Ухвала

від 27.10.2014 по справі 910/5364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 жовтня 2014 року Справа № 910/5364/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О., суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Самусенко С.С., Селіваненка В.П.,

розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі№ 910/5364/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" простягнення 1 377 771,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паретон" звернулось з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" 608 067,03 грн. штрафу за січень-жовтень 2012 року та січень, березень, квітень, травень 2013 року, 410 605,12 грн. орендної плати за березень-червень 2013 року, 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/5364/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. штрафу, 4 540 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 910/5364/13 постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Паретон" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі № 910/5364/13, у якій просить вказану постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача: штраф за прострочення оплати орендної плати за березень-жовтень 2012 року у розмірі 392 584,82 грн. та за січень, березень-серпень 2013 року у розмірі 359 279,48 грн.; 615 907,68 грн. орендної плати за березень-серпень 2013 року та 10 460,00 грн. витрат на правову допомогу.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5002-8/3702-2012, від 27.08.2014 у справі № 925/429/14, від 07.07.2014 у справі № 910/20900/13 та від 02.02.2011 у справі № 12/59, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме: статей 785, 795 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 ГПК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 31.07.2014 у справі № 910/5364/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що договір оренди було розірвано, оскільки умовами договору передбачено право орендаря на розірвання договору оренди з власної ініціативи за відповідних умов, які були дотримані відповідачем, а саме: лист про розірвання договору направлено позивачу не менш ніж за 1 календарний місяць до дати розірвання; станом на день розірвання у відповідача була відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за договором; відповідачем поповнено гарантійний платіж; а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача орендної плати за період після розірвання договору. Крім того, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за прострочення сплати орендних платежів під час дії договору оренди, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про незначну тривалість прострочення.

Водночас у постанові від 09.04.2013 у справі № 5002-8/3702-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення збитків у вигляді надмірно сплаченої орендної плати, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не доведено припинення чи дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за період, за який заявлено до стягнення збитки, а тому позивач не був звільнений від зобов'язань по внесенню орендної плати за цей період.

У постанові від 27.08.2014 у справі № 925/429/14 суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розірвання договору оренди комунального майна, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідною міською радою було прийнято рішення про розірвання договору оренди комунального майна та зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення, чого відповідачем здійснено не було, з огляду на що вимога позивача про розірвання договору оренди судом відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

З постанови від 07.07.2014 у справі № 910/20900/13 вбачається що суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо розірвання договору оренди, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин справи про порушення відповідачем (орендарем) своїх зобов'язань, який без погодження з орендодавцем передав спірні приміщення в суборенду та не здійснював оплату орендних платежів і комунальних послуг.

У постанові від 02.02.2011 у справі № 12/59 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи при цьому з обставин справи, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання зобов'язання, тривалості прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поверненню орендованого майна та відсутності доказів важкого фінансового становища відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тому доводи заявника щодо порушення або неоднакового застосування норми процесуального права (статті 83 ГПК України) у будь-якому випадку не можуть бути підставою для перегляду постанови суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Паретон" у допуску справи № 910/5364/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Кочерова Судді:Б. Грек Н. Губенко С. Самусенко В. Селіваненко