Рішення

від 26.07.2013 по справі 2310/723/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1897/13Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 27 Орендарчук М.П. Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Скіць М. І. суддів Захарова А. Ф. , Качан О. В. при секретарі Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, трьох відсотків річних, інфляційні витрати на непогашену суму боргу, збитків та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року стягнуто з ОСОБА_7 на його користь 11 470 грн. суми боргу та 108 грн. 50 коп. судових витрат по сплаті державного мита.

На виконання рішення суду державним виконавцем Христинівського РВ ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і запропоновано ОСОБА_7 виконати рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року в добровільному порядку.

Вказане судове рішення боржником виконувалось, починаючи з червня 2008 року, на протязі майже 3 років до 3 березня 2011 року.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання в період з 1 січня 1998 року по 3 березня 2011 року борг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на суму 9250 грн., збільшився на 51000 грн.

Вважає , що своїми діями ОСОБА_7 завдала йому моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000 грн. та обґрунтовує умисним та тривалим небажанням відповідача виконувати свої фінансові зобов'язання, внаслідок чого він змушений був звертатися до суду за захистом своїх цивільних прав.

Неодноразово змінюючи та уточнюючи позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 32 262 грн. 69 коп. збитків заподіяних внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, а також 10 000 грн. завданої йому моральної шкоди та всі судові витрати.

Зокрема зазначав, що відповідальність за порушення договору позики під час його укладення не встановлювались і кошти, що надходили від відповідача, розподілялись відповідно до ст. 534 ЦК України, а саме: у першу чергу відшкодовувались витрати кредитора, пов»язані з одержанням виконання, тобто погашення сплаченого судового збору, з урахуванням положень 625 ЦК України, у другу чергу погашення трьох відсотків річних з урахуванням положень 625 ЦК України, стягнутих рішенням Апеляційного суду Черкаської області і в третю чергу погашалась основна сума боргу з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.

Вважає, що сума, яка була сплачена відповідачем включала в себе частину основного боргу, інфляційні втрати (з 30.10.1999р.) та три відсотки річних, нараховані на частину боргу з 23.12.2005р. і відповідно станом на 13.05. 2013 р. основна заборгованість за договором становить 6 359 грн. 97коп. котра відповідно до положень ст. 625 ЦК України, підлягає до стягнення з відповідача з урахуванням трьох відсотків з 23.12.2005р. по 10.04.2012р. в розмірі 1 202 грн. 82 коп., інфляційних втрат (з 30.10.1999 р. по 10.04.2012р.) в сумі 18 519 грн. 89 коп.

Також посилаючись на положення ст. 1048 ЦК України вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла протягом часу користування позикою (з 01.01.2004р. по 03.03.2011р.) в сумі 1388 грн. 80 коп. по погашених зобов»язаннях та 4 791 грн. 21 коп. по непогашеному боргу (з 01.01.2004р. по 10.04.2012р.).

Просив суд стягнути з відповідача 32 262 грн. 69 коп., з яких 6359 грн. 97коп. - основна непогашена сума боргу, 1 202 грн. - три відсотки річних нарахованих на непогашену суму боргу з 23.12.2005 року, 18 519 грн. 89 коп. - інфляційні втрати нараховані з 30.10.1999 року та 6180 грн. 01 коп. (1388 грн.80 коп. по погашених зобов'язаннях та 4 791грн. 21 коп. по непогашеному боргу) - нараховані відсотки за користування позикою відповідно до положень ст.1048 ЦК України ( т.1 а.с. 217 -= 227).

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року позов задоволено частково.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6359 грн. 97коп. закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу, внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов»язання за період з 12.02.2005 р. по 05.03.2011р. в сумі 1202 грн. 82 коп.

Стягнуто судові витрати в сумі 221грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 6 359 грн. 97 коп. залишку основного боргу, 18 519 грн. 89 коп. інфляційних витрат та 6180 грн. 01 коп. нарахованих відсотків за користування позикою та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності та невірному тлумаченні норм матеріального права.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів вбачається, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року було скасоване рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2004 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 27096 грн. боргу та 3% річних, а всього 31306 грн. 58 коп. і ухвалено стягнути з боржника на користь позивача борг в сумі 9 250 грн. боргу, 2220 грн. 3% річних, а всього 11 470 грн. та 108 грн. 50 коп. судових витрат ( а.с. 8, 83).

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2004 року було відкрито ДВС виконавче провадження 14.01.2005 року і з 12 вересня 2005 року з боржника здійснювались відрахування на погашення боргу ( т. 1 а.с.10, 42).

Таким чином на час ухвалення рішення апеляційним судом, тобто на 22 грудня 2005 року, сума боргу становила( 11470 - 159.53-131.72- 133.90 - 153.63 = 10 891 грн.22 коп.)

( т.1 а.с. 24, 107).

Виконавчий лист на примусове виконання рішення апеляційного суду від 22 грудня 2005 року був виданий 25 березня 2008 року ( т.1. а.с. 45), а до цього часу ДВС здійснювала відрахування на погашення боргу за виконавчим листом, виданим на підставі рішення рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2004 року ( т. 1 а.с.42) і постановою старшого державного виконавця ВДВС Христинівського районного управління юстиції від 21.03.2011 року виконавче провадження закінчено (т.1 а.с. 67).

Відповідно до змісту ст. 4 ЦК УРСР 1963 року цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, зокрема з угод, передбачених законом, з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За положеннями ст. 374 ЦК УРСР 1963 р. за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальнику) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості, а ст. 170 ЦК 1963 р. встановлювала заборону на проценти за позикою.

Аналізуючи встановлені судом і підтверджені матеріалами справи фактичні обставини колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини у сторін виникли у 1997 році при укладенні договору позики і продовжували існувати до 21.03.2011 року, ураховуючи, що грошове зобов'язання відповідачки перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на звернення рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2005 року до примусового виконання, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки гл. 19 ЦК УРСР 1963 року і главою 50 ЦК України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК УРСР 1963 року ( ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому в разі невиконання боржником грошового зобов'язання й після ухвалення рішення про повернення боргу правомірними є вимоги кредитора про застосування до боржника відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведене свідчить, що після ухваленого 22 грудня 2005 року апеляційним судом Черкаської області у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання. А відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошові зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч.2 ст.625 ЦК України в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що правомірними є вимоги кредитора про застосування до боржника відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних з часу ухвалення рішення і до закриття виконавчого провадження.

З огляду на наведені вище положення законодавства та встановлені обставини, колегія суддів не може погодитись з вимогою ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 основного боргу (тіла позики) в сумі 6359 грн. 97коп. та вимогою сплати відсотків за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла протягом часу користування позикою (з 01.01.2004р. по 03.03.2011р.) в сумі 1388 грн. 80 коп. по погашених зобов»язаннях та 4 791 грн. 21 коп. по непогашеному боргу (з 01.01.2004р. по 10.04.2012р.).

Дійсно згідно ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка,

- у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Вимоги ОСОБА_6про стягнення з відповідачки 6359 грн. 97коп. - основної непогашеної суми боргу, 1 202 грн. - три відсотки річних нарахованих на непогашену суму боргу з 23.12.2005 року, 18 519 грн. 89 коп. - інфляційні втрати нараховані з 30.10.1999 року та 6180 грн. 01 коп. (1388 грн.80 коп. по погашених зобов'язаннях та 4 791грн. 21 коп. по непогашеному боргу) - нараховані відсотки за користування позикою ґрунтувались на тому, що стягнення боргу проводилось ДВС, а тому воно виконувалося в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", і кошти, які боржником перераховувалися, незалежно від призначення платежу, розподілялися в порядку, визначеному цим законом, та ст. 534 Цивільного кодексу України.

Втім, колегія суддів не може погодитися з такими обґрунтуваннями позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 441 ЗУ "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнені з боржника зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам, стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку.

Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувана здійснюються через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, проведення ОСОБА_6 розрахунку черговості погашення боргу у відповідності з положеннями ст. ст. 534 ЦК України є цілком правомірними і не не суперечать змісту вищенаведеної норми, в якій йдеться не про дії боржника і кредитора по виконанню грошових зобов'язань, а про черговість погашення боргу, однак на суть і характер захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові ( ч.2 ст. 625 ЦК України) не впливають.

Відповідно вимога про стягнення 6359 грн. 97коп. як основної непогашеної суми боргу не ґрунтується на положеннях чинного законодавства і в даній частині в задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити, ураховуючи положення ст. ст. 625, 1048 ЦК України, відповідно до яких позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, застосовуються положення ст. 625 ЦК України, а ст. 170 ЦК 1963 р. встановлювала заборону на проценти за позикою.

Як наслідок не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення відсотків за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла протягом часу користування позикою (з 01.01.2004р. по 03.03.2011р.) в сумі 1388 грн. 80 коп. по погашених зобов»язаннях та 4 791 грн. 21 коп. по непогашеному боргу (з 01.01.2004р. по 10.04.2012р.) оскільки дані вимоги носять похідний характер щодо вищезазначеної вимоги.

Таким чином рішення місцевого суду в частині закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 6359 грн. 97 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України не ґрунтується на матеріалах справи та положеннях чинного законодавства, а тому в цій частині рішення суду також підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даної вимоги.

У частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вказані висновки відповідають вимогам чинного цивільного законодавства, оскільки наслідки порушення договору позичальником установлені ст. ст. 625, 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. Як не передбачала відшкодування моральної шкоди й ст. 374 ЦК УРСР і в цій частині рішення не оскаржується.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, визначених ст. 303 ЦПК України, де зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення в частині закриття провадження у справі з ухваленням нового рішення в цій частині. Також підлягає до скасування і рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат з ухваленням рішення про часткове задоволення даної вимоги в сумі 4 363,32 грн. за період з 22.12.2005 року до 28.02.2011 року, тобто з часу ухвалення рішення апеляційним судом і до часу закриття виконавчого провадження, виходячи з суми боргу 10 891 грн. 22 коп.

Вимога про нарахування інфляційних втрат починаючи з 30.10.1999 року, тобто з часу внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР 1961 р. не ґрунтуються на положеннях законодавства, а тому не підлягає до задоволення.

Ураховуючи рекомендації суду касаційної інстанції колегія суддів вважає за доцільне навести повний розрахунок суми втрат від інфляції за вищезазначений період.

Місяці простроченняІндекси інфляції, що перемножуютьсяІндекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїВтрати від інфляції Січень 1970 X 0% 0,000% 0,00 Лютий 2006 101,80% 101,800% 10 622,07 10 813,27 191,20 Березень 2006 99,70% 99,700% 10 504,96 10 473,45 -31,51 Квітень 2006 99,60% 99,600% 10 359,82 10 318,38 -41,44 Травень 2006 100,50% 100,500% 10 223,71 10 274,83 51,12 Червень 2006 100,10% 100,100% 10 087,60 10 097,69 10,09 Липень 2006 100,90% 100,900% 9 951,49 10 041,05 89,56 Серпень 2006 100,00% 100,000% 9 718,86 9 718,86 0,00 Вересень 2006 102,00% 102,000% 9 575,82 9 767,34 191,52 Жовтень 2006 102,60% 102,600% 9 454,61 9 700,43 245,82 Листопад 2006 101,80% 101,800% 9 333,40 9 501,40 168,00 Грудень 2006 100,90% 100,900% 9 212,19 9 295,10 82,91 Січень 2007 100,50% 100,500% 9 010,68 9 055,73 45,05 Лютий 2007 100,60% 100,600% 8 883,02 8 936,32 53,30 Березень 2007 100,20% 100,200% 8 755,36 8 772,87 17,51 Квітень 2007 100,00% 100,000% 8 627,70 8 627,70 0,00 Травень 2007 100,60% 100,600% 8 500,02 8 551,02 51,00 Червень 2007 102,20% 102,200% 8 349,85 8 533,55 183,70 Липень 2007 101,40% 101,400% 8 066,03 8 178,95 112,92 Серпень 2007 100,60% 100,600% 7 890,42 7 937,76 47,34 Вересень 2007 102,20% 102,200% 7 720,27 7 890,12 169,85 Жовтень 2007 102,90% 102,900% 7 526,14 7 744,40 218,26 Листопад 2007 102,20% 102,200% 7 421,55 7 584,82 163,27 Грудень 2007 102,10% 102,100% 7 236,49 7 388,46 151,97 Січень 2008 102,90% 102,900% 7 031,40 7 235,31 203,91 Лютий 2008 Червень 2008 102,70% х 103,80% х 103,10% х 101,30% х 100,80% 112,227% 6 795,36 7 626,21 830,85 Липень 2008 99,50% 99,500% 6 644,28 6 611,06 -33,22 Серпень 2008 99,90% 99,900% 5 593,82 5 588,23 -5,59 Вересень 2008 101,10% 101,100% 5 530,96 5 591,80 60,84 Жовтень 2008 101,70% 101,700% 5 474,30 5 567,36 93,06 Листопад 2008 101,50% 101,500% 5 417,35 5 498,61 81,26 Грудень 2008 102,10% 102,100% 5 360,40 5 472,97 112,57 Січень 2009 102,90% 102,900% 5 303,45 5 457,25 153,80 Лютий 2009 101,50% 101,500% 5 246,50 5 325,20 78,70 Березень 2009 101,40% 101,400% 5 189,55 5 262,20 72,65 Квітень 2009 100,90% 100,900% 5 132,60 5 178,79 46,19 Травень 2009 100,50% 100,500% 5 074,90 5 100,27 25,37 Червень 2009 101,10% 101,100% 5 017,20 5 072,39 55,19 Липень 2009 99,90% 99,900% 4 868,60 4 863,73 -4,87 Серпень 2009 99,80% 99,800% 4 810,23 4 800,61 -9,62 Вересень 2009 100,80% 100,800% 4 751,86 4 789,87 38,01 Жовтень 2009 100,90% 100,900% 4 493,49 4 533,93 40,44 Листопад 2009 101,10% 101,100% 4 435,70 4 484,49 48,79 Грудень 2009 100,90% 100,900% 4 275,91 4 314,39 38,48 Січень 2010 101,80% 101,800% 4 210,38 4 286,17 75,79 Лютий 2010 101,90% 101,900% 4 144,79 4 223,54 78,75 Березень 2010 100,90% 100,900% 4 079,20 4 115,91 36,71 Квітень 2010 99,70% 99,700% 4 013,61 4 001,57 -12,04 Травень 2010 99,40% 99,400% 3 948,02 3 924,33 -23,69 Червень 2010 99,60% 99,600% 2 382,43 2 372,90 -9,53 Липень 2010 99,80% 99,800% 2 274,78 2 270,23 -4,55 Серпень 2010 101,20% 101,200% 2 201,33 2 227,75 26,42 Вересень 2010 102,90% 102,900% 2 127,88 2 189,59 61,71 Жовтень 2010 100,50% 100,500% 2 054,43 2 064,70 10,27 Листопад 2010 100,30% 100,300% 979,58 982,52 2,94 Грудень 2010 100,80% 100,800% 904,73 911,97 7,24 Січень 2011 101,00% 101,000% 828,78 837,07 8,29 Лютий 2011 100,90% 100,900% 751,23 757,99 6,76 Разом 4 363,32 Відповідно до ст. 309 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає зміні в частині закриття провадження у справі із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині та часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат.

Керуючись ст. 307, 309, 314, 316, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року по даній справі змінити.

Рішення в частині закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6359 грн. 97коп. на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 інфляційні втрати в розмірі 4 363 гривень 32 копійки.

Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 6359 гривень 97 копійок.

В решті рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 13 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, трьох відсотків річних, інфляційні втрати на непогашену суму боргу, збитків та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення колегії набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий :

Судді :