Постанова

від 14.07.2014 по справі 41/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 41/64

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі№ 41/64 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" простягнення 66774,52 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" доПублічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" провизнання правочину недійсним, за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом: не з'явились, від відповідача за первісним позовом: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" в лютому 2006 року звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення 66774,52 грн., з яких: 35547,57 грн. заборгованості за отримане насіння соняшнику, 2296,47 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 115,09 грн. штрафу за несвоєчасну оплату вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, 28 815,39 грн. сорок вісім процентів річних.

Товариство з обмеженою відповідальності "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" в квітні 2006 року звернулось до суду із зустрічним позовом до Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № К9871002 від 26.04.2004.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012 здійснено заміну Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства компанії "Райз" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Компанія "РАЙЗ".

Позивач за первісним позовом 28.12.2012 подав заяву про стягнення з відповідача 203943,47 грн., з яких: 188472,94 грн. боргу з оплати вартості товару, 15470,53 грн. боргу з оплати процентів за користування товарним кредитом.

Позивач за первісним позовом 15.01.2013 подав заяву про стягнення з відповідача 203943,47 грн., з яких: 178940,81 грн. боргу з оплати вартості товару, 15470,53 грн. боргу з оплати процентів за користування товарним кредитом та 9532,13 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 (суддя Золотарьова Я.С.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" 26547,26 грн. боргу, 15464,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 137,56 грн. витрат з оплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 (колегія суддів: Бахмат Р.М. - головуючий, Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) у справі № 41/64 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 (колегія судді: Попікова О.В. - головуючий, Кролевець О.А., Саранюк В.І.) рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" про стягнення заборгованості з оплати вартості товару, поставленого за накладними від 22.03.2004 № 24-0178 та від 16.04.2004 № 24-0364 та стягнення 9532,13 грн. збитків скасовано. Справу № 41/64 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 у справі № 41/64 залишено без змін.

Вказана постанова мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказані правові норми та належним чином не перевірили доводи позивача за первісним позовом щодо умов договору поставки від 26.04.2004 № К9871002 з урахуванням додатків від 26.04.2004 №№ 1, 1а (специфікацій) до нього передбачали можливість застосування договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення.

Суд першої та апеляційної інстанцій не надали відповідної правової оцінки умовам додатків від 26.04.2004 №№ 1, 1а (Т. 1, а.с. 68, 69) до договору поставки від 26.04.2004 № К9871002, які є його невід'ємною частиною, зокрема щодо встановлених термінів поставки товару - 01.04.2004 (раксіл) та 20.04.2004 (насіння кукурудзи ПР39Р86, соняшника ПР63А90) та не перевірили, чи співпадають відомості, які містяться в накладних від 22.03.2004 № 24-0178 та від 16.04.2004 № 24-0364 щодо найменування, кількості, загальної вартості товару, з умовами поставки, які зазначені у додатках №№ 1, 1а до договору № К9871002.

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову про стягнення збитків у розмірі 9532,13 грн., суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПАТ "Компанія "Райз" не доведено факт понесення ним збитків, а тому немає право на їх відшкодування, навіть за умови зазначення фіксованої суми збитків у договорі № К9871002.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 у справі № 41/64 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (колегія суддів: Верхогляд Т.А . - головуючий, судді Білецька Л.М., Тищик І.В.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою, позивач за первісним позовом звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 41/64 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" 151399,80 грн. заборгованості з оплати вартості товару, 9532,13 грн. збитків та 10634,10 грн. судових витрат.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" в складі колегії суддів: Капацин Н.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С. прийнято та призначено до розгляду на 14.07.2014. Вказану колегію суддів сформовано, відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 1 від 13.05.2014, згідно з частиною п'ятої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, та враховуючи пропозиції робочої групи Вищого господарського суду України з упорядкування спеціалізації суддів та/або судових палат, створеної рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України № 3 від 22.04.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бенедисюка І.М. № 05-05/922 від 11.07.2014 у справі № 41/64 сформовано колегію суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скаргу, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Компанія "РАЙЗ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004, відповідно до якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами 25.10.2004 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004.

Відповідно до пункту 1 зазначеної угоди, позивач та відповідач дійшли згоди змінити термін оплати вартості товару, встановлений договором поставки на умовах товарного кредиту №К-9871002 від 26.04.2004 та додатками №1, №1а до нього, і встановили наступну дату повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості товару, нарахування та оплати процентів за користування товарним кредитом: 29.11.2004.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення зобов'язання, зокрема, це договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 24-0178 від 22.03.2004 та № 24-0364 від 16.06.2004.

Відомості, які містяться в накладних від 22.03.2004 № 24-0178 та від 16.04.2004 № 24-0364 щодо найменування, кількості, загальної вартості товару, співпадають з погодженими сторонами істотними умовами договору поставки, які зазначені у додатках №№ 1, 1а до договору поставки на умовах товарного кредиту № К9871002 від 26.04.04 та у зазначені сторонами строки. Тобто сторони взаємно погодили в додатках №1,1а до договору поставки строки та визначили, що відносини за вказаними додатками регулюються договором поставки на умовах товарного кредиту № К9871002 від 26.04.04.

Відповідачем 26.11.2013 заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за накладними № 24-0178 від 22.03.2004 та № 24-0364 від 16.06.2004, яка виникла за період з 2004 року до 2007 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа, може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку вже не зараховується.

Згідно з частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України, підставою для переривання строку позовної давності є вчинення особою будь-яких дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, обов'язковою умовою переривання строку позовної давності є вчинення таких дій боржником особисто, які б свідчили про визнання ним свого боргу.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а також не встановлено судом першої та апеляційної інстанцій факту вчинення відповідачем дій щодо визнання ним свого боргу.

Заяву позивача про стягнення збитків в розумінні статті 264 Цивільного кодексу України можна вважати частиною вимог, доповненням до вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на викладене, вбачається, що вказівки Вищого господарського суду України згідно постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2013 (колегія судді: Попікова О.В. - головуючий, Кролевець О.А., Саранюк В.І.) у справі № 41/64 виконані.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 41/64 залишити без змін.

Головуючий - суддяОвечкін В.Е. СуддіКорнілова Ж.О. Чернов Є.В.