Постанова

від 06.08.2013 по справі 58/269-69/543-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 58/269-69/543-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі№ 58/269 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" дотовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" простягнення 252 500,09 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Нагинайло В.В., дов. від 02.08.2013

від відповідача: Наумов І.О., дов. від 31.01.2013

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" про стягнення 252 500, 09 грн. страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором страхування наземного транспорту № 206-02729-09 від 12.05.2009р., укладеного між сторонами у справі, після настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом не виплатив позивачу суму страхового відшкодування у передбачений договором строк, внаслідок чого за несвоєчасне здійснення страхової виплати відповідач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" та умов договору, зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу (страхове відшкодування) з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пеню.

Справа розглядалась господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2011р., прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" 199941,00 грн. страхового відшкодування, 29 273, 65 грн. пені, 22 793, 27 грн. інфляційних втрат, 5658,33 грн. 3% річних, 2525, 01 грн. державного мита та 236, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та виходив з того, що оскільки сторонами у справі визнано пошкодження застрахованого автомобіля повною його конструктивною загибеллю, то відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 206-02729-09 від 12.05.2009р., укладеного між сторонами у справі, розмір страхового відшкодування, який відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, дорівнює страховій сумі, погодженій в договорі - 199 941, 00 грн. без вирахування вартості залишків автомобіля, оскільки договором не передбачено умови щодо зменшення суми страхового відшкодування на вартість залишків у випадку повної конструктивної загибелі застрахованого тз. За висновком суду правові підстави для вирішення в межах даного спору питання щодо залишків застрахованого автомобіля відсутні, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна заява відповідача, а останній не позбавлений права звернутися до позивача із вимогою про їх повернення. Крім того за несвоєчасне здійснення страхової виплати відповідач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" та умов договору, зобов'язаний сплатити позивачу пеню, суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ТДВ "СК "Індіго" 108 669, 73 грн. страхового відшкодування та 8665,29 грн. пені, а витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині позовних вимог відмовити. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.05.2009р. між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (страховик, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" (страхувальник, позивач) укладено договір страхування транспортного засобу № 206-02729-09 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач застрахував у відповідача майновий інтерес, пов'язаний з експлуатацією належного йому автомобіля марки "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3.

За умовами договору загальна страхова сума склала 199 941, 00 грн., що дорівнює дійсній ринкові вартості застрахованого автомобіля, безумовна франшиза - 0,0 грн.

Згідно довідки ВДАІ та Постанови Кременецького районного суду від 18.02.2010р. у адміністративній справі № 3-432/2010р., 03.02.2010р. в с. Калинівка, Тернопільської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого за договором страхування автомобіля "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9, який не впорався з його керуванням, допустив з'їзд в кювет з перекиданням автомобіля, внаслідок чого вказаний тз отримав значні механічні пошкодження.

08.02.2010р. позивач на виконання умов договору страхування подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. 10.06.2010р. позивачем відповідно до умов договору та на підставі акту прийому-передачі передано відповідачу весь пакет документів, що стосуються страхового випадку: ДТП за участю автомобіля "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, що сталась 03.02.2010р.

На замовлення ТДВ "СК "Індіго" товариством з обмеженою відповідальністю "Сальватор", яке відповідно до сертифікату ФДМУ № 5780/07 від 30.05.2007р. є суб'єктом оціночної діяльності, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, яка відповідно до калькуляції № А 2303 від 17.02.2010р. склала 153 447,85 грн., що складає більше ніж 70% страхової вартості автомобіля, а також визначено вартість залишків автомобіля, яка складає 91 271,27 грн.

Відповідач в листах № 1412-291110/5 від 29.11.2010р. та № 1412-310810/8 від 31.08.2010р. визнав пошкодження застрахованого автомобіля, такими що призвели до повної його конструктивної загибелі та у зв'язку з цим визнав свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування частково в сумі 108 669,73 грн. (за вирахуванням вартості залишків тз), а також зазначив що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем кошти будуть перераховані протягом 3-х місяців. Проте, у визначений строк грошові кошти позивачу не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу ТДВ "СК Індіго" направлено претензію № 2 від 31.03.2011р. Однак, відповіді на претензію відповідач не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 199 941, 00 грн., що дорівнює погодженому сторонами в договорі розміру страхової суми, а також суми пені в розмірі 29 273, 65 грн., інфляційних втрат в розмірі 22 793, 27 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 5658,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення містить і стаття 16 Закону України "Про страхування".

Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України та ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 7 договору страхування сторони передбачили, що одним із страхових випадків є пошкодження, знищення або втрата застрахованого тз - Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 03.02.2010р. в с. Калинівка, Тернопільської області стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого за договором автомобіля "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, внаслідок якої вказаний тз отримав значні механічні пошкодження.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розділом 22 договору страхування сторони передбачили строки прийняття рішення, порядок та умови виплати страхового відшкодування. Так, страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника (вигодонабувача) і страхового акта, який складається страховиком. У разі настання страхового випадку, за будь-яким ризиком, крім "Викрадення", після одержання всіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, страховик протягом 10 робочих днів складає акт та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування здійснює її протягом п'яти робочих днів після складання страхового акту. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик впродовж 5 робочих днів з дні прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача) в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункти 22.1., 22.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до умов договору 10.06.2010р. передав відповідачу на підставі акту прийому-передачі весь пакет документів, що стосуються страхового випадку: ДТП за участю автомобіля ТОВ "Промінь-Агро" "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, що сталась 03.02.2010р. Таким чином, судами вірно визначено, що відповідач відповідно до умов договору страхування повинен був протягом 10 робочих днів з моменту надання позивачем документів, що підтверджують настання страхового випадку (з 10.06.2010р.) скласти страховий акт, та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснити його виплату протягом 5 робочих днів після складання страхового акту або повідомити про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Однак, відповідач у встановлені договором строки страхового акту про виплату страхового відшкодування не склав, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не прийняв. Натомість, судами встановлено, що відповідач в листі № 1412 від 31.08.2010р. визнав за собою обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 108 669, 73 грн. (за вирахуванням вартості залишків тз), а в листі № 1412-291080/5 від 29.11.2010р. визнав пошкодження застрахованого автомобіля, такими, що призвели до повної конструктивної загибелі автомобіля, оскільки вартість його відновлювального ремонту склала більш ніж 70 % страхової вартості автомобіля.

Згідно п. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 22.3. договору сторони погодили, що при визначенні суми страхового відшкодування у разі повної конструктивної загибелі застрахованого тз у розрахунок приймається такий показник, як страхова сума, яка відповідно до п. 5 договору становить 199 941,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що розмір страхового відшкодування, який відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, становить 199 941, 00 грн., що дорівнює погодженій сторонами в договорі страховій сумі, без вирахування вартості залишків автомобіля, оскільки сторонами у справі визнано пошкодження застрахованого автомобіля повною його конструктивною загибеллю, а договором не передбачено умови щодо зменшення суми страхового відшкодування на вартість залишків у випадку повної конструктивної загибелі застрахованого тз.

Разом з цим, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992р., зі змінами та доповненнями, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Крім того пунктом 18.3.6. договору страхування передбачено, що відповідач має право одержати право власності на ТЗ, складові частини, деталі, обладнання, щодо яких страхове відшкодування виплачене в розмірі їх страхової вартості.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач заяву про повернення йому залишків автомобіля "Mitsubishi Outlander 2.4 Sport AT", д.н. НОМЕР_3, не подавав, а доказів припинення права власності позивача на вказаний автомобіль з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України, матеріали справи не містять, а відтак у судів були відсутні підстави для вирішення питання щодо залишків автомобіля в межах розгляду даного спору. При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до позивача із відповідною заявою про повернення залишків пошкодженого тз, що мають для нього певну матеріальну цінність, про що також вірно зазначено судами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування за обставин визнання такого обов'язку самим відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 25.4. договору страхування сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обов'язок сплатити штрафні санкції, зокрема пеню, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання встановлено також і статтею 230 ГК України.

Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, пунктом 25.5. договору страхування сторони погодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, врахувавши той факт, що відповідач суму страхового відшкодування у передбачений договором строк позивачу не сплатив, а, отже, мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, прийшли до обґрунтованого висновку, що за несвоєчасне здійснення страхової виплати у зв'язку з настанням страхового випадку 03.02.2010р. відповідач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" та умов договору страхування зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми боргу (страхове відшкодування), також і суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 22793, 27 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 5 658, 33 грн.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з судами попередніх інстанцій щодо розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги положення статті 232 ГК України, якою визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, задовольняючи вимоги щодо стягнення пені за період з 05.07.2010р. по 15.06.2011р. (більше ніж шість місяців) в розмірі 29 273, 65 грн., суди не врахували, що, в силу ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки, ніж передбачений вказаною вище нормою.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі страхування сторони передбачили сплату пені за несвоєчасне проведення розрахунків за кожен день прострочення. Однак, умови про продовження терміну нарахування пені у строк понад 6 місяців за прострочення виконання зобов'язання сторонами у договорі не встановлено.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди при визначенні розміру пені не застосували положення ч. 6 ст. 232 ГК України, що є підставою для часткового скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у справі - в частині стягнення пені в розмірі 29 273, 65 грн. та прийняття у цій частині нового рішення про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" пені в розмірі 15 932, 28 грн. (за період з 05.07.2010р. по 05.01.2011р.) з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В решті судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі № 58/269-69/543-2012 скасувати в частині стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" 29 273, 65 грн. пені, 2525,01 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, ідентифікаційний код 33831166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" (01042, м. Київ, вул. Ковпака, 8, ідентифікаційний код 35430214) 15 932, 28 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні двадцять вісім копійок) пені, 2443, 25 грн. (дві тисячі чотириста сорок три гривні двадцять п'ять копійок) державного мита та 223, 78 грн. (двісті двадцять три гривні сімдесят вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Агро" (01042, м. Київ, вул. Ковпака, 8, ідентифікаційний код 35430214) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, ідентифікаційний код 33831166) 46, 76 грн. (сорок шість гривен сімдесят шість копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 46, 76 грн. (сорок шість гривен сімдесят шість копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі № 58/269-69/543-2012 залишити без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко