Постанова

від 22.07.2013 по справі 826/8764/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2013 року 11:14 № 826/8764/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Бєлашко О.О.,

від відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК-БІКО-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042203, №0000052203 від 03.01.2013 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-БІКО-ПЛЮС» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому/, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень №0000042203, №0000052203 від 03.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладеного договору, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договору було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 112 717,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 563 583,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на складені ДПІ у Соломянському районі міста Києва ДПС акт від 07.08.2012 р. №684/22-317/37816906 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року та акт від 28.04.2012 року №192/23-02/37816906 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, якими встановлено відсутність ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за податковою адресою.

Крім того, відповідач посилався на встановлені обставини господарської діяльності ТОВ «Єврокард» (37687177) та ТОВ «Ельдорадо 2015» (код ЄДРПОУ 37687182) - контрагентів позивача у другому ланцюгу поставки товарів.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «БК-БІКО-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37313466) зареєстроване Солом'янською районною в м.Києві державною адміністрацією 30 вересня 2010 року за №10731020000019600, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с.38).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби з 04.10.2010 р. за №31263, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100306099 від 18.10.2010 року, індивідуальний податковий номер 373134626582 (том І, а.с.41).

У період з 26.11.2012 р. по 30.11.2012 р. ДПІ у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-БІКО-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37313466) з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906) за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 8704/22-317/37313466 від 07.12.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), том І, а.с.46-81.

03 січня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом`янському районі м. Києва ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000052203 , яким позивачу за порушення п.138.1. ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.5.1. п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 131 296,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 128 596,00 грн. та 2 700,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.97) та податкове повідомлення - рішення №0000042203 , яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 140 897,00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 112 717,00 грн. та 28 180,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.98).

Не погоджуючись із винесеними за результатами перевірок податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду скарги від 21.03.2013 р. №2672/10/12-1-03 (том І, а.с.92-96) та рішенням Міністерства доходів та зборів від 24.04.2013 р. №1499/6/99-99-10-01-15 (том І, а.с.88-91) за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 03 січня 2013 року №0000052203 та №0000042203, скарги позивача були залишені без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.138.1. ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.5.1. п.138.5 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 112 717,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 11 000,00 грн., вересень 2011 року - 18 617,00 грн., жовтень 2011 року - 14 667,00 грн., листопад 2011 року - 25 167,00 грн., грудень 2011 року - 32 983,00 грн., січень 2012 року - 10 283,00 грн. та сформовано валові витрати за ІІ-ІV квартали 2011 року та І квартал 2012 року на загальну суму 563 583,00 грн. в тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року - 512 166,00 грн., І квартал 2012 року - 51 417,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП».

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на складених ДПІ у Солом 'янському районі міста Києва ДПС актах від 07.08.2012 р. №684/22-317/37816906 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року та від 28.04.2012 року №192/23-02/37816906 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37816906) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, якими встановлено відсутність ТОВ ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за податковою адресою.

Крім того, відповідач посилається на встановлені обставини фіктивності господарської діяльності контрагентів ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» - ТОВ «Єврокард» (37687177) та ТОВ «Ельдорадо 2015» (код ЄДРПОУ 37687182), про які вказується в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Єврокард» (код ЄДРПОУ 37687177) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Державні лотереї» (код ЄДРПОУ 37106937), ТОВ «Київські Лотереї» (код ЄДРПОУ 37441212), ТОВ «Мобіл Сервіс» (код ЄДРПОУ 36509274) та ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (код 37816906) за період липень-грудень 2011 р. та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельдорадо 2015» (код ЄДРПОУ 37687182) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Грандбізнес» (код ЄДРПОУ 37267876) за серпень 2011 року.

Далі по тексту Акту перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, встановив нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі таких фіктивних правочинів, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ у Солом`янському районі м. Києва

ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат фактично ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу поставки товарів (робіт, послуг) - ТОВ «Єврокард» (37687177) та ТОВ «Ельдорадо 2015» (код ЄДРПОУ 37687182), які не є прямими контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав (замовляв) товар і мав можливість перевірити його правовий статус, а також встановленому факті відсутності ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за його податковою адресою.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» позивачем було надано суду договір поставки №19-08 від 19.08.2011 р. (том ІІ, а.с.169-171), на підставі якого ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» зобов'язувалось поставити ТОВ «БК-Біко-Плюс» продукцію - офісні перегородки.

Факт реальності поставки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» вказаного обладнання позивачу підтверджується видатковими накладними №67 від 14.12.2011 р., №66 від 14.12.2011 р., №54 від 12.12.2011 р., №90 від 22.11.2011 р., №59 від 11.11.2011 р., №58 від 11.11.2011 р., №29 від 03.11.2011 р., №71 від 19.10.2011 р., №33 від 10.10.2011 р., №156 від 30.09.2011 р., №64 від 16.09.2011 р., №44 від 13.09.2011 р., №15 від 02.09.2011 р., №93 від 23.09.2011 р., №18 від 19.01.2012 р., №17 від 17.01.2012 р., №41 від 30.01.2012 р., №135 від 28.11.2011 р., №122 від 26.12.2011 р., №80 від 16.12.2011 р., №79 від 16.12.2011 р. (том І, а.с.135-157).

За наслідками поставки товарів ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» було виписано на користь ТОВ «БК-Біко-Плюс» податкові накладні на загальну суму 563 583,32 грн., в тому числі ПДВ - 112 716,68 грн.: від 02.09.2011 р. №15 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн., від 23.09.2011 р. №93 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн., від 13.09.2011 р. №44 на загальну суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 000,00 грн., від 16.09.2011 р. №64 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 19.10.2011 р. №71 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн., від 18.10.2011 р. №64 на загальну суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 000,00 грн., від 10.10.2011 р. №33 на загальну суму 22 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 666,67 грн., від 30.09.2011 р. №156 на загальну суму 24 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 116,67 грн., від 16.09.2011 р. №64 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 13.09.2011 р. №44 на загальну суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 000,00 грн., від 23.09.2011 р. №93 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 500,00 грн., від 27.10.2011 р. №99 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 03.11.2011 р. №29 на загальну суму 70 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 666,67 грн., від 11.11.2011 р. №58 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 11.11.2011 р. №59 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 22.11.2011 р. №90 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 12.12.2011 р. №54 на загальну суму 17 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 833,33 грн., від 28.12.2011 р. №136 на загальну суму 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 000,00 грн., від 28.12.2011 р. №137 на загальну суму 25 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 300,00 грн., від 26.12.2011 р. №122 на загальну суму 22 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 750,00 грн., від 16.12.2011 р. №80 на загальну суму 21 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 616,67 грн., від 16.12.2011 р. №79 на загальну суму 25 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 283,33 грн., від 14.12.2011 р. №67 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 14.12.2011 р. №66 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 29.08.2011 р. №39 на загальну суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 500,00 грн., від 19.08.2011 р. №26 на загальну суму 51 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 500,00 грн., від 28.12.2011 р. №135 на загальну суму 7 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 200,00 грн., від 27.01.2011 р. №41 на загальну суму 12 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 116,67 грн., від 17.01.2012 р. №17 на загальну суму 27 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 500,00 грн., від 18.01.2012 р. №18 на загальну суму 22 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 666,67 грн. (том І, а.с.158-187).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень-грудень 2011 року та січень 2012 року (том ІІ, а.с.76-110), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за серпень 2011 року у розмірі 11 000,00 грн., вересень 2011 року у розмірі 18 617,00 грн., жовтень 2011 року у розмірі 14 667,00 грн., листопад 2011 року у розмірі 25 167,00 грн., грудень 2011 року у розмірі 32 983,00 грн., січень 2012 року у розмірі 10 283,00 грн. та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових декларацій (том ІІ, а.с.47,50,52,59,64,70,74).

Оплата поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том ІІ, а.с.181-205).

Правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є предметом розгляду даної справи.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на вимогу податкового органу позивачем було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин з зазначеним контрагентом у перевіряємому періоді: договір, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки і т.д.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини позивача з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписки податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (індивідуальний податковий номер 378169026585) був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100347954 від 15.08.2011 р. (том І, а.с.86).

Із залученого судом до матеріалів справи витягу з бази даних Міністерства доходів і зборів України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ, вбачається, що свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Скм-Альфа-Груп» як платника податку на додану вартість за №100347954, було анульоване 06 квітня 2012 року, тобто на момент здійснення господарських операцій -серпень-грудень 2011 року, січень 2012 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» мало право видавати податкові накладні за результатами поставки товарів.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2013 року (том ІІ, а.с.140-143) підтверджує, що ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було встановлено відсутність ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за його місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

По-перше, про відсутність ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за місцезнаходженням вказується в актах про неможливість проведжегння зустрічної звірки станом на 07.08.2012 р. та 28.04.2012 р., тобто даний факт встановлено податковим органом після завершення ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» господарських відносин із позивачем.

Як вбачається з вказаного вище витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, Соломянський район, вулиця Волинська, будинок 66. Даних про внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за його місцезнаходженням даний витяг не містить.

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ чи для припинення його як юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів припинення юридичної особи ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» (скасування державної реєстрації, виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру, тощо, під час взаємовідносин із позивачем .

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що товар, поставлений ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», фактично замовлявся позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отриманий за договором поставки №19-08 від 19.08.2011 р. від ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» товар (офісні перегородки) позивачем в подальшому було реалізовано та встановлено на об'єктах замовників - ТОВ «Будівест - ЛД», ТОВ «Універсальне агентство» ПРО - ФАРМА», ТОВ «Еф Ай ЕМ Ріелті», ТОВ «Астратек», АТ «ФІНРОСТБАНК», Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокоменсервіс», ТОВ «М-Сістем Україна», ПрАТ «ММЦ-СТБ», ТОВ «Садовий дім», ТОВ «РМ-Техно», ТОВ «Спейс АРТ», ТОВ «ІВ Біофарма», що підтверджується видатковими накладними (том І, а.с.188, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205-206, 208, 210, 214), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том І, а.с. 189, 192,194,196, 198, 200, 202, 204, 207, 209, 213, 215), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том І, а.с.190,211-212), податковими накладними (том ІІ, а.с.219-238) та банківськими виписками (том ІІ, а.с.206-216).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2013 року (том ІІ, а.с.141-143) основними видами господарської діяльності ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» є: «Оптова торгівля будівельними матеріалами» (51.53.2), «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (51.19.0), Інші види оптової торгівлі» (51.90.0), «Рекламна діяльність» (74.40.0), Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (52.48.9).

Отже, торгівля є звичайною господарською діяльністю ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», що відноситься до його основних видів діяльності.

Представник позивача пояснив суду, що ТОВ «БК-Біко-Плюс» з метою перевезення офісних перегородок використовувався вантажний малотоннажний автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CD1, державний номер НОМЕР_1, вантажопід'йомністю 1 500,00 кг, який належить дружині директора ТОВ «БК-Біко-Плюс» ОСОБА_4. На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.09.2011 року (том І, а.с.44-45), свідоцтво про одруження від 22.12.2001 р. (том ІІ, а.с.116-117) та довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №377030 (на підтвердження особи директора ТОВ «БК-Біко-Плюс»), том І, а.с.39.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари придбані у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання товарі позивачем від його безпосереднього контрагента - ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених правочинів , відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425)».

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача у другому ланцюгу поставок - ТОВ «Єврокард» (37687177) та ТОВ «Ельдорадо 2015» (код ЄДРПОУ 37687182) - не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту та валових витрат.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ «Єврокард» та ТОВ «Ельдорадо 2015» унеможливлює виконання ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» взятих на себе зобов'язань з поставки товарів. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів щодо придбання ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» товарів (які були предметом угоди, укладеної останнім з позивачем) саме у ТОВ «Єврокард» та ТОВ «Ельдорадо 2015».

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» є фіктивним через те, що за ланцюгами між попередніми контрагентами ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», зокрема, ТОВ «Єврокард» та ТОВ «Ельдорадо 2015», договори визнані податковим органом нікчемними.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на акти ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 07.08.2012 р. №684/22-317/37816906 та від 28.04.2012 року №192/23-02/37816906 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП».

Як вбачається з Акту перевірки, у вказаних актах зафіксовано лише факт відсутності ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» за його місцезнаходженням. В свою чергу, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «БК-Біко-Плюс» і ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «БК-Біко-Плюс» і ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «БК-Біко-Плюс» податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «СКМ-АЛЬФА-ГРУП» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «БК-Біко-Плюс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за серпень-грудень 2011 року та січень 2012 року у розмірі 112 717,00 грн. та валові витрати за ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року у розмірі 563 583,00 грн., висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.138.1. ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.5.1. п.138.5 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС податкове повідомлення-рішення №0000042203 від 03 січня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 140 897,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000052203 від 03 січня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 131 296,00 грн., є неправомірними.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №424 від 05.06.2013 р. (том ІІ, а.с.17).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі міста Києва Державної податкової служби від №0000042203, №0000052203 від 03 січня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК-БІКО-ПЛЮС» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 30 липня 2013 року.