Постанова

від 14.10.2013 по справі 41/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 41/64

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі) суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Сніжко Р.В. - за дов. від 02.01.2013р. № 232-СР від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. у справі№ 41/64 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" простягнення 203 943,47 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" доПублічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" провизнання правочину недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення 66 774,52 грн., з яких: 35 547,57 грн. заборгованості за отримане насіння соняшнику, 2 296,47 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 115,09 грн. штрафу за своєчасну оплату вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, 28 815,39 грн. сорок вісім процентів річних.

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальності "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" звернулося із зустрічним позовом до Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" про визнання недійсним договору від 26.04.2004р. № К9871002 поставки на умовах товарного кредиту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2006р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з направленням матеріалів до Прокуратури Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012р. провадження у справі поновлено з 10.01.2013р. (враховуючи ухвалу суду від 12.12.2012р. про виправлення описки) та здійснено заміну Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз".

Заявою від 28.12.2012р. ПАТ "Компанія "Райз" збільшило позовні вимоги та просило суд стягнути з ТОВ СГП "Фермер" 203 943,47 грн., з яких: 188 472,94 грн. боргу з оплати вартості товару, 15 470,53 грн. боргу з оплати процентів за користування товарним кредитом.

У заяві від 15.01.2013р. ПАТ "Компанія "Райз" уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з ТОВ "СГП "Фермер" 203 943,47 грн., з яких: 178 940,81 грн. боргу з оплати вартості товару, 15 470,53 грн. боргу з оплати процентів за користування товарним кредитом, 9 532,13 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з направленням матеріалів до Прокуратури Магадлинівського району Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013р. про зупинення провадження у даній справі скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013р. (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. (головуючий суддя Бахмат Р.М., судді Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.), первісний позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "СГП "Фермер" на користь ПАТ "Компанія "Райз" 26 547,26 грн. боргу, 15 464,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом; у іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 6, 203, 215, 241, 244, 524 - 526, 530, 533, 610, 612, 627, 628, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225, 265 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором поставки від 26.04.2004р. № К9871002 щодо оплати вартості поставленого позивачем за первісним позовом товару та сплати відсотків за користування товарним кредитом. Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, суди виходили з того, що вказані накладні були підписані до укладення договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги ПАТ "Компанія "Райз". У частині вимог первісного позову про стягнення 9 532,13 грн. збитків суди відмовили у зв'язку з не підтвердженням позивачем наявності збитків у вказаному розмірі. При цьому місцевий суд зазначив, що відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, який доданий до заяви про уточнення позовних вимог, сума збитків складає 111 725,33 грн. Суди відмовили у задоволенні зустрічного позову з огляду на недоведення позивачем за зустрічним позовом наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Компанія "Райз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Компанія "Райз" задовольнити повністю та стягнути з ТОВ "СГП "Фермер" 178 940,81 заборгованості з оплати вартості товару, 15 470,53 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування товарним кредитом.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 525, 526, 530, 531, 599, 623, 629, 631, 662, 663 Цивільного кодексу України, 224, 225, 232 Господарського кодексу України, статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що товар, зазначений у накладних від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, поставлявся саме за договором поставки від 26.04.2004р. № К9871002, враховуючи специфікації (додатки №№ 1, 1а) до цього договору. Також скаржник посилається на те, що судами не було враховано пункт 7.4. договору від 26.04.2004р. № К9871002, у якому сторони визначили розмір збитків у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за цим договором.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.04.2004р. між ДП "Райз-Агросервіс" (постачальник), правонаступником якого є позивач за первісним позовом, та ТОВ "СГП "Фермер" (покупець) укладено договір № К9871002 поставки на умовах товарного кредиту (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник у терміни, визначені договором, зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків (у т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів), інші умови, погоджені сторонами, визначені в специфікації (додатки №№ 1, 1а), які є невід'ємною частиною договору. У випадку, якщо товаром є насіння сільськогосподарських культур, сторони мають право підписати додаток № 2 до договору. У такому разі умови, викладені в додатку № 2, стають обов'язковими для сторін.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.4., 2.6., 2.7., 2.10. договору вартість товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а; сторони встановлюють ціну договору у гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США; сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні; сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем за виконання ним зобов'язань за договором, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору або її частини в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долару США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору або її частини; покупець проводить оплату вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок постачальника; термін оплати товару частини товару, яка оплачується авансом, вказаний в додатку № 1 до договору; товар (його вартість, у т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом, за користування яким покупець сплачує на користь постачальника проценти; строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в якій згідно договору підлягає оплаті остання сума відстроченого платежу; сторони встановлюють, що до процентів застосовується такий же порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, як і щодо товару.

Згідно з пунктом 4.2. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю відповідно до кількості, вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній).

Між сторонами були підписані додатки від 26.04.2004р. №№ 1, 1а, від 14.06.2004р. № 1а, від 15.07.2004р. № 3, (специфікації) до договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002, у яких визначено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, термін поставки, вартість у гривневому виразі та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків. При цьому було встановлено дату оплати відстрочених платежів до 26.10.2004р.

25.10.2004р. між сторонами підписано угоду № 1 до договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002, якою були змінені терміни оплати вартості товару і встановлено наступну дату повної оплати відстрочених платежів з оплати вартості товару, нарахування та оплати процентів за користування товарним кредитом - 29.11.2004р. Також у цій угоді сторони погодили, що термін, за який нараховуються проценти (термін користування товарним кредитом) відповідно визначається, починаючи з дати отримання товару покупцем (якщо інша дата початку нарахування процентів не встановлена в додатку № 1а до договору) та закінчуючи датою повної оплати відстрочених платежів з оплати вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, що визначена цією угодою.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, позивач за первісним позовом здійснив поставку товару відповідачеві за первісним позовом на підставі наступних накладних: від 22.03.2004р. № 24-0178 на суму 6 668,64 грн., що еквівалентно 1 251,15 доларів США; від 16.04.2004р. № 24-0364 на суму 94 289,83 грн., що еквівалентно 17 690,40 доларів США; від 07.05.2004р. № 24-0534 на суму 57 700,87 грн., що еквівалентно 10 825,68 доларів США; від 27.05.2004р. № 24-0645 на суму 24 560,64 грн., що еквівалентно 4 608,00 доларів США; від 14.06.2004р. № 24-0736 на суму 16 671,18 грн., що еквівалентно 3 127,80 доларів США; від 16.07.2004р. № 24-0845 на суму 11 557,57 грн., що еквівалентно 2 168,40 доларів США; від 22.07.2004р. № 24-0861 на суму 13 335,66 грн., що еквівалентно 2 502,00 доларів США.

У свою чергу відповідач за первісним позовом частково оплатив поставлений товар в сумі 103 724, 01 грн., що на час оплати еквівалентно 19 909,32 доларів США, та здійснив повернення товару згідно видаткової накладної (повернення) від 11.05.2004р. № ВП-0000001 на суму 1 333,74 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 07.05.2004р. № 24-0534, від 27.05.2004р. № 24-0645, від 14.06.2004р. № 24-0736, від 16.07.2004р. № 24-0845, від 22.07.2004р. № 24-0861, у розмірі 3 322,56 доларів США, що еквівалентно 26 547,26 грн. за офіційним курсом Національного банку України на час винесення оскаржуваного рішення місцевого суду.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002 не сплатив відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 1 935,51 доларів США, що еквівалентно 15 464,73 грн. за офіційним курсом Національного банку України на день прийняття рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком місцевого та апеляційного судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення 26 547,26 грн. боргу зі сплати вартості товару, поставленого за накладними від 07.05.2004р. № 24-0534, від 27.05.2004р. № 24-0645, від 14.06.2004р. № 24-0736, від 16.07.2004р. № 24-0845, від 22.07.2004р. № 24-0861, та стягнення 15 464,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом, а також з відмовою в іншій частині вимог первісного позову про стягнення заборгованості за вказаними накладними та відсотками за користування товарним кредитом. У зв'язку з цим оскаржувані судові рішення у вказаній частині підлягають залишенню без задоволення.

У частині вимог первісного позову про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення збитків в розмірі 9 532,13 грн. колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Компанія "Райз" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, суди попередніх інстанції зазначили, що поставки за вказаними накладними були здійснені позивачем за первісним позовом до дати укладення договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002, а тому вимоги про стягнення заборгованості з оплати товару за цими накладними не можуть бути задоволені, оскільки підставою позову є лише договір поставки.

Проте касаційна інстанція вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

За приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з

урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на вказані правові норми та належним чином не перевірили доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що умови договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002 з урахуванням додатків від 26.04.2004р. №№ 1, 1а (специфікацій) до нього передбачали можливість застосування цього договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.

Так суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповідної правової оцінки умовам додатків від 26.04.2004р. №№ 1, 1а (Т. 1, а.с. 68, 69) до договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002, які є його невід'ємною частиною, зокрема щодо встановлених термінів поставки товару - 01.04.2004р. (раксіл) та 20.04.2004р. (насіння кукурудзи ПР39Р86, соняшника ПР63А90), та не перевірили, чи співпадають відомості, які містяться в накладних від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, стосовно найменування, кількості, загальної вартості товару, з умовами поставки, які зазначені у додатках №№ 1, 1а до договору № К9871002.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову про стягнення збитків у розмірі 9 532,13 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПАТ "Компанія "Райз" не доведено факт понесення ним збитків, а тому не має право на їх відшкодування, навіть за умови зазначення фіксованої суми збитків у договорі № К9871002. Проте касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Також статтею 623 Цивільного кодексу України та статтею 220 Господарського кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Отже, норма частини 5 статті 225 Господарського кодексу України, яка є спеціальною для застосування до спірних правовідносин, передбачає право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у разі невиконання умов зобов'язання.

У пункті 7.4. договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002 сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або

неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, розмір яких встановлюється у твердій сумі - п'ятдесят процентів вартості товару.

За таких обставин, сторони у договорі самостійно за взаємною згодою заздалегідь погодили порядок та розмір відшкодування збитків, завданих постачальнику (позивач за первісним позовом) невиконанням або неналежним виконанням покупцем (відповідач за первісним позовом) зобов'язань за цим договором, що відповідає та не суперечить положенням частини 5 статті 225 Господарського кодексу України.

Тобто вирішальним у даному випадку є встановлення лише факту невиконання або неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором поставки від 26.04.2004р. № К9871002 та наявності збитків, заздалегідь визначених сторонами у пункті 7.4. цього договору. У свою чергу відповідач повинен довести відсутність вини у порушенні ним зобов'язання.

На вказані правові норми та обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не перевірили належним чином доводи позивача за первісним позовом стосовно наявності підстав для відшкодування збитків, погоджених сторонами у договорі поставки від 26.04.2004р. № К9871002.

Окрім цього місцевий та апеляційний суд в порушення вимог чинного законодавства не надали відповідної правової оцінки заяві ТОВ "СГП "Фермер" від 04.02.2013р. про застосування строків позовної давності до вимог за первісним позовом в частині стягнення збитків (Т. 2, а.с. 79).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у частині позовних вимог ПАТ "Компанія "Райз" про стягнення з ТОВ "СГП "Фермер" заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення 9 532,13 грн. збитків указаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення 9 532,13 грн. збитків.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині вимог за первісним позовом про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення 9 532,13 грн. збитків, як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

У частині зустрічного позову ТОВ "СГП "Фермер" до ПАТ "Компанія "Райз" про визнання недійсним договору поставки від 26.04.2004р. № К9871002 касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим і законним висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вказаних вимог, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Крім того колегія суддів враховує, що в цій частині рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" не оскаржуються.

За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в частині розгляду вимог зустрічного позову відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. у справі № 41/64 у частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення 9 532,13 грн. збитків скасувати.

Справу № 41/64 в частині вимог за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004р. № 24-0178 та від 16.04.2004р. № 24-0364, та стягнення 9 532,13 грн. збитків передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. у справі № 41/64 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк