора А4-DVB Direct Vista Paper та плівка непрозора для кольорового друку А4-CVP Chroma Vista Paper, виробник Codonics, - до 15.01.2011 за кодом 4811 90 00 90 (ставка мита - 0 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено), після 15.01.2011 - за кодом 4811 90 00 00 (ставка мита - 0 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено); плівка непрозора для кольорового друку А4-CVP Chroma Vista Paper and Color Ribbon A4 (набір, що місить дві касети по 50 аркушів паперу та фарбувальну стрічку в рулонах), виробник Codonics - за кодом 9612 10 10 00 (ставка мита - 10 %, до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, не включено).

На підставі акта перевірки митним органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.10.2012 № 67 та 26.10.2012 № 70, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: ввізне мито на загальну суму 836 грн. 04 коп., з яких: 668 грн. 83 коп. - за основним платежем, 167 грн. 21 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість на загальну суму 1987061 грн. 53 коп., з яких: 946696 грн. 45 коп. - за основним платежем, 1040365 грн. 08 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання порядку митного оформлення товару та обкладення його митними платежами визначалось Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV (чинним до 01.06.2012) Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (чинним з 01.06.2012), Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-III, Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митні органи під час проведення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 45 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Аналогічні за змістом положення також передбачено Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

До 01.06.2012 перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

З 01.06.2012 процедуру декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначено главою 40 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Так, статтею 257 цього Кодексу передбачено, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі код товару згідно з УКТЗЕД.

Статтею 54 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Аналогічні за змістом положення передбачені також частинами шостою, дев`ятою та десятою статті 264 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Суд звертає увагу на те, що саме при здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Наказом Державної митної служби України від 22.06.2006 № 514 затверджено Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаного Порядку, переліки документів, подання яких необхідне для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні відповідно до положень нормативно-правових актів, визначені в додатках 1 - 2 до цього Порядку.

Пунктом 3 додатку 1 до зазначеного Порядку передбачено, що для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні виробів медичного призначення (крім підакцизних товарів), зареєстрованих та допущених до застосування в Україні в установленому законодавством порядку, що ввозяться на митну територію України (за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України) подається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію або його нотаріально засвідчена копія, або підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення, видане Міністерством охорони здоров`я України, згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Судом встановлено, що у період з вересня 2009 року по липень 2012 року перевірка правильності класифікації товару - фотоплівок рентгенівських для медичних потреб за кодом 3701 10 10 00 згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД від 09.09.2009 № 122000106/09/016828, 04.11.2009 № 122000106/09/021049, 08.01.2010 № 122000113/10/000147, 19.02.2010 № 122000113/10/003135, 12.03.2010 № 122000113/10/004691, 24.03.2010 № 122000113/10/005622, 15.05.2010 № 122000113/10/009925, 14.06.2010 № 122000113/10/012341, 14.06.2010 № 122000113/10/012342, 03.08.2010 № 122000113/10/015991, 27.10.2010 № 125000132/10/947692, 17.12.2010 № 125000132/10/952778, 21.03.2011 № 125000132/11/180548, 17.05.2011 № 125000132/11/185192, 05.08.2011 № 125120105/11/191769, 13.10.2011 № 125120105/11/197649, 19.12.2011 № 125120105/11/673715, 20.03.2012 № 125120105/12/256096, 14.05.2012 № 125120105/12/260981, 06.07.2012 № 125120105/12/266401 та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар, у тому числі даних, що містяться у свідоцтвах про державну реєстрацію вказаних товарів як виробів медичного призначення за кодом 3701 10 10 00 згідно з УКТЗЕД, виданих Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Будь - які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів у митного органу сумнівів не викликали.

Суд звертає увагу на те, що товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно з приписами статті 311 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та статті 67 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Аналогічні за змістом положення також передбачені статтею 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Як встановлено судом, Київською обласною митницею, як органом, що у межах наданих йому повноважень веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, не виносилось у період вересня 2009 року по липень 2012 року жодних рішень щодо класифікації товару, якими б Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» було визначено обов`язок класифікувати товар за кодом, відмінним від коду 3701 10 10 00 згідно з УКТЗЕД, яким позивач і керувався при здійсненні митного оформлення фотоплівок рентгенівських для медичних потреб протягом зазначеного періоду.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД від 09.09.2009 № 122000106/09/016828, 04.11.2009 № 122000106/09/021049, 08.01.2010 № 122000113/10/000147, 19.02.2010 № 122000113/10/003135, 12.03.2010 № 122000113/10/004691, 24.03.2010 № 122000113/10/005622, 15.05.2010 № 122000113/10/009925, 14.06.2010 № 122000113/10/012341, 14.06.2010 № 122000113/10/012342, 03.08.2010 № 122000113/10/015991, 27.10.2010 № 125000132/10/947692, 17.12.2010 № 125000132/10/952778, 21.03.2011 № 125000132/11/180548, 17.05.2011 № 125000132/11/185192, 05.08.2011 № 125120105/11/191769, 13.10.2011 № 125120105/11/197649, 19.12.2011 № 125120105/11/673715, 20.03.2012 № 125120105/12/256096, 14.05.2012 № 125120105/12/260981, 06.07.2012 № 125120105/12/266401 пропущено на митну територію України.

Таким чином, оформлення відповідачем ВМД у період з вересня 2009 року по липень 2012 року свідчить про надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Медікал Сервіс ЛТД» права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, визначено також положеннями статті 318 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Статтею 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та статтею 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV та статті 248 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Митною декларацією вважається письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

На відміну від податкової декларації - документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання (підпункт 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, що діяв до 01.01.2011, та пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, чинного з 01.01.2011), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Аналогічні за змістом положення також передбачено підпунктом «г» пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що був чинний на момент здійснення митного оформлення товару за ВМД від 09.09.2009 № 122000106/09/016828, 04.11.2009 № 122000106/09/021049, 08.01.2010 № 122000113/10/000147, 19.02.2010 № 122000113/10/003135, 12.03.2010 № 122000113/10/004691, 24.03.2010 № 122000113/10/005622, 15.05.2010 № 122000113/10/009925, 14.06.2010 № 122000113/10/012341, 14.06.2010 № 122000113/10/012342, 03.08.2010 № 122000113/10/015991, 27.10.2010 № 125000132/10/947692 та 17.12.2010 № 125000132/10/952778).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, який діяв до 01.06.2012, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, в силу приписів наведених вище правових норм відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з ввізного мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.

У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту «б» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (який діяв до 01.01.2011), при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органом щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, є митний орган.

Згідно з приписами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-II та пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі, якщо податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобов'язаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов'язань були передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Враховуючи, що жодних скарг з приводу визначення нарахованого податкового зобов`язання з ввізного мита та застосування пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість платником податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось, податкове зобов'язання під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД вважається узгодженим в силу закону.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України митному органу надано право за результатами контролюючого заходу самостійно визначити платнику податків суму податкового зобов`язання виключно у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені митним органом факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Проте, як вже зазначалось судом вище, у митних деклараціях податкові зобов'язання платником податків не визначаються, а особою, обов'язок щодо визначення податкових зобов'язань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.

Повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 № 21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі № 21-474во09 та постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі № 21-64а10.

В силу статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Київською обласною митницею податкового зобов`язання за платежами ввізне мито та податок на додану вартість здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення Київської обласної митниці від 26.10.2012 № 67 та 26.10.2012 № 70, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.