Ухвала

від 05.08.2013 по справі 2а-3812/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/46190/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Острович С.Е., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.12.2011 р.

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі № 2а-3812/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севнавімар»

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севнавімар» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (далі - відповідачі) про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.12.2011 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 22 8169,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України позивачу витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 85 152, 00 грн.».

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 19.02.2008 р. позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року у розмірі 423 652,00 грн.

Представниками податкового органу проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2008 р. № 000002232/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 228 169,00 грн.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.8. п.7.7 ст.7 Закону №168 визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Господарського суду міста Севастополя від 08.08.2008 р., залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 р. та Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р. у справі № 5020-12/149 податкове повідомлення-рішення від 20.03.2008 р. № 000002232/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 228 169,00 грн. визнано недійсним.

Відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Слід також зазначити про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанцій щодо визначення розміру суми податку на додану вартість, що підлягає стягненню на користь позивач з бюджету, зважаючи на наявність в матеріалах справи висновку відповідача від 24.02.2012 р. № 12, відповідно до якого на рахунок позивача за уточнюючим розрахунком перераховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 143 017,00 грн., що останнім не оспоряться.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 20.12.2011 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі № 2а-3812/11/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.