Постанова

від 08.08.2013 по справі 41/64

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 року Справа № 41/64

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бахмат Р.М. (доповідача)

суддів: Лотоцької Л.О. , Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Вовк Ю.В .

за участю представників, які були присутніми у судовому засіданні 30.07.2013 року:

позивача: Сніжко Р.В.- представник., дов.№232-СР від 02.01.2013 р.;

відповідача: Скиба В.В.- представник, дов. №б/н від 09.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 р . у справі № 41/64

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" с. Жданівка, Дніпропетровська область

про стягнення 66 774,52 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", с. Жданівка, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2013 року (підписане 11.06.2013р.) у справі №41/64 (суддя Золотарьова Я.С.) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2013 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", с. Жданівка Дніпропетровської області про стягнення згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004р заборгованості по оплаті вартості товару в сумі 178 940,81 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом в сумі 15 470,53 грн., збитки в сумі 9 532,13 грн. Рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 26 547,26 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 15 464,73 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 137,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", с. Жданівка Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 р. - відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 178940,81 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, 15470,53 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, 4078,60 грн. судових витрат та 2039,43 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Скаржник вважає рішення суду необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права. Висновок суду, що поставки по накладній №24-0178 від 22.03.2004р на суму 6668,64 грн. і накладній №24-0364 від 16.04.2004р. на суму 94289,83 грн. були здійснені позивачем до укладення спірного договору поставки не відповідає обставинам справи. Посилаючись на ч. 3 ст. 631, ст. 663 ЦК України та п. 1.2. договору, яким встановлено, що термін поставки товару та термін оплати вартості товару погоджений сторонами в специфікації (Додатках 1 і 1а) позивач стверджує, що зазначений у вищенаведених накладних товар саме той товар, який зазначений у специфікації до договору поставки на умовах товарного кредиту №К9871002. Керуючись ст.ст. 224,225, ч. 2 ст. 232 ГК України, ч. 1 ст. 632 ЦК України та п. 7.4. спірного договору, позивач вважає необґрунтованою і незаконною відмову суду у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів позивача. Позивач в своїй позовній заяві, відзиві на зустрічний позов, розрахунках, вказує дату укладення договору поставки 26.04.2004р. В накладних №24-0178 від 22.03.2004р. і №24-0364 від 16.04.2004р.вказана підстава не договір, а „Рахунок". В акті звірки за період 01.01.2004р. по 18.12.2004р. вказані проплати по накладній №24-0364 від 16.04.2004р., які були здійсненні до підписання спірного договору. На думку відповідача суд правомірно також відмовив в задоволенні вимог про стягнення збитків. Позивач не надав доказів нанесення йому будь-якого виду збитків відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України. Крім того, подана позивачем 15.01.2013р. уточнена позовна заява щодо стягнення збитків не є заявою про збільшення позовних вимог.

30.07.2013р. представником позивача були надані додаткові документи до справи, які були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 08 серпня 2013 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що за умовами договору № К9871002 від 26.04.2004р. в терміни, визначені договором, дочірнє підприємство „Райз-Агросервіс", (Постачальник), зобов'язалось передати у власність ТОВ СГП „Фермер" (Покупець) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом, в сумі визначеній відповідно до умов договору (п.1.1. договору)

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору.

Вартість Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а.Сторони встановили ціну договору в гривнях, а також визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США (п.2.1. договору).

Сторонами встановлено, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору а бо її частини в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до дол. США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору або її частини.(п. 2.2. договору)

Сторони підписали Додатки №1,1а,3 до Договору, в яких визначили найменування товару, вартість товару та її доларовий еквівалент, а також було нараховано відсотки за користування товарним кредитом, загальна сума яких складає еквівалент 1935,51доларів США.

Згідно пунктів 3.5.-3.5.3 договору, Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом в наступні терміни та з дотриманням порядку, передбаченого п. 2.2.% частину вартості товару, яка оплачується авансом%в термін, визначений в додатку №1 до договору в рядку „Дата оплати авансової суми"; в сумі, визначеній в додатку №1 в рядку „Загальна вартість товару, оплата якої здійснюється авансом";

відстрочені платежі по товарному кредитуванню - в терміни, визначені у відповідній таблиці додатку №1а до договору;

проценти за користування товарним кредитом - в термін, встановлений в договорі та/або в додатку №1а для сплати останнього відстроченого платежу по оплаті вартості Товару.

25.10.2004р. між сторонами була укладена та підписана угода про внесення змін до вищезазначеного договору, якою сторони дійшли згоди змінити терміни оплати вартості Товару, встановлені договором купівлі-продажу (поставки) на умовах товарного кредиту №№ К9871002 від 26.04.2004р. та додатками №1 та №1а до нього і встановити наступну дату повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості Товару, нарахування та оплати процентів за користування товарним кредитом, а саме:29 листопада 2004 року.

Термін, за який нараховуються проценти (термін користування товарним кредитом) відповідно визначається, починаючи з дати отримання Товару Покупцем (якщо інша дата початку нарахування процентів не встановлена в додатку №1а до договору) та закінчуючи датою повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості Товару та процентів за користування товарним кредитом, що визначена цією угодою (п. 1).

Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується накладними:№24-0534 від 07.05.2004 року на суму 57 700,87 грн. що еквівалентно 10 825,68 доларів США (а.с. 11, том 1), №24-0645 від 27.05.2004 року на суму 24 560,64 грн. що еквівалентно 4 608,00 доларів США (а.с.13, том 1), № 24-0861 від 22.07.2004 року на суму 13 335,66 грн. що еквівалентно 2 502,00 доларів США (а.с. 15, том 1), № 24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн. що еквівалентно 17 690,40 доларів США (а.с.105, том 1); №24-0736 від 14.06.2004 року на суму 16 671,18 грн. що еквівалентно 3 127,80 доларів США (а.с. 114, том 1), №24-0845 від 16.07.2004 року на суму 11 557,57 грн. що еквівалентно 2 168,40 доларів США (а.с. 117, том 1), №24-0178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн. що еквівалентно 1 251,15 доларів США (а.с. 71, том 2).

Проте, оплата товару була проведена відповідачем частково, що і стало підставою для подання позову позивачем.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок покупця оплатити отриманий товар встановлений приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України: «покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару».

Вищий господарський суд України в листі від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» звернув увагу на те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що поставки по накладній №24-0178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн., та по накладній № 24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн., були здійснені позивачем до укладення договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року. До того ж підставою в цих накладних вказаний не договір, а рахунок. Оскільки поставка товару здійснювалась на підставі укладеного договору поставки на умовах товарного кредиту №К 9871002 від 26.04.2004р., колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості включення сум наведених в цих накладних до загальної суми заборгованості, а відтак загальна сума товару складає 123 825,92 грн., що на дату поставки еквівалентно 23 231,88 доларів США.

Згідно матеріалів справи, а саме банківських виписок (а.с.74-77,121, том1) та видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 11.05.2004 року (а.с.112 т.1) відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 103 724, 01 грн., що на час оплати еквівалентно 19 909,32 доларів США.

Отже матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача в сумі 26 547,26 грн., що еквівалентно 3322,56 доларів США.

Відповідно до Додатків №1, 1а, 3 до Договору, відсотки за користування товарним кредитом дорівнюють еквіваленту 1935,51 доларів США, що на день прийняття судового рішення становить 15 464,73 грн., за офіційним курсом НБУ 7,99, встановленим на день прийняття судового рішення.

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2013р.просив стягнути збитки в сумі 9 532,13 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у стягненні з відповідача збитків, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження їх наявності.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду і в частині зустрічних позовних вимог відповідача про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004р.з огляду на наступне.

Відповідач вважає, що договір слід визнати недійсним з тих підстав, що договір підписано менеджером Одинцовим А.В., повноваження якого на підписання договорів не вказано, тобто вчинений з перевищенням повноважень; позивач (постачальник) подав до суду накладні на отримання товару без підпису відповідача (покупця), тобто товар не отримувався і договір не виконувався; позивачем перевищено розмір ставки за користування товарним кредитом, чим порушено вимоги ст. 9 Постанови КМУ №997 від 01.07.1998 року "Про затвердження правил торгівлі у розстрочку "; на момент підписання Договору (квітень 2004 року) ставка НБУ становила 7%, а отже позивачем в Договорі перевищено встановлену законом пеню на 34,3 %.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Як вбачається зі змісту спірного договору поставки від імені Постачальника він був укладений в особі директора Криворізької філії Перепилиці О.П., який діяв на підставі довіреності №300-14 від 28.10.2003р.

Вищий господарський суд України в постанові Пленуму від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказав, що повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють) (ч. 5, 6 п. 3.3.)

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (ч.10 п. 3.3.).

Відповідно до п.3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст спірного договору становлять пункти погоджені сторонами, договір підписаний і як встановлено матеріалами справи прийнятий до виконання обома сторонами, отже слід визнати, що договір поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004р. був укладений сторонами відповідно до вимог, зазначених в ст. 203 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2013 року у справі №41/64 залишити без зміни.

Головуючий суддя: Р.М. Бахмат

Судді: Л.О.Лотоцька

О.С. Євстигнеєв