Постанова

від 07.08.2013 по справі 910/5364/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 910/5364/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Рєпіної Л.О.

За участю представників:

від позивача: Унінець І.М. - представник за довіреністю,

від відповідача: Карбовська О.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р.

у справі №910/5364/13 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРЕТОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА"

про стягнення 1 018 672,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРЕТОН» (далі-позивач) звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН Україна» (далі-відповідач) 505 668,78 грн. за договором суборенди від 01.10.2011 р. № 01/10-11 М2, з яких: 402 764,47 грн. пені та штрафних санкцій, 102 904,31 грн. орендної плати за березень 2013 року, 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати відповідно до умов вказаного вище договору.

У процесі розгляду даної справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги з останніх вбачається, що він просив стягнути з відповідача 1 018 672,15 грн., з яких: 608 067,03 грн. штрафу за січень-жовтень 2012 року та січень, березень, квітень, травень 2013 року, 410 605, 12 грн. орендної плати за березень - червень 2013 року, 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу та зобов'язати відповідача застрахувати майно, що є об'єктом договору суборенди від 01.10.2011 р. № 01/10-11М2 та надати відповідно до п. 5.1.17. договору страховий поліс, копію договору страхування та платіжного документу про сплату страхового платежу.

Суд першої інстанції залишив заяву позивача в частині вимог про зобов'язання застрахувати майно та надати документи без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРЕТОН" 410 605,12 грн. заборгованості з орендної плати, 608 067,03 грн. штрафу, 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу, 20 373,44 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.06.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

01.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА-СПОРТ", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРЕТОН", як орендарем, був укладений договір оренди № 01/10-11М, відповідно до умов якого орендодавець надає в платне строкове орендне володіння та користування, а орендар приймає від орендодавця частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103,5 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 22, № 25); приміщення підвалу площею 63,7 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 4 № 5, № 6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень № 473 та № 480 загальною площею 421,80 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

Пунктом 2.1 договору оренди № 01/10-11М передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2014 р.

Крім того, пунктом 5.2.6 договору оренди № 01/10-11М передбачено, що орендар має право здавати приміщення в суборенду будь-яким особам без погодження з орендодавцем.

01.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРЕТОН", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА", як суборендарем, був укладений договір суборенди № 01/10-11М2 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендар надає в платне строкове володіння та користування, а суборендар приймає від орендаря частину нежитлових приміщень (в літ. А), а саме: приміщення першого поверху площею 103,5 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 22, № 25); приміщення підвалу площею 63,7 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 4, № 5, № 6), що в загальному складає частину від загальної площі групи приміщень № 473 та № 480 загальною площею 421,80 кв.м., які розташовані за адресою: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 24 для здійснення підприємницької діяльності та розміщення магазину непродовольчих товарів ТМ "Springfield" і зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням.

Так, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2011р. (а.с.39 т.1)

Дана обставина сторонами не оспорюється.

Умови оплати визначені розділом 3 Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за користування приміщенням у розмірах та у строки, визначені цим договором. Відповідач сплачує позивачу орендну плату за даним договором в сумі, яка включає платежі, передбачені Цивільним кодексом України. Щомісячна орендна плата обчислюється за такою формулою: орендна плата = площа, що орендується * К1 * К2 * орендна ставка (з ПДВ), де значення (К2 * орендна ставка) складає ціну за 1 кв.м. приміщення, що орендується за даний період. У розрахунках ціна округляється до двох знаків після коми. К1 - індекс зміни орендної плати, який на момент підписання цього договору рівний одиниці. Починаючи з 01.01.2012 р. і до кінця строку оренди позивач має право один раз на рік збільшити індекс К1, але не більше ніж на 10 % від його величини за попередній рік оренди (365/366 днів) шляхом надання відповідачу письмового повідомлення за 30 календарних днів до дня збільшення індексу К1. К2 - відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а в його відсутність та/або на підставі сплати орендної плати за договором - на день фактичної оплати) до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день підписання цього договору. Індекс зміни курсу застосовується наступним чином: якщо відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а в його відсутність та/або на підставі сплати орендної плати за договором - на день фактичної оплати) до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день підписання цього договору більше або рівний одиниці, то в розрахунках п. 3.1.1. К2 приймається рівним частці від ділення цих двох курсів; якщо відношення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день виставлення рахунку (а в його відсутність та/або на підставі сплати орендної плати за договором - на день фактичної оплати) до офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день підписання цього договору менше одиниці, тов. розрахунок п. 3.1.1. К2 - приймається рівним одиниці.

Пунктом 3.1.3 Договору передбачено, що орендна ставка з ПДВ за даним Договором складає: а) за приміщення першого поверху: з 01.10.2011 р. і до закінчення терміну дії договору суборенди - 813, 31 грн. за один квадратний метр згідно з офіційним курсом НБУ долара США до гривні на дату підписання договору (7, 9737 грн. за 1 дол. США 30.09.2011 р.) з урахуванням наступного: з 01.10.2011 р. позивач має право змінити розмір орендної ставки шляхом повідомлення відповідача за 30 календарних днів до зазначеної дати. У випадку якщо сторони не прийдуть згоди щодо розмірів орендної плати протягом 30 календарних днів даний договір припиняє свою дію по закінченню 30 календарних днів з моменту направлення відповідного повідомлення. У випадку узгодження розмірів орендної ставки сторони підпишуть додаткову угоду, в якій відобразять порядок, розміри нарахування і сплати орендної плати; б) за приміщення підвалу: з 01.10.2011 р. і до закінчення терміну дії договору суборенди - 143, 52 грн. за один квадратний метр згідно з офіційним курсом НБУ долара США до гривні на дату підписання договору (7, 9737 грн. за 1 дол. США 30.09.2011 р.) з урахуванням наступного: з 01.10.2011 р. позивач має право змінити розмір орендної ставки шляхом повідомлення відповідача за 30 календарних днів до зазначеної дати. У випадку якщо сторони не прийдуть згоди щодо розмірів орендної плати протягом 30 календарних днів даний договір припиняє свою дію по закінченню 30 календарних днів з моменту направлення відповідного повідомлення. У випадку узгодження розмірів орендної ставки сторони підпишуть додаткову угоду, в якій відобразять порядок, розміри нарахування і сплати орендної плати.

У відповідності до п.п.3.2, 3.3 Договору орендна плата повинна сплачуватися позивачу без письмової вимоги про сплату (виставлення рахунків), без відрахувань, які прямо не передбачені цим договором та заліків вимог шляхом банківського переказу на зазначений в цьому договорів рахунок позивача або на інший рахунок, зазначений позивачем у письмовому вигляді, який буде дійсним на строк, доки позивач не повідомить відповідача про зміну рахунку для сплати орендної плати, за умови, що здійснення такої оплати не буде суперечити законодавству України. Орендна плата сплачується в валюті України щомісяця до 5-го числа оплачуваного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача або особі, якій позивач уступив право вимоги по отриманню орендної плати в порядку, передбаченому статтею 3.6. цього договору. Незважаючи на те, що для зручності відповідача позивач може на перше число кожного місяця виставляти відповідачу рахунки, відповідач зобов'язаний сплачувати орендна плату не пізніше дати, вказаної в даному договору незалежно від акту отримання відповідачем таких рахунків.

В подальшому, сторони додатковою угодою № 2 від 01.11.2012 р. до Договору погодили, що незалежно від інших умов Договору орендна плата з ПДВ за приміщення першого поверху та приміщення підвалу: з 01.02.2012р. по 31.05.2012 р. складає 93 549,37 грн. та з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. - 130 969,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з листом від 20.11.2012 р. до відповідача, в якому повідомив останнього про наявність заборгованості зі сплати пені та штрафів у розмірі 469 113,63 грн. та про намір здійснення часткового зарахування сплаченого відповідачем гарантійного внеску в рахунок оплати штрафних санкцій. Вказаний лист направлений відповідачу 20.11.2012 р. (а.с.79-82 т.1).

В свою чергу, відповідач листом від 16.01.2013 р. № 17 повідомив позивача про відсутність попиту покупців на товар, реалізований в орендованому приміщенні, та запропонував розглянути можливість припинити дію Договору в лютому 2013 року. При цьому відповідач послався на п. 9.1.4 Договору, за яким його дія припиняється або розривається за взаємною згодою сторін (а.с.86 т.1).

Крім того, відповідач листом від 28.02.2013 р. вих. № 83/1, що направлений 13.03.2013р., запропонував позивачу підписати акт прийому-передачі приміщення і додаткову угоду про припинення дії Договору та про повернення гарантійного платежу на рахунок відповідача. При цьому відповідач посилається на погашення ним заборгованості з орендної плати за рахунок гарантійного платежу та на зміст листа від 16.01.2013 р. № 17 (а.с.127-129 т.1).

Позивач листом від 05.03.2013р. № 170 повідомив відповідача про неможливість припинення договору суборенди та наявність у відповідача заборгованості за вказаним правочином. При цьому, позивач зазначив, що договір суборенди є дійсним та підлягає виконанню сторонами належним чином у повному обсязі (а.с.87 т.1).

Листом від 01.03.2013 р. № 84 відповідач повідомив позивача, що останнім днем оренди за договором суборенди від 01.10.2012 р. № 01/10-11 М2 було 28.02.2013 р. та про повернення позивачу ключів від орендованого приміщення а.с.88 т.1).

Листом від 07.05.2013 р. № 211, що направлений 13.05.2013 р., позивач повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості з орендної плати та штрафу в розмірі 865 833,88 грн. та просив погасити заборгованість з орендної плати (а.с.8-11 т.2).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача та платіжних доручень вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем зі сплати орендної плати за користування приміщенням до лютого 2013 року включно.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач порушив свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором суборенди, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати за період з березня по червень 2013 року в розмірі 410 605, 12 грн. та штрафу в сумі 608 067,03 грн. за прострочення сплати орендної плати за січень-жовтень 2012 року, січень, березень, квітень та травень 2013 року.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст Договору від 01.10.2011р. № 01/10-11 М2, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за правовою природою він є договором піднайму, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про піднайм (найм).

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався з позивачем зі сплати орендної плати частково в сумі 1 493 186,78 грн. При цьому, доказів орендної плати за оренду приміщень за березень - червень 2013 року матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи свої заперечення, апелянт зазначає про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 9.1.5.б Договору, при цьому посилаючись на направлені ним позивачу листи від 16.01.2013 р. № 17 та від 28.02.2013 р. № 83/1.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначенні положення кореспондуються з нормами ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Порядок розірвання укладеного між сторонами Договору встановлений в п. 9.1.4 Договору, відповідно до якого цей договір припиняється або розривається за взаємною згодою сторін.

Порядок розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зі встановленого вище вбачається, що відповідач звертався до позивача із листом від 16.01.2013р. № 17, у якому просив розглянути можливість припинити дію Договору в лютому 2013 року за взаємною згодою сторін та із листом від 28.02.2013 р. вих. № 83/1, яким запропонував позивачу підписати акт прийому-передачі приміщення і додаткову угоду про припинення дії Договору та про повернення гарантійного платежу на рахунок відповідача.

Однак, позивач листом від 05.03.2013 р. №170 повідомив відповідача про неможливість припинення договору суборенди та наявність у нього заборгованості за вказаним правочином.

Отже, наведене свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання Договору суборенди за взаємною згодою сторін.

Можливість розірвання Договору з ініціативи визначена сторонами у п. 9.1.5.б Договору, згідно з яким цей Договір припиняється або розривається з ініціативи відповідача при умові письмового повідомлення позивача про дострокове розірвання цього Договору не менш ніж за 1 календарний місяць до передбачуваної дати розірвання. Відповідач має право на дострокове розірвання даного договору в порядку, встановленому в даному пункті, лише у разі відсутності заборгованості по сплаті орендної плати згідно з п. 3.3 даного Договору, а також в разі виконання свого обов'язку щодо поповнення гарантійного платежу в порядку, встановленому п. 3.8 даного Договору.

Таким чином, одностороннє розірвання договору з ініціативи відповідача може мати місце лише за наявності одночасно трьох умов: письмового повідомлення позивача про дострокове розірвання цього Договору не менш ніж за 1 календарний місяць до передбачуваної дати розірвання; відсутності заборгованості по сплаті орендної плати згідно з п. 3.3 даного Договору та виконання обов'язку щодо поповнення гарантійного платежу в порядку, встановленому п. 3.8 даного Договору.

Як вбачається зі змісту листа від 16.01.2013 р. № 17 відповідач запропонував розглянути можливість припинити дію Договору в лютому 2013 року на підставі п. 9.1.4 Договору, за яким його дія припиняється або розривається за взаємною згодою сторін.

В подальшому, листом від 28.02.2013 р. вих. № 83/1, що направлений 13.03.2013 р. відповідач запропонував позивачу підписати акт прийому-передачі приміщення і додаткову угоду про припинення дії Договору та про повернення гарантійного платежу на рахунок відповідача. При цьому у вказаному листі не зазначається передбачувана дата розірвання Договору, а міститься посилання на зміст листа від 16.01.2013 р. № 17.

Листом від 01.03.2013 р. № 84 відповідач посилаючись на п. 9.1.5.б Договору повідомив позивача, що останнім днем оренди за договором суборенди від 01.10.2012 р. № 01/10-11 М2 було 28.02.2013 р., тобто вказаний день визначений раніше, ніж був складений та направлений вказаний лист позивачу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи на час складання листа від 16.01.2013 р. у відповідача була наявна прострочена заборгованість з орендної плати, що виключає можливість розірвання вказаного Договору на підставі п. 9.1.5.б.

Також, з акту обстеження спірного приміщення від 28.05.2013 р., складеного представниками позивача вбачається, що у приміщенні, яке орендується відповідачем за договором суборенди від 01.10.2011 р. № 01/10-11М2 встановлений та працює прилад охорони, наявне майно (паперові пакети з написами "Springfield", коробки з торговим обладнанням, які використовують в торгівлі для розміщення одягу тощо) та документи відповідача.

З огляду на наведене, зважаючи на відсутність доказів розірвання договору суборенди від 01.10.2011 р. № 01/10-11 М2 у встановленому законом або договором порядку та враховуючи, що строк дії Договору погоджений сторонами до 01.09.2013р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що вказаний Договір припинив свою дію.

Враховуючи факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 410 605,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 608 067,03 грн. штрафу за прострочення сплати орендної плати з січня по жовтень 2012р, а також за січень, березень, квітень та травень 2013р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 10.2 Договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення відповідачем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором понад 15 календарних днів, відповідач незалежно від сплати/нарахування пені сплачує позивачу одноразовий штраф в розмірі 50 % від суми орендної плати за кожен факт такого прострочення. Сплата пені та штрафу не звільняє відповідача від зобов'язання сплатити суму заборгованості.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що відповідач сплачував орендну плату з порушенням встановленого договором 5-денного строку, а у періоди з січня по жовтень 2012 року та за січень, березень, квітень та травень 2013 року, строк прострочення перевищував 15 днів.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем сплати орендної плати у вказаний вище період понад 15 днів, судова колегія дійшла до висновку про правомірність нарахування позивачем на цій підставі штрафних санкцій відповідно до п. 10.2 Договору.

При цьому, позивачем зменшено розмір нарахованих штрафних санкцій на суму гарантійного платежу, сплаченого 20.01.2012 р. у сумі 93 349, 16 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 608 067,03 грн. штрафу визнаються судовою колегією обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти вимог про стягнення штрафу відповідач посилається на неможливість нарахування адміністративно-господарських санкцій пізніше як через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності.

Також, відповідач в судді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 83 ГПК України до 93 949,13 грн., які були сплачені відповідачем. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає про те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора та про наявність у відповідача постійної заборгованості перед позивачем внаслідок скрутного матеріального становища відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Проте, відповідач не обґрунтував належними доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним умов Договору, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. При цьому, посилання відповідача на його скрутне матеріальне становище, яке не підтверджено належними та допустимими доказами не може бути підставою для зменшення розміру неустойки. Інших доводів винятковості обставин, які призвели до порушення умов Договору, відповідачем наведено не було.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача відмовляє.

Стосовно посилання відповідача на неможливість нарахування адміністративно-господарських санкцій пізніше як через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони ґрунтуються на помилковому ототожненні штрафних та адміністративно-господарських санкцій, які відрізняються за видами, підстави, суб'єктами їх застосування тощо.

Щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У п. п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В обґрунтування таких вимог позивачем надано договір № 13-00011-1 про надання правової допомоги від 01.03.2013 р., укладеного мі позивачем та Адвокатським об'єднанням "Київська правозахисна група", рахунок № 35 від 12.03.2013 р. на оплату таких послуг на суму 15 000,00 грн., платіжне доручення № 2035 від 12.03.2013 р. на суму 15 000,00 грн., копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2151/10 від 27.12.2002 р., калькуляцію вказаних послуг № 1322 від 11.04.2013 р.

Враховуючи наведені обставини, заявлена до стягнення сума витрат може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України та розподілена відповідно до ст. 49 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/5364/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. у справі №910/5364/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5364/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 08.08.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Рєпіна Л.О.