Постанова

від 01.08.2013 по справі 3/5007/1013/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 3/5007/1013/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.03.13 у справі№3/5007/1013/12 за позовомПриватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" доПриватного підприємства "Житомироблдрукарня" простягнення 33 400,00 грн за зустрічним позовомПриватного підприємства "Житомироблдрукарня" доПриватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" провизнання договору недійсним Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий (доповідач), Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "Агенство Безпеки "Варта-Щит" у вересні 2012 року заявлений позов до Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" про стягнення 33400,00 грн - боргу зі сплати охоронних послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих у січні - червні 2012 року охоронних послуг за договором №014-ОФ від 01.08.11. При цьому, позивач посилався на приписи статей 180, 193, 224 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою звернулось Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" до Приватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" про визнання договору №014-ОФ від 01.08.11 недійсним. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом вказував на те, що на дату укладення договору охорони від 01.08.11 він не був власником чи користувачем нерухомого майна, розташованого на вул. Бердичівська, 17, відтак не мав права вчиняти будь - яких правочинів щодо цього майна. Підприємство вважало, що при укладенні договору Приватним підприємством "Агентство Безпеки "Варта-Щит" порушено підпункт 4.5.2 пункту 4.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.09 №505, оскільки у нього не було документів, підтверджуючих повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження об'єктом охорони. Скаржник зауважує, що оскільки між сторонами не укладався план території, яка мала передаватись під охорону, то має місце неузгодженість між сторонами умов спірного договору. При цьому, позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 180, 207 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 901 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.11.12, ухваленим суддею Машевською О.П., вимоги зустрічного позову задоволено. Суд першої інстанції вказав на те, що право користування приміщенням у Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" виникло лише з 14.03.12, в той час як, договір охорони укладений 01.08.11, тобто у замовника охоронних послуг на час підписання оспорюваного договору не було правоздатності на його укладання. У задоволені первісного позову судом відмовлено з огляду на визнання недійсним договору охорони від 01.08.11, котрий визначений підставою стягнення спірних коштів. Разом з цим, суд зазначив, що сторонами не заявлялось вимог про застосування реституції за недійсним договором. Судове рішення обґрунтовано приписами пункту 4.5.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.09 №505, статей 11, 203, 215, 626, 901, 978 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гулова А.Г.- головуючого, Петухова М.Г., Сініцина Л.М., постановою від 26.03.13, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення. Апеляційний суд первісний позов задовольнив шляхом стягнення з відповідача 28900,00 грн - боргу, оскільки встановив факт надання послуг позивачем та несплату їх відповідачем. Водночас судом, провадження у справі в частині стягнення 4500,00 грн припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату відповідачем цих коштів під час судового розгляду справи. Постанова про відмову у визнанні недійсним угоди вмотивована тим, що порушення при укладенні договору підпункту 4.5.2 Ліцензійних умов є підставою для вжиття відповідних заходів до порушника спеціально уповноваженими державними органами, а не для визнання такого договору недійсним, при цьому, суд зазначив, що згідно витягу з ЄДРПОУ та статуту Приватного підприємства "Житомироблдрукарня", адресою останнього є вул. Мала Бердичівська, 17. Водночас, апеляційний суд визнав, що виникнення у замовника права користування приміщенням з 14.03.12 стосуються правовідносин між орендарем та власником нерухомого майна, відтак не можуть бути підставою для недійсності договору. Не можуть бути підставою для визнання договору неукладеним і посилання на неузгодженість плану території, адже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого договору та вчиняли дії на його виконання.

Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 180, 207 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 901 Цивільного кодексу України, вказує на те, що право користування майном, яке було передано під охорону за договором від 01.08.11, виникло у нього 14.03.12, відтак у відповідача в порушення пункту 4.5.2 Ліцензійних умов були відсутні документи щодо об'єкта охорони. Наголошує скаржник і на тому, що сторонами не узгоджено плану території, котра має передаватись під охорону. На думку скаржника, відсутність в користуванні позивача самого об'єкта щодо якого мали надаватись послуги, унеможливлює і отримання будь - якої послуги, пов'язаної з ним, а проведення часткових розрахунків свідчить про намір продовжувати дію договору з охорони та зарахування оплати в рахунок дійсно отриманих послуг. Не погоджується скаржник і з висновком апеляційного суду про те, що однаковість адрес вказаних у реєстраційних документах та договорі охорони свідчить про дійсність правочину. Скаржник вважає, що апеляційним судом порушено приписи статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України та положень Постанови Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 №9.

Від Приватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.11 між Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" - замовником та Приватним підприємством "Агентство Безпеки "Варта-Щит" - виконавцем, укладено договір №014-ОФ, за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити заходи з охорони майна на об'єкті замовника (план території у додатку №1), а саме: приміщення друкарні , яке розташоване за адресою: вул. Мала Бердичівська, 17 та оперативно реагувати на правопорушення, скоєні на території охоронюваного об'єкта. Пунктом 2.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.03.12, сторони передбачили, що охорона об'єкту здійснюється шляхом організації роботи одного охоронника та одним постом щоденно, цілодобово в період з 8 год. 00 хв. (ранку одного дня) до 8 год. 00хв. (ранку наступного дня). Цією додатковою угодою сторони внесли зміни і до пункту 8.1 основного договору та визначили, що вартість послуг замовника не залежить від фактичного часу охорони і становить 6500,00 грн за один місяць. Згідно з пунктом 8.2 договору оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в перші п'ятнадцять банківських днів поточного місяця. Пунктами 9.1, 9.2 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та набирає силу з моменту підписання акта прийому об'єкта під охорону (додаток до договору №3). Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у пункті 9.1 та діє упродовж одного календарного року. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Приватного підприємства "Агенство Безпеки "Варта-Щит" про стягнення з Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" 33400,00 грн - боргу зі сплати вартості охоронних послуг наданих у січні - червні 2012 року за договором від 01.08.11 №014-ОФ. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" до Приватного підприємства "Агентство Безпеки "Варта-Щит" про визнання договору №014-ОФ від 01.08.11 недійсним. Таким чином, передумовою розгляду вимог первісного позову про стягнення боргу є установлення обставин щодо дійсності чи недійсності договору охорони від 01.08.11, оспорюваного за зустрічним позовом. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача, в даному випадку, Приватне підприємство "Житомироблдрукарня". З матеріалів справи убачається, що підставою недійсності договору від 01.08.11 №014-ОФ позивачем за зустрічним позовом визначено відсутність у нього, на момент укладення договору, речових прав на майно, котре визначено об'єктом охорони та порушення через це Приватним підприємством "Агентство Безпеки "Варта-Щит" вимог підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.09 №505 (надалі - Ліцензійні умови); неузгодження сторонами плана території, яка передається під охорону, що також вказує, на його думку, на неукладеність цього договору. Так, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Відповідно до підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Ліцензійних умов (які були чинні на момент укладення договору) під час здійснення охоронної діяльності забороняється здійснювати за цивільно-правовими договорами заходи охорони майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо володіння, користування або розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та охорони громадян без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду. Згідно з пунктом 1.3 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затвердженого наказом МВС України від 25.02.11 №76, контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов шляхом проведення планових і позапланових перевірок у межах своїх повноважень здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, як орган ліцензування, та головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, як його структурні територіальні підрозділи. Пунктом 4.4.17 вказаного Порядку до повноважень органів контролю віднесено проведення перевірки наявності відповідних документів, які підтверджують виконання вимог, визначених у підпункті 4.5.2 пункту 4.5 Ліцензійних умов. Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції недотримання стороною вимог Ліцензійних умов є підставою для вжиття відповідних заходів до порушника спеціально уповноваженими державними органами, і ці обставини не відносяться до визначених законодавством підстав визнання договору недійсним. За змістом частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним у разі, коли такий правочин вчинений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії). При цьому, правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. Тобто, підставою недійсності правочину може бути вчинення такого правочину без ліцензії, між тим, в матеріалах справи наявна Ліцензія СЕРІЇ АВ №507287 видана Приватному підприємству "Агентство Безпеки "Варта-Щит" зі строком дії з 18.12.09 до 04.03.14. Щодо посилань скаржника на те, що право користування, переданим під охорону приміщенням, виникло у нього після укладення договору оренди від 14.03.12, то як правильно зазначив суд апеляційної інстанції ці обставини мають правове значення для відносин між Приватним підприємством "Житомироблдрукарня" та власником (орендодавцем) нерухомого майна. Відносно того, що сторонами не узгоджено у відповідності до умов пункту 1.2, 2.1 договору охорони плану території, яка мала передаватись під охорону, то невиконання чи неналежне виконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Дана норма кореспондує з приписами статті 180 Господарського кодексу України. Разом з цим, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Як установлено апеляційним судом, і це підтверджується матеріалами справи, сторони при укладенні договору охорони від 01.08.11 погодили усі істотні умови притаманні договору з охорони, при цьому, сторони вчинили дії на виконання умов цього договору, зокрема, позивач передав, а відповідач за зустрічним позовом прийняв приміщення друкарні під охорону, про що свідчить акт прийому об'єкта під охорону, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, листом від 25.06.12 Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" просило агентство безпеки тимчасово з 02.07.12 зняти охорону, при цьому, останнім частково проводились розрахунки за цим договором. Отже, апеляційним судом установлений факт виконання умов договору охорони від 01.08.11. Виходячи з того, що апеляційним судом на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання договору недійсним, висновком апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову визнається правомірним. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення первісного позову про стягнення боргу зі сплати вартості охоронних послуг, наданих у спірний період за договором від 01.08.11. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 204 цього ж Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З огляду на те, що апеляційним судом не установлено обставин, які б свідчили про недійсність договору охорони від 01.08.11 №014-ОФ, договір є дійсним і підлягає виконанню сторонами на визначених ним умовах. Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, як і договір охорони є двосторонніми, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Судом апеляційної інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов вказаного договору відповідач прийняв під охорону нежитлове приміщення друкарні, яке розташоване за адресою: вул. Мала Бердичівська, 17, про що свідчить акт від 01.08.11, підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Установлено апеляційним судом і те, що Приватним підприємством "Агентство Безпеки "Варта-Щит" на виконання умов вказаного договору в період з 01.01.12 до 30.06.12 надало Приватному підприємству "Житомироблдрукарня" послуги з охорони на загальну суму 40 400,00 грн, про що свідчать акти надання послуг, підписані представниками обох сторін без зауважень. Апеляційним судом також установлено, що відповідач за первісним позовом за надані послуги розрахувався частково на суму 11 500, 00 грн, з яких 4500,00 грн перераховано після порушення провадження у справі, і заборгованість останнього за охоронні послуги становить 28 900,00 грн. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. З огляду на те, що апеляційним судом установлений факт надання Приватному підприємству "Житомироблдрукарня" охоронних послуг у спірний період, висновок суду про наявність підстав для задоволення первісного позову визнається законним. Інші доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлено апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Виходячи з того, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.13 у справі № 3/5007/1013/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова