Постанова

від 31.07.2014 по справі 910/5364/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 910/5364/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Могил С.К. (доповідач), Черкащенко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 та на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/5364/13 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" простягнення 1 377 771, 98 грн., за участю представників: позивача:Унінець І.М., відповідача:Карбовська О.М., (у судовому засіданні 24.07.2014 оголошено перерву до 31.07.2014),

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Паретон" звернулось з позовом, в якому згідно з остаточним уточненням просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна" 608 067, 03 грн. штрафу за січень жовтень 2012 року та січень, березень, квітень, травень 2013 року, 410 605, 12 грн. орендної плати за березень - червень 2013 року, 15 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000, 00 грн. штрафу, 4 540 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на помилковість висновків попередніх судових інстанцій щодо дострокового розірвання договору суборенди та відсутність виняткових підстав для зменшення розміру неустойки.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, майно, плата за користування яким є предметом позову у даній справі, а саме, частина нежитлових приміщень (в літ. А): приміщення першого поверху площею 103,5 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 22, № 25); приміщення підвалу площею 63,7 кв.м. (номера приміщень відповідно до технічного паспорту № 4, № 5, № 6), що в загальному складає частину площі групи приміщень № 473 та № 480 площею 421,80 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24 позивачем (орендарем) передано відповідачу (суборендарю) 01.10.2011 за актом приймання-передачі на виконання умов договору суборенди від тієї ж дати.

За умовами укладеного між сторонами справи договору суборенди відповідач протягом дії договору (до 01.09.2013) зобов'язався, зокрема, сплачувати на користь позивача обумовлену договором плату за користування приміщеннями, надавати позивачу гарантійний платіж в розмірі орендної плати за один місяць на виконання умов п. 3.8 договору, а також нести передбачену розділом 10 договору відповідальність за несвоєчасне виконання своїх обов'язків, у тому числі, сплачувати одноразовий штраф в розмірі 50 % від суми орендної плати за кожен факт прострочення орендної плати та інших платежів понад 15 календарних днів.

Пунктом 9.1.5.б договору передбачено право відповідача на розірвання договору з власної ініціативи за умови письмового повідомлення позивача про дострокове розірвання договору не менш ніж за 1 календарний місяць до дати розірвання, яке він може реалізувати лише у разі відсутності заборгованості зі сплати орендної плати та виконання обов'язку щодо поповнення гарантійного платежу, використаного позивачем у встановленому договором порядку.

Спір у даній справі виник внаслідок протилежної оцінки її сторонами обставин щодо дострокового розірвання договору суборенди з ініціативи відповідача, і як наслідок, наявності або відсутності у нього обов'язку зі сплати орендної плати після березня 2013 року та передбачених договором штрафних санкцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо дострокового розірвання договору суборенди, оскільки відповідачем були дотримані усі умови, передбачені п. 9.1.5.б, а саме - станом на 28.02.2013 (на день розірвання договору) у відповідача була відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за договором, в листопаді 2012 року відповідачем поповнено гарантійний платіж, а лист про розірвання договору направлено не менш як за один календарний місяць до передбачуваної дати розірвання.

Таким чином, враховуючи, що відповідь на пропозицію відповідача розірвати договір позивачем надіслано зі спливом майже двох місяців, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що договір розірвано за ініціативою відповідача з 28.02.2013, а тому у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за період з березня по серпень 2013 року у сумі 615 907, 68 грн., відтак відсутні і підстави для сплати 307 953, 84 грн. штрафу за цей період.

Щодо висновків судів про наявність у даному випадку підстав для застосування права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, передбаченого статтями 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України та 83 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів також вважає їх правильними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених статей випливає, що застосуванню відповідного права передує дослідження судом обставин понесення кредитором збитків, що спричинені порушенням умов договору боржником, у разі наявності - їх розміру, врахування інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, тривалості прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Встановивши достатню кількість обставин, які свідчать про винятковість даного випадку, а саме, незначну тривалість прострочення сплати орендної плати, своєчасне внесення відповідачем гарантійного платежу, вчинення ним передбачених договором дій, направлених на завчасне повідомлення про намір розірвання договору та повернення позивачу приміщення, зволікання позивача з відповіддю на пропозицію щодо розірвання договору, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення належних до сплати відповідачем штрафних санкцій.

За таких обставин, підстави для скасування судових рішень у даній справі відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паретон" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2014 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М. Судді :Могил С.К. Черкащенко М.М.